ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 12/5313.04.10
За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"
До Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Німецька клініка"
Про стягнення 8 181,49 грн.
Суддя Прокопенко Л.В.
Представники:
Від позивача Шмагалов О. В. -представник (дов. №196-6438/КР від 21.08.2009 р.)
Від відповідача Рибальченко Н. В. -представник (дов. б/н від 18.02.2010 р.)
Обставини справи:
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама (далі -позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Німецька клініка" (далі -відповідач) про стягнення грошових коштів у розмірі 8 181,49 грн. (7 098,26 грн. -основний борг, 440,79 грн. -збитки від інфляції, 136,21 грн. -3% річних, 506,23 грн. - пеня) внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення об'єкту (-ів) зовнішньої реклами № 515/ТК від 01.07.2005 р.
Ухвалою суду від 22.01.2010 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/53 та призначено розгляд справи на 23.02.2010 р.
Ухвалою суду від 25.02.2010 р. призначено розгляд справи на 26.03.2010 р., зобов'язано сторін виконати вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 22.01.2010 р. про порушення провадження у справі № 12/53.
В судовому засіданні 26.03.2010 р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю, в зв'язку з повною оплатою суми основного боргу.
26.03.2010 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 30.03.2010 р.
В судовому засіданні 30.03.2010 р. представники сторін подали спільне клопотання про продовження строків розгляду справи.
Оскільки відповідно до ч. 4 ст. 69 ГПК України за клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою цієї статті, а саме у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, то суд задовольнив зазначене клопотання.
30.03.2010 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 13.04.2010 р.
Ухвалою суду від 30.03.2010 р. продовжено строк вирішення спору по справі № 12/53.
13.04.2010 р. представник позивача надав заперечення на відзив на позовну заяву в якому зменшує позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 886,74 грн. (136,21 грн. -3% річних, 440,79 грн. -збитки від інфляції, 309,74 грн. - пеня), оскільки відповідач сплатив суму основного боргу.
В судовому засіданні 13.04.2010 р. оголошено повний текст рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача і відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
01.07.2005 р. між позивачем та відповідачем укладено договір на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення об'єкту (-ів) зовнішньої реклами № 515/ТК.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що: «Розмір плати за право тимчасового користування місцем для розташування об'єкту зовнішньої реклами встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та сплачується відповідачем на підставі рахунків-фактур наданих позивачем.
Пунктом 4.5. договору передбачено обов'язок відповідача здійснювати оплату за право тимчасового користування місцем для розміщення об'єкту зовнішньої реклами щомісячно, до 20 числа поточного місяця шляхом перерахування суми коштів, зазначеної в рахунку-фактурі, наданої позивачем на поточний рахунок останнього.
На виконання умов договору позивач надавав відповідачу рахунки-фактури, а саме: № № КП-08/103390 від 08.09.2008 р., КП-08/108346 від 10.11.2008 р., КП-08/42515/4 від 11.11.2008 р., КП-08/110860 від 18.12.2008 р., КП-09/113553 від 19.01.2009 р., КП-09/116548 від 20.02.2009 р., КП-09/130954 від 10.07.2009 р., КП-09/133736 від 14.08.2009 р., КП-09/136053 від 16.09.2009 р., КП-09/138571 від 08.10.2009 р., КП-09/140369 від 05.11.2009 р. на загальну суму 7 098,26 грн.
Відповідач рахунки не оплатив, таким чином, станом на день подачі позову заборгованість відповідача перед позивачем становила 7 098,26 грн.
04.02.2010 р., 10.02.2010 р. та 16.02.2010 р. відповідач сплатив суму основного боргу, що підтверджується платіжними дорученнями №41 від 04.02.2010 р. на суму 564,48 грн., №60 від 10.02.2010 р. на суму 5 684,37 грн., №65 від 16.02.2010 р. на суму 564,48 грн. та №66 від 16.02.2010 р. на суму 284,93 грн., а всього 7 098,26 грн.
Оскільки відповідач сплатив суму основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 136,21 грн. -3% річних, 440,79 грн. -збитки від інфляції, 309,74 грн. -пені.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено.
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що сума основного боргу ним сплачена у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 41 від 04.02.2010 р., № 60 від 10.02.2010 р., № 65 від 16.02.2010 р. та № 66 від 16.02.2010 р. на суму 7 098,26 грн.
Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основного боргу підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 309,74 грн., 136,21 грн. -3% річних та збитків від інфляції у розмірі 440,79 грн., то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
В п. 6.3 договору зазначено, що в разі порушення відповідачем строків оплати, останній сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч.3 ст. 549 ЦК України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно розрахунку позивача сума пені складає 309,74 грн. (розрахунки в матеріалах справи). Контррозрахунку суми пені відповідачем суду не надано.
З огляду на вищезазначене, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в сумі 309,74 грн. підлягають задоволенню.
У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача сума 3% річних складає 136,21 грн., збитків від інфляції -440,79 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми 3% річних та збитків від інфляції відповідачем суду не надано. Розрахунки 3% річних та збитків від інфляції відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 136,21 грн. та збитків від інфляції у розмірі 440,79 грн. підлягають задоволенню.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.
За таких обставин та керуючись ст. ст. 33, 49, п.1-1 ст. 80, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. В частині стягнення основного боргу провадження у справі припинити.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-Німецька клініка»(03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 67/7, код 20048842, р/р 26008962480327 в КФ ПУМБ, МФО 322755, а у випадку відсутності коштів -з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (01030, м. Київ, вул. М. Коцюбинського, 12-А, код 26199714, р/р 2600333023122 в Києво-Святошинському відділенні КРФ ВАТ КБ „Хрещатик”, МФО 300830) 309 (триста дев'ять) грн. 74 коп. пені, 136 (сто тридцять шість) грн. 21 коп. 3% річних, 440 (чотириста сорок) грн. 79 коп. збитків від інфляції, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.
Суддя Прокопенко Л.В.