Справа №705/4037/20
2/705/870/21
22 березня 2021 року м. Умань
Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Білик О.В.
за участю секретаря судового засідання Остропольської О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Умань цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Представник позивача Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (надалі - АТ «Приватбанк» ) звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 15.06.2010 в сумі 45461,73 грн.
В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначає, що між сторонами укладено договір про надання банківських послуг б/н від 15.06.2010, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі та на умовах, передбачених Умовами та Правилами надання банківських послуг, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. В порушення умов зазначеного договору відповідач належним чином не виконала своїх зобов'язань, у зв'язку з чим станом на 10.09.2020 має заборгованість в сумі 145461 грн. 73 коп.. Посилаючись на право кредитодавця вимагати стягнення в примусовому порядку суми заборгованості, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 145461 грн. 73 коп. та судові витрати.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2020 головуючим суддею у даній цивільній справі визначено суддю Білик О.В.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06.11.2020 відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін по справі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У позовній заяві АТ КБ "ПриватБанк" просив суд розглянути справу за відсутності його представника та не заперечували проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Копія позовної заяви та ухвала суду про відкриття спрощеного позовного провадження надсилалась відповідачу на адресу зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 . Проте повернута без вручення, із зазначенням причини «адресат відсутній за вказаною адресою». Клопотання про відкладення розгляду справи, до суду відповідач не надіслала, про причину неявки суд не повідомила, відзив та інші заяви з процесуальних питань від неї до суду не надходили.
Відповідно до листа ТУ ДСА України в Черкаській області № 03-1723/20-вих від 29.10.2020 «Про тимчасове припинення направлення поштової кореспонденції» в Управлінні відсутні поточні видатки на оплату поштових послуг, тому рекомендовано учасників розгляду справ повідомляти про дату та час судових засідань на веб-сайті суду, електронною поштою, тощо.
Також, виклик відповідача в судове засідання було здійснено через розміщення оголошення на веб-сайті Уманського міськрайонного суду Черкаської області.
Відповідно до ч. 8 ст.178 ЦПК України в разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Частина 1 статті 280 ЦПК України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно статті 281 ЦПК України про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.
Суд у судовому засіданні, враховуючи письмову згоду представника позивача на заочний розгляд справи, ухвалив провести заочний розгляд справи за відсутності представника позивача та відповідача, враховуючи наявність підстав, передбачених ч.1 ст.280 ЦПК України.
В зв'язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Звертаючись до суду з позовом, АТ КБ «Приватбанк» зазначає, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписала заяву б/н від 15.06.2010.
В позові вказано, що при підписанні Анкети-заяви підписант згідний з тим, що дана заява разом із Умовами надання банківських послуг і Тарифами складають між клієнтом і банком договір про надання банківських послуг. Відповідач ознайомлений із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви.
Представлена банком анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку від 15.06.2010, підписана відповідачем, не містить ознак узгодження в письмовій формі всіх істотних умов договору, в тому числі умов щодо розміру кредиту, процентів за користування кредитом, розміру пені та штрафу, виду номеру картки, номеру відкритого кредитного рахунку, строку дії картки.
Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Також слід врахувати, що умови викладені в анкеті-заяві містять ознаки договору приєднання, який передбачає приєднання до запропонованих умов, встановлених однією стороною - банком, викладених в затверджених Умовах та правилах надання банківських послуг, Пам'ятці клієнта, а також Тарифах. Ці обставини не дають підстав для визнання їх складовою договору банківських послуг, про який ведеться мова у анкеті-заяві, у разі відсутності на них підпису іншої сторони, яка приєднується. Ознакою такого договору - це відсутність у сторони, що приєднується можливості приймати участь у визначені умов договору, але сторона - приєднання не позбавлена законом права його підписати, чим підтверджує свою згоду на укладання договору на таких умовах. У анкеті - заяві відсутні дані, що позичальник отримав Пам'ятку клієнта, що містить основні умови обслуговування та кредитування, а також тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна», і поставив свій підпис.
Як вбачається з матеріалів справи, витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містять підпису відповідача.
Крім того, заява, підписана відповідачем не містить умов кредитування, строків дії договору, відсоткової ставки, тощо. Вказані документи не підтверджують наявність між сторонами кредитних відносин та наявність заборгованості.
Слід зазначити, що у позові позивач посилається на редакцію Умов та Правил, що почала діяти з 01.03.2019, хоча договірні відносини між сторонами виникли з 15.06.2010.
Судом також встановлено, що відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміни умов кредитування та обслуговування картрахунку. Позивач вказує, що для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримала кредитну карту.
У п.п.2.1.1.2.1 витягу «Умов та Правил надання банківських послуг» вказано, що датою укладення договору є дата отримання Карти, зазначений у заяві.
В той же час, суду не надано доказів того, що відповідна картка передбачена умовами Анкети - заяви, була видана відповідачу, як і не надано суду відомостей, що підтверджують строк дії Картки, що є істотними умовами договору, доказів зарахування кредитних коштів на картку. Доказів зміни кредитного ліміту також не надано.
Також, відсутні докази того, що у відповідача виникла заборгованість саме за договором б/н від 15.06.2010, відкриття відповідачу карткового рахунку, його номеру, та не надано виписок по ньому, які б підтверджували користування відповідачем кредитною карткою з 2010 року.
Одночасно, позивачем до позовної заяви в якості доказу надано довідку, в якій вказано, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був підписаний договір б/н (без вказання дати підписання), за яким відповідачу було надано картки: № НОМЕР_1 ; дата відкриття - 28.09.2007 (до виникнення договірних відносин з Банком) та терміном дії 09/15; № НОМЕР_2 , дата відкриття - 20.08.2013 та терміном дії 08/15; № 5168***6340, дата відкриття - 20.08.2013 та терміном дії 07/17; № 5168***4854, дата відкриття - 21.10.2015 та терміном дії 09/18; № 4149***2762, дата відкриття - 11.10.2018 та терміном дії 06/22.
Доказом отримання грошових коштів, користування відповідачем кредитними коштами є Виписка по рахунку, яка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5, у якій відображено всі її операції із використанням кредитних коштів, зняття грошових коштів, Виписка про рух коштів на картковому рахунку, з якої вбачається, що за час дії договору, відповідач користувався банківським продуктом - карткою із встановленим кредитним лімітом, знімаючи готівку.
До матеріалів справи позивачем долучено виписку про рух кредитних коштів, з якої вбачається, що ОСОБА_1 з 09.10.2007 встановлено кредитний ліміт в розмірі 3270 грн.. При цьому, з 16.10.2007 відповідач активно користувалася кредитними коштами до 2019 року.
Крім того, у довідці наданій Банком про зміну умов користування та обслуговування кредитної карти оформленої на ОСОБА_1 вказано, що старт карткового рахунку відбувся 28.09.2007, з подальшою зміною кредитного ліміту, а договір про надання банківських послуг б/н укладено між сторонами від 15.06.2010.
Одночасно, до позову долучено розрахунок заборгованості за договором № б/н від 31.05.2015, укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_1 , у якому датою початку операції за рахунком вказано 20.08.2013.
При цьому, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 р. (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Згідно з ст. ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Суд вважає, що позивачем в порушення ст.81 ЦПК України не надано доказів того, що платіжна банківська карта, була видана відповідачу з 2010 року, як і не надано суду відомостей, що підтверджують тип та строк її дії, що є істотними умовами договору, доказів зарахування кредитних коштів на картку.
На час розгляду справи позивачем не було надано доказів відкриття на ім'я відповідача рахунку, виписки по даному рахунку, який і мав би підтвердити рух грошових коштів з 2010 року, наявність або відсутність заборгованості з 2010 року, та з якого суд мав би встановити який саме розмір грошових коштів було отримано позичальником.
Наданий же позивачем розрахунок заборгованості за договором б/н від 15.06.2010 не є належним та допустимим доказом наявності цивільно-правових відносин між сторонами у справі, оскільки по суті є калькуляцією, якою позивач обґрунтовує розмір своїх вимог.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов'язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі.
Виходячи з вимог цивільного процесуального законодавства, позивач повинен подати належні та допустимі докази на обґрунтування тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановить наявність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні.
Суд, відповідно до вимог ЦПК України, позбавлений права на збирання доказів за власною ініціативою, а тому при вирішенні спору, бере до уваги тільки ті докази, які надані сторонами по справі.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а тому, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судові витрати понесені позивачем за сплату судового збору у розмірі 2102 грн. залишаються за позивачем.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141 ч.1, 247 ч.2, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 524, 525, 526, 611, 625, 651 ч.2, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд,
В задоволені позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Уманський міськрайонний суд Черкаської області на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя О.В. Білик