23 березня 2021 року справа №200/6752/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Гаврищук Т.Г.
суддів: Гайдара А.В.
Компанієць І.Д.
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2020 р. у справі № 200/6752/20-а (головуючий І інстанції Логойда Т.В., повний текст складено 20.08.2020 року в м. Слов'янськ Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради (надалі - відповідач), в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо припинення нарахування та виплати позивачу допомоги при народженні дитини з 01 лютого 2019 року та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу допомогу при народженні дитини, призначену позивачу на дитину ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), починаючи з 01 лютого 2019 року (а.с. 1-5).
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу протиправно припинено виплату такої допомоги на дитину з підстав, що не передбачені законодавством, а саме з посиланням на відсутність особи за місцем проживання та неможливість здійснення контролю за цільовим використанням коштів державної допомоги.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради щодо припинення виплати ОСОБА_1 державної допомоги при народженні дитини з 01 лютого 2019 року. Зобов'язано Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 державної допомоги при народженні дитини, і сплатити заборгованість по ній з дня припинення її виплати, тобто з 01 лютого 2019 року (а.с. 48-50).
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, вважає рішення незаконним та необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що на підставі акту від 10.01.2019 року №27 представниками комісії було зроблено висновок, що позивач за адресою вказаною в заяві не проживає, що дало підстави прийняти рішення про нецільове використання коштів (Витягу з протоколу від 11.01.2019 року №1 засідання комісії для контролю за цільовим використанням допомоги при народженні дитини). Також зазначає, що позивач правом на поновлення допомоги не скористався. У строк, встановлений законодавством (дванадцять місяців) до Управління не звернувся, тому згідно Порядку втратив право на поновлення допомоги при народженні дитини.
Сторони у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду судового засідання, тому, у відповідності п.2 ч. 1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
На підставі ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами в межах доводів апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9).
Відповідно до рішення Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради про призначення допомоги сім'ям з дітьми позивачу була призначена та виплачувалася допомога при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 33,36).
Відповідно витягу з протоколу засідання комісії для контролю за цільовим використанням допомоги при народженні дитини №1 від 11.01.2019 року виплату допомоги з 01 лютого 2019 року припинено у зв'язку з відсутністю особи (позивача) за місцем проживання та неможливістю здійснення контролю за цільовим використанням коштів державної допомоги (а.с. 35-36).
Листом від 04 червня 2020 року №01-11/583/0/5-20 Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради повідомило позивача, що на виконання п. 13 постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» з метою контролю за цільовим використанням державної допомоги працівниками Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Добропільської міської ради було проведено обстеження сім'ї позивача (акт від 10 січня 2019 року № 17), за результатом якого встановлено, що позивач разом із сім'єю не проживає за адресою реєстрації, внаслідок чого перевірити цільове використання коштів і забезпечення належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини не було можливим. Згідно з рішенням комісії для контролю за цільовим використанням допомоги при народженні дитини (протокол від 11 січня 2019 року № 1) виплату допомоги припинено з 01 лютого 2019 року (а.с. 6-7).
Спірним у справі є правомірність відмови відповідача позивачу в поновленні виплати допомоги при народженні дитини.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» визначає гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з врахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 3 Закону № 2811-ХII особі призначається державна допомога при народженні дитини.
Допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною (ч. 1 ст. 10 Закону № 2811-ХII).
Статтею 11 Закону № 2811-XII встановлено, що допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини.
Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини.
У статті 5 Закону № 2811-ХII передбачено, що всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновлювачів, опікуна, піклувальника).
На виконання зазначених положень Закону № 2811-XII прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» (далі - Порядок № 1751).
За пунктом 2 Порядку № 1751 призначення і виплата державної допомоги сім'ям з дітьми здійснюються управліннями праці та соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі створення) рад (далі - органи соціального захисту населення).
Отже, вищезазначеними нормами окреслено, що призначення і виплата допомоги при народженні дитини здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України органами соціального захисту населення України. Тобто, у даному випадку законодавство передбачає єдиний спосіб отримання такої допомоги: шляхом звернення до відповідного органу.
За приписами статті 6 Закону № 2811-ХII документи, необхідні для призначення державної допомоги сім'ям з дітьми, подаються особою, яка претендує на призначення допомоги, самостійно.
Статтею 11 Закону № 2811-ХII встановлено, що допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.
Відповідно до ч. 9 ст. 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини.
За змістом п. 12 Порядку № 1751 допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.
У пункті 13 Порядку зазначено, що допомога при народженні дитини надається у розмірі, встановленому на дату народження дитини.
Матеріалами справи підтверджується, що виплату допомоги при народженні дитини було припинено з 01 лютого 2019 року у зв'язку з відсутністю особи (позивача) за місцем проживання та неможливістю здійснення контролю за цільовим використанням коштів державної допомоги.
Водночас, нормами Закону № 2811-ХII та Порядку № 1751 такої підстави для відмови в призначені допомоги не встановлено.
Крім того, зміна місця проживання або тимчасова відсутність за місцем проживання, не може вважатися належної підставою для відмови в призначені допомоги при народженні дитини.
Стаття 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачає, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про протиправність припинення виплати допомоги при народженні дитини на ОСОБА_2 .
Суд зазначає, що відповідно ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991р. №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду. Крім того, допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам.
В даному випадку неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №226/317/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
Відповідно до п.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Суд вважає, що позивачем заявлений позов виключно в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення.
За приписами ч. 7 ст. 7 Сімейного Кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зобов'язання Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 державної допомоги при народженні дитини, і сплатити заборгованість по ній з дня припинення її виплати, тобто з 01 лютого 2019 року.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2020 р. у справі №200/6752/20-а - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2020 р. у справі №200/6752/20-а - залишити без змін.
Повний текст складено 25 січня 2021 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 23 березня 2021 року та підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: Т.Г. Гаврищук
Судді: А.В. Гайдар
І.Д. Компанієць