ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 30/7611.05.10
За позовом: 1) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
3) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
4) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
5) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5
До Севастопольської міської ради
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство «Орбіта»
Про визнання недійсним рішення
Суддя Ващенко Т.М.
В засіданнях приймали участь:
Від позивачів ОСОБА_7 -представник за довіреністю № б/н від 21.08.07.
Від відповідача не з'явився
Від третьої особи не з'явився
Рішення прийнято 11.05.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з оголошеною в судовому засіданні перервою з 27.04.10. по 11.05.10.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Севастопольської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство «Орбіта», про визнання недійсним рішення Севастопольської міської ради № 7305 від 14.07.09. «Про передачу Комунальному підприємству «Орбіта»в оренду земельної ділянки загальною площею 0,7235 га по пр. Жовтневої революції, 61 для реконструкції та обслуговування будівель та споруджень торгівельного мікрорайонного ринку».
Разом із позовною заявою позивачами було подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, шляхом накладення заборони Севастопольській міській раді укладати з Комунальним підприємством «Орбіта»Договору оренди земельної ділянки загальною площею 0,7235 га по пр. Жовтневої революції, 61 в м. Севастополі.
Позивачі обґрунтовують свою заяву тим, що в разі укладення Договору оренди земельної ділянки з Комунальним підприємством «Орбіта», буде суттєво утруднено виконання рішення господарського суду про визнання недійсним оскаржуваного рішення Севастопольської міської ради, та його виконання без здійснення додаткових дій з оскарження вже цього Договору буде неможливим. Крім того, заявники зазначають, що прийняте судове рішення не зможе захистити та відновити порушені права позивачів, для чого буде необхідне повторне звернення до суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.10. порушено провадження у справі № 30/76, на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі в розгляді справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство «Орбіта»; розгляд справи було призначено на 04.03.10. о 15-00.
Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 04.03.10. не з'явились, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 17.02.10. про порушення провадження у справі № 30/76 не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 30/76 відкладено на 25.03.10. о 10-00.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 30/76 відкладено на 27.04.10. о 09-50.
Після розгляду справи № 30/76 (судове засідання було призначено на 25.03.10. о 10-00) відповідачем через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 25.03.10. о 10-32 було подано клопотання, відповідно до якого Севастопольська міська рада просить суд залишити позов без розгляду та посилається на те, що в провадженні Ленінського районного суду міста Севастополя знаходиться адміністративна справа № 2а-2194/09 за позовом ОСОБА_1 до Севастопольської міської Ради, третя особа - Комунальне підприємство «Орбіта», про визнання недійсним і відміну рішення Севастопольської міської Ради від 14.07.2009 р. № 7305 «Про передачу Комунальному підприємству «Орбіта»в оренду земельної ділянки загальною площею 0,7235 га по пр. Жовтневій революції, 61 для реконструкції і обслуговування будівель і споруд торгівельного мікрорайонного ринку».; в провадженні Гагарінського районного суду міста Севастополя знаходиться адміністративна справа № 2а-4580/09 за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_2 до Севастопольської міської Ради, третя особа Комунальне підприємство «Орбіта», про визнання недійсним і відміну рішення Севастопольської міської Ради від 14.07.09. № 7305 «Про передачу Комунальному підприємству «Орбіта»в оренду земельної ділянки загальною площею 0,7235 га по пр. Жовтневій революції, 61 для реконструкції і обслуговування будівель і споруд торгівельного мікрорайонного ринку».
Розглянувши зазначене вище клопотання відповідача, суд відмовив у його задоволенні, оскільки відсутні підстави для залишення позову без розгляду, в зв'язку з тим, що позивачі звертались до зазначених вище судів з позовами з інших підстав, ніж у даній справі.
Крім того, 25.03.10. о 10-32 відповідачем через відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого Севастопольська міська рада просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити, та зазначає, що позивачі не є ні зареєстрованими власниками, ні користувачами спірної земельної ділянки або її частин, тобто не є суб'єктами права власності або користування, звернулися до суду з позовною вимогою на захист свого не існуючого на даний час цивільного права, та зазначає, що спірна земельна ділянка, що відноситься до земель комунальної власності, або її частина -не була раніше передана ні позивачам ні їх будь-яким право попередника в частині володіння павільйонами, ні к власність, ні в користування.
В судовому засіданні 27.04.10. представником позивачів було подано суду письмові пояснення, в яких зазначається, що немає жодних підстав для задоволення клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, та необґрунтованість посилань Севастопольської міської ради на ст. 120 Земельного кодексу України, оскільки, за твердженням позивачів внаслідок усіченої правової норми переходу права власності в даному випадку (без первісної реєстрації забудовника), що випливає з характеру правовідносин та договору, закон не вимагає додаткових юридичних актів для підтвердження переходу такого права.
Крім того, позивачі посилаються на те, що їх право на землю випливає з їх права власності та закону, та не може обмежуватися рішеннями будь-яких суб'єктів, наприклад Комунального підприємства «Орбіта», до яких представник відповідача пропонує звернутися для отримання згоди на відчуження спірної земельної ділянки, що на його думку дозволить міській раді розглянути звернення про виділення спірної земельної ділянки, навіть за умови наявності прийнятого рішення, що оскаржується у цьому процесі.
Представник відповідача та третьої особи в судове засідання 27.04.10. не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву в судовому засіданні до 11.05.10. о 12-15.
Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивачів, Господарський суд міста Києва, -
Рішенням Севастопольської міської ради № 7305 від 14.07.09. Комунальному підприємству «Орбіта»передано в оренду строком на 25 років земельну ділянку загальною площею 0,7235 га в межах, визначених наданою технічною документацією по пр. Жовтневої революції, 61 для реконструкції та обслуговування будівель та споруджень торгівельного мікрорайонного ринку з віднесенням цих земель до категорії земель житлової та громадської забудови.
Пунктом 2.2. вказаного рішення Комунальне підприємство «Орбіта» зобов'язано протягом шести місяців укласти договір оренди земельної ділянки з Севастопольською міською радою.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачі стверджують, що, приймаючи рішення № 7305 від 14.07.09., Севастопольською міською радою порушено вимоги чинного законодавства, яке регулює порядок надання земельних ділянок у користування, а також права позивачів.
Оцінюючи подані учасниками провадження у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України та відповідно до них нормативно-правовими актами.
Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ст. 40 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Згідно ст. 9 Земельного кодексу України, до повноважень Севастопольської міської ради належить розпорядження землями територіальної громади міста Севастополя, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, а також вирішення інших питань в галузі земельних відносин відповідно до Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Згідно ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місце самоврядування в Україні», від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Севастопольська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
У відповідності до положень ст. 116 Земельного кодексу України, набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності здійснюється за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Відповідно до п. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до п.п. 2, 3 ст. 125 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»визначена виключна компетенція сільських, селищних, міських рад.
У відповідності до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»саме до виключної компетенції відповідних рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивачі посилаються на положення ст. 120 Земельного кодексу України, якою передбачено, що до власників об'єктів нерухомості переходить право власності або право користування земельними ділянками, на яких вони розташовані.
При цьому позивачі зазначають, що на підставі договорів про пайову участь в реконструкції ринку «Юмашевський»№ 2 від 20.01.05., № 6 від 14.01.04., № 7 від 14.01.04., № 8 від 14.01.04. та № 13 від 21.01.04., укладених з Комунальним підприємством «Орбіта», вони є власниками торгових павільйонів, які розташовані на спірній земельній ділянці, що підтверджується відповідними свідоцтвами про право власності з реєстраційними надписами Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна»(копії -у матеріалах справи).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Тобто у даному випадку йдеться про перехід права власності на жилий будинок, будівлю або споруду від однієї особи до іншої шляхом її відчуження, тоді як відповідач ніколи не був власником вищевказаних торгових павільйонів, тобто, у даному випадку йдеться про набуття позивачами права власності на новостворені об'єкти нерухомості, що ст. 120 Земельного кодексу України не регулюється.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення № 7305 від 14.07.09.,прийняте Севастопольською міською радою в межах повноважень, наданих чинним законодавством України.
У відповідності до п. 1 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»від 26.01.00. № 02-5/35, акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
При цьому у пункті 2 зазначеного роз'яснення вказано, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Таким чином, з наведеного вбачається, що підставою набуття права власності чи права користування земельною ділянкою є відповідне рішення відповідної ради, прийняте в межах її повноважень.
Однак позивачі ані станом на момент звернення до суду з даною позовною заявою, ані на момент прийняття рішення у справі не були (не є) власниками чи користувачами спірної земельної ділянки за адресою: м. Севастополь, пр. Жовтневої революції, 61, а тому, суд дійшов висновку, що, приймаючи рішення № 7305 від 14.07.09., відповідачем не порушено їх права стосовно цієї земельної ділянки.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивачів є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивачів.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 32, 33, 34, 44, 49, 77, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
2. Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого у відповідності до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Т.М.Ващенко