ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 30/21113.05.10
За позовом Спілки дизайнерів України
До 1) Приватного підприємства "Віза і К" (надалі - відповідач-1)
2) Республіканського експериментально-виробничого об'єднання
Спілки дизайнерів України (надалі - відповідач-2)
Треті особи без самостійних вимог на стороні позивача:
1) Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної
інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого
майна" (далі - третя особа-1);
2) Фонд державного майна України (далі - третя особа-2)
Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача-1
фізична особа ОСОБА_1
Про визнання договору недійсним та витребування майна з чужого
незаконного володіння
Суддя Ващенко Т.М.
В засіданнях приймали участь:
Від позивача Макаренко І.А. -представник з довіреністю № 52/С від 31.03.09.
Маріно О.В. - представник за довіреністю № 013/С від 03.02.10.;
Спасібухова О.Л. - представник за довіреністю № 018/с від 03.02.10.;
Євсєєнко В.М. -голова правління;
Глушко О.С. -представник за довіреністю № 56/С від 10.11.09.;
Бєлкін М.Л. -представник за довіреністю № 158/С від 02.12.09.
Від відповідача-1 Грабенко О.В. -керівник;
Кузнєцова О.Ю. -представник за довіреністю № б/н від 30.06.09.;
Панова Л.В. -представник за довіреністю № б/н від 29.01.09.
Від відповідача-2 Дорошенко Є.Р. -Голова ліквідаційної комісії;
Любович Є.Л. -представник за довіреністю № б/н від 02.11.09.
Від третьої особи-1 на стороні позивача Прилипко А.А. -представник за довіреністю № 14503 від 07.04.09.
Від третьої особи-2 на стороні позивача Кирпичова Т.Б. -представник за
довіреністю № 71-1 від 30.12.09.
Від третьої особи на стороні відповідача-1 не з'явився
Рішення прийнято 13.05.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з оголошеною в судовому засіданні перервою з 23.04.10. по 13.05.10.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Спілки дизайнерів України до Приватного підприємства "ВІЗА і К" та до Республіканського експериментально-виробничого об'єднання Спілки дизайнерів України, третя особа Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" про:
- визнання недійсним договору на пайову участь у будівництві № 122-Х від 01.09.03., укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2;
- витребування майна (нежитлової будівлі площею 1145,8 кв.м.), яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Петропавлівська, 34-а з чужого незаконного володіння;
- передачу нежитлової будівлі площею 1145,8 кв.м., яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Петропавлівська, 34-а позивачеві.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за спірним договором були передані приміщення, які знаходяться у володінні Спілки дизайнерів України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.07.98. № 1058 "Про передачу майна творчим спілкам". Позивач зазначив, що вказані приміщення з 1988. передані позивачу на підставі наказу РПО "Укрпромхудожоформлення" від 17.10.88. за актом приймання-передачі основних засобів від 17.10.88.
Позивач стверджує, що спірний договір є фіктивним, оскільки його укладено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, а тому підлягає визнанню недійсним відповідно до ч. 2 ст. 234 Цивільного кодексу України.
Відповідачем-2 не отримано відповідного дозволу на будівництво, не розроблено технічну документацію тощо. В обґрунтування позовних вимог позивач також посилається на норми ст. 232 Цивільного кодексу України, стверджуючи про наявність зловмисної угоди сторін договору.
Позивач з посиланням на норми ст. 216 Цивільного кодексу України просив застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.09. порушено провадження у справі № 30/211, розгляд справи призначено на 19.05.09. о 14-30; залучено до участі у розгляді справи на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна".
Представник позивача в судове засідання 19.05.09. не з'явився, через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Представник відповідача-1 - Приватного підприємства "Віза і К" в призначене судове засідання не з'явився, через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Представник відповідача-2 - Республіканського експериментально-виробничого об'єднання Спілки дизайнерів України в судове засідання не з'явився, заяв, клопотань не подав та не надіслав, поважних причин неявки суд не повідомив.
В судовому засіданні 19.05.09. третьою особою подані письмові пояснення по справі. КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" повідомила, що на даний час реєстрація права власності на нежитлову будівлю № 34-А по вул. Петропавлівська в м. Києві (1189,9 кв.м літ. "А") проведена за ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, за яким ПП "Віза і К" продало ОСОБА_1 вказану будівлю. На даний об'єкт накладено обмеження у вигляді арешту.
Ухвалою Господарського суд міста Києва від 19.05.09. розгляд справи № 30/211 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 04.06.09. о 16-15.
Відповідач-1 у відзиві на позов позовні вимоги повністю заперечив, вказавши на їх безпідставність, оскільки право власності позивача на будівлю за адресою: м. Київ, вул. Петропавлівська, 34-А, не може бути порушене: позивач не є власником або є володільцем нежитлової будівлі за адресою: м. Київ, вул. Петропавлівська, 34-А, у тому числі спірних приміщень. Неіснуюче право не може підлягати захисту. Посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України № 1058 від 10.07.98. як на підставі виникнення права власності на будівлю за адресою: м. Київ, вул. Петропавлівська, 34-а, відповідач-1 вважає безпідставними. Відповідач-1 також зазначає, що позивач не є землекористувачем земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно.
Відповідач-1 також зазначив, що оспорюваний позивачем договір був укладеним у повній відповідності до вимог чинного на той час законодавства і не суперечить вимогам законодавства, діючого нині. В результаті виконання цього договору на кошти ПП "Віза і К" було збудовано будівлі, якими згідно із ст. 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність" має право володіти, користуватися та розпоряджатися інвестор (відповідач-1).
Представник відповідача-2 в судове засідання 04.06.09. повторно не з'явився, але на адресу суду направив телеграму про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою його представника.
Представник третьої особи в судове засідання 04.06.09. не з'явився, але в судовому зсіданні 19.05.09. просив здійснювати розгляд справи без участі його представника.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.09. розгляд справи № 30/211 відкладено на 30.06.09. о 16-15.
Представник відповідача-2 в судове засідання 30.06.09. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
30.06.09. через канцелярію суду надійшов відзив відповідача-2, підписаний головою ліквідаційної комісії, в якій зазначено, що відповідач-2 не має відношення до договору на пайову участь у будівництві № 122-Х від 01.09.03., оскільки про його існування випадково дізнався лише на початку 2009 року, коли ПП "Віза і К" намагався встановити нові лічильники електроенергії та переоформити договори на енергопостачання на себе. Відповідач-2 наполягає, що договір є наслідком зловмисних домовленостей між колишнім звільненим директором та посадовими особами відповідача-1, спрямованих на заволодіння чужим майном. Відповідач-2 стверджує, що вказана у п. 3.2 договору будівля, площею 90 кв.м., є кімнатами 101, 102, 103, 104, переданими у 1994 з балансу позивача на баланс відповідача-2. Відповідач-2 також зазначає, що побудовані за спірним договором приміщення є самочинним будівництвом, на демонтаж якого є відповідні приписи Головного управління охорони культурної спадщини.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.09. на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі № 30/211; на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу розгляд справи відкладено на 03.09.09. о 10-00; на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у розгляді справи № 30/211 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 - фізичну особу ОСОБА_1.
В судовому засіданні 03.09.09. представником позивача подано суду клопотання про витребування доказів.
Відповідач-1 в судове засідання 03.09.09. не з'явився, до канцелярії суду відповідачем-1 надіслано телеграму з клопотанням про відкладення розгляду справи.
В судове засідання 03.09.09. представники відповідача-2 та третьої особи не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.09. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 30/211 відкладено на 29.09.09. о 11-45.
29.09.09. представником позивача через канцелярію суду подано заяву про уточнення позовних вимог.
Позивачем через канцелярію суду 29.09.09. подано клопотання про відкладення розгляду справи № 30/211, в зв'язку з неможливістю повноважного представника позивача бути присутнім в судовому засіданні 29.09.09.
В судовому засіданні 29.09.09. відповідачем-2 подано суду письмові пояснення по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.09. заяву про уточнення позовних вимог повернуто Спілці дизайнерів України без розгляду; розгляд справи № 30/211 відкладено на 10.11.09. о 10-00.
10.11.09. представником позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої Спілка дизайнерів України просить суд:
- визнати договір на пайову участь у будівництві № 122-Х від 01.09.03., укладений між відповідачами, недійсним з моменту його укладення;
- визнати майно (нежитлову будівлю площею 1145,8 кв.м.), що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Петропавлівська, 34-А., набутим відповідачем-1 без достатніх правових підстав.
Зміна позовних вимоги мотивована тим, що майно, витребування якого вимагалося за позовом, вибуло з володіння відповідача-1 у власність громадянина ОСОБА_1, про що стало відомо під час судового розгляду. В обґрунтування позовних вимог, позивач з посиланням на постанову про порушення кримінальної справи зазначив, що відповідачі заднім числом уклали фіктивний договір про пайову участь у будівництві № 122-Х від 01.09.03., скориставшись печаткою РЕВО, яку незаконно до цього часу утримує колишній директор. Позивач стверджує, що вказаний договір вочевидь спрямований на заволодіння чужим майном, оскільки на підставі цього договору за допомогою рішення третейського суду за відповідачем визнано право власності на будівлю, що належить позивачеві. Позивач також зазначає, що спірний договір не спрямований на реальне настання правових наслідків.
Представники третіх осіб в судове засідання 10.11.09. не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.09. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 30/211 відкладено на 03.12.09. о 10-15.
В судовому засіданні 03.12.09. представником позивача подано суду клопотання про витребування доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.09. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 30/211 відкладено на 24.12.09. о 15-30.
У відзиві на заяву про уточнення позовних вимог, наданому відповідачем-1 у судовому засіданні 24.12.09., ПП "Віза і К" зазначає, що позовна заява задоволенню не підлягає з огляду на те, що є безпідставною, а доводи, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, не підтверджені належними доказами.
Представник третіх осіб в судове засідання 24.12.09. не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.09. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 30/211 відкладено на 04.02.10. о 10-15.
В судовому засіданні 04.02.10. представником позивача подано суду письмові обґрунтування позовних вимог, в яких позивач вказує на письмові докази, що, на його думку, доводять фіктивність спірного договору: постанова про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб ПП "Віза і К" від 21.05.09.; письмові пояснення відповідача-2; ухвала Фастівського міськрайонного суду від 24.03.09. у справі № 2п-14/09; письмові пояснення позивача. У своєму правовому обґрунтуванні своїх вимог позивач послався на норми ст. 228 Цивільного кодексу України, вказуючи, що спірний договір порушує публічний порядок, оскільки спрямований на незаконне заволодіння майном позивача. Позивач також послався на норми ст.ст. 215, 216, 234, 236 Цивільного кодексу України.
В судовому засіданні 04.02.10. представником позивача подано суду клопотання про витребування доказів. Клопотання судом задоволено.
В судовому засіданні 04.02.10. представником відповідача-2 заявлено усне клопотання про залучення до участі в розгляді справи № 30/211 в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд державного майна України.
Представник відповідача-1 в судове засідання 04.02.10. не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 24.12.2009 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Представники третьої особи на стороні позивача та третьої особи на стороні відповідача-1 в судове засідання 04.02.10. не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.10. на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі в розгляді справи № 30/211 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фонд державного майна України, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 30/211 відкладено на 12.03.10. о 10-00.
25.02.10. представником позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подано клопотання, відповідно до якого Спілка дизайнерів України просить суд витребувати у старшого слідчого СВ Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві Грибакова І.В. копії документів, завірених належним чином, що підтверджують відомості про дату відкриття поточного рахунку 26006031529981 в Старокиївському відділенні Київської міської філії АКБ "Укрсоцбанк" МФО 322012; особу діючого директора ПП "Віза і К" на дату укладення договору, а саме на 01.09.03.
Позивач обґрунтовує своє клопотання тим, що йому стало відомо, що документи, які стосуються відомостей про відкриття рахунку, та щодо особи, яка була директором на дату підписання спірного договору в ДПІ, вилучені в податковій інспекції Подільського району м. Києва при проведенні виїмки по кримінальній справі № 01-13031.
Розглянувши в судовому засіданні 12.03.10. зазначене клопотання позивача про витребування доказів, суд прийшов до висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору. Господарський суд має право знайомитися з доказами безпосередньо в місці їх знаходження. Сторона, прокурор, які порушують клопотання перед господарським судом про витребування доказів, повинні докладно зазначити: який доказ вимагається, підстави, з яких вони вважають, що ці докази має підприємство чи організація, і обставини, які можуть підтвердити ці докази.
Витребувані позивачем докази є неналежними доказами, оскільки не містять інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування в даній справі.
В судовому засіданні 12.03.10. представником третьої особи-2 на стороні позивача заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи № 30/211.
12.03.10. представником третьої особи на стороні відповідача-1 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано заяву, відповідно до якої фізична особа ОСОБА_1 зазначає, що він є добросовісним набувачем, та просить суд справу слухати без його участі.
Представники відповідача-2, третьої особи-1 на стороні позивача, та третьої особи на стороні відповідача-1 в судове засідання 12.03.10. не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
Представник відповідача-1 судове засідання 12.03.10. не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 04.02.10. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 30/211 відкладено на 23.04.10. о 11-30.
23.04.10. представником Фонду державного майна України через відділ діловодства Господарського суду міста Києва були подані письмові пояснення по справі № 30/211, в яких третя особа позовні вимоги підтримала в повному обсязі, вказавши, що вчинення дій відповідачем-2 щодо укладення договору на пайову участь у будівництві від 01.09.03. № 122-Х, додаткової угоди № 1 до договору від 01.09.03. та подальшої передачі права власності на будівлю по вул. Петропавлівській, 34-А у м. Києві на користь ПП "Віза і К" є такими, що порушують інтереси держави, вчинені без достатніх правових підстав та з порушенням норм чинного законодавства, яким регулюється відчуження державного майна.
Представники відповідача-2, третьої особи-1 на стороні позивача, та третьої особи на стороні відповідача-1 в судове засідання 23.04.10. не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
Представник відповідача-1 судове засідання 23.04.10. не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 12.03.10. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
В судовому засіданні 23.04.10. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 13.05.10. о 15-40 для виготовлення повного тексту рішення по справі № 30/211.
Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
Між Республіканським експериментально-виробничим об'єднанням спілки дизайнерів України (далі - РЕВО) та ПП "Віза і К" було укладено договір від 01.09.03. № 122-Х на пайову участь у будівництві, на умовах якого РЕВО приймало ПП "Віза і К" у пайове будівництво комплексу будівель, загальною площею 810 кв.м. (цех виробничий -орієнтовно 500 кв.м., гараж -орієнтовно 50 кв.м, АЗС -орієнтовно 10 кв.м., навіс -орієнтовно 40 кв.м., навіс -орієнтовно 120 кв.м., нежитлова будівля (адміністрація) -90 кв.м.), за адресою: м. Київ, вул. Петропавлівська, 34-а шляхом фінансування ПП "Віза і К" цього будівництва в обсягах та в порядку передбачені цим договором.
Відповідно до п.п. 1.3, 3.4 договору, після завершення будівництва об'єкту, загальна площа комплексу будівель мала бути розподілена між сторонами наступним чином: РЕВО отримує 1/3 частини від загальної площі об'єкту (цех виробничий -орієнтовно 500 кв.м., навіс -орієнтовно 40 кв.м.); ПП "Віза і К" отримує 2/3 частини від загальної площі об'єкту (гараж - орієнтовно 50 кв.м, АЗС -орієнтовно 10 кв.м., навіс -орієнтовно 120 кв.м., нежитлова будівля (адміністрація) -90 кв.м.).
Пунктом 1.4 спірного договору сторони погодили, що оформлення всієї дозвільної та проектної документації на будівництво, визначення проектувальника, генпідрядника та підрядників покладається на ПП "Віза і К", а РЕВО підтверджує надання згоди на будівництво комплексу будівель ПП "Віза і К" на земельній ділянці, яка зарезервована за РЕВО і знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Петропавлівська, 34-А.
За договором РЕВО зобов'язалося зробити інвестиції у розмірі 1/3 вартості будівництва об'єкту відповідно до графіку фінансування; ПП "Віза і К" зобов'язалося зробити інвестиції у розмірі 2/3 вартості будівництва об'єкту відповідно до графіку фінансування. Графік фінансування визначено додатком-1 до договору.
Згідно із п. 3.1 договору, у порядку та на умовах визначених цим договором сторони отримують право власності на об'єкт лише за умови виконання ними інвестиційних зобов'язань у повному обсязі.
Аналіз змісту договору від 01.09.03. № 122-Х свідчить, що сторони погодили свою участь у створенні (будівництві) у майбутньому (після укладення договору) нового майна (якого не існувало на момент укладення договору), передбачивши також і необхідність оформлення всієї дозвільної та проектної документації на будівництво, визначення проектувальника, генпідрядника та підрядників тощо.
Таким чином, твердження позивача про те, що спірним договором сторони погодили передачу у власність відповідачу-1 вже існуючого на момент укладання договору майна суперечить змісту договору від 01.09.03. № 122-Х.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.02.04. між РЕВО та ПП "Віза і К" була укладена додаткова угода № 1 до договору № 122-Х від 01.09.03., за умовами якої РЕВО звільнялося від зобов'язання здійснювати фінансування будівництва об'єкту відповідно до договору та графіку фінансування, а право власності РЕВО на частину об'єкту, яке визначено п. 1.3 та п. 3.4 договору переходить до ПП "Віза і К".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.08. у справі № 30/268 за позовом РЕВО до ПП "Віза і К" про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 06.02.2004 до договору № 122-Х від 01.09.03. задоволено зустрічний позов ПП "Віза і К" про визнання за ним права власності на нежитлові будівлі, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Петропавлівська, 34-а ( нежитлова будівля загальною площею 89,7 кв.м.; виробничий цех загальною площею 614,1 кв.м., гараж загальною площею 43,8 кв.м.; АЗС загальною площею 34,1 кв.м.; гараж загальною площею 19,8 кв.м.; навіс загальною площею 32,8 кв.м.; навіс загальною площею 116,6 кв.м.
Постановою від 29.01.09. по справі № 30/268 Вищий господарський суд України залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.08. у справі № 30/268, залишивши без задоволення касаційну скаргу Спілки дизайнерів України, оскільки твердження скаржника про порушення його прав та охоронюваних інтересів при прийнятті господарським судом оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження.
В той же час, рішенням постійно діючого третейського суду при асоціації "Український правовий консалтинг" від 09.12.08. було задоволено позов ПП "Віза і К" до РЕВО та ОСОБА_16 та визнано на підставі договору № 122-Х на пайову участь у будівництві та додаткової угоди № 1 до вказаного договору право власності за ПП "Віза і К" на нежитлову будівлю загальною площею 1100,2 кв.м., яка розташована за адресою м. Київ, вул. Петропавлівська, 34-А; зобов'язано КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" провести державну реєстрацію права власності ПП "Віза і К" на вказану будівлю та виготовити нову технічну документацію на зазначений об'єкт нерухомого майна.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18.12.08. за заявою ПП "Віза і К" було постановлено видати виконавчий лист згідно рішення постійно діючого третейського суду при асоціації "Український правовий консалтинг" від 09.12.08.
25.12.08. відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві було відкрите виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 6-111/08, виданого Фастівським міськрайооним судом 18.12.08. про зобов'язання КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" провести державну реєстрацію права власності ПП "Віза і К" на нежитлову будівлю загальною площею 1100,2 кв.м., яка розташована за адресою м. Київ, вул. Петропавлівська, 34-А, та виготовити нову технічну документацію на зазначений об'єкт нерухомого майна.
На підставі рішення постійно діючого третейського суду при асоціації "Український правовий консалтинг" від 09.12.08., ухвали Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18.12.08., КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" 14.01.09. було видане реєстраційне посвідчення № 026762, яке посвідчує реєстрацію за ПП "Віза і К" права власності на частину нежитлової будівлі загальною площею 1100,2 кв.м., розташовану в м. Києві по вул. Петропавлівська 34-А.
24.03.09. ухвалою Фастівського міськрайонного суду по справі № 2п-14/09 було скасовано за нововиявленими обставинами ухвалу Фастувського міськрайонного суду Київської області від 18.12.08., в виконавчий лист було визнано таким, що не підлягає виконанню. При цьому розгляд справи було призначено на 07.04.09.
21.05.09. дізнавачем ВД Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві була порушена кримінальна справа відносно посадових осіб ПП "Віза і К" за фактом повторного виготовлення і використання завідомо підроблених документів за ознаками злочину, передбаченого ст. 358 ч. 2 КК України. Постанова про порушення кримінальної справи мотивована тим, що договір № 122-Х від 01.09.03. та додаткова угода № 1 до договору № 122-Х від 01.09.03. є завідомо підробленими документами посадовими особами ПП "Віза і К", оскільки у договорі вказаний рахунок ПП "Віза і К", який відкрито ПП "Віза і К" тільки 26.01.04., тобто через 4 місяці після підписання, а договір від імені директора ПП "Віза і К" ОСОБА_17 був підписаний директором ПП "Віза і К" ОСОБА_18, який на той час не був директором ПП "Віза і К", оскільки в цей час цю посаду займав ОСОБА_19
Результати розслідування кримінальної справи відносно посадових осіб ПП "Віза і К", порушеної 21.05.09. дізнавачем ВД Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві, на час розгляду даної справи відсутні.
Частина 1 ст. 215 Цивільного кодексу України називає підставою недійсності правочину недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Тобто, порушення вимог закону, допущені стороною (сторонами) вже після укладення правочину, не можуть спричиняти його недійсність, а призводять до інших правових наслідків, передбачених законом.
Таким чином, твердження позивача про те, що сторонами оспорюваного договору після його укладання вчиненні порушення вимог закону, зокрема щодо заволодіння чужим майном, не можуть бути визнані судом належною підставою для визнання недійсним договору № 122-Х від 01.09.03.
Факт підробки договору № 122-Х від 01.09.03. позивачем не підтверджений належними засобами доказування відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.
Позивачем не надано доказів на спростування дати укладення спірного договору -01.09.03.
Твердження позивача про те, що оспорюваний ним договір був укладений між відповідачами вже після звільнення директора РЕВО ОСОБА_20 відповідно до наказу Спілки дизайнерів України № 17 від 07.05.07., тобто після 07.05.07., мають характер припущень та не підтверджені належними доказами.
Враховуючи викладене, судом визнається, що на момент вчинення спірного правочину до договорів застосовували вимоги Цивільного кодексу Української РСР.
Відповідно до ст. 48 Цивільного кодексу УРСР, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх.
Із пояснень ОСОБА_20, які надійшли на адресу суду, вбачається, що договір між відповідачами дійсно був укладений 01.09.03., воля сторін була спрямована на досягнення спільними діями обумовленої договором мети -створення нового нерухомого майна. Договір підписаний ОСОБА_20 як директором РЕВО, який на той час перебував на зазначеній посаді.
Викладені у поясненнях ОСОБА_20 обставини, позивачем та відповідачем-2 не спростовані належними доказами. Позивач не надав суду доказів порушення відповідачами законодавства у момент укладення договору, або невідповідності змісту договору існуючому законодавству, або відсутності волі у сторін договору на момент його укладення на досягнення цілей, обумовлених договором. Позивачем також не надано доказів фіктивності договору або спрямованості договору у момент його укладання на заволодіння чужим майном.
Надані відповідачем-2 у відзиві на позов пояснення не спростовують твердження ОСОБА_20, оскільки відзив підписаний головою ліквідаційної комісії, який на момент укладання спірного договору не був керівником РЕВО і не міг виражати волю вказаної юридичної особи. Викладені у відзиві твердження носять характер припущення.
Згідно із ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України, нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Позивач, як і Фонд державного майна України, не надали доказів спрямування договору від 01.09.03. № 122-Х на незаконне заволодіння майном. Зміст спірного договору свідчить про його спрямованість саме на створення нового нерухомого майна з дотриманням вимог щодо отримання дозвільної та проектної документації на будівництво.
Пленум Верховного Суду України у постанові від 06.11.09. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Залучена до матеріалів справи постанова від 21.05.09. про порушення кримінальної справи не може слугувати належним доказом викладених у ній обставин, оскільки постанова про порушення кримінальної справи не є тією підставою, з якою ст. 35 Господарського процесуального кодексу України пов'язує звільнення від доказування.
Відсутні також ознаки фіктивності спірного договору. Відповідач-2 у своїх поясненнях зазначає, що побудовані за спірним договором приміщення є самочинним будівництвом, на демонтаж якого є відповідні приписи Головного управління охорони культурної спадщини.
На підтвердження викладеного відповідачем-2 до матеріалів справи залучено припис № 110 від 20.11.08. Головного управління охорони культурної спадщини на знесення самочинно побудованих будівель та споруд у тому числі на ділянці за адресою вул. Петропавлівська, 34-А, та припис Державного пожежного нагляду МНС України від 19.06.06.
Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину. Правочин є правомірною вольовою дією. Правомірність правочину означає, що він є юридичним фактом, який породжує ті правові наслідки, наступу яких бажають сторони і які відповідають вимогам закону. Згідно з нормою закону правочин завжди є правомірним, якщо тільки його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Зі змісту ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України вбачається, що правочин може бути визнаний судом недійсним, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, визнання правочину недійсним називає одним із способів захисту цивільних прав та інтересів. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Позивач, Спілка дизайнерів України, не надав доказів порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів у зв'язку із укладенням відповідачами спірного договору.
Твердження позивача про те, що у володінні Спілки дизайнерів України знаходять приміщення площею 1145,8 кв.м, розташовані в будівлі за адресою: м. Київ, вул. Петропавлівська, 34-А, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.07.98. № 1058 "Про передачу нерухомого майна творчим спілкам" спростовується наступним.
З наданих позивачем на підтвердження своїх вимог доказів вбачається, що наказом Республіканського виробничого об'єднання "Укрпромхудожоформлення" від 17.10.88. за № 72-п "Про безоплатну передачу будівлі по вул. Петропавлівській, 34-А, у м. Києві з балансу РВО "Укрпромхудожоформлення" на баланс Спілки дизайнерів України" будівля по вул. Петропавлівській, 34-А, у м. Києві, передавалася саме на баланс Спілки дизайнерів України, про що був складений акт приймання-передачі основних засобів від 17.10.88. про безоплатну передачу на баланс Спілки дизайнерів України двоповерхової будівлі по вул. Петропавлівській, 34-А, у м. Києві, загальною площею 1145 кв. м.
За наказом Спілки дизайнерів України № 30 від 28.12.94. "Про передачу на баланс приміщень будівлі по вул. Петропавлівській 34-Б" на баланс РЕВО мали бути передані приміщення у будівлі по вул. Петропавлівській 34-Б (кімн. №№ 101, 102, 103, 104) загальною площею 90,2 кв.м. Проте, за актом приймання-передачі основних засобів від 28.12.94. з балансу Спілки дизайнерів України на баланс РЕВО були передані приміщення у двоповерховій будівлі, 1957 року будівництва, по вул. Петропавлівській 34-А у м. Києві (кім. 101, 102, 103, 104, загальною площею 90,2 кв.м.).
Бухгалтерською довідкою від 02.04.09. Спілка дизайнерів України підтвердила перебування у неї на балансі нежитлового будинку загальною площею 1145,8 кв.м., але по вул. Петропавлівській, 34-ф.
У листі Вищого арбітражного суду України від 31.01.01. № 01-8/98 "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом" роз'яснено, що перебування майна, у тому числі приміщень, споруд, будинків, на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Що ж до права державної власності, то незалежно від того, на балансі якого підприємства знаходиться майно, воно не втрачає статусу державної власності. Таким чином спір, як правило, виникає не про визнання права власності чи усунення перешкод, а про те, яке підприємство (організація) має право повного господарського відання (оперативного управління) державним майном. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.
Одним з основних критеріїв визначення законності володіння майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства), передача підприємству у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання.
Кабінет Міністрів України постановою від 10.07.98. № 1058 "Про передачу нерухомого майна" зобов'язав Фонд державного майна протягом 1998 року за поданням творчих спілок України передати у їх власність нерухоме майно творчих спілок колишнього Союзу РСР, яке станом на 24.08.91. згідно з правоустановчими документами перебувало у віданні творчих спілок колишнього Союзу РСР або у володінні чи користуванні відповідних республіканських або територіальних структур, згідно з додатком 1.
Абзац 2 п. 1 вказаної постанови при цьому визначав, що правоустановчими документами, за якими визначається належність нерухомого майна творчим спілкам колишнього Союзу РСР, вважати їх статути і положення, статути і положення творчих спілок України, підприємств, установ та організацій цих спілок, акти прийняття-передачі об'єктів, договори купівлі-продажу, а в разі необхідності інші документи - розподільні баланси, матеріали технічної інвентаризації тощо, оформлені в установленому порядку.
Додатком 1 до цієї постанови був визначений перелік розташованих на території підприємств, установ та організацій творчих спілок Союзу РСР, будинки і споруди яких передаються у власність творчих спілок України.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 10.07.98. № 1058 постановляло ся органам, уповноваженим управляти державним майном, передати творчим спілкам України у безоплатне довічне користування нерухоме майно, яке є державною власністю і було в їх користуванні на момент прийняття Верховною Радою України постанови від 10.04.92. N 2268-XII "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України", згідно з додатком 2.
При цьому установлено, що приміщення, які входять до складу зазначеного нерухомого майна, надаються творчим спілкам України для здійснення ними статутних завдань без права передачі в оренду (крім тимчасового надання їх у користування у зв'язку з проведенням культурно-освітніх заходів) і утримуються за рахунок власних коштів.
Додатком 2 до вказаної постанови був визначений перелік приміщень, які є державною власністю і передаються у безоплатне довічне користування творчих спілок України
Пунктом 3 постанови від 10.07.98. № 1058 Кабінет Міністрів України рекомендував органам місцевого самоврядування передати творчим спілкам у власність або у довічне користування будинки і приміщення, які є комунальною власністю, згідно з додатком 3.
Додатком 3 до постанови Кабінету Міністрів України від 10.07.98. № 1058 був визначений перелік будинків і приміщень, які є комунальною власністю і рекомендуються для передачі у власність або у довічне користування творчих спілок України.
Пунктом 8 додатку 3 було рекомендовано для передачі із комунальної власності у власність або у довічне користування Спілці дизайнерів у місті Києві лише Будинок правління і творчих майстерень Спілки площею 560 кв. метрів, по вул. Мануїльського, 25б.
Постанова Кабінету Міністрів України від 10.07.98. № 1058 не передбачала передачу у власність або у користування будівлі за адресою м. Київ, вул. Петропавлівська 34-А.
Як вбачається з пояснень КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", згідно з даними реєстрових книг на даний час реєстрація права власності на нежитлову будівлю № 34-А по вул. Петропавлівська в м. Києві (1189,9 кв.м. літ "А") проведена за ОСОБА_1. на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом 24.02.09. № Г-320.
Судом також береться до уваги, що обраний позивачем спосіб судового захисту у вигляді визнання майна (нежитлової будівлі площею 1145,8 кв.м.), що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Петропавлівська, 34-А, набутим ПП "Віза і К" без достатніх правових підстав, не передбачений законом.
Так, наслідки недійсності правочину визначені відповідними нормами цивільного законодавства.
Способи захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначено у ст. 20 Господарського кодексу України, а способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у ст. 16 ч. 2 Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 20 Господарського кодексу України, права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом (ч.2). Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами (ч.3).
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені також у ст. 16 ч. 2 Цивільного кодексу України, а саме такими способами можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Ця норма також визначає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Проте такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів як визнання майна таким, що набуте без достатніх правових підстав, вказаними нормами права не передбачено. Позивач також не надав суду обґрунтування того, яким чином задоволення позовних вимог, відновить становище позивача щодо спірного майна.
Крім цього, ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Положення ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України є реалізацією ч. 1 ст. 55 Конституції України.
Конституційний Суд України в мотивувальній частині рішення у справі за конституційним зверненням громадян ОСОБА_22, ОСОБА_23 та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конс титуції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) від 25.12.97., зазначив, що частина перша статті 55 Конституції Ук раїни містить загальну норму, яка означає право кожного звернути ся до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов'язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в за коні спеціального положення про судовий захист.
До господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вва жає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи ос порюється.
У п. 2 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.00. № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішен ня спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" зазначається, що обов'язковою умовою визнання ак та (а в даному випадку застосування наслідків недійсності договору) недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідно го акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи ор ганізації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду спра ви факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" дається в рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним по данням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення ок ремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального ко дексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 01.12.04. № 18-рп/2004. "Поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального ко дексу України та інших законах України у логічно -смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конк ретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений за гальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктив ному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судо вого захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і за конам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам".
Позивач не є стороною договору, ним не доведено яким чином порушено його права та охоронювані законом інтереси у зв'язку з укладанням оспорюваного ним договору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивач не надав доказів правомірності своїх вимог.
Враховуючи викладене, позовні вимоги визнаються необґрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 1, 32-34, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Рішення вступає в закону силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Т.М.Ващенко