18 березня 2021 року м. Тернопіль Справа № 921/787/20
Господарський суд Тернопільської області
у складі головуючого судді Андрусик Н.О. , судді Чопка Ю.О. , судді Хоми С.О.
розглянув розглянув клопотання без номеру від 22.02.2021 (вх.№1560 від 23.02.2021) Комунального некомерційного підприємства Тернопільської районної ради «Тернопільська центральна районна лікарня», смт.Великі Бірки Тернопільського району Тернопільської області
про залишення без розгляду позову та закриття провадження
у справі
за позовом: Тернопільської міської ради, м.Тернопіль
до відповідача: Тернопільської районної ради, м.Тернопіль
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача:
- Великоберезовицької селищної ради, смт.Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області
- Великогаївської сільської ради, с.Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області
- Байковецької сільської ради, с.Байківці Тернопільського району Тернопільської області
- Підгороднянської сільської ради, с.Підгородне Тернопільського району Тернопільської області
- Білецької сільської ради, с.Біла Тернопільського району Тернопільської області
- Великобірківської селищної ради, смт.Великі Бірки Тернопільського району Тернопільської області,
- Комунального некомерційного підприємства Тернопільської районної ради “Тернопільська центральна районна лікарня”, смт.Великі Бірки Тернопільського району Тернопільської області,
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання права.
за участю представників:
позивача: Гірняк В.М., заступник начальника управління правового забезпечення начальник відділу претензійно - позовної роботи та представництва інтересів в судових інстанціях, довіреність №2339/01 від 06.11.2017; Олійник О.О., юрисконсульт, довіреність №2794/01 від 20.12.2017;
відповідача: не з'явився;
третіх осіб:
Великоберезовицької селищної ради - не з'явився;
Великогаївської сільської ради - Чаповський В.В., спеціаліст 1-ї категорії юридичного відділу, доручення №69 від 19.01.2021;
Байковецької сільської ради - Кивелюк Є.В., головний спеціаліст відділу юридичної та кадрової роботи, довіреність №60 від 02.02.2021;
Підгороднянської сільської ради - Осядач В.Б., заступник сільського голови з питань діяльності виконавчих органів, доручення №782 від 14.12.2020;
Білецької сільської ради - Бібік Г.С., начальник Відділу юридичного забезпечення та кадрової роботи, довіреність № 85 від 25.01.2021;
Великобірківської селищної ради - не з'явився;
НПТРР “Тернопільська центральна районна лікарня” - Крічфалушій Л.І., адвокат, ордер серії ТР №055435 від 28.12.2020.
В порядку ст.ст.8, 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування підготовчого засідання технічними засобами.
Обставини справи.
Тернопільська міська рада, м.Тернопіль, звернулася 17.12.2020 (згідно відтиску штампу вхідної кореспонденції суду за вх.№924) до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської районної ради, м.Тернопіль, про:
- визнання незаконним та скасування рішення Тернопільської районної ради №747 від 17.11.2020 “Про передачу до комунальної власності сільських, селищних рад Тернопільського району частки майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району” в частині передачі до комунальної власності Великоберезовицької селищної ради, Великогаївської сільської ради, Байковецької сільської ради, Підгороднянської сільської ради Білецької сільської ради та Великобірківської селищної ради майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району, відображеного в додатку №1 до рішення (п.п.1-6) на умовах спільної часткової комунальної власності, а саме, щодо об'єктів нерухомого майна, які знаходяться у межах м.Тернополя: адміністративної будівлі, площею 285,2м2 по вул.Нечая, 27; нежитлового приміщення, площею 137,6м2 по вул.Бродівська, 17; нежитлової будівлі, адмінбудинку, площею 1830,5м2 по вул.М.Кривоноса, 10; районного будинку культури, площею 1064,1м2 по вул.Шкільна, 4; будівлі стоматології, площею 588,2м2 по бульв.Т.Шевченка, 45; адміністративного корпусу, площею 923,5м2, кисневої, площею 13,3м2, стаціонарного корпусу, площею 2447,1м2, нової поліклініки з даховою котельнею, площею 2068,6м2, гаражу, площею 54,2м2 та овочесховища, площею 36,2м2 по вул.Кн.Острозького, 9;
- визнання за Тернопільською міською територіальною громадою в особі Тернопільської міської ради права на отримання у комунальну власність майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району, відображеного в додатку №1 до рішення Тернопільської районної ради від 17.11.2020 №747 “Про передачу до комунальної власності сільських, селищних рад Тернопільського району частки майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району” (п.п.1-6), а саме об'єктів нерухомого майна, які знаходяться у межах м.Тернополя: адміністративної будівлі, площею 285,2м2 по вул.Нечая, 27; нежитлового приміщення, площею 137,6м2 по вул.Бродівська, 17; нежитлової будівлі, адмінбудинку, площею 1830,5м2, по вул.М.Кривоноса, 10; районного будинку культури, площею 1064,1м2 по вул.Шкільна, 4; будівлі стоматології, площею 588,2м2 по бульв.Т.Шевченка, 45; адміністративного корпусу, площею 923,5м2, кисневої, площею 13,3м2, стаціонарного корпусу, площею 2447,1м2, нової поліклініки з даховою котельнею, площею 2068,6м2, гаражу, площею 54,2м2 та овочесховища, площею 36,2м2 по вул.Кн.Острозького, 9.
Ухвалою суду від 22.12.2020 позовну заяву Тернопільської міської ради залишено без руху із зазначенням недоліків, допущених позивачем при її оформленні.
Ухвалою від 28.12.2020 судом відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; на даний час триває підготовче провадження у справі.
23.02.2021 (згідно відтиску штампу вхідної поштової кореспонденції суду за вх.№1560) Комунальне некомерційне підприємство Тернопільської районної ради «Тернопільська центральна районна лікарня», смт. Великі Бірки Тернопільського району Тернопільської області (третя особа у справі) звернулося до господарського суду із клопотанням без номеру від 22.02.2021 (а.с.249-254, том - 2) про залишення без розгляду позову Тернопільської міської ради та закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Подане клопотання в частині залишення позову без розгляду, мотивовано фактом не виконання позивачем вимог ухвали від 22.12.20220 про залишення позову без руху, а саме не зазначенням способу захисту порушеного права на отримання у комунальну власність міста спірних об'єктів нерухомості відповідно до вимог ст. 16 ГПК України, що вбачається з п. 2 резолютивної частини даної ухвали. Наведене, в силу п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України, є підставою для залишення позову без розгляду.
Окрім того, зазначає, що приймаючи рішення №747 від 17.11.2020 Тернопільська районна рада діяла як суб'єкт владних повноважень та здійснювала управлінські функції щодо спірного майна, тому, зважаючи на суб'єктний склад сторін даного спору, предмет спору заявник вказує, що правомірність прийняття даного рішення районною радою є спором між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації відповідної компетенції у сфері управління майном. Відтак, позов в частині оскарження рішення Тернопільської районної ради №747 від 17.11.2020, з урахуванням положень ч.1 ст.19 КАС України та ст.20 ГПК України підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Ухвалою суду від 23.02.2021 розгляд клопотання Центральної районної лікарні призначено в підготовчому засіданні на 18.03.2021; учасникам справи встановлено процесуальні строки для надання відзиву та заперечень з приводу заявленого клопотання.
У наданих суду запереченнях без номеру від 11.03.2021 (вх.№2247 від 16.03.2021) Тернопільська міська рада доводи, наведені районною лікарнею в клопотанні вважає необґрунтованими та звертає увагу суду, що позивачем викладені в ухвалі від 22.12.2020 недоліки були усунуті, що й послугувало підставою для відкриття провадження у справі (ухвала від 28.12.2020). Позивач вважає, що наведені заявником підстави для залишення позову міської ради без розгляду не передбачені частиною 1 ст.226 ГПК України. З урахуванням наведеного, позивач просив відмовити в задоволенні клопотання.
Заявником клопотання підтримано з підстав, наведених у ньому, просив його задоволити.
Розглянувши клопотання про залишення позову у даній справі без розгляду та закриття провадження, заслухавши думку учасників справи, колегія суддів враховує наступне.
За приписами п.8 ч.1 ст.226 ГПК України, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк, суд залишає позов без розгляду.
Підстави залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви передбачені в статті 174 ГПК України, відповідно до ч. 1 якої, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити, зокрема зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються, зокрема, документи на підтвердження сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали суду від 22.12.2020 про залишення без руху позовної заяви таку прийнято у зв'язку з неподанням міською радою доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі (п.2 ч.1 ст.164 ГПК України). Дана обставина знайшла відображення в п. 3 резолютивної частини цієї ухвали.
Даний недолік позовної заяви позивачем усунуто у спосіб, визначений в п. 3 та в строк, визначений в п. 2 ухвали суду від 22.12.2020, відтак судом 28.12.2020 постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі. Суд звертає увагу, що саме в пункті 3 резолютивної частини ухвали від 22.12.2020 визначено спосіб усунення виявлених недоліків позовної заяви, а пункт 2 містить строк, протягом якого відповідний недолік підлягає усуненню позивачем.
Щодо посилань заявника на відсутність у позовній заяві визначення міською радою способу захисту прав, передбаченого ст.16 ЦК України, то суд зазначає наступне.
Як зазначалося вище, згідно з п. 4 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.
Звертаючись за судовим захистом порушених прав Тернопільською міською радою у позовній заяві зазначено спосіб захисту шляхом: 1) визнання незаконним та скасування рішення Тернопільської районної ради №747 від 17.11.2020 “Про передачу до комунальної власності сільських, селищних рад Тернопільського району частки майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району” у визначеній частині об'єктів нерухомого майна; 2) визнання за Тернопільською міською територіальною громадою в особі Тернопільської міської ради права на отримання у комунальну власність майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району, відображеного в додатку №1 до рішення Тернопільської районної ради від 17.11.2020 №747.
Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень статті 2 Закону України «Про судоустрій України» є, зокрема захист гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі статтею 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд, тобто обирає той спосіб захисту, який вона вважає належним та ефективним.
Зазначені приписи узгоджуються із процесуальними нормами статті 5 Господарського процесуального кодексу України, якими передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
При цьому, у разі якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд, відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи, може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
При визначенні способу захисту слід ураховувати положення частини 1 статті 14, пункту 4 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими спосіб захисту, який може застосувати суд при вирішенні справи, обирає позивач, тому суд позбавлений можливості на власний розсуд обирати і захищати права позивача у спосіб, який ця особа не просить застосувати. Тому змушувати позивача обирати той чи інший спосіб захисту прав, чи змінити вже обраний, суд не вправі.
Водночас, визначення неефективного способу захисту порушеного права не може бути підставою для залишення позову без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі; у випадку встановлення судом обрання позивачем способу захисту порушеного права, застосування якого не матиме наслідком його відновлення, суд, виходячи з конкретних обставин справи, може ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.
Наведене спростовує доводи заявника щодо такої підстави залишення позову без розгляду, як визначення позивачем способу захисту його прав, котрий не передбачений законом та твердження про незрозумілість обраного позивачем способу, адже позивач вправі заявити той спосіб захисту порушених прав, який на його думку є в даному спорі ефективним. Його оцінку суд може надати лише розглянувши спір по суті.
Відтак, наявність визначених п.8 ч.1 ст.226 ГПК України підстав для залишення позову без розгляду, на які посилається Центральна районна лікарня, судом не встановлено.
Крім того, не підлягає до задоволення клопотання заявника й в частині закриття провадження у справі, з огляду на наступне.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
За приписами пунктів 10, 15 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають зокрема, справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.
В свою чергу, пункт 2 частини першої статті 4 КАС України визначає публічно-правовий спір як спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб'єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Публічно-правовий спір має свою особливість суб'єктного складу - участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сам по собі факт участі у спорі органу державної влади, органу місцевого самоврядування не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції.
Як зазначено вище, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, обставин справ.
У даному випадку позивачем позовну заяву подано до господарського суду з метою захисту свого порушеного права на отримання у комунальну власність майна - об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ району, що знаходяться на території міста у зв'язку з проведенням в Україні реформи органів місцевого самоврядування та територіальної організації влади, виконання якої зумовлено прийняттям нових нормативно-правових актів, котрі передбачають передачу повноважень (децентралізація) виконавчої влади органам місцевого самоврядування, їх розмежування між рівнями і органами за принципом субсидіарності і полягає (реформа децентралізації) зокрема, у створенні належних матеріальних, фінансових та організаційних умов для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування власних і делегованих повноважень.
Згідно із частинами першою та четвертою статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Цивільні права та інтереси суд може захистити шляхом визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України).
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, зокрема, органу місцевого самоврядування, яке вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Рішення суб'єкта владних повноважень може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.
Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
У такому випадку позовну вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного речового права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.
Згідно з пунктом 20 частини першої статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання як вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Оскаржуваним рішенням №747 від 17.11.2020 Тернопільською районною радою вчинено дії, спрямовані на управління майном - об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району, тобто вирішено питання передачі до комунальної власності відповідних сільських, селищних рад Тернопільського району часток відповідного майна спільної власності.
Тобто, Тернопільська районна рада вирішуючи питання, в тому числі щодо передачі до комунальної власності третіх осіб об'єктів нерухомого майна спільної власності територіальних громад району виступає як суб'єкт господарських правовідносин і має такий самий правовий статус, що й інші учасники цих відносин. Тобто, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, спір, який виник з приводу реалізації органом місцевого самоврядування функцій власника комунального майна є спором приватноправовим.
Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта.
Виникнення даного спору, підстава звернення з позовом пов'язані з порушенням прав позивача внаслідок прийняття районною радою оскаржуваного рішення №747 від 17.11.2020 в частині отримання у комунальну власність майна, яке знаходиться на території Тернопільської міської територіальної громади та внаслідок реалізації якого у третіх осіб виникло право цивільне (право власності на майно). Отже, спірні правовідносини даного спору носять приватноправовий характер.
Натомість, публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Отже, позивач, звертаючись до господарського суду обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту спірних правовідносин.
З огляду на помилкове тлумачення положень процесуального законодавства, клопотання без номеру від 22.02.2021 (вх.№1560 від 23.02.2021) Комунального некомерційного підприємства Тернопільської районної ради «Тернопільська центральна районна лікарня» як необґрунтоване до задоволення не підлягає.
В підготовчому засіданні 18.03.2021 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Керуючись статтями 1, 4, 20, 32, 42, 43, 46, 50, 162, ст.ст.185, 226, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У задоволенні клопотання без номеру від 22.02.2021 (вх.№1560 від 23.02.2021) Комунального некомерційного підприємства Тернопільської районної ради «Тернопільська центральна районна лікарня», смт.Великі Бірки Тернопільського району Тернопільської області, про залишення позову без розгляду та закриття провадження у справі у справі №921/787/20, - відмовити.
Ухвала оскарженню окремо від рішення не підлягає та набирає законної сили після складення її повного тексту та підписання.
Ухвалу складено та підписано 22.03.2021.
Головуючий суддя Н.О. Андрусик
Суддя Ю.О. Чопко
Суддя С.О. Хома