ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 53/6630.04.10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецшляхбудтехніка»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета Автотранс»
про стягнення 75 505,74 грн.
Суддя Грєхова О. А.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
суть спору:
Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета Автотранс»заборгованості за Договором перевезення в розмірі 75 505,74 грн., в тому числі 68 138,27 грн. основного боргу, 5 016,94 грн. пені, 1 723,22 грн. збитків від інфляції, 3% річних в сумі 627,31 грн.
Позивач в позовних вимогах зазначає, що на виконання Договору перевезення позивач надав послуги відповідачу, що підтверджує актами здачі-приймання робіт (надання послуг), а відповідач своє зобов'язання щодо оплати за надані послуги не виконав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.10р. порушено провадження у справі № 53/66, розгляд справи призначено на 15.03.2010р.
У зв'язку з нез'явленням в судове засідання 15.03.2010р. представника відповідача розгляд справи відкладено на 12.04.2010р.
Ухвалою суду від 12.04.2010р. Заступником Голови Господарського суду міста Києва продовжено строк вирішення спору на один місяць.
В судове засідання 12.04.2010р. представники сторін не з'явилися, а тому розгляду справи відкладено на 30.04.2010р.
Представник позивача в судове засідання 30.04.2010р. не з'явився, проте через відділ Діловодства Господарського суду міста Києва подав документи на виконання вимог попередніх ухвал суду та додаткові пояснення по справі.
Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з'явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.
Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році»(пункт 23).
Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалами суду від 12.02.10р., від 15.03.2010р. та від 12.04.2010р., про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення, відмітки про відправку на зворотній стороні вказаної ухвали та реєстри відправки поштової кореспонденції.
За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.
При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності сторін відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 30.04.2010р., в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
21.07.2009р. між сторонами у справі було укладено Договір перевезення № 33-01, відповідно до умов якого перевізник (позивач) зобов'язується за плату і за рахунок клієнта (відповідач) забезпечити йому оптимальне транспортне обслуговування та організувати перевезення вантажу клієнта власним та/або зафрахтованим вантажним автомобільним транспортом автомобільними дорогами України. Повний перелік послуг визначений розділом 2 цього Договору (п. 1.1 Договору).
Як Додаток № 1 до Договору перевезення сторони у справі уклали Замовлення на перевезення, в якому погодили маршрут перевезення, дату перевезення, термін перевезення, товар, який надається для перевезення та інші умови перевезення.
Позивач надав суду докази виконання умов договору перевезення, а саме підписані обома сторонами акти здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 74 385,42 грн.: № СП-0000040 від 31.07.2009р., № СП-0000043 від 11.08.2009р., № СП-00000047 від 26.08.2009р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні). Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) СП-0000050 від 31.08.2009р. на суму 5 752,85 грн. з боку відповідача не підписаний.
На оплату за надані послуги позивач надав відповідачу рахунки-фактури № СП-000049 від 31.07.2009р., № СП-0000052 від 11.08.2009р., № СП-0000053 від 26.08.2009р., № СП-0000061 від 31.08.2009р. На доказ направлення відповідачу зазначених рахунків-фактур та актів виконаних робіт позивач надав суду належним чином завірені копії квитанції про поштове відправлення від 04.11.2009р.
Клієнт здійснює розрахунки з перевізником за надані послуги наступним чином: 1) передоплата у розмірі 10 000,00 за два дні до початку виконання перевезень; 2) по рахунку, виставленому на підставі акту виконаних робіт, протягом 5 банківських днів з моменту отримання акту виконаних робіт, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок перевізника. (п. 5.4 Договору).
З огляду на вказане вище, суд дійшов висновку, що відповідач по справі зобов'язувався оплатити заборгованість по актам виконаних робіт: № СП-0000040 від 31.07.2009р., № СП-0000043 від 11.08.2009р., № СП-00000047 від 26.08.2009р. позивачу.
Відповідач частково розрахувався за надані послуги на суму 13 000,00 грн., про що свідчать належним чином завірені копії виписок з банківського рахунку позивача за 27.08.2009р. та за 13.08.2009р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).
Щодо не підписаного зі сторони відповідача акту здачі-приймання робіт (надання послуг) СП-0000050 від 31.08.2009р. на суму 5 752,85 грн. необхідно зазначити наступне.
Як вбачається з ч. 3 п. 3.3 Договору перевезення якщо протягом 3 календарних днів з моменту складання акту виконаних робіт, або протягом 10 календарних днів з моменту надсилання поштою, або протягом 3 календарних днів, з моменту отримання уповноваженою довіреністю представником клієнта акту виконання робіт, перевізник не отримує підписаний клієнтом акт виконаних робіт або мотивовану відмову від підписання акту виконаних робіт, роботи вважаються своєчасно, якісно та в повному обсязі виконаними, а акт підписаним.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач надсилав на адресу відповідача акт здачі-приймання робіт (надання послуг) СП-0000050 від 31.08.2009р. на суму 5 752,85 грн. На доказ надсилання акту відповідачу позивача надав суду належним чином завірені копії квитанцій про поштове відправлення від 04.11.2009р.
Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару (п. 5.4 договору).
Однак, відповідач, як у строк 13.11.2009р., так і на дату прийняття рішення, свого обов'язку щодо оплати наданих послуг в сумі 68 138,27 грн. не виконав.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріали справи свідчать що відповідач покладені на нього зобов'язання щодо оплати за надані послуги перевезення в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим відповідач заборгував позивачу суму коштів в розмірі 68 138,27 грн.
Також заборгованість відповідача перед позивачем підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2009р. по 10.03.2010р. підписаним обома сторонами у справі.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого обов'язку щодо належного виконання зобов'язань по договору, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 68 138,27 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.
Позивач просить стягнути з відповідача 5 016,94 грн. пені за неналежне виконання умов договору поставки.
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій -неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.
Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вбачається з пункту 7.5 Договору, у випадку прострочення оплати послуги Перевізника відповідно до ст. 5 даного Договору Перевізник має право вимагати від Клієнта, а Клієнт зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню у період з 27.08.2009р. -по 31.12.2009р. (112 днів).
Судом було встановлено, що позивач зробив неправильний розрахунок пені, а саме позивач вказав неправильну дату початку нарахування пені. Адже, як було раніше встановлено, відповідач зобов'язувався оплатити надані йому послуги до 13.11.2009р., то дата початку нарахування пені становить -14.11.2009р.
Розрахунок суми пені
Розмір договірної пені - подвійна облікова ставка НБУ
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
68138.2714.11.2009 - 05.03.201011210.2500 %0.056 %*4286.18
Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 4 286,18 грн., відповідно до розрахунку суду.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
Судом було встановлено, що позивач зробив неправильний розрахунок 3% та збитків від інфляції, а саме позивач вказав неправильну дату початку нарахування 3% та збитків від інфляції. Адже, як було раніше встановлено, відповідач зобов'язувався оплатити надані йому послуги до 13.11.2009р., то дата початку нарахування 3% та збитків від інфляції становить -14.11.2009р.
Судом, при розрахунку 3% та збитків від інфляції, було нараховано 3% та збитків від інфляції в сумі більшій ніж заявлено позивачем в позовній заяві.
Відповідно до п. 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
З огляду на викладене, суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення збитків від інфляції в сумі 1 723,22 грн. та 3% річних в сумі 627,31 грн. в сумі зазначеній в позовній заяві.
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Згідно ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.
Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.
Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета Автотранс»(04112, м. Київ, вул. Оранжерейна, 3; ідентифікаційний код 34354179, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецшляхбудтехніка»(83052, м. Донецьк, пр.-т Миру, 46; ідентифікаційний код 35270159) основний борг в сумі 68 138 (шістдесят вісім тисяч сто тридцять вісім) грн. 27 коп., пеню в сумі 4 286 (чотири тисячі двісті вісімдесят шість) грн. 18 коп., збитки від інфляції в сумі 1 723 (одна тисяча сімсот двадцять три) грн. 22 коп., 3% річних в сумі 627 (шістсот двадцять сім) грн. 31 коп., витрати на сплату державного мита в сумі 747 (сімсот сорок сім) грн. 75 коп. та 233 (двісті тридцять три) грн. 71 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Грєхова О.А.