"10" березня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3215/20
Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.,
при секретарі судового засідання Панченко Н.В.
розглянувши у судовому засіданні справу №916/3215/20
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"
до відповідача Військової частини НОМЕР_1
про стягнення 477 137,64 грн., -
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Військової частини А 2611 шкоди у розмірі 477 137,64 грн. та судового збору у розмірі 7 157,06 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані переходом права вимоги до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", яке виплатило страхове відшкодування, у межах фактичних витрат, та яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
16.11.2020р. господарським судом постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, з призначенням підготовчого засідання на 02.12.2020р., з викликом часників справи у підготовче засідання та встановленням учасникам справи строку на подання до суду заяв по суті справи (відзив на позов, відповідь на відзив, заперечень).
Позивач у підготовче засідання 02.12.2020р. не з'явився та надав клопотання про розгляд справи за відсутності позивача (представника позивача) за вх.№31226/20 від 23.11.2020р. Відповідач також у підготовче засідання не з'явився та про причини свого нез'явлення суд не повідомив.
При цьому, ухвала суду від 16.11.2020р., яка надіслана відповідачу на адресу, що зазначена у позові та у довідці з ЄДРПОУ №46/15 від 29.04.2015р., повернута до суду органами зв'язку із зазначенням причин повернення “адресат відсутній за вказаною адресою”.
У підготовчому засіданні 02.12.2020р. за відсутністю представників сторін судом постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, та якою підготовче засідання відкладено на 21.12.2020р. о 16:00, із викликом учасників справи у підготовче засідання, про що учасників справи повідомлено в порядку ст.120 ГПК України шляхом надіслання відповідної ухвали від 02.12.2020р.
У підготовче засідання 21.12.2020р. позивач не з'явився та надав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивача (представника позивача) за вх.№33755/20 від 17.12.2020р. Відповідач також у підготовче засідання не з'явився, про причини свого нез'явлення суд не повідомив.
При цьому, ухвала суду від 02.12.2020р., яка надіслана відповідачу на адресу, що зазначена у позові та у довідці з ЄДРПОУ №46/15 від 29.04.2015р., повернута до суду органами зв'язку із зазначенням причин повернення “адресат відсутній за вказаною адресою”.
У підготовчому засіданні 21.12.2020р. за відсутністю представників сторін судом постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, та якою продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та підготовче засідання відкладено на 11.01.2021р. о 16:15, із викликом учасників справи у підготовче засідання, про що учасників справи повідомлено в порядку ст.120 ГПК України шляхом надіслання відповідної ухвали від 21.12.2020р.
У підготовче засідання 11.01.2021р. позивач не з'явився та надав клопотання про розгляд справи за відсутності позивача (представника позивача) за вх.№34675/20 від 28.12.2020р. Відповідач також у підготовче засідання не з'явився, про причини свого нез'явлення суд не повідомив. При цьому, ухвала суду від 21.12.2020р., яка надіслана відповідачу на адресу, що зазначена у позові та у довідці з ЄДРПОУ №46/15 від 29.04.2015р., вручена відповідачу 26.12.2020р., про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.
У підготовчому засіданні 11.01.2021р. за відсутності представників сторін судом постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, та якою підготовче засідання відкладено на 10.02.2021р. о 9:30, із викликом учасників справи у підготовче засідання, про що позивача та відповідача в порядку ст.120 ГПК України шляхом надіслання відповідної ухвали.
У підготовче засідання 10.02.2021р. позивач не з'явився та надав клопотання про розгляд справи за відсутності позивача (представника позивача) за вх.№3167/21 від 04.02.2021р. Також позивачем додатково надано письмові пояснення, згідно з якими останнім помилково у назві самої позовної заяви, заявлені позовні вимоги щодо відшкодування шкоди в порядку регресу, оскільки відшкодування шкоди має здійснюватися в порядку суброгації, чим і обґрунтовані позовні вимоги у самій позовній заяві з посиланням на норми права. Крім того, позивач звертає увагу суду, що правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, є суброгацією, а тому позивач просить вважати позовні вимоги, щодо відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку суброгації.
Відповідач також у підготовче засідання 10.02.2021р. не з'явився, про причини свого нез'явлення суд не повідомив. При цьому, ухвала суду від 11.01.2021р., яка надіслана відповідачу на адресу, що зазначена у позові та у довідці з ЄДРПОУ №46/15 від 29.04.2015р., повернута до суду органами зв'язку із зазначенням причин повернення “адресат відсутній за вказаною адресою”.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.02.2021р. закрито підготовче провадження та призначено справу №916/3215/20 до судового розгляду по суті на 16.02.2021р. із викликом учасників справи у судове засідання.
У відкритому судовому засіданні 16.02.2021р. за відсутності представників сторін судом постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, та якою оголошено перерву щодо розгляду справи по суті до 10.03.2021р. о 09:30, із викликом учасників справи у судове засідання, про що позивача та відповідача повідомлено в порядку ст.120 ГПК України шляхом надіслання відповідної ухвали.
Позивач у судове засідання 10.03.2021р. не з'явився та надав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивача (представника позивача) за вх.№5943/21 від 03.03.2021р., в якому викладено прохання розглянути справу №916/3215/20 за відсутності позивача (представника позивача) за наявними у справі матеріалами та зазначено, що позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов до суду не надав та про причини свого нез'явлення суд не повідомив. При цьому, ухвала суду від 16.02.2021р., яка надіслана відповідачу на адресу, що зазначена у позові та у довідці з ЄДРПОУ №46/15 від 29.04.2015р., повернута до суду органами поштового зв'язку із зазначенням причин повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".
Отже, із врахуванням строку розгляду даної справи, який закінчується 18.03.2021р., та враховуючи, що господарським судом вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду судової справи, та забезпечення реалізації відповідачем своїх прав на судовий захист, в тому числі шляхом надання відповідних заяв по суті справи, господарський суд визнав за можливе вирішити справу за наявними матеріалами справи відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.
На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 10.03.2021р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних мотивів.
03.07.2017р. між ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» (страховик) та ПАТ «Одескабель» (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільної відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-1509-17-00188, предметом якого є страхування транспортного засобу «Volvo FH», 2012 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
19.01.2018р. відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Volvo FH» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу «УАЗ-3151», заводський номер НОМЕР_3 , військовий номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
19.01.2018р. Поліцейським роти №3 батальйону УПП в Херсонській області рядовим поліції Гук Юрієм Валерійовичем складено протокол про адміністративне правопорушення серії БД №041742 та довідку №3018032475752919 від 19.01.2018р. про дорожньо-транспортну пригоду, згідно з якими на автодорозі Одеса-Мелітополь- Новоазовськ відбулась дорожньо - транспортна пригода, та громадянином ОСОБА_2 (місце роботи в/ч 2062) порушено правила дорожнього руху, а саме 19.01.2018р. ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом «УАЗ-3151» військовий номер НОМЕР_4 , виконуючи поворот не дав руху автомобілю який рухався в попутному напрямку у результаті чого відбулось зіткнення із транспортним засобом «Volvo FH» НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. До протоколу додаються два пояснення та схема ДТП.
Постановою Тарутинського районного суду Одеської області від 13.03.2018р. у справі №514/99/18. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн.
У вказаній постанові судом встановлено, що ОСОБА_2 у судовому засіданні свою вину визнав та підтвердив, що дорожньо-транспортна пригода сталася при обставинах, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.
При цьому, у наведеній постанові Тарутинського районного суду зазначено, що ОСОБА_2 перебуває на службі за контрактом у в/ч НОМЕР_5 .
Водночас згідно з витягом із наказу № 62 від 11.03.2019р. командира військової частини НОМЕР_1 , прапорщик ОСОБА_2 старшина 1-ої гарматної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 був звільнений наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 01.03.2019р. №9-РС у запас за підпунктом "й" пункту "2" частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", (які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом).
У листі Військово-Морських сил Збройних Сил України Міністерства оборони України від 08.01.2019р. № 154/24/я-15, військову частину НОМЕР_1 з 01.01.2019р. знято з фінансового забезпечення з Командування Військово-Морських сил Збройних Сил України та зараховано на Фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_6 .
Судом також встановлено 22.04.2018р. ФОП Паляниця А.Б. була проведена незалежна оцінка вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу «Volvo FH» 13 420, державний номер НОМЕР_2 , про що було складено Звіт № 01-18 спеціаліста-автотоварознавця про оцінку вартості відновлювального ремонту автомобіля. До звіту додаються протокол огляду транспортного засобу №01-018 від 23.01.2018р. (Додаток 1) та Фототаблиця до звіту №01-018 (Додаток 2).
12.06.2018р. ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" на підставі рахунку № ST-VU1803906 від 19.03.2018р. було складено страховий акт №ПСКА-7802 та розрахунок суми страхового відшкодування від 12.06.2018р. на суму 477 137,64 грн.
На підставі вищевказаних документів та розпорядження про виплату страхового відшкодування від 13.06.2018р. ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» перерахувала Одеському кабельному заводу «Одескабель» виплату страхового відшкодування згідно договору страхування №28-1509-17-00188 від 03.07.2017р.в розмірі 477 137,64 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 12003 від 13.06.2018 року.
Згідно із ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
За статтею 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. Під час суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.
У випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. А заподіювач шкоди залишається зобов'язаним відшкодувати завдану ним шкоду незалежно від того, чи звертався до нього з відповідною вимогою сам потерпілий, чи страховик після виплати потерпілому відшкодування за договором майнового страхування.
При цьому, у письмових поясненнях за вх.№4028/21 від 12.02.2021р. позивачем зазначено, що правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі є суброгацією, а тому позивач просить вважати позовні вимоги щодо відшкодування йому шкоди заподіяної внаслідок ДТП в порядку суброгації.
За загальним правилом, відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди.
Водночас частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки. А саме, таким суб'єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Аналогічна позиція викладена у п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" від 01.03.2013р. №4.
Не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
При цьому, відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності повного господарського відання, оперативного управління або інших підстав.
За приписами ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа, відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 05.06.2019р. у справі №461/8496/15-ц особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Для вирішення питання про притягнення тієї чи іншої особи до відповідальності за вказаною вище статтею необхідно визначити дві основні ознаки володільця: юридичну та матеріальну (фактичну). Юридична ознака означає, що володільцем визнається тільки та особа, яка володіє об'єктом, діяльність з яким створює підвищену небезпеку, на відповідній правовій підставі: право власності, інше речове право, договір оренди, доручення, підряду тощо. Матеріальна ж або фактична ознака володільця джерела підвищеної небезпеки означає, що особа повинна здійснювати фактичне володіння (експлуатацію, використання, зберігання, утримання) небезпечних об'єктів.
У відповідності до ст. 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, до військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.
Відповідно до ч.2 ст. 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" Міністерство оборони України як центральний орган управління ЗСУ здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами ЗСУ, зокрема у разі їх розформування.
Положеннями ст. 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" визначено, що військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління.
Враховуючи те, що військові частини володіють на праві оперативного управління закріпленим за ними Міністерством оборони України військовим майном, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, вони несуть відповідальність згідно з ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України.
Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 05.06.2018р. у справі №243/10982/15-ц.
Щодо покладення відповідальності саме на Військову частину А 2611 господарським судом враховуються обставини, які встановлені у рішенні господарського суду Миколаївської області від 28.05.2020р. у справі №915/2285/19 за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Військової частини НОМЕР_6 , яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2020р., та в яких встановлені обставини, що саме в/ч НОМЕР_1 є власником джерела підвищеної небезпеки - УАЗ-3151 заводський номер НОМЕР_7 військовий номер НОМЕР_4 , що водій ОСОБА_2 , який керував військовим автомобілем «УАЗ- 3151» заводський номер НОМЕР_7 військовий номер НОМЕР_4 станом на 19.01.2018р. (дата скоєння відповідного ДТП) проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 , що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.03.2019р. №62.
Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на вищевикладене, а також із врахуванням того, що відповідач не надав до суду жодних заперечень щодо позовних вимог та доказів у спростування обставин, викладених в обґрунтування позовних вимог, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних.
Щодо заявлених до стягнення з відповідача судових витрат з оплати судового збору, то їх розподіл здійснюється судом на підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що судові витрати щодо сплати судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" задовольнити повністю.
2.Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Федорова, буд. 32, ЛІТ.А, код ЄДРПОУ 30859524) 477 137 (чотириста сімдесят сім тисяч сто тридцять сім) грн. 64 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 157 (сім тисяч сто п'ятдесят сім) грн. 06 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 22 березня 2021 р.
Суддя Г.Є. Смелянець