ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 46/13726.04.10
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “ГАЛФ АГРО”
До Товариства з обмеженою відповідальністю “БТЛ СТОР”
Пророзірвання договору та стягнення 949 953,92 грн.
Суддя Омельченко Л.В.
Представники:
Від позивачаШурміль С.С.-представник за довіреністю від 24.03.2010 р., Свінцицький А.В. -представник за довіреністю від 24.03.2010 р.
Від відповідача не з'явився
26.04.2010 р. у судовому засіданні за згодою представників судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю “ГАЛФ АГРО” звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “БТЛ СТОР” 898 265,00 грн. боргу за договором поставки від 11.12.2009 р. № 11/12/09, що являє собою попередню плату за товар, який не був поставлений, а також 2 412,95 грн. 3 % річних і 19 153,33 грн. інфляційних нарахувань на вказану суму та 30 122,64 грн. пені, нарахованої на вартість непоставленого товару за кожен день прострочення.
Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2010 р. № 46/137, яку призначено до розгляду на 12.04.2010 р. За клопотанням позивача, вміщеним у позовній заяві, судом було вжито заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми відповідача в межах заявлених вимог.
У судове засідання, призначене на 12.04.2010 р., відповідач уповноваженого представника не направив, витребувані судом документи не подав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (повідомлення про вручення копії ухвали від 26.03.2010 р. в матеріалах справи). Представники позивача надали суду додаткові документи згідно з вимогами ухвали від 26.03.2010 р. та заяву про доповнення до позову від 09.04.2010 р. Відповідно до поданої заяви позивач просить суд розірвати укладений з відповідачем договір поставки.
Ухвалою від 12.04.2010 р. розгляд справи було відкладено на 26.04.2010 р.
26.04.2010 р. відповідач уповноваженого представника у судове засідання повторно не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвал суду у справі № 46/137 від 26.03.2010 р. та від 12.04.2010 р. не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.
Під час розгляду спору по суті представники позивача підтримали заявлені вимоги, уточнені відповідно до заяви від 09.04.2010 р. та просили позов задовольнити, розірвавши договір поставки від 11.12.2009 р. № 11/12/09 у зв'язку з істотним порушенням відповідачем його умов (невиконання обов'язку з поставки продукції в обумовлені договором строки та об'ємах), а також стягнувши з останнього суму попередньої плати за товар, що не був поставлений, пеню та нарахування за ст. 625 Цивільного кодексу України.
На підтвердження заявлених вимог суду було надано договір, виписку з рахунку про оплату товару, податкові та видаткові накладні.
Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
11.12.2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “ГАЛФ АГРО” в якості покупця та Товариство з обмеженою відповідальністю “БТЛ СТОР” в якості продавця уклали договір № 11/12/09, за умовами якого продавець зобов'язався поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити 2 000 тон зерна (вівса фуражного).
Пунктом 2.1 договору сторони погодили графік поставки товару, а саме: у період з 21.12.2009 р. по 28.12.2009 р. має бути поставлено 700 тон зерна, залишок товару у кількості 1 300 тон поставлятиметься окремими рівними партіями щотижня до 28.01.2010 р., тобто кінцевого строку поставки.
Згідно з п.3.1 та п. 3.2 договору ціна однієї метричної тони зерна складає 700,00 грн., загальна вартість товару за договором -1 400 000,00 грн.
Відповідно до п. 4.1, 4.2 договору оплата товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця згідно з його реквізитами, вказаними у рахунку-фактурі за наступним графіком: 300 000,00 грн. перераховуються 14.12.2009 р. -15.12.2009 р., 580 000,00 грн. перераховуються 17.12.2009 р. -18.12.2009 р. та 520 000,00 грн. перераховуються 05.01.2010 р. -06.01.2010 р.
За твердженнями позивача відповідач порушив умов укладеного договору та вимоги чинного законодавства, оскільки не поставив визначену договором кількість товару у погоджені сторонами строки, тоді як Товариство з обмеженою відповідальністю “ГАЛФ АГРО” розраховувало отримати на початку 2010 року 1 400 тон вівса фуражного. Позивач вказує, що перерахував відповідачеві 1 200 00,00 грн., тоді як останній передав йому у власність товар вартістю 301 735,00 грн. На думку позивача відповідач допустив істотне порушення умов договору, у зв'язку з чим такий договір підлягає розірванню в судовому порядку. Крім того, оскільки відповідач не передав у установлений договором строк весь оплачений товар, позивач просить повернути йому суму перерахованої попередньої плати.
Вивчивши всі істотні моменти спірних правовідносин сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заявленого позову, зважаючи на таке.
Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналіз умов договору № 11/12/09 від 11.12.2009 р. дає право стверджувати, що укладений правочин в межах відносин позивача (покупця) та відповідача (продавця) являє собою договір поставки.
Згідно з положеннями ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Матеріалами справи підтверджується, що згідно з рахунками-фактурами відповідача позивач перерахував на його користь 1 200 000,00 грн. відповідно до договору від 11.12.2009 р., а саме: сплативши 300 000,00 грн. 16.12.2009 р., 700 000,00 грн. 23.12.2009 р., 100 000,00 грн. 25.01.2010 р. та 100 000,00 грн. 01.02.2010 р. (копії банківських виписок в матеріалах справи).
З аналізу проданих суду доказів слідує, що відповідач поставив позивачу 431,05 тон зерна вівса фуражного загальною вартістю 301 735,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000002 від 25.01.2010 р. на суму 161 938,00 грн. та № РН-0000003 від 15.02.2010 р. на суму 139 797,00 грн., що на 1 568,95 тон та 1 098 265,00 грн. менше, ніж передбачено договором та на 898 265,00 грн. менше, ніж оплачено позивачем.
Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Отже, з матеріалів справи судом встановлено, що відповідач порушив графік передачі товару та недотримався погоджених сторонами об'ємів поставки, тобто допустив неодноразове порушення умов договору.
Відповідно до п. 10.2 договору від 11.12.2009 р. він вступає в силу з моменту його підписання та діє до 28.01.2010 р., а в частині невиконаних зобов'язань -до їх повного виконання.
Положень щодо порядку припинення договору шляхом розірвання або з інших підстав текст угоди сторін не містить.
Порядок розірвання договорів визначений ст. 188 Господарського кодексу України. Відповідно до даної статті зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Разом з тим, до матеріалів справи письмова вимога про розірвання договору позивачем надана не була.
У той же час, Верховним Судом України з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. у справі №1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів) зазначалося, що недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, в разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору (постанова ВСУ від 17.06.2008 р. № 8/32пд).
Виходячи з положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.
Згідно з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, викладені позивачем факти спірних правовідносин сторін не спростував, без поважних причин не подав суду доказів поставки продукції у передбачений договором кількості та у встановлений строк на всю суму попередньої плати, а також не надав суду доказів повернення позивачеві попередньої плати або ж ґрунтовних заперечень щодо наявності заборгованості.
Розглядаючи даний спір, суд враховує той факт, що позивач допустив прострочення перерахування другої суми платежу за договором, оскільки перерахував 23.12.2009 р. 700 000,00 грн., а не 580 000,00 грн. у строк до 18.12.2009 р., а також не сплатив до 06.01.2009 р. ще 200 000,00 грн. Разом з тим, зазначені обставини справи не можуть слугувати підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення попередньої плати, оскільки відповідач не вказав суду на те, що його прострочення щодо поставки товару сталося внаслідок описаного прострочення позивача, доказів на підтвердження того, що прострочення боржника сталося внаслідок прострочення кредитора не надав.
Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Враховуючи, що відповідач порушив зобов'язання за спірним договором, таке порушення умов договору є істотним, то на підставі встановлених судом обставин справи та викладених норм чинного законодавства, позовна вимога про розірвання договору та повернення попередньої плати відповідно до вимог ч. 2 ст. 651, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України підлягає задоволенню.
Крім суми попередньої плати позивач також просить суд стягнути з відповідача 2 412,95 грн. 3 % річних і 19 153,33 грн. інфляційних нарахувань на вказану суму та 30 122,64 грн. пені, нарахованої на вартість непоставленого товару за кожен день прострочення.
Підстави для стягнення 3 % річних та збитків від знецінення коштів внаслідок інфляцій управленою стороною визначені у ст. 625 Цивільного кодексу України, де вказано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з указаної норми законодавства, 3 % річних та інфляційна складова боргу сплачується боржником в разі порушення ним грошового зобов'язання перед кредитором.
За умовами договору поставки стороною, яка має грошовий обов'язок, є покупець (позивач), оскільки саме він зобов'язується сплатити вартість зерна у грошовій формі в безготівковому порядку, тоді як продавець (відповідач) не має перед покупцем грошових зобов'язань.
За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційної складової боргу задоволенню не підлягають як безпідставні та необґрунтовані.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У п. 7.2 договору від 11.12.2009 р. № 11/12/09 сторони погодили, що за несвоєчасну поставку товарів у визначений термін продавець сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу.
Зважаючи на викладенні вище положення законодавства та умови, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені видаються такими, що заявлені правомірно. Разом з тим, позивач проводив розрахунок зазначених вище сум за період, менший ніж мало місце прострочення відповідача та на меншу суму вартості товару, що підлягав поставці. Відповідно до уточненого розрахунку, проведеного судом з врахуванням моменту виникнення у відповідача обов'язку поставити товар у визначеній договором кількості, а також з врахуванням передачі позивачеві частини товару, розмір договірної неустойки за прострочення виконання продавцем обов'язку за договором від 11.12.2009 р. № 11/12/09 є більшим, ніж визначив позивач, а саме: 49 781,93 грн.
За умовами п. 2.1 договору нарахування пені проводилося наступним чином з 29.12.2009 р. по 05.01.2010 р. на суму 490 000,00 грн. -2 201,64 грн., з 06.01.2010 р. по 12.01.2010 р. на суму 717 500,00 грн. -2 820,68 грн., з 13.01.2010 р. по 19.01.2010 р. на суму 945 000,00 грн. -3 715,27 грн., з 25.01.2010 р. по 26.01.2010 р. на суму 1 255 562,00 грн. -1 410,36 грн., з 26.01.2010 р. по 28.01.2010 р. на суму 1 483 062,00 грн. - 2 498,86 грн., з 29.01.2010 р. по 15.02.2010 р. на суму 1 483 062 -14 993,15 грн., з 16.02.2010 р. по 19.03.2010 р. на суму 1 343 265,00 грн. -24 141,97 грн.).
Враховуючи той факт, що суд не вправі виходити за межі позовних вимог при розгляді даної частини позову, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “ГАЛФ АГРО” до Товариства з обмеженою відповідальністю “БТЛ СТОР” про стягнення пені, підлягають задоволенню в межах розрахунку позивача.
Задовольняючи вимоги про стягнення пені, суд приймає до уваги факт недоплати позивачем відповідачеві 200 000,00 грн., обов'язок внесення яких встановлений п. 4.2 договору, але виходить з того, що договором від 11.12.2009 р. обов'язок поставки товару та строки поставки не ставляться в залежність від дати оплати покупцем вартості товару та перерахованих сум.
Зважаючи на все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а понесені позивачем судові витрати -пропорційному покладенню на обидві сторони відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Розірвати договір поставки № 11/12/09 від 11.12.2009 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “ГАЛФ АГРО” та Товариством з обмеженою відповідальністю “БТЛ СТОР” з дати набрання рішенням законної сили.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “БТЛ СТОР” (04074, м. Київ, вул. Коноплянська, 12, оф. 14, ідентифікаційний код 35083007) 898 265 (вісімсот дев'яносто вісім тисяч двісті шістдесят п'ять) грн. попередньої плати, 30 122 (тридцять тисяч сто двадцять дві) грн. 64 коп. пені, 9 283 (дев'ять тисяч двісті вісімдесят три) грн. 90 коп. державного мита та 230 (двісті тридцять) грн. 64 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. В іншій частині позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя Л.В. Омельченко
Дата підписання: 30.04.2010 р.