Справа № 690/361/20 Провадження № 2/710/145/21
23.03.2021 м. Шпола
Шполянський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Сивоконя С.С,
секретаря судового засідання Бойко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою
1. Описова частина.
Короткий зміст позовних вимог. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
17.12.2020 за підсудністю до Шполянського районного суду Черкаської області надійшов вказаний позов, у якому позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за розпискою, що складає 14745,29 грн, понесені судові витрати у розмірі 5840,80 грн.
Свій позов позивач обґрунтовує тим, що 05 червня 2019 року відповідачка по справі ОСОБА_2 взяла у борг у позивача за письмовим договором позики кошти на загальну суму 32000,00 грн, які зобов'язувалася повернути в строк до 30 червня 2019 року. На підтвердження укладення договору позики відповідачем 05 червня 2019 року було особисто написано розписку про отримання в борг від позивача 32000,00 грн. До зазначеного у розписці терміну борг не було повернуто у повному обсязі. Після повернення 3500,00 грн до 30.06.2019 відповідач перестала виходити на зв'язок, не зважаючи на те, що термін повернення боргу настав. Крім того, після отримання вимоги про повернення боргу, відповідач повернула частину коштів у сумі 14500,00 грн, таким чином неповернута сума боргу становить 14000,00 грн. На день подання позовної заяви, відповідач по справі свої зобов'язання у повній мірі не виконала. Від спілкування з позивачем ухиляється, тому останній звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Інші процесуальні дії у справі
Ухвалою Ватутінського міського суду Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою передано за підсудністю до Шполянського районного суду Черкаської області.
Ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 18.12.2020 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
Позивач до суду не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач до суду не з'явилася, про судовий розгляд повідомлялася в передбаченому законом порядку, відзив до суду не подала, про причини неподання відзиву суд не повідомляла.
Згідно з ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Таким чином, згідно з вимогами ст. 128, 131 ЦПК України, відповідач повідомлений про час та місце слухання справи за адресою його місця проживання чи місця перебування, зареєстрованого у встановленому законом порядку та не з'явився у судове засідання без поважних причин.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України
2. Мотивувальна частина:
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно розписки наданою ОСОБА_2 від 05.06.2019, остання має борг перед ОСОБА_1 в грошовому еквіваленті 32000,00 грн, строком до 30.06.2019. У випадку прострочення зобов'язувалася виплатити пеню в розмірі 1% від суми за кожен день прострочення (а.с.5).
Відповідно до вимоги від 24.02.2020 представника позивача ОСОБА_3 адресованої ОСОБА_2 , позивач звернувся до останньої з письмовою вимогою про повернення позичених коштів у розмірі 28500,00 грн у термін до 10 березня 2020 року. В разі невиконання вимоги позивач буде змушений звернутися до суду за захистом своїх прав (а.с.6).
За відомостями акту наданих послуг від 14.07.2020 позивач отримав послуги правничої допомогу у розмірі 5000,00 грн (а.с.16).
Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №00081 від 14.07.2020 ОСОБА_1 сплатив 5000,00 грн за надання правничих послуг (а.с.17)
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.
У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 1046 ЦК України унормовано, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
З огляду на вище зазначені норми цивільного законодавства за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як факт його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Тобто, розписка - це документ, що засвідчує в письмовій формі факт одержання особою у власність, користування чи розпорядження грошей від іншої особи. Крім того, розписка має також містити дату отримання коштів.
Для того, щоб договір позики набрав чинності, необхідне підтвердження одержання позичальником позики.
Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 11.11.2015 у справі № 6-1967цс 15. В цій постанові зазначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми та дату отримання коштів.
Розписка, як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов'язанням її повернення та дати отримання коштів.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 02.07.2014 у справі № 6-79цс14, договір позики є укладеним з моменту передання грошей; складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг. Факт передання коштів повинен бути підтверджений розпискою.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем ОСОБА_2 підписано розписку про отримання від позивача ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 32000,00 грн. з зобов'язанням повернути борг до 30.06.2020 (а.с.5).
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (ЦК України), зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалась, на його банківський рахунок.
Відповідно до ст.524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Як встановлено судом, відповідач прийнятих на себе зобов'язань з повернення грошових коштів у розмірі 32000,00 грн., у визначений за домовленістю строк не виконав, грошові кошти позивачу не повернув, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження повернення відповідачем позивачу заявленої до стягнення суми боргу за розпискою.
Але позивач зазначає, що відповідачем було здійснено повернення боргу у сумі 3500,00 грн, а після отримання вимоги про повернення боргу, відповідач повернула частину коштів у сумі 14500,00 грн, таким чином неповернута сума боргу становить 14000,00 грн.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача окрім суми боргу 3% річних у сумі 436,00 грн та інфляційні збитки у розмірі 309,29 грн.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також з угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 14-16цс18 (686/21962/15-ц) щодо необхідності відступити від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження повернення несплаченої суми боргу, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 14745,29 грн є документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також позивач просив стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати : на професійну правничу допомогу.
При цьому, відповідно до позиції Верховного Суду, що висвітлена у постанові КАС ВС від 11.06.2020 по справі №821/227/17, а також у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 по справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 по справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.
Судом встановлено, що відповідно до акту наданих послуг від 14.07.2020 позивач отримав послуги правничої допомогу у розмірі 5000,00 грн з детальним розписом найменування послуг та вартості останніх.
Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №00081 від 14.07.2020 ОСОБА_1 сплатив 5000,00 грн за надання правничих послуг.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які данні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
До початку розгляду справи по суті позивач не змінив предмет або підставу позову, не збільшив та не зменшив розмір позовних вимог, заяви про застосування строку позовної давності від відповідача до суду не надходили, а тому суд розглянув цивільну справу в межах пред'явлених вимог і на підставі поданих сторонами доказів.
Заходи забезпечення позову судом не вживалися.
Так як позов задоволено в повному обсязі, то витрати на сплату судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок, понесені позивачем і документально підтверджені, підлягають стягненню відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст.8-11, 12-13, 76, 79, 81, 89, 128, 131, 247, 260-263, 268,280-283 ЦПК України, ст. 1, 11, 12-13,15,16,22,526,530, 536, 610-612, 623, 625,629, 1046,1047, 1048, 1049,1050 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою задовольнити повністю.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої с. Сигнаївка, Звенигородського району, Черкаської області, паспорт серії НОМЕР_1 виданий Шполянським РВ УМВС України в Черкаській області 19.07.2007, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , інші відомості про особу суду не відомі, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Ватутіне, Черкаської області, жителя АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_3 виданий Ватутінським МВ УМВС України в Черкаській області 09.09.2000, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , інші відомості про особу суду не відомі, борг за розпискою у сумі 14745,29 грн (чотирнадцять тисяч сімсот сорок п'ять гривень 29 копійок), яка складається: 14000,00 грн - основний борг, 309,29 грн - інфляційні збитки, 436,00 грн - 3% річних від суми боргу.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої с. Сигнаївка, Звенигородського району, Черкаської області, паспорт серії НОМЕР_1 виданий Шполянським РВ УМВС України в Черкаській області 19.07.2007, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , інші відомості про особу суду не відомі, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Ватутіне, Черкаської області, жителя АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_3 виданий Ватутінським МВ УМВС України в Черкаській області 09.09.2000, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , інші відомості про особу суду не відомі, судові витрати у розмірі 5840,80 грн (п'ять тисяч вісімсот сорок гривень 80 копійок), які складаються з судового збору - 840,80 грн, витрат на правничу допомогу - 5000,00 грн.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя С.С. Сивокінь