36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
23.03.2021 Справа № 917/1364/20
м. Полтава
за позовною заявою Акціонерного товариства "Полтаваобленерго”, вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мейкор”, вул. Котляревського, 3, м. Полтава, 36020
про стягнення 1 427 518,38 грн.,
Суддя Пушко І.І.
Секретар судового засідання Квіта О.Т.
Представники сторін в судове засідання не з'явились.
Повне рішення складено та підписано 23.03.2021.
Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення 1 427 518,38 грн. за договором підряду № 1487 від 06.05.2019, з яких 244 023,56 грн. попередня оплата, 13 828,04 грн. інфляційні нарахування, 107 031,52 грн. 30% річні, 981 785,26 грн. пеня, 80 850,00 грн. штраф.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови укладеного договору підряду № 1487 від 06.05.2019 в частині порушення строків виконання робіт.
Ухвалою від 25.08.2020 (а.с. 79-80) суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 22.09.2020 о 9-45 год. Цією ж ухвалою суд встановив процесуальні строки: відповідачу для подання відзиву на позов - не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали, та для подання заперечень - до 3 днів з дати отримання від позивача відповіді на відзив; позивачу для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту отримання відзиву.
22.09.2020 від відповідача надійшло клопотання про продовження строку для надання відзиву та відкладення слухання справи (а.с. 83-84).
Ухвалою від 22.09.2020 (а.с. 91-92) суд задовольнив клопотання відповідача, поновив та продовжив строк для подання відзиву на позов на 7 днів з моменту оголошення ухвали, відклав підготовче засідання на 13.10.2020 о 9-45 год.
12.10.2020 від відповідача надійшли письмові пояснення, клопотання про зменшення штрафних санкцій (штрафу та пені) на 70% та клопотання про відкладення підготовчого засідання на іншу дату (вх. №№ 1349, 1350, 1351, а.с. 93-121).
Ухвалою від 13.10.2020 суд продовжив строк проведення підготовчого засідання на 30 днів та призначив дату підготовчого засідання в справі на 05.11.2020 об 11-00 год.
В підготовчих засіданнях 05.11.2020, 25.11.2020, 08.12.2020, 17.12.2020, 21.01.2020 судом оголошувались перерви в підготовчому засіданні до 25.11.2020, 08.12.2020, 17.12.2020, 21.01.2020, 25.02.2020 відповідно, про що відображено в протоколах судових засідань за ці дати (а.с. 12-130, 132, 134, 136-137, 139), представники сторін про дату, час та місце проведення підготовчого засідання в справі повідомлялись від розписки (а.с. 128, 131, 133, 135, 138).
Ухвалою від 25.02.2021 (а.с. 169-170) суд відклав підготовче засідання в справі на 09.03.2021 об 11-00 год.
22.02.2021 від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи із клопотанням про визнання поважною причиною пропуску строку, встановленого ч. 2 ст. 80 ГПК України, для подання доказів та його поновлення (вх. № 2024, а.с. 140-142).
Ухвалою від 09.03.2020 (а.с. 206-207) суд задовольнив клопотання позивача № 10-71/3836 від 19.02.2021 (вх. № 2024 від 22.02.2021) про поновлення строку для подання доказів, закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 23.03.2021 о 10-30 год.
В судове засідання 23.03.2021 учасники спору не з'явились. Від сторін надійшла заява від 23.03.2021 про розгляд справи за відсутності представників.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
06.05.2019 між Акціонерним товариством "Полтаваобленерго", як Замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Мейкор”, як Підрядником, укладений договір підряду № 1487 (далі - Договір, а.с. 17-23) з додатками №№ 1, 2 до Договору (а.с. 24-43) та листом № 05-44/14661 від 24.09.2019, який є невід'ємною частиною договору.
За умовами укладеного Договору, Підрядник зобов'язавсяся виконати та здати Замовнику в установлений Договором строк закінчені роботи, зазначені в п. 1.2 цього Договору, а Замовник - прийняти і оплатити такі роботи (далі - Роботи): «Ремонт покрівлі і фасаду адмністративної будівлі та прохідної Полтавської філії МЕМ АТ «Полтаваобленерго»; адреса виконання робіт - м. Полтава, вул. М.Бірюзова, 47; обсяги (кількісні характеристики), виконуваних за цим Договором Робіт, визначені в Дефектому акті, що є Додатком № 2 до Договору (розділ 1 Договору).
За п. 10.1 Договору, останній набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками і діє до 30.04.2020 (в редакції Додаткової угоди № 1 від 27.12.2019 до Договору, а.с. 45).
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Договору, загальна ціна Договору з ПДВ становить 1 155 000,00 грн. та є твердою і визначається згідно з Кошторисною документацією, яка є Додатком № 1 до цього Договору і складається Підрядником на підставі Дефектного акту.
В п. 5.1 Договору сторони встановили строк виконання Робіт за Договором - до 01.09.2019 року.
Згідно п. 4.1 Договору, розрахунки проводяться шляхом:
- попередньої оплати, яка здійснюється Замовником до початку виконання робіт в розмірі 50% від загальної ціни Договору;
- остаточний розрахунок здійснюється в строк до 5 банківських днів, перебіг якого починається з наступного дня після спливу 30 днів. Строк розрахунку обчислюється з моменту підписання уповноваженими представниками сторін актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3).
За умовами Договору (п. 4.5), у випадку одержання попередньої оплати та неможливості виконати свої зобов'язання, про що Підрядник повідомляє Замовника, Підрядник повертає Замовнику одержані грошові кошти не пізніше 5-ти банківських днів з моменту порушення строків виконання своїх зобов'язань. При порушенні зазначеного строку на суму неповернених коштів нараховуються індекс інфляції та 30% річних за користування грошовими коштами.
На виконання умов Договору позивач перерахував відповідачу попередню оплату в розмірі 50% від загальної ціни Договору у сумі 577 500,00 грн. за платіжним дорученням № 720190 від 16.05.2019 (а.с. 46).
Як стверджує позивач, на момент звернення з цим позовом, відповідачем частково виконані та прийняті позивачем Роботи в сумі 333 476,44 грн., з яких на суму 213 122,27 грн. за актом приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) від 26.12.2019 (а.с. 47-50), на суму 120 354,17 грн. за актом приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) від 24.04.2020 (а.с. 52-56).
У вимозі № 10-73/7007 від 28.04.2020 (а.с. 57-62) позивач повідомив відповідача про відмову від прийняття робіт по Договору у зв'язку із простроченням виконання зобов'язання та втратою інтересу позивача внаслідок суттєвої затримки виконання робіт, вимагав повернути попередню оплату у сумі 244 023,56 грн. та сплатити санкції, передбачені умовами Договору. Відповідач отримав зазначену вимогу 29.04.2020 (а.с. 65) та залишив її без задоволення.
Внаслідок невиконання Робіт в строки та в обсязі, встановленому в Договорі, із посиланням на п. 4.5 Договору, позивач звернувся до суду із вимогами про стягнення з відповідача 244 023,56 грн. попередньої оплати.
Пунктом 7.2 Договору встановлено, що за порушення строків виконання Робіт з Підрядника стягується пеня у розмірі 0,5% вартості робіт з яких допущено просточення виконання за кожний день просторочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Також, за неналежне виконання умов Договору позивач заявив до стягнення з відповідача 80 850,00 грн. штрафу та 981 785,26 грн. пені на підставі п. 7.2 Договору, 107 031,52 грн. 30% річних та 13 828,04 грн. інфляційних нарахувань, встановлених п. 4.5 Договору.
Після порушення провадження у справі позивач повідомив про прийняття Робіт за Договором на суму 192 755,50 грн. та надав копії актів виконаних робіт №№ 3, 4 (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) від 20.01.2021 (а.с. 151-158), підписаних позивачем та докази надсилання їх відповідачу на підпис (а.с. 150, 162-164).
Вирішуючи спір суд виходив із наступного.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК) України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 627 ЦК України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписом ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір підряду.
Частиною 1 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
За ч. 1 ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 844 ЦК України, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.
За п.п. 3.1, 3.2 Договору, загальна ціна Договору з ПДВ становить 1 155 000,00 грн. та є твердою і визначається згідно з Кошторисною документацією, яка є Додатком № 1 до цього Договору і складається Підрядником на підставі Дефектного акту.
Відповідно до ч. 2 ст. 854 ЦК України, підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Пунктом 4.1 Договору встановлено, що розрахунки проводяться шляхом попередньої оплати, яка здійснюється Замовником до початку виконання робіт в розмірі 50% від загальної ціни Договору.
Матеріалами справи встановлено, що за платіжним дорученням № 720190 від 16.05.2019 (а.с. 46) позивач перерахував відповідачу попередню оплату в розмірі 50% від загальної ціни Договору у сумі 577 500,00 грн.
Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За ч. 1 ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Відповідно п. 5.1 Договору, строк виконання Робіт за Договором - до 01.09.2019 року.
Згідно актів приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма № КБ-3) від 26.12.2019 на суму 213 122,27 грн. (а.с. 47-50), від 24.04.2020 на суму 120 354,17 (а.с. 52-56), які підписані сторонами, від 20.01.2021 на суму 192 755,50 грн. (а.с. 151-158) Замовник прийняв, а Підрядник виконав роботи частково на суму 526 231,94 грн.
Ремонтні роботи на суму 51 268,06 грн. відповідач не виконав, зазначену суму передоплати не повернув.
28.04.2020 позивач звернувся до відповідача із вимогою № 10-73/7007 від (а.с. 57-62), в якій повідомив відповідача про відмову від прийняття робіт по Договору у зв'язку із простроченням виконання зобов'язання та втратою інтересу позивача внаслідок суттєвої затримки виконання робіт, вимагав повернути попередню оплату у сумі 244 023,56 грн. та сплатити санкції, передбачені умовами Договору. Відповідач отримав зазначений лист 29.04.2020 (а.с. 65), вимоги позивача не задовольнив, відповіді не надав.
Як було встановлено судом, пунктом 4.5 Договору передбачено, що у випадку одержання попередньої оплати та неможливості виконати свої зобов'язання, про що Підрядник повідомляє Замовника, Підрядник повертає Замовнику одержані грошові кошти не пізніше 5-ти банківських днів з моменту порушення строків виконання своїх зобов'язань.
Свої зобов'язання щодо повідомлення позивача про неможливість виконати Роботи за Договором відповідач не виконав.
Надані позивачем акти приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма № КБ-3) від 20.01.2021 на суму 192 755,50 грн. (а.с. 151-158) підписані лише позивачем (Замовником).
Підписання зазначених актів зі сторони позивача свідчить про визнання позивачем (Замовником) факту виконання відповідачем робіт, передбачених договором, за межами строку, визначеного договором та після підписання позову.
Зазначені дії також свідчать про прийняття позивачем робіт на суму 192 755,50 грн., виконаних відповідачем відповідно до Договору після подання позову, в зв'язку з чим провадження у справі в частині вимог про стягнення вказаної вище суми попередньої оплати підлягає закриттю за відсутністю предмету спору (п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України), позовні вимоги в частині стягнення 51 268,06 грн. попередньої оплати за договором підряду № 1487 від 06.05.2019 задовольняються судом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.
Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частина перша статті 173 ГК України містить визначення господарського зобов'язання, яким визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Тобто в розумінні статей 173 та 230 ГК України пеня є різновидом господарської санкції за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, суть якого може полягати як в зобов'язанні сплатити гроші (грошове зобов'язання), так і в зобов'язанні виконати роботу, передати майно, надати послугу (негрошове зобов'язання).
Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).
Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Отже, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 ГК України, є можливим, оскільки суб'єкти господарських відносин наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення при укладанні договору санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання.
Відповідна правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18.
Пунктом 7.2 Договору встановлено, що за порушення строків виконання Робіт з Підрядника стягується пеня у розмірі 0,5% вартості робіт з яких допущено просточення виконання за кожний день просторочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Посилаючись на наведений пункт Договору позивач заявив до стягнення 80 850,00 грн. штрафу, який підлягає задоволенню.
Також позивач надав розрахунок (а.с. 4) та заявив до стягнення 981 785,26 грн. пені в розмірі 0,5% вартості робіт, з яких допущено просточення виконання, за кожний день просторочення, з яких:
- 675 675,00 грн. пені за прострочення виконання робіт на суму 1 155 000,00 грн., період нарахування пені - з 01.09.2019 по 26.12.2020 (117 днів);
- 306 110,26 грн. пені за прострочення виконання робіт на суму 941 877,73 грн., період нарахування пені - з 27.12.2019 по 29.02.2020 (65 днів).
Розглянувши розрахунок пені, наведений позивачем в позовній заяві, суд встановив, що позивачем неправильно встановлений початок та кінець перебігу прострочення виконання робіт за договором, зокрема не враховані вимоги ч. 5 ст. 254 ЦК України, за якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Відповідно до правової позиції, наведеної у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 927/1091/17, пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення виконання зобов'язання, а день фактичного виконання договору не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені.
В п. 5.1 Договору сторони встановили строк виконання Робіт за Договором - до 01.09.2019 року, тобто останнім днем виконання зобов'язання за Договором є 01.09.2019 (неділя). З урахуванням ч. 5 ст. 254 ЦК України прострочення виконання зобов'язання з боку відповідача мало місце з 02.09.2019. Також позивач врахував в період прострочення зобов'язання день його часткового виконання - прийняття робіт на суму 213 122,27 грн. за актами приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма № КБ-3) від 26.12.2019 (а.с. 47-50)01.11.2020. Зазначене призвело до завищення розміру пені, заявленої до стягнення.
Суд здійснив перерахунок пені та дійшов висновку про правомірність заявлених вимог в частині стягнення пені в сумі 664 125,00 грн. за прострочення виконання робіт на суму 1 155 000,00 грн. за період з 02.09.2019 по 25.12.2020 (115 днів), нарахування пені в іншій частині не перевищують розмір та періоди існування прострочення виконання робіт за Договором, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача пені правомірно заявлені в розмірі 970 235,26 грн. В іншій частині вимоги про стягнення пені відхиляються за безпідставністю.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 року у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 року у справі № 911/1351/17, від 25.05.2018 року у справі № 922/1720/17, від 02.04.2019 року у справі № 917/194/18).
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
За п. 4.5Договору, у випадку одержання попередньої оплати та неможливості виконати свої зобов'язання, про що Підрядник повідомляє Замовника, Підрядник повертає Замовнику одержані грошові кошти не пізніше 5-ти банківських днів з моменту порушення строків виконання своїх зобов'язань. При порушенні зазначеного строку на суму неповернених коштів нараховуються індекс інфляції та 30% річних за користування грошовими коштами.
Позивач заявив до стягнення 107 031,52 грн. 30% річних, нарахованих за період з 07.09.2019 по 14.08.2020 та 13 828,04 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 07.09.2019 по 31.07.2020 (розрахунок пені та інфляційних втрат наданий позивачем в позовній заяві, а.с. 3).
Здійснивши перерахунок 30% річних та інфляційних, суд встановив, що розмір позовних вимог в частині стягнення річних не перевищує розрахований судом, тому підлягає задоволенню в сумі 107 031,52 грн., а в частині стягнення інфляційних суд встановив, що позовні вимоги в цій частині є правомірними в сумі 12 757,53 грн. та підлягають задоволенню в цій частині. В іншій частині вимоги про стягнення інфляційних відхиляються за їх безпідставністю.
Розглядаючи по суті клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій (штрафу та пені), суд приймає до уваги наступне.
Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 7.2 Договору встановлено, що за порушення строків виконання Робіт з Підрядника стягується пеня у розмірі 0,5% вартості робіт з яких допущено просточення виконання за кожний день просторочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Відповідач допустив порушення строків виконання робіт за Договором, у зв'язку з чим Позивач заявив до стягнення штраф та пеню, яку Відповідач просить зменшити.
Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання за положенням частини першої статті 550 ЦК України.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
У письмових поясненнях від 12.10.2020 (а.с. 93-98) відповідач просив зменшити розмір штрафних санкцій, які підлягають до стягнення, на 70 % із врахуванням фінансового стану та надмірного розміру таких нарахувань. У клопотанні зазначив, що позивачем нараховані штрафні санкції в загальному розмірі 1 183 494,82 грн., а загальна сума договору підряду № 1487 від 06.05.2019 становить 1 155 000,00 грн., тобто розмір штрафних санкцій перевищує суму договору.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Враховуючи наведене та взявши до уваги майновий (фінансовий) стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, та баланс їх інтересів, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань за Договором, ступінь виконання відповідачем зобов'язань за укладеним договором, суд дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру штрафних санкцій на 50% та стягнення 485 117,63 грн. пені та 40 425,00 грн. штрафу. Зазначена сума, на думку господарського суду, є достатньою мірою відповідальності для відповідача за порушення умов договору за порушення строків виконання робіт.
За наведеного, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 51 268,06 грн. попередньої оплати за договором підряду № 1487 від 06.05.2019, 12 757,53 грн. інфляційні нарахування, 107 031,52 грн. 30% річні, 485 117,63 грн. пеня, 40 425 грн. штраф. В частині стягнення 192 755,50 грн. попередньої оплати провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Перевірка правильності розрахунку штрафу, пені, 30% річних та інфляційних втрат здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт" та розрахунок долучений до матеріалів справи (а.с. 208).
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судом свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.05.2018 року в справі № 917/1068/17.
Враховуючи задоволення позовних вимог частково, судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача в сумі 21 223,47 грн. витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст. ст. 129, 231 (п. 2 ч. 1), 232-233, 237-238 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Мейкор” (вул. Котляревського, 3, м. Полтава, 36020, код ЄДРПОУ 39798952) на користь Акціонерного товариства “ Полтаваобленерго ” (вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022, код ЄДРПОУ 00131819) - 51 268,06 грн. попередньої оплати, 12 757,53 грн. інфляційні нарахування, 107 031,52 грн. 30% річні, 485 117,63 грн. пеня, 40 425 грн. штраф; 21 223,47 грн. - витрат по сплаті судового збору.
3. Закрити провадження в частині стягнення 192 755,50 грн. попередньої оплати.
4. В іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.
5. Видати накази з набранням цим рішенням законної сили.
6. Копію рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.І. Пушко