33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"22" березня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/196/21
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., розглянувши матеріали позовної заяви б/н від 19.03.2021
за позовом ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )
до відповідача 1 ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 )
до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "СМВ Інвест Груп" (код ЄДРПОУ 42369039, адреса: 33013, вул. Кавказька, буд. 9, оф. 109, м. Рівне)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради (код ЄДРПОУ 04057758, адреса: 33028, вул. Поштова, буд. 2, м. Рівне)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 )
про визнання недійсними рішення загальних зборів
без виклику та повідомлення сторін
19 березня 2021 року до Господарського суду Рівненської області ОСОБА_1 подано позовну заяву до відповідача 1 ОСОБА_2 , до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "СМВ Інвест Груп", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання недійсними рішення загальних зборів, відповідно до якої позивач просив: визнати недійсним пункт 2 рішення загальних зборів учасників ТОВ "СМВ Інвест Груп", оформлене Протоколом №8/20 від 28.07.2020 в частині погодження права на збільшення розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "СМВ Інвест Груп" у зв'язку з виробничою необхідністю для ведення господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "СМВ Груп" іншого учасника - ОСОБА_2 щодо внесення до статутного капіталу внеску, що складається з майнового внеску учасника - квартири АДРЕСА_4 , вартістю 55 000,00 грн, що належить останньому на праві приватної власності; погодження збільшення розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "СМВ Інвест Груп" та встановлення для гр. ОСОБА_2 строку внесення додаткових вкладів до 30 липня 2020 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прийняттям ОСОБА_2 одноособового рішення в якості учасника ТОВ "СМВ Інвест Груп" щодо його майнового внеску в статутний капітал товариства квартири, без отримання згоди позивачки та без фактичного виділу ним своєї частки у праві спільної сумісної власності, порушує презумпцію спільної сумісної власності подружжя, права позивачки, а також порушує права малолітньої дитини.
На обґрунтування юрисдикції даного спору, позивачка посилається на статтю 20 ГПК України, та вважає, що оскаржуване рішення стосується її частки у спільній сумісній власності подружжя, яка була внесена відповідачем ОСОБА_2 в якості майнового внеску в рахунок збільшення статутного капіталу товариства, відтак, даний спір стосується корпоративних відносин, між юридичною особою та її учасником, яким, на переконання позивачки вона стала без її відома та волі.
Частиною другою статті 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Положеннями частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Згідно з ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Під час визначення підвідомчості (підсудності) справ цієї категорії необхідно керуватися поняттям корпоративних прав, визначеним ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 3 ст. 167 Господарського кодексу України під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Частиною 1 ст. 167 Господарського кодексу України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
За ч. 1 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
У п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2013 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" вказано, що вирішуючи питання про те, чи є корпоративний спір, пов'язаний із визнанням недійсними рішень загальних зборів товариства, судам необхідно враховувати суб'єктний склад учасників спору та підстави, якими обґрунтовується відповідна вимога. Справи у спорах про визнання недійсними рішень органів управління господарського товариства за позовом особи, яка не є акціонером або учасником товариства, у тому числі таким, що вибув, не належить до спорів, що виникають з корпоративних відносин.
З пунктів 1.1., 1.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 року № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин" слідує, що господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів. При визначенні підвідомчості справ цієї категорії слід враховувати, що сторонами у корпоративному спорі є: 1) юридична особа та її учасник (засновник, акціонер, член), у тому числі учасник, який вибув; 2) учасники (засновники, акціонери, члени) юридичної особи.
Отже, головним критерієм у віднесенні спору до корпоративного, є склад сторін. Фізична особа може бути стороною (позивачам або відповідачем) у справі даної категорії та, відповідно, стороною у судовому процесі, що здійснюється за правилами господарського судочинства, у випадку коли дана особа є або була учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи.
Верховний Суд у постанові від 23.01.2018 у справі № 925/1321/16 зазначив, що корпоративні права характеризуються такими ознаками: 1) особа має частку у статутному капіталі господарської організації; 2) особа має права на участь в управлінні господарською організацією, 3) має право на отримання певної частини прибутку (дивідендів) господарської організації.
Таким чином, законодавство визначає статус учасника товариства з обмеженою відповідальністю лише за особою, яка є власником частки у його статутному капіталі та введена до складу учасників товариства.
Відтак, згідно з ст. 20 ГПК України, до підвідомчості господарських судів віднесено справи за участю саме учасників господарського товариства, а у спірних правовідносинах позивач такого статусу не має, та не є учасником який вибув.
До корпоративних спорів не належать та вирішуються загальними або господарськими судами залежно від суб'єктного складу сторін: спори про визнання недійсними рішень органів управління юридичної особи за позовом особи, яка не є учасником (акціонером, членом, засновником), у тому числі таким, що вибув, у разі оспорювання рішень органів управління юридичної особи, прийнятих після його вибуття (п. 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 року № 4).
В свою чергу заявником не доведено належними та допустимими доказами набуття, на час подання даного позову, прав учасника (члена) Товариства (відповідача 2) у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак, виходячи з суб'єктного складу сторін, даний спір не має ознак корпоративного та не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1, 6 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Отже, вирішення спірних питань за участі фізичної особи, яка не є учасником товариства з обмеженою відповідальністю, що стосується її майнових прав (зокрема на частку спільної сумісної власності), містить ознаки приватноправового спору з майнових відносин, що повинно проводитися за правилами цивільного судочинства.
Одночасно з пред'явленням даного позову ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про забезпечення позову від 19.03.2021, відповідно до якої просила: вжити заходи забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю "СМВ Інвест Груп" про визнання недійсним п. 2 рішення загальних зборів учасників ТОВ "СМВ Інвест Груп", оформленого протоколом №8/20 від 28.07.2020 у формі накладення арешту на квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 54,7 кв. м., житлова площа 27,8 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1881722956101.
Згідно з статтею 136 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини 1 статті 138 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
З огляду на те, що суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову (від 19.03.2021), що подана в порядку пункту 2 частини 1 статті 138 Господарського процесуального кодексу України, не підлягає розгляду господарським судом та підлягає поверненню без розгляду, оскільки, справа не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Керуючись ст. ст. 4, 20, 136, 137, п. 1 ч. 1 ст. 175, ст. 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою б/н від 19.03.2021 року ОСОБА_1 до відповідача 1 ОСОБА_2 , до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "СМВ Інвест Груп", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання недійсними рішення загальних зборів.
2. Заяву (від 19.03.2021) ОСОБА_1 про забезпечення позову повернути заявнику без розгляду.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 22.03.2021 та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку передбаченому ст.ст. 254, 255 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.О. Пашкевич