ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 48/15907.04.10
За позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування"
доВідкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні
відповідача:Опря Віталія Васильовича
простягнення 20 300,15 грн.
Суддя Бойко Р.В.
Представники сторін:
від позивача:Куца Н.О., Семко В.С.
від відповідача:Кучма О.Л.
від третьої особи:не з'явився
Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" (надалі -ТДВ "СК "ВіДі-Страхування") звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (надалі -ВАТ "НАСК" Оранта") про стягнення 20 300,15 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "СК "ВіДі-Страхування" на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №АС001569 від 07.07.2008 р. внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди (надалі -ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки Хонда, реєстраційний номер ВН 1909 СА, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки МАЗ, реєстраційний номер 033-18 АА з причепом ГКБ, р.н. 135-15 ОН, яким скоєно ДТП, застрахована ВАТ "НАСК "Оранта" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 509,73 грн., 3% річних у розмірі 116,38 грн. та пені у розмірі 795,24 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.03.2010 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 07.04.2010 р., залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Опря Віталія Васильовича.
Судом в задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, яке міститься в тексті позовної заяви, відмовлено, оскільки позивачем не надано доказів з якими приписи ст. 66 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість вжиття заходів забезпечення позову.
В судове засідання представники позивача з'явилися, вимоги ухвали суду виконали, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити їх повністю.
Представник відповідача у судове засідання з'явився, позовні вимоги визнає частково в розмірі визначеному звітом експерта та пені, нарахованої від цього розміру, в іншій частині в задоволенні позову просить відмовити.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою на звороті ухвали суду та повідомленням про вручення поштового відправлення №09022205 від 23.03.2010 р.
За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
07.07.2008 р. між ТДВ "СК "ВіДі-Страхування" та Кірпічовою Іриною Миколаївною укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №АС001569 (надалі -Договір), вигодонабувачем за яким є Відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк.
Предметом Договору є майнові інтереси Кірпічової І.М., що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користування та/або розпорядженням транспортного засобу: автомобіля марки Хонда, реєстраційний номер ВН 1909 СА, на випадок настання подій, перелік яких наведено у статті 2 Договору, а саме до страхових випадків відноситься: дорожньо-транспортні пригоди; протиправні дії третіх осіб; стихійні лиха; пожежа чи самозаймання автотранспортного засобу; незаконне заволодіння.
12.11.2008 р. близько 09 год. 20 хв. в м. Одеса на вулиці Мечникова було скоєне ДТП за участі застрахованого автомобіля Хонда та автомобіля МАЗ з причепом ГКБ, а саме: Опря В.В., керуючи автомобілем МАЗ, перед поворотом праворуч завчасно не зайняв відповідне крайнє положення на проїзній частині та виконуючи поворот праворуч скоїв зіткнення з автомобілем Хонда, реєстраційний номер ВН 1909 СА, під керуванням Кірпічова С.О.
ДТП сталася в результаті порушення водієм Опря В.В. вимог пункту 10.4 Правил дорожнього руху України, що підтверджується довідкою відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території обласного центру (м. Одеси) та АТІ при УДАІ ГУМВС України в Одеській області №7/13-15921 від 25.11.2008 р. та постановою Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 12.12.2008 р. у адміністративній справі №3-1605 2008 рік, відповідно до якої Опря Віталія Васильовича визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.
13.11.2008 р. власник застрахованого транспортного засобу -автомобіля Хонда звернулася до позивача із заявою №0512.206.08.01 про настання страхового випадку.
Відповідно до висновку №11-015 спеціаліста -авто товарознавця про оцінку вартості матеріального збитку, завданого в результаті пошкодження автомобіля Honda Civic, складеного 23.11.2008 р. суб'єктом оціночної діяльності ФОП Паляниця А.Б. (сертифікат №6060/07 виданий ФДМУ 31.08.2008 р.), вартість матеріального збитку, що дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, вчиненого власникові автомобіля Хонда, реєстраційний номер ВН 1909 СА в результаті його пошкодження при ДТП складає 16 298,01 грн.
27.11.2008 р. Кірпічова І.М., як власник застрахованого транспортного засобу -автомобіля Хонда, звернулася до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування, яке просила виплатити шляхом перерахування грошових коштів на р/р ТОВ "ВіДі Дрім Моторз".
Листом №6407/1-03-2 від 21.11.2008 р. вигодонабувач повідомив позивача про те, що він не заперечує проти сплати страхового відшкодування за Договором на рахунок ТОВ "ВіДі Дрім Моторз".
На підставі страхового акту №657 від 17.02.2009 р., розрахунку суми страхового відшкодування до вказаного страхового акту, позивач виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив своєму страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 18 878,80 грн. (18 428,80 грн. - вартість відновлювального ремонту згідно рахунків СТО + 450,00 грн. -витрати страхувальника на оплату експертизи), що підтверджується платіжним дорученнями №405 від 24.02.2009 р.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно із ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Таким чином, до ТДВ "СК "ВіДі-Страхування" перейшло в межах суми 18 878,80 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Із довідки відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території обласного центру (м. Одеси) та АТІ при УДАІ ГУМВС України в Одеській області №7/13-15921 від 25.11.2008 р. та постановою Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 12.12.2008 р. у адміністративній справі №3-1605 2008 рік вбачається, що транспортний засіб -автомобіль МАЗ з причепом ГКБ, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Хонда, знаходився під керуванням Опря В.В.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина особи, яка керувала автомобілем МАЗ, реєстраційний номер 033-18 АА, з причепом ГКБ, р.н. 135-15 ОН, встановлена у судовому порядку.
Цивільно-правова відповідальність Опря В.В., як власника автомобіля МАЗ, реєстраційний номер 033-18 АА, та причепа ГКБ, р.н. 135-15 ОН, застрахована ВАТ "НАСК "Оранта" згідно із полісами №ВА/3238351 та №ВА/3238352.
Договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВА/3238351 та № ВА/3238352) віднесено до 3-го типу (п. 15.3 Закону), а тому застрахована відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортних засобів, визначених в договорах страхування, особою, вказаною в договорах страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі. Строк дії з 10.06.2008 р. (0:00) по 09.06.2008 р.
Відповідно до п. 4 полісів № ВА/3238351 та № ВА/3238352 страхувальником -особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісами є Опря В.В., а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації Опря В.В. автомобіля МАЗ та причепа ГКБ, була застрахована ВАТ "НАСК "Оранта".
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Вказаними договорами (поліс № ВА/3238351 та № ВА/3238352) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 35 500,00 грн., франшиза -0,00 грн. (пункт 2 полісів).
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Хонда з урахуванням фізичного зносу, становить 16 298,01 грн., а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах суми 18 878,80 грн.
Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.
Регресною вимогою №15/04/8.04/630-09 від 21.12.2009 р., що отримана відповідачем 24.12.2009 р. та до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", позивач звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 18 878,80 грн.
Враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, визначені полісами № ВА/3238351 та № ВА/3238352 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлену судом вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 16 298,01 грн. (вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу згідно звіту експерта) до 24.01.2010 р., а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Суд відзначає, що розмір витрат, які відшкодовуються відповідачем обмежено, зокрема ст. 29 Закону, а саме в даному випадку, вартістю відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу згідно звіту експерта, а не фактичним розміром заподіяної шкоди згідно рахунків СТО, а відтак підстави для покладення відповідальності на відповідача за витрати у розмірі 2 580,79 грн., на оплату рахунків СТО за відновлювальний ремонт автомобіля, відсутні.
Стосовно суми витрат на проведення автотоварознавчої експертизи суд відзначає наступне.
Статтею 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи, лише у випадку якщо страховик не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), не направив аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків і потерпілий самостійно обрав аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.
На підставі матеріалів справи судом встановлено, що що позивач самостійно замовляв та проводив автотоварознавчу експертизу для визначення розміру відшкодування потерпілому, при цьому матеріалами справи не підтверджено, що відповідач був повідомлений про факт настання ДТП його учасниками чи позивачем, а відтак відповідач був позбавлений можливості направити свого аварійного комісара та самостійно визначити розмір завданих збитків, тим самим уникнути понесення додаткових витрат по оплаті позивачем автотоварознавчого дослідження у заявленій до стягнення сумі. Тобто, вина відповідача у понесенні позивачем спірної суми коштів на відшкодування вартості автотоварознавчого дослідження відсутня.
Відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який є спеціальним відносно інших нормативно-правових актів щодо виплати страхового відшкодування за полісами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховиком відшкодовується тільки оцінена, відповідно до закону, шкода, при цьому види витрат, які відшкодовуються страховиком, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу визначаються законом та ним обмежуються (пункт 22.2. статті 22, статті 28, 29, 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Виходячи з зазначеного, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми в розмірі 450,00 грн. за проведення автотоварознавчої експертизи.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 795,24 грн. за прострочення по сплаті суми страхового відшкодування.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Відповідно до ст. 37.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за прострочення по оплаті 18 878,80 грн., нарахованої у період з 25.12.2009 р. по 09.03.2010 р., проте суд здійснює перерахунок пені, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що останнім днем виконання грошового зобов'язання відповідачем по сплаті суми страхового відшкодування є 24.01.2010 р., а тому правомірним є нарахування пені за прострочення по сплаті суми страхового відшкодування з 25.01.2010 р.
Отже, з урахуванням встановленої суми страхового відшкодування, що підлягає сплаті відповідачем та враховуючи визначений позивачем строк нарахування пені, правомірним є стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті суми страхового відшкодування у розмірі 16 298,01 грн., нарахованої за період з 25.01.2010 р. по 09.03.2010 р. у розмірі 402,76 грн.
Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат у розмірі 509,73 грн. та 3% річних у розмірі 116,38 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд здійснює перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних виходячи з обставин наведених при розрахунку пені.
За перерахунком суду розмір інфляційних втрат та 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 309,66 грн. та 58,94 грн., відповідно.
В іншій частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних позовні вимоги заявлено безпідставно.
Стосовно посилання відповідача на те, що відносини, які виникли між сторонами регулюються лише спеціальним законом (Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"), а тому нарахування інфляційних втрат та 3% річних є неправомірним, оскільки такий вид відповідальності не визначений вказаним законом, суд відзначає наступне.
Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України застосовуються за невиконання грошових зобов'язань та знаходиться в 51 Главі Цивільного кодексу України, яка має назву "Правові наслідки порушення зобов'язання. Відповідальність за порушення зобов'язання", а дана глава міститься у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги п'ятої Цивільного кодексу України. Наведене свідчить, що положення такої статті стосуються як договірних, так і не договірних зобов'язань, тобто до порушення грошового зобов'язання, незалежно від визначених ст. 11 Цивільного кодексу України підстав їх виникнення.
Грошове зобов'язання -це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.
Судом встановлено, що згідно п. 4 ч. 2 ст. 11, ст. 509 Цивільного кодексу України та п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у ВАТ "НАСК "Оранта" виникло зобов'язання сплатити на користь позивача суму страхового відшкодування в порядку регресу.
Тобто, має місце правовідношення в якому ВАТ "НАСК "Оранта" (боржник) зобов'язано вчинити на користь ТДВ "СК "ВіДі-Страхування" (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання по сплаті суми страхового відшкодування в порядку регресу, яке за змістом правовідношення є грошовим, ВАТ "НАСК "Оранта" у встановлений строк не виконано, а тому нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних за прострочення грошового зобов'язання по сплаті суми страхового відшкодування є правомірним.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ВАТ "НАСК "Оранта" на користь ТДВ "СК "ВіДі-Страхування" суму страхового відшкодування у розмірі 16 298,01 грн., пені у розмірі 402,76 грн., інфляційних втрат у розмірі 309,66 грн. та 3% річних у розмірі 58,94 грн.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення суму страхового відшкодування у розмірі 2 580,79 грн., пені у розмірі 392,48 грн., інфляційних втрат у розмірі 200,07 грн. та 3% річних у розмірі 57,44 грн. необхідно відмовити.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; ідентифікаційний код 00034186) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" (08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 56; ідентифікаційний код 35429675) суму страхового відшкодування у розмірі 16 298 (шістнадцять тисяч двісті дев'яносто вісім) грн. 01 коп., пеню у розмірі 402 (чотириста дві) грн. 76 коп., інфляційні втрати у розмірі 309 (триста дев'ять) грн. 66 коп., 3% річних у розмірі 58 (п'ятдесят вісім) грн. 94 коп., державне мито у розмірі 170 (сто сімдесят) грн. 69 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 198 (сто дев'яносто вісім) грн. 44 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Р.В. Бойко
Дата підписання повного тексту рішення -29.04.2010 р.