Справа № 755/2941/21
Провадження № 2/755/2144/21
про прийняття позовної заяви до розгляду
та відкриття провадження у справі
"19" березня 2021 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Катющенко В.П., перевіривши виконання вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про стягнення пені на нараховані аліменти на дитину, -
12 лютого 2021 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені на нараховані аліменти на дитину, яка ІНФОРМАЦІЯ_1 була передана в провадження судді Катющенко В.П. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 лютого 2021 року.
16 лютого 2021 року суддею у порядку ч. 6 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України було витребувано інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.
Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просила суд: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за період прострочення із сплати аліментів у сумі 12 150,14 грн; покласти на відповідача судові витрати, включно з витратами на оплату правової допомоги.
Позовні вимоги мотивує тим, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26.02.2016 р. у цивільній справі № 755/22470/15-ц відповідача зобов'язано сплачувати аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі ј частки усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ). Відповідач виконував покладені рішенням суду обов'язки нерегулярно та не у повному обсязі, що спричиняло періодичне виникнення значної заборгованості. Станом на 01.11.2020 р. існувала заборгованість відповідача у розмірі 5 573,33 грн, що підтверджується розрахунком державного виконавця. У грудні 2020 р. свої зобов'язання зі сплати аліментів, враховуючи настання ІНФОРМАЦІЯ_3 повноліття дочки, відповідач майже виконав, однак при сплаті зобов'язань не врахував факт власного прострочення, у зв'язку з чим відповідно до ст. 196 СК України на нього покладено обов'язок зі сплати пені, що нараховується на кожний місячний платіж, сплату якого було затримано, у розмірі 1% його розміру, але не більше 100% простроченої виплати. При визначенні розміру пені позивач використовує розрахунок заборгованості по аліментах згідно виконавчого листа ,Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 755/22470/15-ц від 26.02.2016 р. головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) станом на 01.11.2020 р., з якого позивачем взяті дані щодо помісячного обсягу нарахування аліментів та оплат відповідача, починаючи з лютого 2020 р. по листопада 2020 р.
19 лютого 2021 року до суду надійшла заява відповідача, ОСОБА_2 , про зловживання процесуальними правами сторони позивача та залишення позовної заяви без розгляду.
Мотивуючи заяву, ОСОБА_2 зазначає, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21 вересня 2020 року по справі № 755/10218/20 було відмовлено у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, стягнення боргу по аліментам і пені на цей борг. На день звернення до суду із заявою Київським апеляційним судом відкрито апеляційне провадження у справі. Вказане свідчить про наявність одночасно двох позовів до одного й того самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, що є зловживанням позивачем своїми процесуальними правами.
17 березня 2021 року суддею отримано відповідь на запит про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.
18 березня 2021 року до суду надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог, у якій просить суд: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за період прострочення із сплати аліментів у сумі 4 816,65 грн; покласти на відповідача судові витрати, включно з витратами на оплату правової допомоги.
Зменшення розміру позовних вимог позивачем мотивує тим, що 04.02.2021 р. державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, до якої додано розрахунок виконавця проведених нарахувань та оплат, що відрізняється від того, що був підставою для нарахування позивачем пені. За останнім розрахунком строки та розмір прострочення є меншими, у зв'язку з чим позивачем здійснено перерахунок пені, належної до сплати відповідачем.
В обґрунтування розміру пені за період прострочення із сплати аліментів у сумі 4 816,65 грн, позивачем надано розрахунок суми пені на суму заборгованості зі сплати аліментів від 03.03.2021 р., з якого убачається, що період заборгованості складає з лютого 2020 року по січень 2021 року (7 днів).
Відповідно до рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 вересня 2020 року по справі № 755/10218/20, яким було повністю відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, стягнення боргу по аліментам і пені на цей борг, предметом розгляду у справі були вимоги про стягнення з ОСОБА_2 пені за прострочення сплати аліментів за період з лютого 2016 року по 01 липня 2020 року в сумі 153 957,37 грн, несплачений борг, який утворився станом на 01 липня 2020 року, як різниця між фактично нарахованими сумами грошей виконавчою службою та грішми фактично сплаченими ОСОБА_2 у розмірі 17 108,57 грн, та борг за недоплачені аліменти, який утворився внаслідок шахрайських дій відповідача та протиправного рішення державної виконавчої служби Шевченківського району м. Києва станом на 01 липня 2020 року у розмірі 20 353,01 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 березня 2021 року апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 було задоволено частково.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 вересня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів скасовано та ухвалено в цій частині нове про часткове задоволення вказаних позовних вимог; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 12 084 грн. 20 коп.
Підсумовуючи зазначене, слід дійти висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 у цій справі про стягнення з ОСОБА_2 на її користь пені за період прострочення з лютого 2020 року по липень 2020 року із сплати аліментів вже були вирішені судом при розгляді справи № 755/10218/20.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.
На підставі викладеного, суддя доходить висновку про відмову у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені на нараховані аліменти на дитину у частині позовних вимог за період з лютого 2020 року по липень 2020 року, оскільки є таке, що набрало законної сили, рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що набрало законної сили.
Щодо вимог позовної заяви ОСОБА_1 в іншій частині, то позовна заява віднесена до предметної, суб'єктної, інстанційної та територіальної юрисдикції Дніпровського районного суду м. Києва.
Підстав для повернення позовної заяви, відмови в відкритті провадження у справі, відсутні.
Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 19, ч. 1 ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду: 1) малозначних справ; 2) справ, що виникають з трудових відносин; 3) справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; 4) справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
За вказаних обставин, суддя враховує положення ч. ч. 3-4 ст. 274 ЦПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження, та з огляду на викладене вважає, що дана справа підпадає під ознаки малозначної справи та не віднесена до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження. Обставини справи, що згідно частини третьої статті 274 ЦПК України, мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку, тому суддя приходить до висновку про те, що справа підлягає подальшому розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки відповідно до положень ч. 6 ст. 19 ЦПК України даний спір є малозначним.
За таких обставин, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 274, ч. 5 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України, суддя приходить до висновку, що вказана справа підлягає розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Керуючись ст. ст. 175, 177, 187, 261, 274-279, 353 ЦПК України, суддя -
У відкриття провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені на нараховані аліменти на дитину у частині позовних вимог за період з лютого 2020 року по липень 2020 року - відмовити.
Відкрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про стягнення пені на нараховані аліменти на дитину за період з серпня 2020 року до 08 січня 2021 року.
Розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач може подати в строк, що не перевищує п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а позивач - не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Не пізніше п'ятиденного строку відповідач має право подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. У разі неподання у встановлений судом строк яких, відповідач має право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк з поважних причин.
Не пізніше п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 178 ЦПК України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копія відзиву та доданих до нього документів відповідач зобов'язаний надіслати іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).
Відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Встановити позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, яка має відповідати вимогам частини третьої - п'ятої ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України, в якій позивач викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх визнання або відхилення.
Встановити відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, яке має відповідати вимогам частини третьої - п'ятої ст.178 ЦПК України, в якому відповідач викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.
Роз'яснити учасникам справи, що подання заяв по суті справи (позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення) є їхнім правом. У разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Інформацію по справі можна отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет http://court.gov.ua/sud2604.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені ст. 354 ЦПК України.
Суддя: