36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
23.03.2021 Справа № 917/69/21
м. Полтава
за позовною заявою Фермерського господарства “Селянське (фермерське) господарство “Світоч”, вул. Бериславська, 35, с. Милове, Бериславського району, Херсонської області, 74351
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська зерноторгова компанія”, юридична адреса: вул. Автобазівська, 2/9, м. Полтава, 36008; поштова адреса: вул. Котляревського, 22б, офіс 302, м. Полтава, 36020
про стягнення 521 294,29 грн.
Суддя Пушко І.І.
Секретар судового засідання Квіта О.Т.
Представники сторін в судове засідання не з'явились.
Повне рішення складено та підписано 23.03.2021.
Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення 521 294,29 грн. за договором поставки № 22/03/СВ-19 від 22.03.2019, з яких 477 022,00 грн. основного боргу, 21 995,29 грн. 3% річних, 22 276,93 грн. інфляційних втрат.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач не своєчасно та не в повному обсязі виконав прийняті на себе зобов'язання з оплати товару, отриманого за видатковою накладною № 10 від 04.07.2019 на суму 532 792,00 грн. на умовах договору № 22/03/СВ-19 від 22.03.2019, що стало підставою для звернення позивача із цим позовом. Окрім того, позивач просить в порядку ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача річні та інфляційні.
Ухвалою від 21.01.2021 позовна заява була залишена без руху з підстав невиконання позивачем вимог п. 5 ч. 3 ст. 162, п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України (а.с. 41-42).
Позивач в термін, визначений судом, усунув недоліки позовної заяви та ухвалою від 01.02.2021 (а.с. 33-34) суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання в справі на 25.02.2021 о 10-45. Цією ж ухвалою суд встановив процесуальні строки: відповідачу для подання відзиву на позов - до 15 днів з дня отримання ухвали та для подання заперечень - до 5 днів з дати отримання від позивача відповіді на відзив; позивачу для подання відповіді на відзив - 3 дні з моменту отримання відзиву.
Ухвала суду від 01.02.2021 направлялась відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 40) та повернулась до суду із відміткою поштового працівника «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 108-111). Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, зазначена ухвала вважається врученою.
Ухвалою від 08.02.2021 (а.с. 105-106) суд задовольнив заяву позивача про участь у підготовчому засіданні 25.02.2021 в режимі відеоконференції та доручив Бериславському районному суду Херсонської області забезпечити проведення відеоконференції. З технічних причин проведення відеоконференції не відбулось.
Ухвалою від 25.02.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 23.03.2021 о 11-00 (а.с. 113-114).
Копії ухвали від 25.02.2021 надсилались відповідачу на юридичну адресу (вул. Автобазівська, 2/9, м. Полтава, 36008) та поштову адресу (вул. Котляревського, 22б, офіс 302, м. Полтава, 36020) та повернулись до суду із відміткою поштового працівника «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 117-124).
Крім того, ухвали суду від 01.02.2021 та від 25.02.2021 надсилались сторонам на їх електронні адреси (а.с. 87, 126) та були своєчасно розміщені судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
В судове засідання 23.03.2021 представники сторін не з'явились. Від позивача надійшла заява про проведення судового засідання без участі представника позивача (вх. № 2195 від 26.02.2021, а.с. 115-116).
Відповідач відзив на позов не надав. Відповідно до п. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська зерноторгова компанія", як Покупцем, та Фермерським господарством “Селянське (фермерське) господарство “Світоч”, як Продавцем, був укладений договір поставки № 22/03/СВ-19 від 22.03.2019 (далі - Договір, а.с. 11-12), на умовах якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, країна походження - Україна, яка надалі іменується «Товар» в асортименті, за ціною, кількістю та якістю на умовах, узгоджених Сторонами у відповідних Додатках до цього Договору, що укладаються окремо на кожну партію Товару (п. 1.1 Договору).
Розділом 2 Договору встановлена ціна та порядок розрахунків, зокрема:
- ціна товару, кількість товару, загальна сума вартості кожної окремої партії Товару визначається у Додатках до цього Договору, та є його невід'ємною частиною (п. 2.1 Договору);
- розрахунок Покупця з Продавцем здійснюється на підставі рахунку-фактури, наданого Продавцем, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавцю упродовж 3 банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури, на умовах передплати у розмірі 80% від вартості кожної окремої партії товару, визначеної відповідним Додатком. Оплата решти 20% вартості кожної окремої партії товару, визначеної відповідним Додатком, здійснюється Покупцем після реєстрації податкових накладних, складених в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному чинним законодавством, електронного підпису уповноваженої особи, та зареєстровану з Єдиному реєстрі податкових накладних, та отримання від Продавця видаткових накладних на відповідну партію Товару, визначеної Додатком (п. 2.2 Договору);
- датою оплати Товару вважається дата списання коштів з банківського рахунку Покупця та зарахування коштів на рахунок Продавця відповідно до реквізитів, вказаних у рахунку-фактурі (п. 2.3 Договору);
- сума Договору визначається як загальна сума вартостей Товару, зазначених у відповідних Додатках до Договору та видаткових накладних (п. 2.4 Договору);
- податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань Продавця. Продавець забезпечує реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у визначений чинним законодавством термін та її надання Покупцеві. Підтвердженням про реєстрацію податкової накладної Продавця та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування з Єдиного реєстру податкових накладних (п. 2.6 Договору).
За п. 4.1 Договору, умови та термін поставки (відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «ІНКОТЕРМС-2010», узгоджуються Сторонами в Додатках, які є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно п. 4.2 Договору, передача Товару супроводжується наступними документами: а) видатковою накладною, виписаною згідно доручення Покупця; б) зареєстрованою податковою накладною. Продавець зобов'язується надати Покупцю квитанцію № 1 про підтвердження реєстрації; в) рахунком-фактурою Продавця з точним зазначенням кількості та ціни Товару, суми ПДВ, всього до сплати; г) договір поставки/купівлі-продажу Товару та ін.
Пунктом 4.3 Договору встановлено, що право власності на Товар за цим Договором виникає у Покупця на складі Продавця за адресою, зазначеною в Додатках до Договору. Підписи у видатковій накладній є підтвердженням отримання кількості товару.
Договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2019 року, а в частині зобов'язань, що виникли з моменту підписання, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, що виникли на підставі цього Договору (п. 6.1 Договору).
До Договору сторони уклали Додатки №№ 1-3 (а.с. 13-15), в яких сторони узгодили, що Продавець передає у власність, а Покупець приймає і оплачує Товар на наступних умовах:
- у Додатку № 1 від 22.03.2019 до Договору (а.с. 13): найменування товару - горох жовтий, урожай 2018 року, країна походження - Україна; кількість тон - 45 метричних тон +/-3 (три) %; ціна за 1 тону -6200,00 грн.; загальна сума вартості Товару - 279 000,00 грн., у тому числі ПДВ 46 500,00 грн.; умови поставки EXW - Херсонська область, Бериславський район, с. Милове; згідно «ІНКОТЕРМС-2010» та умовами чинного договору; термін постачання - до 20 квітня 2019 року;
- у Додатку № 2 від 23.03.2019 до Договору (а.с. 14): найменування товару - горох жовтий, урожай 2018 року, країна походження - Україна; кількість тон - 30 метричних тон +/-3 (три) %; ціна за 1 тону -6200,00 грн.; загальна сума вартості Товару - 186 000,00 грн, у тому числі ПДВ 31 000,00 грн.; умови поставки EXW - Херсонська область, Бериславський район, с. Милове; згідно «ІНКОТЕРМС-2010» та умовами чинного договору; термін постачання - до 20 квітня 2019 року;
- у Додатку № 3 від 26.06.2019 до Договору (а.с. 15): найменування товару - горох жовтий, урожай 2018 року, країна походження - Україна; кількість тон - 150 метричних тон +/-3 (три) %; ціна за 1 тону 5450,00 грн.; загальна сума вартості Товару 817 500,00 грн, у тому числі ПДВ 136 250,00 грн.; умови поставки EXW -Херсонська область, Бериславський район, с. Милове; згідно «ІНКОТЕРМС-2010» та умовами чинного договору; термін постачання - до 10 липня 2019 року.
Відповідно до умов, визначених в Додатках №№ 1, 2 до Договору позивач поставив відповідачу Товар на суму 462 768,30 грн. за видатковими накладними № 3 від 29.03.2019 на суму 298 964,20 грн. та № 4 від 30.03.2019 на суму 163 804,10 грн. (а.с. 16-17). За даними позивача, відповідач оплату отриманого Товару за вказаним накладними здійснив в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, доданими до матеріалів позовної заяви (а.с. 18-20).
Відповідно до умов, зазначених в Додатку № 3 до Договору, позивач поставив відповідачу Товар на загальну суму 802 022,00 грн. за видатковими накладними №7 від 01.07.2019 на суму 125 786,00 грн., №8 від 02.07.2019 на суму 143 444,00 грн., № 10 від 04.07.2019 на суму 532 792,00 грн. (а.с. 21-23). Оплату поставленого Товару відповідач провів частково в сумі 325 000,00 грн., на підтвердження оплати позивач надав копії платіжних доручень, які долучені до матеріалів справи (а.с. 24-26).
Наявність заборгованості в розмірі 477 022,00 грн. (802 022,00 грн. - 325 000,00 грн.) визнана відповідачем в гарантійних листах від 12.11.2019, 03.01.2020, 05.06.2020 (а.с.27-29) та акті звірки взаєморозрахунків станом на 05.06.2020 (а.с. 29).
На момент звернення із позовом до суду основний борг в сумі 477 022,00 грн. відповідачем сплачений не був.
Також, за неналежне виконання умов Договору позивач заявив до стягнення з відповідача 21 995,29 грн. 3% річних, нарахованих за період з 04.07.2019 по 15.01.2021, та 22 276,93 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з липня 2019 по листопад 2020.
Вирішуючи спір суд виходив із наступного.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Стаття 205 ЦК України визначає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Обов'язок відповідача сплатити кошти за отриманий товар визначений також ст.ст. 655, 706 ЦК України.
Згідно п. 5 ст. 16 ЦК України, одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем зобов'язань з оплати вартості отриманого товару.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Суспільні відносини щодо укладання та виконання господарських договорів регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Абзацом другим частини першої статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Як зазначено в частині сьомій статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
За змістом частини другої статті 9 ЦК України, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу Товар на загальну суму 1 264 790,30 грн. за видатковими накладними:
- № 3 від 29.03.2019 на суму 298 964,20 грн. (а.с. 16);
- № 4 від 30.03.2019 на суму 163 804,10 грн. (а.с. 17);
- №7 від 01.07.2019 на суму 125 786,00 грн. (а.с. 21);
- №8 від 02.07.2019 на суму 143 444,00 грн. (а.с. 22);
- № 10 від 04.07.2019 на суму 532 792,00 грн. (а.с. 23).
На вказані партії Товару Продавець надав Покупцю рахунки-фактури, копії яких долучені до матеріалів справи:
- № 15 від 22.03.2019 на суму 279 000,18 грн. (а.с. 49);
- № 16 від 29.03.2019 на суму 19 964,02 грн. (а.с. 50);
- № 17 від 30.03.2019 на суму 163 804,10 грн. (а.с. 51);
- № 20 від 01.07.2019 на суму 125 786,00 грн. (а.с. 52);
- № 21 від 02.07.2019 на суму 143 444,00 грн. (а.с. 53);
- № 24 від 04.07.2019 на суму 532 792,00 грн. (а.с. 30).
Оплату отриманого Товару відповідач здійснив частково в сумі 787 768,30 грн. (копії платіжних доручень долучені до матеріалів справи, а.с. 18-20, 24-26).
Як зазначає позивач в позовній заяві, у врахуванням часткової оплати, заборгованість відповідача за Договором становить 477 022,00 грн. за Товар, поставлений за видатковою накладною № 24 від 04.07.2019 на суму 532 792,00 грн. та виставленого на оплату рахунку № 10 від 04.07.2019 на суму 532 792,00 грн.
Наявність заборгованості в сумі 477 022,00 грн. визнана відповідачем в гарантійних листах від 12.11.2019, 03.01.2020, 05.06.2020 (а.с. 27-29) та акті звірки взаєморозрахунків станом на 05.06.2020 (а.с. 29).
Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовами п. 2.2. Договору встановлено, що розрахунок Покупця з Продавцем здійснюється на підставі рахунку-фактури, наданого Продавцем, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавцю упродовж 3 банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури, на умовах передплати у розмірі 80% від вартості кожної окремої партії товару, визначеної відповідним Додатком. Оплата решти 20% вартості кожної окремої партії товару, визначеної відповідним Додатком, здійснюється Покупцем після реєстрації податкових накладних, складених в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному чинним законодавством, електронного підпису уповноваженої особи, та зареєстровану з Єдиному реєстрі податкових накладних, та отримання від Продавця видаткових накладних на відповідну партію Товару, визначеної Додатком.
Відповідно, останнім днем виконання зобов'язання з оплати 80% вартості Товару, зазначеного в рахунку-фактурі № 24 від 04.07.2019 є 09.07.2019.
Оплата решти 20% вартості кожної окремої партії товару, визначеної відповідним Додатком, здійснюється Покупцем після реєстрації податкових накладних.
За п. 2.6 Договору, підтвердженням про реєстрацію податкової накладної Продавця та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування з Єдиного реєстру податкових накладних.
Враховуючи те, що податкова накладна від 04.07.2019 № 11 (а.с. 83) на партію Товару, поставленого згідно видаткової накладної № 24 від 04.07.2019 на суму 532 792,00 грн. зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 09.07.2019 (квитанція № 1 про підтвердження реєстрації, а.с. 84), останнім днем виконання зобов'язання з оплати 20% вартості Товару, зазначеного в рахунку-фактурі № 24 від 04.07.2019 є 09.07.2019.
За наведеного, останнім днем оплати Товару, поставленого за видатковою накладною № 24 від 04.07.2019 на суму 532 792,00 грн. є 09.07.2019, відповідно прострочення виконання зобов'язання по оплаті з боку відповідача мало місце з 10.07.2019.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості в сумі 477 022,00 грн., визнана відповідачем, строк оплати якої настав, тому позовні вимоги в цій частині задовольняються судом повністю.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач заявив до стягнення 21 995,29 грн. 3% річних, нарахованих за період з 04.07.2019 по 15.01.2021.
Розглянувши розрахунок річних, наведений позивачем в позовній заяві (а.с. 31-32), суд встановив, що позивачем неправильно встановлений початок перебігу прострочення оплати за договором. Як зазначалось вище, датою початку прострочення виконання зобов'язання з оплати Товару, отриманого відповідачем за видатковою накладною № 24 від 04.07.2019 є 10.07.2019.
Здійснивши перерахунок 3% річних суд встановив, що позовні вимоги в цій частині є правомірними в сумі 21 760,04 грн., нараховані за період з 10.07.2019 по 15.01.2021, в іншій частині вимоги про стягнення 3% річних відхиляються за їх безпідставністю.
При перевірці розміру заявлених вимог в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 22 276,93 грн., нарахованих за період з липня 2019 по листопад 2020, суд виявив завищення щодо їх розміру з боку позивача з огляду на наступне.
Інфляційні втрати та річні є невід'ємною частиною боргу, вимоги про сплату яких кредитор вправі заявити з моменту виникнення права на позов про повернення боргу.
Враховуючи те, що позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати за період з липня 2019 по листопад 2020 за порушення зобов'язання з 10.07.2019 в сумі 477 022,00 грн., слід зазначити наступне.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/13071/19 сформулювала позицію щодо нарахування та сплати боржником інфляційних втрат за неповний місяць (постанова від 20.11.2020).
Об'єднана палата КГС вважає за доцільне роз'яснити, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
На думку КГС методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше пів місяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Також суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові КГС у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, за якою якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Здійснивши перерахунок річних з урахуванням наведеного суд встановив, що позовні вимоги в цій частині є правомірними в сумі 21 299,83 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з липня 2019 по листопад 2020 на суму заборгованості 477 022,00 грн., в іншій частині вимоги про стягнення інфляційних відхиляються за їх безпідставністю.
Перевірка правильності розрахунку 3% річних та інфляційних втрат здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт".
Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Таким чином, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог частково та стягнення з відповідача 477 022,00 грн. основного боргу, 21 760,04 грн. 3% річних, 21 299,83 грн. інфляційних втрат.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходив із наступного.
Щодо клопотання позивача про розподіл судових витрат, понесених ним на правничу допомогу при розгляді цієї справи, суд зазначає, що відповідно до договору про надання правової допомоги від 11.01.2021 (а.с. 35), адвокат Ковальчук Ірина Миколаївна (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 000076 від 31.01.2017) бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а позивач зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені договором (п. 1.2 договору).
В п. 3.1 цього договору, визначено, що за правову допомогу, позивач сплачує адвокату винагороду в розмірі 16 000,00 грн. В розрахунку суми гонорару до договору про надання правової допомоги від 11.01.2021 (а.с. 33) розмір гонорару за надання правових послуг складає 15 000,00 грн., який позивач сплатив згідно з квитанцією №29 від 13.01.2021 (а.с. 34).
З огляду на зазначене, суд вважає обґрунтованим клопотання позивача про розподіл судових витрат на правничу допомогу адвоката на суму 15 000,00 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, розмір судового збору за розгляд позовної заяви про стягнення 521 294,22 грн. становить 7819,41 грн.
При зверненні до суду із позовною заявою позивач сплатив 7826,05 грн. судового збору (квитанція про сплату № 33122 від 15.01.2021 на суму 7155,33 грн., а.с. 7; платіжне доручення № Р24А848916669А14826 від 21.01.2021 на суму 670,72 грн.), тобто суму більшу ніж визначено Законом України “Про судовий збір”.
Відповідно до ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового розміру в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У такому випадку, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.
Враховуючи те, що на момент винесення рішення позивач не звертався до суду із клопотанням про повернення надмірно сплаченого судового збору, суд роз'яснює позивачу його право на повернення судового збору в сумі 6,64 грн. в порядку, визначеному ст. 7 Закону України “Про судовий збір”.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судові витрати відповідно до ч. 2 ст. 126, п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно та підлягають стягненню з відповідача в сумі 7801,23 грн. витрат по сплаті судового збору та 14 965,11 грн. витрат на на правничу допомогу адвоката.
Керуючись ст.ст. 126, 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська зерноторгова компанія” (юридична адреса: вул. Автобазівська, 2/9, м. Полтава, 36008; поштова адреса: вул. Котляревського, 22б, офіс 302, м. Полтава, 36020, код ЄДРПОУ 39427509) на користь Фермерського господарства “Селянське (фермерське) господарство “Світоч”, вул. Бериславська, 35, с. Милове, Бериславського району, Херсонської області, 74351, код ЄДРПОУ 30935285) - 477 022,00 грн. основного боргу, 21 760,04 грн. 3% річних, 21 299,83 грн. інфляційних втрат; 14 965,11 грн. витрат на правничу допомогу адвоката, 7801,23 грн. - витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.
4. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.
5. Копію рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Пушко І.І.