23 березня 2021 року справа №200/9589/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року (повне судове рішення складено 16 грудня 2020 року в м. Слов'янську) в справі № 200/9589/20-а (суддя в І інстанції Чучко В.М.) за позовом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
У жовтні 2020 року Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (надалі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання прийняти на виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №62224567 від 01.06.2020, №61960487 від 04.05.2020, та №61960230 від 04.05.2020.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем безпідставно повернуто позивачу постанови про стягнення виконавчого збору у зв'язку з нібито пропущеним строком пред'явлення рішення до виконання з посиланням на п.п. 1 п.9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845), оскільки постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору вважається такою, що пред'явлена до виконання в день її прийняття, і закінчення основного виконавчого провадження та відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору не змінює тієї обставини, що постанова виконавця про стягнення виконавчого збору вважається такою, що вже пред'явлена до виконання.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області щодо не прийняття на виконання постанови відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 62224567 від 01.06.2020, № 61960487 від 04.05.2020, № 61960230 від 05.05.2020.
Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області прийняти на виконання постанови відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 62224567 від 01.06.2020, № 61960487 від 04.05.2020, № 61960230 від 05.05.2020.
Вирішено питання про судові витрати.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначається на відсутність правових підстав для прийняття до виконання постанов про стягнення виконавчого збору, оскільки визначений Законом України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ “Про виконавче провадження” (далі - Закон № 1404-VІІІ) тримісячний строк пред'явлення закінчився, у зв'язку з чим виконавчі документи повернуті згідно п.п. 1 п. 9 Порядку № 845.
Всі особи, які беруть участь в справі, до апеляційного суду не прибули, тому апеляційне провадження здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.
На виконанні відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перебувають виконавчі провадження №61960487 з примусового виконання виконавчого листа №200/10139/19-а, №62224567 з примусового виконання виконавчого листа №200/8713/19-а, №61960230 з примусового виконання виконавчого листа №200/8669/19-а, виданих Донецьким окружним адміністративним судом.
04.05.2020 державним виконавцем винесені постанови про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №61960487, 01.06.2020 державним виконавцем винесені постанови про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №62224567, 05.05.2020 державним виконавцем винесені постанови про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №61960230 (а.с. 8-10).
04.09.2020 позивачем надіслані заяви до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про виконання постанови державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору №61960487 від 04.05.2020, №62224567 від 01.06.2020 та №61960230 від 05.05.2020 (а.с. 56-61).
Листом від 09.09.2020 №04-15/2989, відповідно до п.п. 1 п. 9 Порядку № 845, відповідач повернув виконавчі документи позивачу у зв'язку з пропущенням установленого строку (а.с. 7).
Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.
Вирішуючи даний спір, апеляційний суд виходить з такого.
На підставі ст. 1 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з п.5 ч.1 ст. 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону, крім іншого, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 12 Закону №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:
1) пред'явлення виконавчого документа до виконання;
2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Як вбачається з абз.3 ч.5 ст. 13 Закону №1404-VIII, порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.
Згідно з ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:
1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;
2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;
3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;
4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;
5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. Відповідно до ч.5 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
У відповідності до ч.ч. 1-4 ст. 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника юридичної особи.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Частиною дев'ятою статті 27 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону.
Пунктом 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно з ч.3 ст. 40 Закону №1404-VIII у разі припинення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня припинення виконавчого провадження (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню, визначені Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802.
Відповідно до п.8 Розділу ІІІ зазначеної Інструкції стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону України “Про виконавче провадження”.
Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
З системного аналізу вказаних норм можна дійти висновку, що чинним законодавством визначено особливості виконання постанов державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору, які полягають у тому, що такі постанови державного виконавця виконуються одночасно із виконанням рішення, за примусове виконання якого такий виконавчий збір справляється. У випадку завершення виконавчого провадження з виконання рішення, якщо виконавчий збір не стягнуто, виконавець виконує постанову про стягнення виконавчого збору в порядку Закону №1404-VIII.
Задовольняючи позов, місцевий суд вдався до таких висновків.
Постанова виконавця про стягнення виконавчого збору вважається такою, що пред'явлена до виконання в день її прийняття, і закінчення основного виконавчого провадження та відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору не змінює тієї обставини, що постанова виконавця про стягнення виконавчого збору вважається такою, що вже пред'явлена до виконання.
Аналогічно застосовано норми статті 12 Закону №1404-VIII Верховним Судом у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №821/1109/17.
Крім того, аналогічна правова позиція щодо строків пред'явлення виконавчих документів до виконання, встановлених п.5 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII, висловлена Верховним Судом в постанові від 22.10.2018 у справі №401/1769/17(2-а/401/152/17) (провадження №К/9901/36144/18).
Також, Верховний Суд у постанові від 22.02.2018 у справі №816/823/17 (К/9901/950/18) дійшов правового висновку, що згідно зі ст. 40 Закону №1404-VIII стягнення виконавчого збору проводиться в межах “основного” виконавчого провадження, відповідно постанови про стягнення виконавчого збору необхідно вважати пред'явленими до виконання. Відповідно в період здійснення “основного” виконавчого провадження постанова про стягнення виконавчого збору автоматично є такою що пред'явлена до виконання.
Як встановлено з матеріалів справи, виконавчими документами у виконавчих провадженнях: №61960487 є постанова головного державного виконавця про стягнення виконавчого збору, яке перебуває з 04.05.2020 на виконанні відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області; №62224567 є постанова головного державного виконавця про стягнення виконавчого збору, яке перебуває з 01.06.2020 на виконанні відділу, №61960230 є постанова головного державного виконавця про стягнення виконавчого збору, яке перебуває з 05.05.2020 на виконанні відділу.
Отже, починаючи: з 04.05.2020 постанова про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №61960487, з 01.06.2020 постанова головного державного виконавця про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №62224567 та з 05.05.2020 постанова головного державного виконавця про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №61960230, є такими, що пред'явлені до виконання, у зв'язку з чим твердження відповідача про порушення позивачем строку пред'явлення даних постанов до виконання є безпідставними.
Проте, з такими висновками місцевого суду не може погодитись судова колегія апеляційного суду.
Так, частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У відповідності до ч.2 ст. 6 Закону №1404-VIII рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено особливості виконання виконавчих документів органами Казначейства.
Позивач не оспорює виконання виконавчих документів, зазначених в цій справі, органом Казначейства, в тому числі, направивши йому для виконання ці виконавчі документи про стягнення виконавчого збору.
За змістом ст. 3 Закону України від 05.06.2012 № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» стягувач за виконавчим документом про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду (згідно ч.1 ст. 1 Закону № 4901-VI виконавчі документи за текстом - рішення суду).
При пред'явленні до виконання до органу Казначейства виконавчих листів про стягнення виконавчого збору тримісячний строк від дня їх прийняття сплив.
Відповідно до підпункту 1 пункту 9 Прядку № 845 орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли виконавчий документ пред'явлено до виконання з пропущенням установленого строку.
Отже, дії відповідача відповідають вимогам діючого законодавства.
Роблячи висновок про те, що постанови про стягнення судового збору є такими, що пред'явлені до виконання, судом не зазначено органу, якому виконавчі документи пред'явлені до виконання.
При цьому апеляційний суд не приймає до уваги посилання на постанови Верховного Суду, оскільки вони ухвалені в справах за фактичних обставин, відмінних від обставин в нинішній справі. Так, у вказаних справах, розглянутих Верховним Судом, виконанням виконавчих листів займався сам орган виконавчої служби, який виніс постанову про стягнення виконавчого збору, а не орган Казначейства.
У відповідних заявах стягувач не зазначав про існування будь-яких інших підстав, що унеможливлюють встановлення спливу строку пред'явлення до виконання виконавчого документа, окрім посилань на неіснуючі карантинні обмеження.
Отже, підстав для задоволення позовних вимог не існує.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду - скасуванню.
Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
У зв'язку з відмовою в позові судові витрати позивача не підлягають йому відшкодуванню. Судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані зі сплатою судового збору, діючим процесуальним законодавством йому не відшкодовуються.
Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області - задовольнити.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року в справі № 200/9589/20-а - скасувати.
Прийняти нову постанову.
У задоволенні позовних вимог Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Повне судове рішення - 23 березня 2021 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Сіваченко
Судді А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук