ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 9/5427.04.10
За позовомСуб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи Куцуліма Юрія Павловича
До
ПроВідкритого акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня»
стягнення 8528,33 грн.
Суддя Бондаренко Г.П.
Представники:
Від позивачаКуцуліма Ю.П. (паспорт серія № Е0001611 від 21 травня 1978р.)
Від відповідача не з'явились
Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа Куцуліма Юрій Павлович (далі по тексту -позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Завод «ленінська кузня»(далі по тексту -відповідач) про стягнення заборгованості за договором №247-08 від 11.09.2008 року в розмірі 8528,33 грн., з яких 6364,00 грн. основного боргу, 755,88 грн. пені, 237,47 грн. 3% річних та 7534,98 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2010 року порушено провадження у справі № 9/54, позовну заву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 27.04.2010 року.
Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує не належним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №247-08 від 11.09.2008 року, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
Відповідач своїм правом направлення представника в судове засідання не скористався, проте направив через загальний відділ діловодства суду відзив на позов, відповідно до якого відповідач частково визнав позовні вимоги в розмірі 6364,00 грн. основного боргу та 318,20 грн. пені, що становить 5% від загальної вартості несплачених робіт. Проти задоволення позовних вимог в частині стягнення 437,68 грн. пені, 123,45 грн. 3% річних та 560,04 грн. інфляційних втрат заперечив з підстав невірного розрахунку.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -
11 вересня 2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір №247-08, відповідно до умов якого позивач зобов'язався виконати, а відповідач прийняти та оплатити у відповідності до умов цього договору роботи з виготовлення стальних корпусних блоків з деталей, поставлених відповідачем; роботи з виготовлення стальних корпусних секцій з деталей, поставлених відповідачем; роботи з установки корпусного насичення; роботи зі стиковки між собою блоків.
Відповідно до п.2.3.3. договору вартість виконаних робіт визначається на підставі актів прийому-передачі робіт. Згідно з п.5.1.12 цього договору відповідач зобов'язався своєчасно здійснювати платежі за цим договором.
06.10.2008 року між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода №1 за якою позивач зобов'язався виконати роботи зі зварювання в строк до 05.10.2008 року.
Відповідно до п.2. додаткової угоди вартість робіт складає 6364,00 грн.
Пунктом 5 зазначеної додаткової угоди встановлено, що розрахунок між сторонами здійснюється після двостороннього підписання акту виконаних робіт та на підставі наданого позивачем рахунку.
Однак строк виконання відповідачем обов'язку щодо оплати робіт договором № 247-08 та додатковою угодою до нього не встановлено.
Згідно акту виконаних робіт №1 від 06.10.2008 року, підписаного сторонами, позивачем було виконано роботи, вартість яких становила 6364,00 грн.
Відповідно до рахунку позивача №1 від 07.10.2008 року оплата за додатковою угодою №1 від 06.10.2008 року складала 6364,00 грн.
Так саме, і в акті виконаних робіт та в рахунку не вказано строк, в який відповідач зобов'язаний оплатити заборгованість.
22.05.2009 року позивач звертався до відповідача з вимогою про оплату заборгованості, в якій просив останнього сплатити 6364,00 грн. основного боргу та 318,00 грн. пені відповідно до п.8.2 договору.
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За таких обставин, у відповідача виник обов'язок оплати виконаних позивачем робіт після спливу семи днів з моменту пред'явлення позивачем вимоги про оплату, тобто з 27.05.09р.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Як встановлено судом, основний борг відповідача перед позивачем складає 6364,00 грн. та оплату його відповідачем не здійснено.
Згідно з приписами ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п.8.2. договору у випадку затримки заключного розрахунку більш ніж на п'ять банківських днів з урахуванням умов зазначених в п.2.5. договору відповідач сплачує, починаючи з 6-го дня по 15 день пеню в розмірі 0,5% від вартості несплачених робіт, але не більше подвійної ставки НБУ та 1% починаючи с 16-го дня, але не більше 5% від загальної вартості робіт та не більше подвійної ставки НБУ.
Виходячи з наведеної норми договору, яка обмежує розмір пені сумою, яка становить не більше 5% від загальної вартості робіт, судом задовольняється частково позовна вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені за порушення виконання зобов'язань по договору № 12/05 у розмірі 318,20 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
За загальним правилом, якщо законом визначено розмір штрафних санкцій, змінити його за погодженням сторін (угодою сторін) не можна, і такі зміни будуть вважатися нікчемними. Так, за невиконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Але, відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ця пеня не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Судом не може бути задоволена позовна вимога позивача про стягнення з відповідача пені в повному обсязі у розмірі 755,88 грн. з підстав нарахування пені у розмірі більшому, ніж встановлено умовами договору, а тому ця вимоги підлягає задоволенню частково у розмірі 318,20 грн.
Також судом частково задовольняються вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних витрат, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи конкретних строків оплати п.5 додаткової угоди №1 не встановлено. Таким чином, оскільки позивач направив відповідачу вимогу про сплату заборгованості 22.05.2009 року, строк оплати за вказаним договором наступив 29.05.2010 року, а саме через 7 днів направлення претензії.
Як встановлено судом, відповідач вчасно не розрахувався з позивачем у зв'язку з чим виникла заборгованість.
За таких обставин, суд здійснює перерахунок інфляційних витрат та 3% річних, починаючи з 29.05.2010р., тобто моменту, коли у відповідача виник обов'язок оплати виконаних робіт на підставі акту виконаних робіт (розрахунок здійснений судом знаходиться у матеріалах справи).
За вказаних обставин, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 6364,00 грн. основного боргу, 318,20 грн. пені згідно п.8.2. договору, 160,58 грн. 3% річних та 604,58 грн. інфляційних втрат.
Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 2 п. 4.2 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України», якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст.4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня»(04176, м.
Київ, вул. Електриків, 26; код ЄДРПОУ 14312364) на користь Фізичної особи-підприємця Куцуліма Юрія Павловича (54028, Миколаївська обл., м. Миколаїв, Херсонське шосе, 91, кв. 1; 03134, м. Київ, вул. Булгакова, 4, кв. 70; код ЄДРПОУ 2863010675) 6364 (шість тисяч триста шістдесят чотири) грн. 00 коп. основного боргу, 318 (триста вісімнадцять) грн. 20 коп. пені, 160 (сто шістдесят) грн. 58 коп. 3% річних, 604 (шістсот чотири) грн. 58 коп. інфляційних втрат, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 225 (двісті двадцять п'ять) грн. 10 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Рішення може бути оскаржено в порядку передбаченому чинним законодавством
України.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Г.П. Бондаренко
Рішення підписано 30.04.2010 року