ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 8/303-47/11311.03.10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод»
До Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Будшляхмаш»
про стягнення 630000,00 грн.
Суддя Станік С.Р.
Представники:
Від позивача - Кришнева В.М. -представник за довіреністю
Від відповідача - Сердюк С.В. -представник за довіреністю
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про зобов'язання відповідача здійснити поставку екскаватора та виконати пусконалагоджувальні роботи та стягнення 630000,00 грн. пені по договору № 227-У від 04.09.2008р., а також витрат по сплаті державного мита -13800,00 грн., та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 312,50 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.08.2009 № 8/303 позов задоволено частково, а саме: зобов'язано відповідача здійснити поставку екскаватора за Договором № 277-У від 04.09.2008 та виконати пусконалагоджувальні роботи, а також пропорційно - державне мито та послуги з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. В іншій частині позову -відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 03.12.2009 № 8/303 рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2009 № 8/303 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені та повернення 7 415,00 грн. зайво сплаченого державного мита - скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Свою постанову Вищий господарський суд України мотивував тим, що судами попередніх інстанцій не було повно та обєктивно досліджено обставини справи, дано помилкову юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому винесене судове рішення не можна вважати законним та обґрунтованим.
Згідно резолюції Голови Господарського суду міста Києва справу № 8/303 передано на новий розгляд судді Станіку С.Р., у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.12.2009 було прийнято до провадження для нового розгляду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Будшляхмаш»в частині вимог про стягнення пені, присвоєно справі № 8/303-47/113, призначено розгляд на 16.02.2010.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2010р. розгляд справи було відкладено на 11.03.2010р.
В судовому засіданні 11.03.2010р. представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив суд позов задовольнити посилаючись на те, що відповідачем всупереч умов договору поставки спецтехніки № 227-У від 04.09.2008р., не було здійснено своєчасну поставку екскаватору, оскільки аванс позивачем було перераховано 30.09.2008р. екскаватор мав бути поставлений не пізніше 23.12.2008р., але станом на червень 2009р. він не поставлений. А тому позивач просив стягнути пеню у розмірі 630 000,00 грн.
В судовому засіданні 11.03.2010р. представник відповідача проти заявленої вимоги заперечував. В письмових поясненнях зазначив, що підтримує рішення суду першої інстанції від 13.08.2009р. Також відповідач в поясненнях зазначив, що п. 5.1 договору сторони передбачили конкретний вид штрафних санкцій пеню, сфера застосування якої визначена ст. 549 ЦК України, а тому посилання ВГС України на п. 4 ст. 231 ГК України, на думку відповідача, є необґрунтованим.
Розглянувши надані учасниками процесу документи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
04.09.2006р. між позивачем -ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», як покупцем, та відповідачем ТОВ «Торговий дім «Будшляхмаш», як постачальником, було укладено договір поставки спецтехніки № 277-У, який підписано представниками покупця та постачальника, посвідчений печатками сторін, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується на умовах DDP поставити ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», а покупець прийняти та оплатити екскаватор ЕТ 26-30, далі -товар, у відповідності з додатком № 1, який є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.1).
Умовами вищезазначеного договору, сторони погодили, що строк поставки товару відповідно до додатку № 1 складає 60 робочих днів з моменту отримання авансового платежу на рахунок постачальника (п. 2.1), сума договору складає 750000,00 грн. (п. 3.1), авансовий платіж у розмірі 30 % вартості товару покупець здійснює на протязі 10 банківських днів після підписання даного договору (п. 3.4), за прострочку поставки товару та порушення строків виконання робіт, постачальник на вимогу покупця сплачує пеню у розмірі 0,5 % від вартості не поставленого в строк товару за кожен день прострочки (п. 5.1).
Відповідно до виписки з банку по особовому рахунку позивача, останній 30 вересня 2008р. перерахував на рахунок відповідача 225000,00 грн., як авансовий платіж по договору № 277-У від 04.09.2006р.
19.01.2009р. позивач направив на адресу відповідача лист № 76/101-05-117-05, яким вимагав у останнього виконати порушені зобов'язання щодо поставки екскаватора по договору № 277-У від 04.09.2006р., який відповідач отримав 27.01.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
12.03.2009р. позивач направив на адресу відповідача лист-претензію № 623/101-05-117-05, яким вимагав останнього виконати порушені зобов'язання щодо поставки екскаватора по договору № 277-У від 04.09.2006р. та сплатити пеню у розмірі 292500,00 грн. за порушення строків поставки товару, який відповідач отримав 17.03.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Як зазначив позивач у позові, відповідачем всупереч умов договору поставки спецтехніки № 227-У від 04.09.2008р., не було здійснено своєчасну поставку екскаватору, оскільки аванс позивачем було перераховано 30.09.2008р. екскаватор мав бути поставлений не пізніше 23.12.2008р., але станом на червень 2009р. він не поставлений. Розмір пені за прострочку поставки товару відповідача за розрахунками позивача складає - 630000,00 грн.
В свою чергу, відповідач в поясненнях зазначив, що п. 5.1 договору сторони передбачили конкретний вид штрафних санкцій пеню, сфера застосування якої визначена ст. 549 ЦК України, а тому посилання ВГС України на п. 4 ст. 231 ГК України, на думку відповідача, є необґрунтованим.
Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.
Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частинеи зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач, як покупець, на виконання умов договору № 227-У від 04.09.2008р. перерахував відповідачу авансовий платіж в сумі -225000,00 грн. 30.09.2008р., що підтверджується випискою з банку по особовому рахунку позивача, а відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару у строк передбачений п. 2.1 договору, тобто на протязі 60 робочих днів з моменту отримання авансового платежу на рахунок постачальника, до 30.09.2008р. -не виконав. Поставка товару здійсненна відповідачем не була, доказів протилежного станом на момент вирішення спору суду надано не було.
Таким чином суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем по договору № 227-У від 04.09.2008р. існує прострочка поставки товару, а враховуючи те що позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню за прострочку поставки товару, передбачену п. 5.1 договору, що складає 0,5 % від вартості не поставленого в строк товару, за період з 30.09.2008р., на - 168 днів з посиланням на конкретні періоди існування прострочки та умови договору, дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені, є законною та обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами та такою що підлягає задоволенню. Відповідно до розрахунків, наданих позивачем, які судом перевірено і з якими суд погоджується, розмір пені складає -630 000,00 грн. (750000,00 (вартість непоставленого товару) х 0,5% (п. 5.1договору) х 168 (днів прострочено з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України), і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Твердження відповідача про те, що п. 5.1 договору сторони передбачили конкретний вид штрафних санкцій пеню, сфера застосування якої визначена ст. 549 ЦК України, а саме -несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, а умовами договору передбачена пеня за невиконання зобов'язання щодо поставки товару, судом відхиляється з огляду на нижчевикладене.
Відповідно до постанови Вищого Господарського Суду України від 03.12.2009р. у справі № 8/303, Господарський кодекс України не забороняє сторонам у договорі визначити відповідальність у вигляді сплати пені за несвоєчасне виконання будь-якого (не лише грошового) зобов'язання в натурі, отже твердження відповідача про те що сфера застосування пені визначена статтею 549 ЦК України судом відхиляється, оскільки ч. 2 статті 9 ЦК України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
З огляду на викладене, вимоги позивача підлягають задоволенню, а саме: 630000,00 грн. пені.
Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Будшляхмаш»(код ЄДРПОУ 32670703, місцезнаходження: 01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 35-А) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод»(код ЄДРПОУ 33133003, адреса: 54051, м. Миколаїв, проспект Жовтневий, 471) пені - 630000 (шістсот тридцять тисяч) грн. 00 коп., а також 6300 (шість тисяч триста) грн. 00 коп. - витрат по сплаті державного мита та 04 (двісті тридцять шість) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Станік С.Р.
Дата підписання рішення -30.04.2010