707/234/21
2/707/415/21
22 березня 2021 року м. Черкаси
Черкаський районний суд Черкаської області у складі:
головуючої судді - Миколаєнко Т.А.,
за участі: секретаря судового засідання - Хандусь І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у приміщенні Черкаського районного суду Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , Червонослобідська сільська рада Черкаського району Черкаської області; про усунення перешкод у користуванні майном, -
Представник позивача - адвокат Яцюк М.В., в інтересах позивача - ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , Червонослобідська сільська рада Черкаського району Черкаської області; в якій просив суд усунути ОСОБА_1 перешкоди користування майном, а саме: 2/3 житлового будинку АДРЕСА_1 , шляхом визнання ОСОБА_2 особою, яка втратила право користування житловим будинком АДРЕСА_1 , із подальшим зняттям з реєстрації місця проживання.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач ОСОБА_1 є власником 2/3 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Власником іншої 1/3 частини вказаного домоволодіння є третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 . З огляду на рішення Черкаського районного суду Черкаської області в справі № 2-1056/2011 р. від 21 січня 2012 року, позивач вважає, що будинковолодіння є окремими об'єктами нерухомого майна. Після рішення суду, у своїй частині будинку, ОСОБА_1 здійснила реєстрацію своїх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . З січня 2020 року відповідач у справі ОСОБА_2 не проживає за місцем реєстрації, не веде спільне господарство, не користується будинком та прибудинковою земельною ділянкою, жодні платежі за користування будинком не вчиняє, але з реєстрації місця проживання не знявся та продовжує бути зареєстрованим у домоволодінні і до теперішнього часу, чим створює суттєві перешкоди для позивача в користуванні житлом, оскільки остання вимушена нести додаткові витрати зі сплати комунальних послуг, які розраховуються залежно від кількості зареєстрованих за адресою осіб, та не має можливості оформити субсидію на їх оплату. До того ж, відповідач оформив цілу низку кредитів та не повернув борги, у зв'язку з чим на зареєстровану адресу його місця проживання приходять листи від кредиторів та колекторських фірм, у тому числі, з погрозами проникнення у житло. Нервова система позивача не витримує такого навантаження. Разом з тим, представник позивача зазначає, що позивач бажає відчужити своє майно на підставі договору купівлі-продажу, але не має змоги це зробити внаслідок наявності запису про реєстрацію місця проживання відповідача у домоволодінні. Місце перебування відповідача позивачу не відомо. За вказаних обставин позивач змушена звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою судді Черкаського районного суду Черкаської області Миколаєнко Т.А. від 10 лютого 2020 року справу прийнято до провадження та вирішено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін 22 березня 2021 року за наявними у ній матеріалами; запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення йому даної ухвали подати відзив на позовну заяву, а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Одночасно сторонам було роз'яснено, що відповідно до ч. 5 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, а також зазначено строки подання такого клопотання.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від будь-якої зі сторін до суду не надійшло, а, відтак, відповідно до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд вважає можливим розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
Відповідача було повідомлено про вказаний позов за місцем його реєстрації. Крім того, про відкриття провадження та можливість отримання копій процесуальних документів і позовної заяви з додатками відповідача було додатково повідомлено через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України у порядку, визначеному частиною 11 статті 128 ЦПК України.
Відтак, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.
Правом на подачу відзиву на позовну заяву у встановлений законом строк відповідач не скористався.
Згідно з частиною 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 та Червонослобідська сільська рада Черкаського району Черкаської області письмових пояснень не подали.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.
Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.
Так, судом установлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 червня 2009 року, виданого державним нотаріусом Черкаської районної державної нотаріальної контори Дахно Н.П., позивач у справі ОСОБА_1 була власником 1/3 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Іншими власниками вказаного домоволодіння були: третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , а також ОСОБА_5 .
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 21 січня 2012 року в справі № 2-1056/2011 р. позов ОСОБА_1 та ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про поділ житлового будинку та земельної ділянки в натурі задоволено; зокрема:
- виділено та визнано право власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на приміщення житлового будинку з прибудовою під літ. «А-1, а, а 1» , поз. II - веранда площею 7,8 м 2 розміром 2,57 X 3,03 м, поз. 2-1 - коридор площею 9,1 м 2 розміром 3,93 X 2,25 м, поз. 2-2 - комора площею 5,5 м 2 розміром 3,93 X 1,6 м, поз. 2.3 - санвузол площею 5,6 м 2 розміром 2,29 X 2,45 м, поз. 2-4 - кухня площею 14,3 м 2, розміром 4,76 X 3,5 - 1,85 X 1,3 м, поз. 2-5 - кімната площею 7,8 м 2, розміром 3,7 X 2,1 м, поз. 2-6 кімната площею 14 м 2 розміром 3,7 X 3,9 м; гаражі під літ « Б,Г», погріб під літ «В», сараї під літ «І, Д», вбиральню - душ під літ «К», навіси під літ «Л, М», свердловину під № 3, та замощення 1, та огорожу № 5-9, загальною вартістю 221 147 гривень, в домоволодінні АДРЕСА_1 .
- виділено та визнано право власності за ОСОБА_3 на приміщення житлового будинку з прибудовою під літ «А1-І, А-1, а 2»: поз.1 - веранда площею 7,2 м 2 розміром 2,27 X 3,15 м, поз. 1-1 - веранда площею 12,0 м 2 розміром 3,7 X 3,25 м, поз. 1-2 - кухня площею 9,6 м 2 розміром 3,8 X 2,59 м, поз. 1-3 - ванна площею 7,6 м 2 розміром 3,82 X 2,0 м, поз. 1-4 - кімната площею 16,2 м 2 розміром 4,97 X 3,25 м, поз 1-5 кімната площею 7,7 м 2 розміром 2,29 Х З, 6 X I,15 м; сараї під літ « Ж, 3», погріб під літ « Е», огорожу «№ 1,2, та свердловину № 4, загальною вартістю 110 573 гривень, в домоволодінні АДРЕСА_1 .
У подальшому ОСОБА_5 відповідно до договору купівлі-продажу від 25 травня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Веліковим А.І., зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за № 3059, продала позивачу ОСОБА_1 1/3 частину вказаного домоволодіння.
Право власності на 1/3 частину вказаного будинку відповідно до договору купівлі-продажу від 25 травня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Веліковим А.І., було зареєстровано за позивачкою ОСОБА_1 19 липня 2012 року, що підтверджено Витягом про державну реєстрацію прав № 34880326 від 19 липня 2012 року.
При цьому, відомостей про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на 1/3 частину зазначеного будинку відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 червня 2009 року, виданого державним нотаріусом Черкаської районної державної нотаріальної контори Дахно Н.П., суду не надано.
Водночас, зі змісту позовної заяви та рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 21 січня 2012 року вбачається, що власником іншої 1/3 частини вказаного домоволодіння є третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 .
З довідки Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області № 02-23/3095 від 30 вересня 2020 року встановлено, що позивач у справі ОСОБА_1 проживає по АДРЕСА_1 і має такий склад сім'ї: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - син; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - син.
Відповідно до Акта обстеження житлово-побутових умов заявника від 09 грудня 2020 року син ОСОБА_1 - відповідач у справі ОСОБА_2 із 2012 року по теперішній час зареєстрований у будинку по АДРЕСА_1 , однак із січня 2020 року фактично не проживає, мати не знає місце його перебування та де він працює.
Відповідно до розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації № 245 від 18 травня 2016 року «Про перейменування об'єктів топоніміки Черкаської області» АДРЕСА_1 .
Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
Статтею 9 ЖК УРСР встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законодавством.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Статтею 391 ЦК України встановлено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Звертаючись до суду з позовом про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, позивач вказувала, що ОСОБА_2 не проживає за місцем реєстрації без поважних з січня 2020 року, а його реєстрація має наслідком неможливість оформлення нею субсидії на оплату комунальних послуг та перешкоджає відчуженню належної їй частки будинку на підставі договору купівлі-продажу. Крім того, позивач зазначала, що відповідач оформив цілу низку кредитів та не повернув борги, у зв'язку з чим на зареєстровану адресу його місця проживання приходять листи від кредиторів та колекторських фірм, у тому числі, з погрозами проникнення у житло, а її нервова система не витримує такого навантаження.
Відповідно до статті 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
У постанові від 28 квітня 2020 року в справі № 761/20452/17 (провадження № 61-45637 св 18) Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що за порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 ЦК України та статей 150, 156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК України слід дійти до висновку, що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь-яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім'ї, а положення статей 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім'ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до частин другої, четвертої статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Зважаючи на те, що позивач у справі є саме співвласником житлового приміщення (а не його наймачем), враховуючи, що відповідач є сином позивача, а, отже, відповідно до частини другої статті 3 СК України, є членом її сім'ї, суд констатує, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми статті 405 ЦК України, а не положення статті 71 ЖК України, на які також посилається представник позивача, обґрунтовуючи позов.
Доводи позовної заяви про те, що з огляду на рішення Черкаського районного суду Черкаської області в справі № 2-1056/2011 р. від 21 січня 2012 року будинковолодіння є окремими об'єктами нерухомого майна, суд не приймає до уваги, виходячи з наступних підстав.
Цивільним законодавством та законодавством у сфері державної реєстрації прав передбачено можливість поділу об'єкта нерухомого майна або виділу його частини та проведення державної реєстрації прав на такі об'єкти.
За таких умов, у разі поділу об'єкта нерухомості утворюються два (або більше) самостійних об'єкти.
Тому, з метою реалізації правомочностей власника законодавством у сфері державної реєстрації прав передбачено проведення такої реєстрації на новостворені об'єкти.
У свою чергу, задля ідентифікації об'єктів нерухомого майна та виокремлення об'єктів нерухомості серед інших, Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, чинним на дату винесення рішення Черкаського районного суду Черкаської області в справі № 2-1056/2011 р. від 21 січня 2012 року, а також постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено подання документа, що підтверджує присвоєння новоствореному об'єкту нерухомого майна окремої адреси.
Зокрема, за змістом пунктів 57, 58 вказаного Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державна реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна, що утворився у результаті поділу, виділу частки з об'єкта нерухомого майна або об'єднання об'єктів нерухомого майна, проводиться державним реєстратором органу державної реєстрації прав з видачею свідоцтва на кожний новостворений об'єкт нерухомого майна. Для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва на об'єкт нерухомого майна, який поділяється (у тому числі у результаті виділення окремого об'єкта нерухомого майна із складу об'єкта нерухомого майна, що складається з двох або більше об'єктів) або частка з якого виділяється, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на об'єкт нерухомого майна, який поділяється або частка з якого виділяється, подає: технічні паспорти на новостворені об'єкти нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння новоствореному об'єкту нерухомого майна окремої адреси.
Аналогічні за змістом положення вкладені і в пункті 54 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до яких державна реєстрація права власності на нерухоме майно, утворене шляхом поділу майна, у тому числі в результаті виділення окремого об'єкта нерухомого майна із складу нерухомого майна, що складається з двох або більше об'єктів, або об'єднання майна, проводиться за умови наявності технічної можливості такого поділу або об'єднання нерухомого майна та можливості використання такого майна як самостійного об'єкта цивільних правовідносин. Для державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, що створюється шляхом поділу або об'єднання, серед іншого, подається документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.
При цьому окрема адреса присвоюється самостійним об'єктам нерухомого майна, які розташовані на земельній ділянці, а саме окремим будинкам (будівлям, спорудам).
Згідно із Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень сільської, селищної, міської, районної, обласної рад віднесено прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою, що передбачає прийняття рішень про присвоєння адреси об'єктам нерухомого майна.
Тому, у разі поділу будинку (будівлі, споруди) та утворення двох самостійних об'єктів їм має бути присвоєна окрема адреса уповноваженими на це органами.
Вказаних вимог чинного законодавства позивачем не дотримано, доказів присвоєння окремої адреси належній їй на праві власності частці домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , суду не надано.
За вказаних обставин підстави вважати вказану частину домоволодіння самостійним об'єктом нерухомого майна у суду відсутні.
Враховуючи, що позивач не є одноособовим власником спірного домоволодіння, її частка у праві власності на будинок не виділена в натурі, а суду не надано відомостей про те, у якій саме частині будинку зареєстрований відповідач, беручи до уваги, що інший співвласник домоволодіння - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , з позовом до суду про визнання відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, не зверталася, свою думку щодо даних обставин суду не висловлювала, суд дійшов висновку, що відповідач не позбавлений права користуватись житлом згідно належної ОСОБА_3 частки у будинку і таке право у цій справі не оспорюється.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, наведеною у постанові від 28 квітня 2020 року в справі № 761/20452/17 (провадження № 61-45637 св 18).
З огляду на вищевикладене, заявлені позовні вимоги суд вважає безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Пунктом 2 частини 2 статті 141 встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.
Згідно з вимогами частини 6 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд залишає судові витрати за державою.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 3-5, 7-13, 17, 19, 43, 49, 76-81, 89, 133, 141, 223, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , Червонослобідська сільська рада Черкаського району Черкаської області; про усунення перешкод у користуванні майном, - відмовити.
Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Черкаський районний суд Черкаської області.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Червонослобідська сільська рада Черкаського району Черкаської області, місце знаходження: вул. Івана Мазепи, 25, с. Червона Слобода, Черкаський район, Черкаська область, код ЄДРПОУ: 04410918.
Суддя: Т. А. Миколаєнко