Справа 712/3085/21
Провадження № 1-кс/712/1652/21
23 березня 2021 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
слідчого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
слідчого ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5
захисник ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,-
Старший слідчий відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи слідчого відділу Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області старший лейтенант поліції ОСОБА_4 звернувся із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, строком на 60 днів, без можливості внесення застави.
Клопотання мотивується тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що 21.03.2021 близько 09 години 00 хвилин, ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , в результаті конфлікту, який виник раптово, на ґрунті особистих неприязних стосунків, з ОСОБА_7 , умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, наніс останньому один удар ножем в область грудної клітки. Відповідно до довідки з КНП «Черкаська центральна районна лікарня» у ОСОБА_8 було виявлено проникаюче поранення лівої половини грудної клітки, лівобічний пневмоторакс.
Згідно з правилами судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень затверджених наказом МОЗ № 6 від 17.01.95, дані тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних, за ознакою небезпечності для життя в момент заподіяння.
Таким чином, ОСОБА_5 , підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
ОСОБА_5 21.03.2021 затримано в порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Враховуючи зібрані докази на даному етапі досудового розслідування, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, який відповідно ч. 1 ст. 121 КК України карається позбавленням волі до восьми років.
Метою застосування до ОСОБА_5 виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, спробам з його боку переховуватися від правоохоронних органів та суду, знищити документи та інші докази, які мають істотне значення для встановлення правопорушення, впливати на свідків у кримінальному провадженні.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину та перебуваючи на волі, матиме можливість безперешкодно застосовувати вплив на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні, з метою схилення їх до дачі неправдивих показів, переслідуючи при цьому мету уникнення від кримінальної відповідальності та приховування можливих аналогічних фактів своєї злочинної діяльності.
Стосовно переховування від правоохоронних органів та суду, то у зв'язку із вчиненням вказаного правопорушення та у зв'язку з тяжкістю покарання, якому може бути підданий підозрюваний, це може спонукати останнього до втечі, так, після вчинення діяння в котрому підозрюється ОСОБА_5 , з місця правопорушення останній зник на власному автомобілі, під час спроби його зупинки працівниками поліції - продовжив спробу втечі, наражаючи інших учасників дорожнього руху, та пасажирку свого автомобіля на небезпеку. Окрім того, ОСОБА_5 не має офіційних джерел доходу, стійких соціальних зв'язків, що також може спонукати останнього до втечі чи вчинення правопорушень.
Беручи до уваги те, відповідно до ст.177 КПК України існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_5 може: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілих, свідків, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали та просили його задоволити.
Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, та просили суд застосувати більш м'який запобіжний захід.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників процесу, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає до часткового задоволенню.
У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 178 КПК України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчинення іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжний заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Вирішуючи клопотання слідчого, суд враховує вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Згідно рішення ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» ризик вчинення нових правопорушень має місце, коли попередня поведінка дає підстави для очікувань, що він не має наміру зупинятись у своїх злочинних діях; коли небезпека має бути явною, а запобіжний захід необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи. Рішенням ЄСПЛ «Сельчук проти Туреччини» визначено, що попередня судимість може бути підставою ризику вчинення нових правопорушень.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не в праві вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точку зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нею обмежувального заходу, то з огляду на наведені дані у клопотанні та в матеріалах долучених до нього є всі підстави вважати про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_5 кримінальному провадженні.
В своєму клопотанні, слідчий посилається на те, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства було встановлено наявність ризиків, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілих, свідків, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами у їх сукупності, а саме: допитом потерпілого ОСОБА_7 , допитом свідка ОСОБА_9 , протоколом допиту свідка ОСОБА_10 , протоколом затримання особи, в ході якого у ОСОБА_5 виявлено та вилучено ніж.
Європейський суд з прав людини, зокрема у викладених рішеннях по справах «Калашников проти Росії», «Томазі проти Франції» та інших, роз'яснив, що сама по собі тяжкість злочину згідно повідомлення особі про підозру, не може бути підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05 від 11 липня 2006 року одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу.
За роз'ясненнями п.п. 3, 13 постанови Пленуму Верховного Суду № 4 від 25 квітня 2003 року «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 11 червня 2004 року №10 та від 24 жовтня 2008 року №15), взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинувачуваним процесуальних обов'язків, і його належної поведінки; обов'язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість в тому, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Посилання слідчого на той факт, що підозрюваний може перешкоджати слідству іншим чином, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки слідчий вимірює небезпеку можливості переховуватися від правосуддя лише і виключно наявністю самої можливості, при цьому не наводячи жодних об'єктивних даних.
Як з'ясовано в даному судовому засіданні ОСОБА_5 має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий в порядку ст. 89 КК України, працює неофіційно, проживає разом зі своїми батьками.
Підозрюваний повідомив, що він приїхав для зустрічі зі своїм сином, оскільки дитина проживає окремо і він забирає його на вихідних. До нього вийшов потерпілий та перешкоджав у побаченні з сином.
В судовому засіданні не заперечував, що наніс потерпілому ноживі поранення, з метою захисту, оскільки потерпілий наніс йому удари в області голови та почалася бійка.
За таких обставин, та аналізу зібраних досудовим розслідуванням матеріалів клопотання та кримінального провадження, суд вважає, що підозрюваний ОСОБА_5 не потребує ізоляції від суспільства та є можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, а саме цілодобового домашнього арешту.
Керуючись вимогами ст. ст. 40, 131, 132, 176-178, 182, 183, 184, 194 - 195, 369 - 372 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи слідчого відділу Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_4 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України - задовольнити частково.
Застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, за адресою: АДРЕСА_2 , в межах строку досудового розслідування, тобто до 21 травня 2021 року, включно.
Строк домашнього арешту обчислювати з моменту винесення ухвали, тобто з 23 березня 2021 року.
На час дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов'язки:
1) прибувати за кожною першою вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та/або суду;
2) заборонити залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , цілодобово, щоденно на час дії запобіжного заходу;
3) носити електронний засіб контролю.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що порушення покладених на нього слідчим суддею обов'язків може бути підставою для зміни запобіжного заходу на більш суворий.
Зобов'язати Черкаське районну управління поліції ГУ НП в Черкаській області негайно доставити підозрюваного ОСОБА_5 до місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де звільнити з-під варти.
Контроль за виконанням підозрюваним запобіжного заходу покласти на орган Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Копія ухвали про застосування запобіжного заходу вручається підозрюваному після її оголошення.
Копію ухвали направити начальнику Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області для організації її виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Черкаської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1