ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 34/10-18/40-12/27430.04.10
За позовом Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго»
До Дочірнього підприємства Закритого акціонерного товариства «Порцелакінвест ЛТД»
3-я особа Філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат»Закритого акціонерного товариства «Кримський титан»
Про стягнення заборгованості в розмірі 333 751,1 грн.
Суддя Л.В.Прокопенко
Представники:
Від позивача Підуст О.М. -предст. (дов. б/н від 11.08.2009 р.)
Від відповідача Жданкіна Л.К. -предст. (дов. № 4 від 12.10.2009 р.)
Від 3-ї особи не з»явився
Обставини справи:
Позовні вимоги заявлені про стягнення заборгованості в розмірі 333 751,1 грн. за договорами купівлі-продажу векселів, укладених між сторонами.
Рішенням суду від 12.02.2004 р. (суддя Студенець В.І.) позовні вимоги задоволено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2004 р. вказане рішення залишене без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 01.12.2004 р. попередні судові рішення по справі скасовано зі скеруванням справи на новий розгляд.
Рішенням суду від 21.10.2008 р. (суддя Мандриченко О.В.) позовні вимоги задоволено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2009 р. вказане судове рішення залишене без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2009 р. попередні судові рішення по справі скасовано зі скеруванням справи на новий розгляд.
За резолюцією голови суду від 14.08.2009 р. справу передано на розгляд судді Прокопенко Л.В., яка ухвалою від 17.08.2009 р. прийняла справу до свого провадження.
Ухвалами суду від 17.11.2009 р., 09.12.2009 р. розгляд справи відкладався.
В судовому засіданні оголошено перерву для виготовлення повного тексту рішення.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
26.07.2000 р. між ВАТ «ЕК «Дніпрообленерго»та ДП ірландської фірми «Порцелак ЛТД»(правонаступником якої є ДП ЗАТ «Порцелакінвест ЛТД») укладено договір купівлі-продажу векселів № 10232, згідно якого позивач зобов'язувався продати вексель № 65305299421636 відповідачу за номінальною вартістю 500 000 грн.
31.01.2000 р. між сторонами укладено договір купівлі-продажу векселів № 35/2000, згідно якого позивач зобов'язувався продати вексель № 65305299403457 відповідачу за номінальною вартістю 1 600 000 грн.
На виконання вказаних договорів позивач згідно акту прийому-передачі від 26.07.2000 р. № 2/7 та № 63/1 (без дати) передав відповідачу два вказані векселі.
В якості оплати за договором № 10232 відповідачем передано позивачу векселі на загальну суму 477 252,54 грн., за договором № 35/2000 -на суму 888 996,66 грн.
Станом на час звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем за договорами складає 333 751,1 грн.
В порядку ст. 165 ЦК України 28.11.2002 р. позивач надіслав відповідачу вимогу № 6337 про погашення заборгованості на суму 333 751,1 грн., яка не виконана.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.
Відповідно до затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 19.04.1999 р. № 621 Порядку проведення заліків простроченої взаємної заборгованості підприємств, установ та організацій електроенергетики, вугільної та газової промисловості визначено експериментальне проведення заліків на беземісійній основі шляхом одноденного кредитування його учасників комерційними банками. Проте відповідач стверджує, що вказаний порядок не має відношення до правовідносин сторін за договорами купівлі-продажу векселів, оскільки відповідач не є підприємством електроенергетики, вугільної та газової промисловості.
Рішенням господарського суду міста Києва у справі № 17/367-40/179 від 21.03.2007 р. встановлено, що на зворотньому боці векселя № 65305299403457 відсутній індосамент, який за умовами договору від 31.01.2000 р. №3 5/2000 був зобов'язаний вчинити ВАТ «ЕК «Днірпообленерго», отже, позивач не виконав п. 2.1 договору щодо забезпечення належного оформлення права власності на вексель, що свідчить про неналежне виконання ним своїх обов'язків за договором.
Враховуючи, що позивач свого обов'язку не виконав, відповідач також не може виконати обов'язок з оплати векселя згідно п. 1.1 договору.
Крім того, відповідач стверджує, що позовні вимоги первісно (у липні 2003 р.) заявлені про стягнення заборгованості на підставі векселів, тоді як лише 16.09.2009 р. позивачем подано заяву про зміну позовних вимог, згідно якої заявлено про стягнення заборгованості на підставі укладених між сторонами договорів купівлі-продажу векселів.
За таких обставин відповідач вважає пропущеним строк звернення до суду, оскільки рахує його саме з 16.09.2009 р., а не з дати подачі первісного позову до суду.
3-я особа надала суду пояснення, згідно яких документи бухгалтерського обліку за 2000 р. знищені у зв'язку з закінченням терміну зберігання, що підтверджується актом від 21.01.2004 р. № 35.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджується факт наявності станом на час звернення до суду заборгованості відповідача перед позивачем за договорами купівлі-продажу векселів № 10232 від 26.07.2000 р. та № 35/2000 від 31.01.2000 р. у розмірі 333 751,1 грн.
Зокрема, в якості оплати за договором № 10232 відповідачем передано позивачу векселі на загальну суму 477 252,54 грн., за договором № 35/2000 -на суму 888 996,66 грн.
Решта заборгованості, що загалом становить суму позовних вимог - 333 751,1 грн. - станом на час звернення до суду та прийняття рішення по справі не погашена.
Вказані укладені між сторонами договори є договорами купівлі-продажу векселів, згідно яких вексель є товаром, що придбавається покупцем, і одночасно однією з можливих форм розрахунків за договором (згідно п. 2.3 договору від 26.07.2000 р. та п. 3 договору від 31.01.2000 р.)
Згідно матеріалів справи заборгованість за договором №10232 від 26.07.2000 р. становить 22 747,76 грн. Вказана сума згідно п. 1 додаткової угоди від 16.05.2001 р. до договору мала погашатися шляхом перерахування грошових засобів відповідачем позивачу, тоді як в іншій частині зобов'язання сторін є виконаними шляхом передачі векселів.
Оскільки сторонами в договорі не визначено строк виконання вказаного зобов'язання, то підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 530 ЦК України, згідно якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, вказана сума мала бути перерахована відповідачем на користь позивача протягом семи днів від дня пред'явлення вимоги -направлення листа від 28.11.2002 р. № 6337.
Щодо заборгованості за договором № 35/2000 від 31.01.2000 р. суд зазначає наступне.
На виконання вказаного договору позивач передав право власності на вексель №65305299403457 згідно акту приймання-передачі векселя № 3 6/1 номіналом 1 600 000 грн., емітований ДП «Вільногірський державний горно-металургійний комбінат», одержувач за векселем -компанія «Дніпрообленерго»з датою складення 10.12.1999 р., строком оплати -по пред'явленню.
Законність укладення вказаного договору, а також обставини, пов'язані з його фактичним виконанням, проаналізовані під час розгляду справи № 17/367-40/192-14/179 за позовом ДП «Порцелак Лтд» до ВАТ «ЕК «Дніпроенерго»про визнання недійсним пункту договору або договору в цілому, згідно якого встановлено факт пред'явлення отриманого відповідачем від позивача векселя до оплати, отримання та прийняття часткового розрахунку по ньому.
За таких обставин суд в порядку ст. 35 КАС України вважає встановленим факт законності укладеного між сторонами договору, а також фактичного його виконання позивачем (шляхом передачі векселя) та відповідачем (шляхом прийняття векселя та пред'явлення його до виконання).
Отримавши вексель номіналом 1 600 000 грн., відповідач провів лише частковий розрахунок за договором, передавши позивачу в якості оплати векселі на загальну суму 888 996,66 грн. згідно додаткових угод до договору № 1 від 26.04.2001 р., № 2 від 16.05.2001 р., № 3 та № 4 від 31.01.2000 р., а також перерахувавши 400 000 грн. на рахунок позивача.
Таким чином, борг відповідача перед позивачем за вказаним договором становить 311 003, 34 грн.
Вказаний борг міг бути погашений згідно п. 3.1 договору шляхом перерахування коштів на рахунок позивача, або іншим способом, що не суперечить законодавству України.
Станом на час звернення до суду, а також на момент прийняття рішення по справі вказана сума боргу не погашена.
Договір № 35/2000 від 31.01.2000 р. також не містить термінів виконання зобов'язань сторонами, тому до правовідносин сторін також підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 530 ЦК України.
Вимога погасити заборгованість за вказаним договором також міститься у листі від 28.11.2002 р. № 6337.
Наведені відповідачем заперечення проти задоволення позовних вимог не можуть бути взяті до уваги за таких підстав.
Відсутність індосаменту на зворотньому боці векселя № 65305299403457, який за умовами договору від 31.01.2000 р. № 35/2000 був зобов'язаний вчинити ВАТ «ЕК «Днірпообленерго», та, відповідно, невиконання позивачем п. 2.1 договору щодо забезпечення належного оформлення права власності на вексель, не є предметом дослідження та з'ясування по справі, оскільки ці обставини оцінювались та аналізувались у рішенні Господарського суду міста Києва у справі № 17/367-40/179 від 21.03.2007 р., про що вказано вище.
Не може також суд погодитися із заявленням позивачем вимог про стягнення заборгованості саме за договорами купівлі-продажу векселів лише 16.09.2009 р. після зміни позовних вимог.
Ознайомлення з первісним варіантом позовних вимог, поданим у липні 2003 р., свідчить про те, що він також заявлений на підставі укладених між сторонами договорів купівлі-продажу векселів, і не являє собою вимогу, пов'язану з неоплатою конкретних векселів.
Заява позивача про зміну позовних вимог від 16.09.2009 р. містить зміну прохальної частин позовних вимог, проте по суті зміни підстав для стягнення заборгованості не містить.
Суд не може погодитися з висновком відповідача про те, що заява про зміну позовних вимог може бути підставою для нового підрахунку строку звернення до суду. Процесуальне законодавство не дає підстав для висновку про те, що подача заяви про зміну позовних вимог має розглядатися як окремо подана позовна заява, і щодо неї мають окремо рахуватися строки звернення до суду.
Позовна заява подана позивачем один раз -у липні 2003 р. -і саме щодо цієї дати мають рахуватися строки звернення до суду, які не є пропущеними.
Суд погоджується з висновком відповідача про те, що відсутність у договорах строків виконання зобов'язань дає право звертатися за їх виконанням на наступний день після їх підписання, проте суд не може погодитися з висновком відповідача про те, що строк позовної давності має рахуватися на наступний день після їх укладення.
Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, тобто, позивач як кредитор міг звернутися з вимогою про виконання зобов'язання як на наступний день після укладення договорів, так і в будь-який момент пізніше.
Щодо затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 19.04.1999 р. № 621 Порядку проведення заліків простроченої взаємної заборгованості підприємств, установ та організацій електроенергетики, вугільної та газової промисловості, то, на думку суду, той факт, чи укладалися договори між сторонами на виконання цього Порядку, чи ні, на правовідносини по справі не впливає, оскільки зобов'язання за договорами мають бути виконані належним чином в будь-якому випадку.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та задовольняє їх.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. ст. 49, 82 -89 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства Закритого акціонерного товариства «Порцелакінвест»(01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 2а, ід. код 14372283) на користь Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго»(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Центральна, 6, ід. код 23359304) заборгованість у розмірі 333 751,1 грн., 1 700 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. Рішення може бути оскаржене протягом 10 днів з дня прийняття.
Суддя Л.В.Прокопенко