ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 54/21209.04.10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Артур-К"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медфармсервіс"
про стягнення 14 427,83 грн.
Суддя Демченко Т.С.
Представники:
від позивача Прохоренко В.О., за дов. № 5 від 11.01.2010 р.
від відповідача не з'явився
У судовому засіданні 09.04.2010 р. відповідно до ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Артур-К" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медфармсервіс" про стягнення 14 142,22 грн. основного боргу та 329,37 грн. пені.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по оплаті товару, поставленого позивачем за договором № 9580 від 01.11.2008 р.
Ухвалою суду від 12.06.2009 р. порушено провадження у справі № 54/212, розгляд справи призначено на 10.07.2009 р.
Разом із позовом позивачем подано клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах стягуваної суми. Розглянувши подане клопотання, суд відмовив у його задоволенні, оскільки позивачем не наведено обставин та не надано доказів на їх підтвердження, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.
У поданому відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти позову, посилаючись на те, що позивачем не надано заявок на поставку товару за договором № 9580 від 01.11.2008 р. та довіреностей на отримання матеріальних цінностей, частина наданих позивачем видаткових накладних не стосуються договору № 9580 від 01.11.2008 р., не містять печаток підприємств позивача та відповідача.
У судовому засіданні 10.07.2009 р. представниками сторін подано спільне клопотання про вирішення спору у більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Клопотання судом задоволено, строк вирішення спору продовжено.
У судовому засіданні 10.07.2009 р. відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалася перерва до 04.09.2009 р.
Ухвалою суду від 04.09.2009 р. розгляд справи відкладено на 23.09.2009 р. у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів.
У судовому засіданні 23.09.2009 р. позивачем подано заяву про зміну підстав позову, відповідно до якої в обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що товар за накладними № 0111922 від 18.12.2008 р., № 0114871 від 24.12.2008 р., № 0116437 від 29.12.2008 р. був поставлений позивачем за договором № 4169 від 04.01.2006 р. Товар за накладними № 0005487 від 23.01.2009 р. та № 0006301 від 26.01.2009 р. поставлявся відповідачу за договором № 9580 від 01.11.2008 р.
У судовому засіданні 23.09.2009 р. судом оголошувалася перерва до 30.10.2009 р.
У судове засідання 30.10.2009 р. представники сторін не з'явилися, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 25.11.2009 р.
Ухвало суду від 25.11.2009 р. розгляд справи відкладено на 15.01.2010 р.
У зв'язку із перебуванням судді Демченко Т.С. на лікарняному, судове засідання, призначене на 15.01.2010 р., не відбулося. Ухвалою суду від 15.02.2010 р. розгляд справи призначено на 24.02.2010 р.
28.01.2010 р. позивачем через відділ діловодства суду подано заяву про уточнення позовних вимог, якою позивач зменшив позовні вимоги про стягнення пені і просив стягнути з відповідача 14 142,22 грн. основного боргу та 285,61 грн. пені. Нова ціна позову становить 14427,83 грн. У судовому засіданні 24.02.2010 р. заява прийнята судом до розгляду.
Представник відповідача у судове засідання 24.02.2010 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою суду від 24.02.2010 р. розгляд справи відкладено на 09.04.2010 р.
У судове засідання 09.04.2010 р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд
01.11.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Артур-К" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медфармсервіс" був укладений договір купівлі-продажу № 9580, за умовами якого позивач зобов'язався поставляти та передавати у власність відповідача лікарські засоби та товари медичного призначення протягом терміну дії договору, а відповідач зобов'язався приймати товар та оплачувати його на умовах даного договору (пункт 1.1. договору).
Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Як свідчать матеріали справи, за товарно-транспортними накладними № 0111922 від 18.12.2008 р., № 0114871 від 24.12.2008 р., № 0116437 від 29.12.2008 р., № 0006301 від 26.01.2009 р., № 0005487 від 23.01.2009 р. позивач передав відповідачеві товар, визначений договором, на загальну суму 15 189,73 грн. Зазначені накладні підписані представниками позивача і відповідача та скріплені відбитками їх печаток (штампів), а тому є належним підтвердженням поставки товару позивачем та його прийняття відповідачем.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 5.3. договору передбачено, що покупець зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок продавця суму, визначену у відповідній накладній, в обумовлений нею строк.
Як вбачається зі змісту накладних, відповідач повинен був оплатити поставлений товар у такі строки:
за накладною № 0005487 від 23.01.2009 р. - у строк до 10.02.2009 р.
за накладною № 0006301 від 26.01.2009 р. - у строк до 11.02.2009 р.
за накладною № 0116473 від 29.12.2008 р. - у строк до 14.01.2009 р.
за накладною № 0114871 від 24.12.2008 р. - у строк до 08.01.2009 р.
за накладною № 0111922 від 18.12.2008 р. - у строк до 02.01.2009 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Матеріали справи свідчать, що відповідач частково оплатив поставлений товар.
Як пояснив представник позивача, платіж відповідача на суму 3 000,00 грн., здійснений останнім 22.01.2009 р., був частково зарахований на погашення заборгованості відповідача за накладними № 0110467 від 17.12.2008 р. та № 0111923 від 17.12.2008 р., що виникла раніше. Залишок суми у розмірі 1 047,51 грн. був зарахований як часткова оплата товару, поставленого за накладною № 0111922 від 18.12.2008 р.
Таким чином, борг відповідача становить 14 142,22 грн. (15 189,73 -1 047,51 = 14 142,22).
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Позивач просить стягнути з відповідача 285,61 грн. пені станом на 20.02.2009 р., посилаючись в обґрунтування своїх вимог на п. 6.2. договору, яким передбачено, що за несвоєчасну оплату поставленого товару відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки платежу.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про його обґрунтованість. За таких обставин позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню у сумі 285,61 грн. за розрахунком позивача.
Як передбачено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач, всупереч вказаним вимогам, не надав доказів повної оплати поставленого товару та не навів підстав для звільнення від обов'язку його оплатити.
Заперечення відповідача щодо відсутності заявок на поставку товару спростовуються змістом самих товарно-транспортних накладних, у кожній з яких міститься посилання на відповідну заявку на поставку.
Посилання відповідача на невідповідність складених накладних вимогам до первинних та облікових документів, що пред'являються Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не приймаються судом до уваги з таких підстав.
Відповідно до преамбули названого Закону він визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Даний Закон не є актом цивільного законодавства, не регулює відносин, що склалися між сторонами у зв'язку з поставкою товару, а питання щодо ведення сторонами бухгалтерського обліку господарських операцій не є предметом доказування в даній справі, до якого входять обставини, пов'язані із здійснення поставки позивачем товару відповідачеві. Відсутність обов'язкових реквізитів у вказаних документах впливає лише на можливість їх використання сторонами для відображення відповідних господарських операцій у бухгалтерському обліку підприємства, однак не спростовує сам факт поставки товару. Суд зауважує, що у випадку неналежного оформлення первинних документів сторони не позбавлені можливості внести до них відповідні зміні, доповнення та виправлення з метою приведення їх до вищеназваних вимог, однак жодною із сторін такі пропозиції не висувалися.
Також суд вважає безпідставними посилання відповідача на ст.ст. 207, 241 ЦК України та ст. 181 ГК України, як на підставу необхідності скріплення печаткою юридичної особи накладних та отримання схвалення відповідачем дій його представника при прийнятті товару, оскільки товарно-транспортні накладні не є правочинами, а лише оформлюють і підтверджують факти здійснення господарських операцій.
Суд також вважає помилковими твердження як позивача, так і відповідача про поставки товару за накладними № 0116437 від 29.12.2008 р., № 0114871 від 24.12.2008 р., № 0111922 від 18.12.2008 р., як таких, що здійснювались за договором купівлі-продажу № 4169 від 04.01.2006 року.
Як вбачається із наданих позивачем розрахунків суми боргу, станом на 01.01.2007 р. заборгованість відповідача становила 15 600,20 грн. і була повністю сплачена до 13.02.2008 р. Після зазначеної дати та до 05.11.2008 р. позивачем не здійснювались поставки товару відповідачу, а відновлення поставок товару відповідачу, у тому числі і за спірними накладними, відбулось з 05.11.2008 р., тобто після укладення сторонами договору купівлі-продажу № 9580 від 01.11.2008 р.
На підтвердження оплати товару відповідачем надані платіжні доручення на загальну суму 28 000,00 грн. Перерахування коштів за вказаними платіжними дорученнями відбулось до 21.01.2009 р., тобто до здійснення поставок за накладними № 0005487 від 23.01.2009 р. та № 0006301 від 26.01.2009 р., за якими, як вважає відповідач, поставлявся товар за договором купівлі-продажу № 9580 від 01.11.2008 р. Виходячи з того, що договором не передбачено здійснення попередньої оплати товару, а всі надані відповідачем платіжні доручення у призначенні платежу містять посилання на договір № 9580, суд вважає заперечення відповідача проти поставок товару за накладними № 0116437 від 29.12.2008 р., № 0114871 від 24.12.2008 р., № 0111922 від 18.12.2008 р., як таких що здійснювались за договором № 4169 від 04.01.2006 р., помилковими.
Крім того, ані позивачем, ані відповідачем жодним чином не обґрунтовано необхідності здійснення у 2008 р. поставок товару за договором купівлі-продажу № 4169 від 04.01.2006 р., строк дії якого закінчився 31.12.2007 р., за наявності укладеного сторонами та діючого договору № 9580 від 01.11.2008 р.
З урахуванням викладених вище обставин справи, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представниками сторін пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю у загальній сумі 14 427,83 грн.
Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медфармсервіс" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 30, ідентифікаційний код 32911643) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Артур-К" (08130, Київська обл., с. Чайки, вул. Валентини Чайки, буд. 4, ідентифікаційний код 21643699) 14 142 (чотирнадцять тисяч сто сорок дві) гривні 22 коп. боргу, 285 (двісті вісімдесят п'ять) гривень 61 коп. пені, 144 (сто сорок чотири) гривні 27 коп. державного мита та 312 (триста дванадцять) гривень 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя Т.С. Демченко
Датою підписання повного тексту рішення є 30.04.2010 р.