Справа № 2-а- 712/2010р.
30 березня 2010 року Лубенський міськрайонний суд
Полтавської області
Суддя Лубенського міськрайонного суду Полтавської області Литвин М.М. розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Лубнах про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни за період з 1 січня 2008 року по 31 грудня 2009 року, -
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Лубнах про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни за період з 1 січня 2008 року по 31 грудня 2009 року, посилаючись на те, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни» і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» йому повинна виплачуватися щомісячна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак на протязі 2008-2009 років така соціальна допомога виплачувалася йому у розмірі лише 10%, тобто недоплата складала 20% щомісячно.
Пунктом 41 розділу 2 ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року положення ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в новій редакції відповідно до якої право на соціальну допомогу дітям війни було обмежено.
Конституційний Суд України своїм рішенням №10-рп/2008 від 22.05.2008 року у п. 5.4. встановив, що «Законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію та скасовувати їх, оскільки з об»єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони».
Позивач стверджує, що відповідно до вищевказаного рішення Конституційного Суду України відповідач з 1.01.2008 року повинен був діяти у відповідності до положення діючої ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а отже нараховувати за здійснювати доплату до його пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Позивач вважає, що за період з 1 січня 2008 року по 31 грудня 2009 року сума заборгованої щомісячної соціальної державної допомоги становить 2464,20 грн.
Враховуючи вищевикладене ОСОБА_1 прохає суд визнати діяння (бездіяльність та відмову) управління Пенсійного фонду України в м.Лубнах щодо не донарахування та не виплати їй, як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги протиправними, зобов»язати відповідача провести належне донарахування такої допомоги з 1.01.2008 року по 31.12.2009 року в сумі 2464,20 грн. і стягнути цю суму на його користь протягом 5 календарних днів з дня набрання судовим рішенням чинності та зобов»язати відповідача провести виплату з нарахуванням компенсації втрати частини доходів при виплаті, тобто з урахуванням коефіцієнта інфляції.
В судове засідання позивачка не з'явилась, прохала справу розглядати за її відсутності.
Відповідач - управління Пенсійного фонду України в м.Лубнах в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно. Направив суду письмову заяву в якій просить справу розглядати у відсутність їх представника, проти позову заперечує.
Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (в редакції Закону від 18.11.2004 р. № 2195-ІV, набрав чинності 01.01.2006 р.)
Пунктом 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із законів.
З 01.01.2008 р. позивачу нараховувалась та виплачувалась відповідачем зазначена доплата до пенсії в розмірі 10% прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ч. 2 ст. З Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту З розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп..41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Оскільки рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року зворотної дії в часі не має, відтак на період до 22 травня 2008 року не поширюється. Тому задоволенню підлягають вимоги позивача лише за період з 22.05.2008 року по 31 грудня 2009 року.
Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов"язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Ноme Оffiсе (Саsе 41/74 vаn Duyn v. Ноme Оffiсе), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України», здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області . Враховуючи вищевикладене, суд вважає Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області належним відповідачем по даній справі.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Лубенському районі здійснити перерахунок пенсії позивачу за період з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року з підвищенням пенсії на 30 % з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з урахуванням виплаченого.
Позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов'язання управління Пенсійного фонду України в м.Лубнах нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни у конкретно визначеній грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.
Також не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо зобов»язання відповідача провести виплату з нарахуванням компенсації втрати частини доходів при виплаті, тобто з урахуванням коефіцієнта інфляції, оскільки відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078 , індексації підлягають пенсії з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсації виплат, крім соціальних виплат, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму, тобто додаткова пенсія, підвищення, компенсація виплати, надбавки та інші доплати до пенсії, які визначаються відповідно до прожиткового мінімуму.
На підставі викладеного, керуючись ст. 64 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м.Лубнах протиправною.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Лубнах здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року, врахувавши раніше проведені виплати.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Полтавської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Суддя Лубенського
міськрайонного суду М.М.Литвин