ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 4/9213.04.10
За позовомЗакритого акціонерного товариства «Алай»
До Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик»
Провизнання недійсним договір
Суддя Борисенко І.І.
Представники:
Від позивача не з'явився
Від відповідача Вознюк М.В., Кеда А.В.
Позивач звернувся до суду позовом до відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик»про визнання недійсним договору кредитної лінії № 81-10-08 від 27.06.2008р., укладений між Закритим акціонерним товариством «Алай» та відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик».
Представник позивача в судове засідання не з'явився, Ухвали суду не виконав.
Позивач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду, про час і місце його проведення.
Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника позивача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від позивача не надходило
Таким чином, відповідно до ст. 75 ГПК України суд розглядає спір за наявними матеріалами у справі
Відповідач позовні вимоги не визнає, свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву від 06.02.2010р.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
27 червня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Алай» та Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Хрещатик»було укладено Договір кредитної лінії № 81-10-08.
Відповідно до п. 1.1. Договору Банк надає позичальнику в порядку, передбаченому цим договором, кредит в формі кредитної лінії без відновлення ліміту кредитування в розмірі 600 000 грн. з терміном повернення по 18 червня 2011 року включно згідно Положення про фінансово-кредитну підтримку суб'єктів господарювання в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 5 липня 2001 року № 375/1351 та рішення Конкурсної комісії по відбору проектів для фінансово-кредитної підтримки суб'єктів господарювання в м. Києві (протокол № 1 від 06.03.2008 року) відповідно до графіку, встановленого п. 4.5 цього договору.
Пунктом 4.1. Договору встановлено, що за користування кредитними коштами Позичальник сплачує Банку відсотки у розмірі 23,5 %.
На думку позивача цей пункт не відповідає Розділу 4 Положення, яким встановлено, що порядок сплати відсотків Банку є наступним:
1) частина відсотків в розмірі, що не підлягає компенсації, сплачується позичальником самостійно;
2) частина відсотків в розмірі встановленої позичальником компенсації сплачується відповідним управлінням Київської міської державної адміністрації за доручення позичальника на підставі укладеної між ними угоди.
В підрозділі «Відсотки за користуванням кредитом та їх компенсація»розділу 1 Положення закріплено, що частка відсоткової ставки, яка має бути компенсована з Київського міського бюджету, може складати від 25% до 90 % від загальної відсоткової ставки, що встановлюється кредитним договором.
Відповідно до рішення Конкурсної комісії розмір компенсації становив 75 % (протокол № 1 від 06.03.2008 року) та повинен був бути відображений в кредитному договорі.
Таким чином, в порушення Розділу 4 Положення в кредитному договорі було встановлено, що Позичальник сплачує відсотки в повному обсязі самостійно.
П. 5.2.12. Договору встановлено, що у випадку не виконання Позичальником зобов'язань, передбачених п. 5.3.6. цього договору підвищувати кожного місяця відсоткову ставку на 1%. При цьому відсоткова ставка за користування кредитними коштами не повинна перевищувати 25% річних.
При цьому, в Положенні (розділ 1 підрозділ «Відсотки за користуванням кредитом та їх компенсація») встановлено, що «..При цьому, загальна відсоткова ставка за користуванням кредитом не повинна перевищувати 24 % річних.».
Отже, за твердженням позивача, всупереч Положенню в Договорі передбачена можливість підвищення відсоткової ставки за користуванням кредитом до розміру, який перевищує встановлений Положенням є порушенням умов, тому в позовній заяві зазначає про невідповідність умов Договору відповідним нормам Положення в частині механізму зміни відсоткової ставки в зв'язку з зміною на фінансово-кредитному ринку України.
Позивач вважає, що вказаний договір не відповідає нормам правового акта органу місцевого самоврядування, а саме Положенню про фінансово-кредитну підтримку суб'єктів господарювання в м. Києві, на підставі якого він був укладений, а отже є всі правові підстави для визнання вказаного договору недійсним.
Відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх надуманими та просить відмовити в задоволенні позову.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав:
Позивач стверджує, що в порушення Положення про фінансово-кредитну підтримку суб'єктів господарювання в м.Києві в Кредитному договорі встановлено, що позичальник сплачує відсотки в повному обсязі самостійно (п.4.1. Кредитного договору).
Твердження позивача не приймаються судом, оскільки вказаний пункт 4.1. повністю відповідає чинному законодавству. Так, відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до цієї норми, з врахуванням діючого положення про кредитування суб'єктів господарювання в м.Києві за Кредитним договором та додатковими договорами до нього (№1 - №12) банк надав позичальнику кредит у сумі 8 000 000 гривень, а позичальник зобов'язався повернути кредит в термін по 18 червня 2011 року та сплатити відсотки в розмірі 23,5 % річних.
Чинним законодавством не передбачено перекладення обов'язку щодо сплати процентів за кредитом на інших осіб.
Вказане Положення також не передбачає такого порядку, ним не встановлюється, що позичальник звільняється від повної сплати відсотків. Цим Положенням встановлюється тільки можливість часткової компенсації сплачених відсотків за отриманим кредитом.
Кредитні відносини між банком та позичальником за вказаним Положенням про підтримку суб'єктів господарювання будуються на загальних засадах. Єдина особливість в тому, що після повної сплати позичальником відсотків банку їх частина компенсується з міського бюджету м. Києва. Такий механізм впроваджується на підставі рішення Конкурсної комісії по відбору проектів для фінансово-кредитної підтримки суб'єктів господарювання в м. Києві, укладеного трьохстороннього договору між банком позичальником і відповідним управлінням Київської міської державної адміністрації та наявності коштів у міському бюджеті.
Відповідно до Положення Конкурсною комісією було прийняте рішення (протокол №1 від 07.03.2008р.), яким Головному управлінню з питань регуляторної політики та підприємництва виконавчого органу Київської міської ради було доручено компенсувати 75 відсотків від загальної відсоткової ставки встановленої кредитною угодою між ЗАТ «Алай»та ВАТ КБ «Хрещатик».
На виконання даного протоколу між ЗАТ «Алай», ВАТ КБ «Хрещатик» та Головним управлінням з питань регуляторної політики та підприємництва було укладено Договір №15 від 27.06.2008р. про встановлення порядку сплати відсотків за користування кредитом у формі кредитної лінії без відновлення ліміту кредитування, наданим згідно з договором кредитної лінії №81-10-08 від 27.06.2008р. (додаткові угоди №1/13-ДУ - № 5/17-ДУ).
Відповідно до умов даного договору Управління протягом 36 місяців зобов'язано сплачувати компенсаційну частину відсотків у розмірі 75 % від суми загальної відсоткової ставки встановленої Кредитним договором.
Пунктом 3.5. цього трьохстороннього договору встановлено, що Позичальник відповідає за своєчасну сплату банку відсотків в повному обсязі відповідно до Кредитного договору. Розділом другим договору встановлений механізм, який передбачає сплату відсотків Позичальником та встановлює його відповідальність за порушення строків сплати відсотків.
Таким чином сторонами повністю дотримано порядок передбачений розділом 6 Положення щодо сплати компенсаційної частини відсотків Управлінням, і вимоги Позивача є безпідставними.
Твердження позивача, що всупереч Положенню в Кредитному договорі передбачена можливість підвищення відсоткової ставки за кредитом до розміру, що перевищує 24% річних встановлених Положенням не приймається судом до уваги з наступного.
Так, у Положенні (розділ 1) зазначається, що загальна ставка за кредитом не повинна перевищувати 24% річних. Як вбачається з п. 4.1. Кредитного договору сторони передбачили ставку в розмірі 23,5% річних, що повністю відповідає вимогам Положення.
Як видно з пункту 5.2.12. Кредитного договору підвищення ставки передбачається виключно в разі неналежного виконання Позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором щодо переведення оборотів на рахунки у ВАТ КБ «Хрещатик». За своєю правовою природою таке підвищення є відповідальністю за неналежне виконання зобов'язань, не є платою за надані кредитні кошти та жодним чином не суперечить вимогам Положення.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає твердження позивача про недійсність Кредитного договору безпідставними, та такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено у спосіб встановлений ст. 34 цього ж Кодексу законних підстав для задоволення позовних вимог. Доводи, викладені у його позовній заяві спростовані у відзиві на позовну заяву та доданими до них документами, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
13.04.2010р. в судовому засіданні закінчено розгляд справи. Суддя за згодою представників відповідача, оголосив тільки вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його підписання.
Суддя І.І.Борисенко
Рішення підписано: 29.04.2010р.