23 березня 2021 року справа №200/7924/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Геращенка І.В., Міронової Г.М., секретаря судового засідання Ашумова Т. Е., за участю представника відповідача Сенникова А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 р. у справі № 200/7924/20-а (головуючий І інстанції Мозговая Н.А.) за позовом Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» (надалі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - відповідач, ГУДПС), в якому просило: скасувати податкове повідомлення-рішення № 0007615704 від 10.03.2020.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року відмовлено в задоволені позовних вимог.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що контролюючий орган провів перевірку та застосував штрафну санкцію поза межами строків, передбачених статтею 102 Податкового кодексу України. Строк проведення перевірки своєчасності сплати зобов'язань згідно декларації за 2 квартал 2015 року щодо податкового зобов'язання з плати за користування надрами сплинув 10.08.2018.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Представник позивача у судове засідання не з'явися, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у його відсутність.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
ДП “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1”, є юридичною особою, перебуває на обліку як платник податків, місцезнаходження: 85670, Донецька область, м.Вугледар, вул.Магістральна,4.
06.08.2015 позивачем складено податковий розрахунок з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за 2 квартал 2015 року за № 9167369703 з розрахунком №1 податкового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин (у частині корисних копалин, для яких затверджено ставки у відносних показниках) за №9167369719 на суму 4041034,66 грн. та 10.08.2015 надіслано до контролюючого органу, що підтверджується відповідною квитанцією №2 (а.с. 16-18).
13.02.2020 відповідачем проведено камеральну перевірку позивача з питань своєчасності сплати узгодженого податкового (грошового) зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за 2 квартал 2015 року.
За результатами перевірки складено акт від 13.02.2020 № 55/05-99-57-04/34003220 (а.с. 12-13), яким встановлено порушення позивачем пункту 57.1 статті 57 та пункту 257.5 статті 257 Податкового кодексу України в частині несвоєчасності сплати сум узгоджених податкових зобов'язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за 2 квартал 2015 року, а саме:згідно платіжного доручення №2209 від 11.02.2020 року сплачено 100000 грн., граничний термін сплати 19.08.2015 року, кількість днів затримки - 1637; згідно платіжного доручення від 30.01.2020 року сплачено 5000 грн., граничний термін сплати 19.08.2015 року, кількість днів затримки - 1625; згідно платіжного доручення №18980 від 23.01.2020 року сплачено 40000 грн., граничний термін сплати 19.08.2015 року, кількість днів затримки - 1618.
Відповідачем, на підставі висновків акту перевірки, прийнято спірне податкове повідомлення - рішення від 10.03.2020 № 0007615704, яким на підставі статті 126 Податкового кодексу України застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 20% за затримку на 1618, 1625, 1637 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 145000 грн. в розмірі 29000 грн. (а.с.14).
18.03.2020 позивач звернувся зі скаргою на спірне податкове повідомлення - рішення до Державної податкової служби України, яка рішенням ДПС України від 22.05.2020 залишена без задоволення (а.с. 19).
Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що сплата позивачем зобов'язань у сумі 145000 грн. відбулась 23.01.2020, 30.01.2020, 11.02.2020, отже камеральну перевірку та нарахування штрафу контролюючим органом проведено в межах 1095 денного строку з дати погашення податкового боргу, тобто з дотриманням норм Податкового кодексу України.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
За змістом підпункту 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).
У відповідності із пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт 49.18.1); календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт 49.18.2); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.3); календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (підпункт 49.18.4); календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб підприємців протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.5).
Згідно пункту 202.1. ст. 202 Податкового кодексу звітним (податковим) періодом (по податку на додану вартість) є один календарний місяць.
Відповідно до п.п. 203.1 та 203.2ст. 203 вказаного Кодексу податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Статтею 87 Податкового Кодексу України визначені джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків.
Згідно з п. 111.2 ст. 111, п. 113.3 ст. 113, п. 116.1 ст. 116 вказаного Кодексу за порушення законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, встановлюється фінансова відповідальність, яка застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.
У разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.
Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Згідно із підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
У підпункті 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 зазначеного Кодексу визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
З 01.01.2017р. підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України доповнено абзацом другим згідно із Законом №1797-VIII від 21.12.2016 наступного змісту: «предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах».
Таким чином, Законом України №1797-VIII від 21.12.2016р. до переліку питань, які можуть бути предметом камеральної перевірки, віднесено і своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що у контролюючого органу під час проведення камеральної перевірки були наявні повноваження досліджувати своєчасність сплати платником податків податкових зобов'язань.
Згідно з пунктом 86.2 статті 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
У відповідності до вимог статті 58 та статті 86 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.
Відповідно до п. 76.1. ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Пунктом 76.3 ст. 76 даного Кодексу визначено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.
Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
За приписами п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Пунктом 102.2 ст. 102 Кодексу визначено, що грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо: податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано; посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.
Існування щодо позивача обставин, про які йдеться в п. 102.2 ст. 102 Податкового кодексу України, судом не встановлено.
Тобто, положенням наведеної норми податкового законодавства чітко визначено, що контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань.
Враховуючи, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 ПК України, відповідно штрафні санкції можуть бути застосовані в межах 1095 днів, з дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань.
Суд зазначає, що граничний строк сплати податкового зобов'язання за податковою декларацією з податку на додану вартість за 2 квартал 2015 року сплинув 20.08.2015, що підтверджується актом перевірки. З огляду на вказані положення законодавства, відповідач мав право провести камеральну перевірку платника податків не пізніше закінчення 1095 днів з вказаної дати.
13.02.2020 відповідачем проведено камеральну перевірку позивача з питань своєчасності сплати узгодженого податкового (грошового) зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за 2 квартал 2015 року.
Отже, контролюючий орган в порушення вимог законодавства провів перевірку позивача поза межами встановлених Кодексом строків (1095 днів) та за результатами такої перевірки застосував штраф, чим вийшов за межі наданих повноважень.
Суд зазначає, що проводячи камеральну перевірку позивача, відповідач не мав права проводити таку перевірку, за період, який не підпадав під дію вказаних вище норм Кодексу, чим вийшов за межі наданих повноважень.
Вказані порушення призвели до неправомірного накладення на позивача штрафу щодо вказаного періоду, а тому податкове повідомлення-рішення № 0007615704 від 10.03.2020, прийняте за результатами такої перевірки, підлягає скасуванню.
Стосовно посилання суду першої інстанції на те, що дата, з якої обчислюється 1095-денний строк, впродовж якого може бути накладений штраф, є датою сплати узгодженого податкового зобов'язання, а не дата, на яку припадає закінчення встановленого законом строку сплати узгодженого грошового зобов'язання є помилковим, оскільки норма пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України пов'язує відлік строку давності саме із останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань.
Правову позицію, що штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов'язань можуть бути нараховані в межах строку давності у 1095 днів, відлік якого починається із останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань неодноразово висловлено Верховним Судом у постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 826/11626/15, від 05 липня 2019 року у справі № 820/11541/13-а, від 29 січня 2019 року у справі № 820/3543/17, від 05 червня 2018 року у справі № 824/760/17-а, від 10 травня 2018 року у справі № 820/3544/17, від 10.12.2019 року № 821/865/16.
Посилання суду та відповідача на постанову Верховного суду від 03.04.2020р. у справі №640/1091/19 суд не приймає, оскільки обставини справи не є тотожними, та в зазначеній справі було встановлено, що камеральна перевірка була проведена в межах строків, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України. У спірних правовідносинах перевірка була проведена з порушенням встановлених строків.
Стосовно посилання суду першої інстанції на те, що нарахування штрафу можливе лише після сплати боргу, тому санкції не могли бути застосовані раніше, суд зазначає, що з аналізу п. 102.4 статті 102 ПК України вбачається, що у разі судового стягнення податкового боргу, строк такого стягнення не обмежується 1095 днями, а відповідний борг не вважається безнадійним. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не вживалися заходи у судовому порядку зі стягнення боргу, на який нараховані оскаржувані санкції. Відтак, відповідачем не здійснено усіх залежних від нього дій для стягнення боргу та вчасного застосування санкцій за прострочення його сплати. Це означає, що посилання ГУ ДПС у Донецькій області на неможливість застосування санкцій до моменту самостійної сплати боргу позивачем є безпідставними.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню.
Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати підлягають розподілу.
Керуючись ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 р. у справі № 200/7924/20-а - задовольнити.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 р. у справі № 200/7924/20-а - скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області № 0007615704 від 10.03.2020.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецької області (ЄДРПОУ: 43142826) на користь Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» (ЄДРПОУ 34032208) судовий збір у сумі 5255 (п'ять тисяч двісті п'ятдесят п'ять) гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 23 березня 2021 року.
Суддя-доповідач Е.Г.Казначеєв
Судді Г.М. Міронова
І.В. Геращенко