Справа № 752/5476/21
Провадження № 3/752/3501/21
іменем України
10 березня 2021 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Кахно І. А., розглянувши матеріали, що надійшли від Управління патрульної поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 (РНОКПП невідомий), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 122-5 КУпАП,
14 листопада 2020 року близько 14 год. 30 хв., за адресою: місто Київ, проспект Голосіївський, 84, водій ОСОБА_1 , керував автомобілем марки «Рено» д.н.з. НОМЕР_1 із встановленими на автомобілі світлової панелі зі звуковим сигналом без дозволу сервісів МВС, попереджувальні звукові та світлові сигнальні пристрої типу "EXCALIBUR COPER" синього кольору, чим порушив 32.2 а), 31.3 г) Правил дорожнього руху.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив правила, передбачені ст. 122-5 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, але направив до суду клопотання про закриття справи про адміністративне правопорушення, оскільки закінчились строки притягнення його до відповідальності.
Згідно зі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України» зазначено, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально, використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що розумність тривалості розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 р. «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 р. «Мороз та інші проти України» та інші).
До того ж у рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України» Суд наголосив, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя насамперед покладається на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка сторони. Сторони самостійно повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відповідно до ст. 268 КУпАП під час відсутності особи, яку притягнуто до відповідальності, справу може бути розглянуто, якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Також даною статтею не передбачено обов'язкової участі правопорушника під час розгляду судом справи за ст.124 КУпАП.
Враховуючи зазначене, суд вирішив розглянути справу за відсутності правопорушника.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган(посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи з доказів, які містяться в матеріалах справи, виннність ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 122-5 КУпАП підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №030915 від 14 листопада 2020 року, рапортом, актом вилучення світової панелі та відеозаписом.
Суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-5 КУпАП, тобто порушення вимог законодавства щодо встановлення і використання спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.
У той же час, встановлено, що адміністративне правопорушення було вчинено 14 листопада 2020 року, про що свідчить протокол про адміністративне правопорушення від 14 листопада 2020 року серія ДПР18 № 030915.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 лютого 2021 року матеріали вказаної справи передані головуючому судді Кахно І. А.
Згідно ст. 38 КУпАП, якщо справа про адміністративне правопорушення підвідомча суду, адміністративне стягнення може бути накладене не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення.
Оскільки правопорушення ОСОБА_1 було вчинено 14 листопада 2020 року, то на момент надходження адміністративного матеріалу до суду та на час розгляду справи строки, передбачені статтею 38 КУпАП закінчились, тому суд приходить до висновку про закриття провадження в справі згідно з п. 7 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 38, 122-5, 221, п. 7 ст. 247, 283, п. 3 ст. 284 КУпАП , суд,
ОСОБА_1 визнати винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-5 КУпАП.
Закрити адміністративне провадження по даній справі відносно ОСОБА_1 згідно з п. 7 ст. 247 КУпАП у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту винесення до Київського апеляційного суду через районний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя І. А. Кахно