"15" березня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3820/20
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі судового засідання Г.С. Граматик
за участю представників:
від позивача - Стріла В.М.,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Захід Агробізнес” до Селянського (фермерського) господарства “Чакір Мирона Івановича” про стягнення заборгованості в розмірі 129903,26 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю “Захід Агробізнес” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Селянського (фермерського) господарства “Чакір Мирона Івановича” про стягнення заборгованості за договором поставки № 135-З-КО-19 від 01.03.2019 р. в сумі 129903,26 грн., яка складається з суми основного боргу у розмірі 77183,65 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі 17564,04 грн., відсотків річних у розмірі 23578,02 грн., штрафу в розмірі 11577,55 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов вказаного договору поставки щодо оплати вартості переданого відповідачу товару.
Зокрема, як вказує позивач, відповідно до п. 1.1 договору поставки № 135-3-КО-1901 від 01.03.2019 р. позивач зобов'язується передати (поставити) в обумовлений строк відповідачу засоби захисту рослин та іншу продукцію (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Так, за ствердженнями позивача, ним було передано у власність відповідачу за договором № 135-3-КО-19 товар на загальну суму 474505,79 грн. При цьому позивач вказує, що оскільки у нього відсутні претензії щодо оплати відповідачем видаткових накладних, згідно яких було поставлено товар в період з 01.03.2019 р. по 22.05.2019 р., відповідно ним не надаються для суду копії даних первинних документів за вищевказаний період, щодо яких відсутній спір.
Наразі позивач зазначає, що відповідачем за договором поставки № 135-3-КО-19 від 01.03.2019 р. було оплачено 397322,14 грн., однак на даний момент відповідачем не було оплачено поставлений товар за період з 01.03.2019 р. по 03.10.2019 р., тому у відповідача існує основний борг без врахування штрафних санкцій на загальну суму 77183,65 грн. з ПДВ, що підтверджується договором, специфікаціями № 20 від 04.09.2019 р.; № 21 від 09.09.2019 р.; № 22 від 10.09.2019 р.; № 23 від 16.09.2019 р.; № 24 від 18.09.2019 р.; № 25 від 25.10.2019 р.; видатковими накладними № 3716 від 04.09.2019 р.; № 3717 від 04.09.2019 р.; № 3720 від 09.09.2019 р., № 3750 від 10.09.2019 р.; № 3842 від 18.09.2019 р.; № 3907 від 19.09.2019 р.; № 4005 від 03.10.2019 р.; товарно-транспортними накладними № 3-3716 від 04.09.2019 р.; № 3-3716-1 від 04.09.2019 р.; № 3-3717 від 04.09.2019 р.; № 3-3720 від 09.09.2019 р.; № 3-3750 від 10.09.2019 р.; № 3-3842 від 18.09.2019 р.; № 3-3907 від 19.09.2019 р.; № 3-4005 від 03.10.2019 р.; листом-прохання С(Ф)Г “Чакір Мирона Івановича” щодо повернення поставленого товару № 265 від 10.10.2019 р.; накладною на повернення постачальнику № 1/10 від 10.10.2019 р., товарно-транспортною накладною № ПП-1/10 від 10.10.2019 р.; актом звірки взаєморозрахунків від 28.12.2020 р.
Відповідно до п. 4.1, 4.2 договору ціна, загальна вартість товару та строки оплати вказуються в специфікаціях.
Таким чином, як стверджує позивач, ним згідно умов вказаного договору свої зобов'язання виконано в повному обсязі, товар до відповідача був доставлений і відповідачем отриманий.
Пунктом 6.4.1 договору визначено, що у випадку порушення термінів або умов оплати товару покупець зобов'язаний на вимогу постачальника сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення, а також проценти на суму прострочення згідно ст. 625 Цивільного кодексу України у розмірі 25% річних.
Відповідно до п. 6.5 договору сторони домовились, що стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за даним договором не припиняється строком, визначеним п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, і здійснюється до моменту повного розрахунку, а строк позовної давності щодо стягнення таких санкцій, відповідно до положень ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до трьох років.
Крім того, згідно п. 6.8 договору за невиконання умов договору передбачено штраф в розмірі 15% від суми загальної заборгованості.
Відтак, за неналежне виконання відповідачем умов договору позивачем здійснено нарахування пені, розмір якої з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу складає за розрахунком позивача 17564,04 грн., відсотки річних у розмірі 23578,02 грн. та штраф у сумі 11577,55 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.01.2021 р. вказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Захід Агробізнес” (вх. № 3956/20) залишено без руху з огляду на те, що позовна заява не містить обґрунтований розрахунок суми основного боргу, що заявлена до стягнення, а також відповідних доказів оплати, на які позивач посилається в обґрунтування своїх вимог. Поряд з цим, судом встановлено, що позовна заява не містить доказів сплати судового збору за поданий позов у встановленому законом розмірі.
18.01.2021 р. до господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Захід Агробізнес” про усунення недоліків (вх. № 1171/21), до якої позивачем додано докази оплати, на які позивач посилається в обґрунтування своїх вимог, а також докази доплати судового збору за поданий позов у встановленому законом розмірі. Поряд з цим у вказаній заяві позивачем наведено обґрунтований розрахунок суми основного боргу, що заявлена до стягнення.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.01.2021 р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Захід Агробізнес” прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3820/20 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 08.02.2021 р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.02.2021 р. у справі № 916/3820/20 розгляд справи відкладено на 25 лютого 2021 р. з огляду на неявку відповідача.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.02.2021 р. у справі № 916/3820/20 розгляд справи відкладено на 15 березня 2021 р. з огляду на неявку відповідача.
Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач в засідання суду не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані поштові повідомлення про вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі від 21.01.2021 р. (а.с. 86), ухвали суду про відкладення розгляду справи від 08.02.2021 р. (а.с. 90).
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Під час розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
01.03.2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Захід Агробізнес” (постачальник) та Фермерським господарством “Чакір Мирона Івановича” (покупець) укладено договір поставки № 135-З-КО-19 засобів захисту рослин, відповідно до п. 1.1 якого позивач як постачальник за цим договором зобов'язується передати (поставити) у зумовлений строк покупцеві засоби захисту рослин та іншу продукцію (надалі - товар), а відповідач як покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно п. 2.1 договору загальна кількість та асортимент товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення, упаковка та маркування, строк поставки й інші умови, визначаються специфікаціями (додатками до цього договору), які є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 3.2 договору приймання товару по кількості та якості здійснюється відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання по кількості № П-6, Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання по якості № П-7 та інших нормативних документів, які регламентують приймання товару.
За умовами п. 3.3 договору приймання товару по кількості і якості проводиться покупцем в момент його отримання від постачальника. Покупець зобов'язаний перевірити кількість товару, його вагу, цілісність тари, пломб на ній (якщо вони присутні), відсутність ознак ушкодження і псування товару, й у випадку їхнього виявлення негайно, до закінчення прийому, письмово про це заявити постачальнику. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим покупцем по кількості та якості.
Покупець має право за власний рахунок перевірити якість товару у лабораторії, акредитованій на проведення таких досліджень, за умови наявності в лабораторії аналітичного стандарту діючої речовини, необхідного обладнання та реактивів. Відбір проб товару для такого дослідження має бути проведений з використанням зразків товару із непошкодженої та опломбованої тари за обов'язкової участі повноважних представників постачальника та покупця.
В п. 3.4 договору зазначено, що претензії покупця щодо кількості та якості товару розглядаються постачальником і можуть бути визнані обґрунтованими тільки при умовах:
- виклику представника постачальника для складання акту про невідповідність якісному та кількісному складу товару, або ж отриманням покупцем письмової згоди постачальника на складання такого акту без участі представника постачальника;
- дотримання покупцем вимог пунктів 3.2, 3.3 цього договору, а також вимог інструкцій виробника, інших нормативних документів по прийманню, транспортуванню, зберіганню товару.
За положеннями п. 4.1 договору ціна товару та загальна вартість товару вказується в специфікаціях.
Пунктом 4.2 договору передбачено, що покупець оплачує товар у строки, зазначені у специфікаціях.
Оплата товару здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів у національній валюті платіжним дорученням на зазначений в кінці тексту договору розрахунковий рахунок постачальника. Оплата товару здійснюється з урахуванням положень п. 4.4 даного договору (п. 4.3 договору).
Згідно п. 4.4 договору сторони домовились визначити еквівалент ціни та загальної вартості товару в іноземній валюті (в доларах США). Еквівалент ціни товару в доларах США визначається шляхом ділення ціни товару згідно специфікацій в гривнях на курс продажу долара США на Міжбанківському валютному ринку України (МВРУ) до української гривні на дату, що передує даті укладання (підписання) сторонами відповідної специфікації.
Ціна товару, що постачається на умовах попередньої оплати визначаться шляхом множення еквівалента ціни товару в доларах США на курс продажу долара США на міжбанківському валютному ринку на дату, що передує даті фактичної оплати.
Ціна товару, що постачається на умовах товарного кредиту визначається шляхом множення еквівалента ціни товару на курс продажу в доларах США на міжбанківському валютному ринку на дату, що передує даті фактичного відвантаження. Зміна ціни товару на дату відвантаження фіксується постачальником у видатковій накладній та не потребує додаткових угод чи погоджень обома сторонами договору.
Сторони погодились, що сума в гривнях, яку покупець повинен сплатити постачальнику як оплата вартості товару, що поставлений на умовах товарного кредиту (авансу та після оплати), визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості товару в доларах США на курс продажу долара США на міжбанківському валютному ринку до української гривні, на дату, що передує даті здійснення такої оплати.
При цьому курс продажу долара США на МВРУ визначається виходячи із середнього курсу продажу долара США, опублікованого на сайті: http://fmance.Ua/ua/currency/#interbank.
Положення цього пункту 4.4 застосовуються при збільшенні курсу продажу долару США на МВРУ до гривні на 1 і більше % (різниця між курсом, що зазначений у специфікації та курсом, що діє на момент здійснення оплати за товар або на дату відвантаження товару).
Для розрахунків по цьому договору постачальником можуть виписуватися рахунки на оплату, які мають містити обов'язкові посилання на назву та номер цього договору й найменування сторін.
Відповідно до п.п. 5.1.1 п. 5.1 договору постачальник зобов'язаний передавати товар у власність покупця у строки та у місці призначення, зазначені в специфікації.
В п.п. 5.2.1, 5.2.2 п. 5.2 договору зазначено, що покупець зобов'язаний: приймати товар в строки та на умовах цього договору; своєчасно оплачувати товар на умовах та в порядку, що визначені даним договором та додатками до нього.
За положеннями п. 6.1 договору сторони погодили, що за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність за цим договором та у відповідності з діючим законодавством України.
Підпунктом 6.4.1 пункту 6.4 договору передбачено, що у випадку порушення термінів або умов оплати товару покупець зобов'язаний, на вимогу постачальника, сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення, а також проценти на суму прострочення згідно ст. 625 Цивільного кодексу України у розмірі 25 річних.
Сторони домовились, що стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за даним договором не припиняється строком, визначеним п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, і здійснюється до моменту повного розрахунку, а строк позовної давності щодо стягнення таких санкцій, відповідно до положень ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до трьох років (п. 6.5 договору).
Відповідно до п. 6.8 договору за невиконання чи/або неналежне виконання даного договору покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 15% від суми заборгованості.
За умовами п. 7.3 договору зміна форми та порядку розрахунку можлива лише за згодою сторін через оформлення відповідного двостороннього письмового документу (акт, протокол, угода).
В п. 7.6 договору передбачено, що всі суперечки та розбіжності, що можуть виникнути за даним договором або у зв'язку з ним, сторони вирішують шляхом переговорів або в судовому порядку.
Згідно п. 8.1 договору усі додатки до цього договору, що укладені на виконання умов договору є його невід'ємною частиною.
В п. 8.2 договору передбачено, що усі документи укладені на виконання цього договору (протоколи, акти, рахунки, заяви, претензії, листи, видаткові накладні тощо) є дійсними лише коли вони підписані уповноваженими особами сторін.
Відповідно до п. 8.3 договору всі зміни та доповнення до цього договору є обов'язковими для сторін, якщо вони викладені в письмовій формі й підписані повноважними представниками сторін зі скріпленням печатками сторін, якщо інше не передбачено умовами даного договору.
За положеннями п. 8.5 договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і є укладеним на строк до 31 грудня 2019 р., а щодо невиконаних до цього дня зобов'язань та відповідальності - до повного їх виконання.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Так, укладений між сторонами по справі договір поставки є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки № 135-З-КО-19 від 01.03.2019 р. між позивачем та відповідачем складено та підписано специфікації, а саме:
- специфікація № 20 від 04.09.2019 р. на загальну суму 47293,20 грн. (в т.ч. ПДВ 7882,20 грн.), в якій сторонами погоджено умови поставки за Інкотермс 2010 та місце поставки товару: DDP, 68113, Одеська область, Татарбунарський район, с. Глибоке, вул. Центральна, буд. 73; умови оплати товару: 100% оплата вартості товару до 28.09.2019 р.;
- специфікація № 21 від 09.09.2019 р. на загальну суму 7449,12 грн. (в т.ч. ПДВ 1241,52 грн.), в якій сторонами погоджено умови поставки за Інкотермс 2010 та місце поставки товару: DDP, 68113, Одеська область, Татарбунарський район, с. Глибоке, вул. Центральна, буд. 73; умови оплати товару: 100% оплата вартості товару до 16.09.2019 р.;
- специфікація № 22 від 10.09.2019 р. на загальну суму 7158,24 грн. (в т.ч. ПДВ 1193,04 грн.), в якій сторонами погоджено умови поставки за Інкотермс 2010 та місце поставки товару: DDP, 68113, Одеська область, Татарбунарський район, с. Глибоке, вул. Центральна, буд. 73; умови оплати товару: 100% оплата вартості товару до 16.09.2019 р.;
- специфікація № 23 від 16.09.2019 р. на загальну суму 4337,64 грн. (в т.ч. ПДВ 722,94 грн.), в якій сторонами погоджено умови поставки за Інкотермс 2010 та місце поставки товару: DDP, 68113, Одеська область, Татарбунарський район, с. Глибоке, вул. Центральна, буд. 73; умови оплати товару: 100% оплата вартості товару до 24.09.2019 р.;
- специфікація № 24 від 18.09.2019 р. на загальну суму 19314,72 грн. (в т.ч. ПДВ 3219,12 грн.), в якій сторонами погоджено умови поставки за Інкотермс 2010 та місце поставки товару: DDP, 68113, Одеська область, Татарбунарський район, с. Глибоке, вул. Центральна, буд. 73; умови оплати товару: 100% оплата вартості товару до 24.09.2019 р.;
- специфікація № 25 від 03.10.2019 р. на загальну суму 12964,32 грн. (в т.ч. ПДВ 2160,72 грн.), в якій сторонами погоджено умови поставки за Інкотермс 2010 та місце поставки товару: DDP, 68113, Одеська область, Татарбунарський район, с. Глибоке, вул. Центральна, буд. 73; умови оплати товару: 100% оплата вартості товару до 08.10.2019 р.
Вказані специфікації підписані представниками постачальника та покупця, а також скріплені відповідними печатками сторін.
Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору поставки № 135-З-КО-19 від 01.03.2019 р. позивачем - ТОВ “Захід Агробізнес” було здійснено поставку обумовленого договором товару на адресу відповідача, що підтверджується наступними видатковими та товарно-транспортними накладними:
- видаткова накладна від 04.09.2019 р. № 3716 на суму 43314,48 грн. (в т.ч. ПДВ 7219,08 грн.), ТТН від 04.09.2019 р. № З-3716 на суму 34876,80 грн. та від 04.09.2019 р. № З-3716-1 на суму 8437,68 грн.;
- видаткова накладна від 04.09.2019 р. № 3717 на суму 3978,72 грн. (в т.ч. ПДВ 663,12 грн.), ТТН від 04.09.2019 р. № З-3717 на суму 3978,72 грн.;
- видаткова накладна від 09.09.2019 р. № 3720 на суму 7449,12 грн. (в т.ч. ПДВ 1241,52 грн.), ТТН від 09.09.2019 р. № З-3720 на суму 7449,12 грн.;
- видаткова накладна від 10.09.2019 р. № 3750 на суму 7158,24 грн. (в т.ч. ПДВ 1193,04 грн.), ТТН від 10.09.2019 р. № З-3750 на суму 7158,24 грн.;
- видаткова накладна від 18.09.2019 р. № 3842 на суму 19314,72 грн. (в т.ч. ПДВ 3219,12 грн.), ТТН від 18.09.2019 р. № З-3842 на суму 19314,72 грн.;
- видаткова накладна від 19.09.2019 р. № 3907 на суму 4337,64 грн. (в т.ч. ПДВ 722,94 грн.), ТТН від 19.09.2019 р. № З-3907 на суму 4337,64 грн.;
- видаткова накладна від 03.10.2019 р. № 4005 на суму 12964,32 грн. (в т.ч. ПДВ 2160,72 грн.), ТТН від 03.10.2019 р. № З-4005 на суму 12964,32 грн.
При цьому, поставлений позивачем товар було отримано директором Чакірем М.І., що вбачається з підпису останнього на вищезазначених накладних, а також скріплено відповідною печаткою покупця.
Відтак, за ствердженнями позивача, ним було передано у власність відповідача товар за договором поставки № 135-З-КО-19 засобів захисту рослин від 01.03.2019 р. на загальну суму 474505,79 грн.
Так, у відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Виходячи з вищенаведеного, суд доходить висновку про належне виконання позивачем своїх зобов'язань перед відповідачем за укладеним договором щодо поставки товару згідно вищевказаних видаткових накладних.
Більш того, слід зазначити, що у випадку поставки позивачем неналежної якості відповідач був наділений правом на відмову в отриманні такого товару, натомість товар було прийнято без зауважень, про що свідчать наявні підписи уповноваженої особи відповідача на вказаних видаткових накладних.
Між тим, як встановлено судом, відповідачем було повернуто частину отриманого товару на загальну суму 4337,64 грн., що підтверджується накладною на повернення постачальнику № 1/10 від 10.10.2019 р. на суму 4337,64 грн. та товарно-транспортною накладною № ПП-1/10 від 10.10.2019 р. на суму 4337,64 грн.
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
В свою чергу отримання відповідачем поставленого з боку позивача товару є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору поставки № 135-З-КО-19 від 01.03.2019 р. та вимог чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, в п.п. 4.1 та 4.2 договору встановлено, що ціна товару та загальна вартість товару вказується в специфікаціях. Покупець оплачує товар у строки, зазначені у специфікаціях
Зокрема, згідно специфікації № 20 від 04.09.2019 р. до договору № 135-З-КО-19 від 01.03.2019 р. строк оплати товару: 100% оплата вартості товару до 28.09.2019 р.
Згідно специфікації № 21 від 09.09.2019 р. до договору № 135-З-КО-19 від 01.03.2019 р. строк оплати товару: 100% оплата вартості товару до 16.09.2019 р.
За умовами специфікації № 22 від 10.09.2019 р. до договору № 135-З-КО-19 від 01.03.2019 р. строк оплати товару: 100% оплата вартості товару до 16.09.2019 р.
Відповідно до специфікації № 23 від 16.09.2019 р. до договору № 135-З-КО-19 від 01.03.2019 р. строк оплати товару: 100% оплата вартості товару до 24.09.2019 р.
Згідно специфікації № 24 від 18.09.2019 р. до договору № 135-З-КО-19 від 01.03.2019 р. строк оплати товару: 100% оплата вартості товару до 24.09.2019 р.
Відповідно до специфікації № 25 від 03.10.2019 р. до договору № 135-З-КО-19 від 01.03.2019 р. строк оплати товару: 100% оплата вартості товару до 08.10.2019 р.
Таким чином, з огляду на вказане, оплата товару мала бути здійснена відповідачем відповідно до умов, визначених сторонами в специфікаціях, а саме покупець здійснює оплату товару в розмірі 100% вартості товару, узгодженої в специфікації, до конкретно визначеної дати.
Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач частково розрахувався за отриманий товар за договором поставки № 135-З-КО-19 засобів захисту рослин від 01.03.2019 р. в розмірі 392984,50 грн., а саме 01.03.2019 р. здійснено оплату в розмірі 7350,26 грн. згідно платіжного доручення № 256 від 01.03.2019 р.; 04.03.2019 р. здійснено оплату в розмірі 5706,28 грн. згідно платіжного доручення № 258 від 04.03.2019 р.; 12.03.2019 р. здійснено оплату в розмірі 4602,53 грн. згідно платіжного доручення № 267 від 12.03.2019 р.; 13.03.2019 р. здійснено оплату в розмірі 2325,24 грн. згідно платіжного доручення № 271 від 13.03.2019 р.; 20.03.2019 р. здійснено оплату в розмірі 955,58 грн. згідно платіжного доручення № 278 від 20.03.2019 р.; 26.03.2019 р. здійснено оплату в розмірі 7822,08 грн. згідно платіжного доручення № 279 від 26.03.2019 р.; 29.03.2019 р. здійснено оплату в розмірі 7495,48 грн. згідно платіжного доручення № 281 від 29.03.2019 р.; 08.04.2019 р. здійснено оплату в розмірі 9349,92 грн. згідно платіжного доручення № 282 від 08.04.2019 р.; 10.04.2019 р. здійснено оплату в розмірі 9139,32 грн. згідно платіжного доручення № 283 від 10.04.2019 р.; 25.04.2019 р. здійснено оплату в розмірі 4962,95 грн. згідно платіжного доручення № 292 від 25.04.2019 р.; 25.04.2019 р. здійснено оплату в розмірі 18211,68 грн. згідно платіжного доручення № 293 від 25.04.2019 р.; 25.04.2019 р. здійснено оплату в розмірі 1188,00 грн. згідно платіжного доручення № 294 від 25.04.2019 р.; 25.04.2019 р. здійснено оплату в розмірі 10936,12 грн. згідно платіжного доручення № 295 від 25.04.2019 р.; 06.05.2019 р. здійснено оплату в розмірі 12427,20 грн. згідно платіжного доручення № 296 від 06.05.2019 р.; 06.05.2019 р. здійснено оплату в розмірі 3712,68 грн. згідно платіжного доручення № 297 від 06.05.2019 р.; 22.05.2019 р. здійснено оплату в розмірі 4920,00 грн. згідно платіжного доручення № 307 від 22.05.2019 р.; 22.05.2019 р. здійснено оплату в розмірі 37290,67 грн. згідно платіжного доручення № 308 від 22.05.2019 р.; 22.05.2019 р. здійснено оплату в розмірі 1713,60 грн. згідно платіжного доручення № 309 від 22.05.2019 р.; 04.06.2019 р. здійснено оплату в розмірі 9094,59 грн. згідно платіжного доручення № 314 від 04.06.2019 р.; 09.09.2019 р. здійснено оплату в розмірі 47293,20 грн. згідно платіжного доручення № 250 від 09.09.2019 р.; 01.10.2019 р. здійснено оплату в розмірі 70000,00 грн. згідно платіжного доручення № 254 від 01.10.2019 р.; 01.10.2019 р. здійснено оплату в розмірі 70000,00 грн. згідно платіжного доручення № 268 від 01.10.2019 р.; 15.10.2019 р. здійснено оплату в розмірі 12564,32 грн. згідно платіжного доручення № 271 від 15.10.2019 р.; 15.10.2019 р. здійснено оплату в розмірі 1922,80 грн. згідно платіжного доручення № 272 від 15.10.2019 р.; 15.10.2019 р. здійснено оплату в розмірі 32000,00 грн. згідно платіжного доручення № 43 від 15.10.2019 р.
Відтак, сума заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 77183,65 грн. (474505,79 грн. поставленого товару - 392984,50 грн. сплаченого відповідачем - 4337,64 грн. вартості повернутого товару).
При цьому докази, які б підтверджували факт повної сплати відповідачем отриманого товару згідно умов договору поставки № 135-З-КО-19 засобів захисту рослин від 01.03.2019 р., в матеріалах справи відсутні. Так, несплатою позивачу у повному обсязі вартості отриманого товару за вказаними накладними в межах спірного договору поставки за договором поставки № 135-З-КО-19 від 01.03.2019 р. відповідач порушив прийняті на себе зобов'язання за цим договором, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.
Відтак, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про наявність у відповідача заборгованості в розмірі 77183,65 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення неустойки суд зазначає наступне.
Невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем вартості поставленого товару) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.
В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.п. 6.4.1 п. 6.4, п. 6.8 договору у випадку порушення термінів або умов оплати товару покупець зобов'язаний, на вимогу постачальника, сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення, а також проценти на суму прострочення згідно ст. 625 Цивільного кодексу України у розмірі 25 річних. За невиконання чи/або неналежне виконання даного договору покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 15% від суми заборгованості.
Поряд з цим слід зазначити, що такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За таких обставин, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 р. у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 25.05.2018 р. у справі № 922/1720/17, від 02.04.2019 р. у справі № 917/194/18).
Також слід зазначити, що п.п. 6.4.1 п. 6.4, п. 6.8 договору поставки № 135-З-КО-19 засобів захисту рослин від 01.03.2019 р., за яким на відповідача як покупця покладається відповідальність у вигляді сплати на користь постачальника пені та штрафу за порушення зобов'язань з оплати товару, не оспорювався відповідачем, у зв'язку з чим в силу вимог статті 204 ЦК України презюмується правомірність вказаного правочину.
За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.
Відтак, за загальним правило частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України. Так, нарахування пені можливо за шість місяців, визначених частиною шостою статті 232 ГК України, а право на стягнення такої пені може бути заявлено в межах передбаченого пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України річного строку позовної давності.
Проте, в п. 6.5 договору сторони передбачили, що стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за даним договором не припиняється строком, визначеним п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, і здійснюється до моменту повного розрахунку, а строк позовної давності щодо стягнення таких санкцій, відповідно до положень ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до трьох років.
Отже, наведені умови договору містять домовленість сторін щодо збільшення строку нарахування штрафних санкцій, що узгоджується з положеннями ч. 6 ст. 232 ГК України, а також збільшення строку позовної давності по зобов'язанням по штрафних санкцій, що узгоджується з положеннями ч. 1 ст. 259 ЦК України.
Так, з огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором щодо здійснення оплати за поставлений товар позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка склала 17564,04 грн., розрахунок якої наведено у додатках до позову (а.с. 38), а також штраф у розмірі 15% від суми боргу у розмірі 11577,55 грн. (а.с. 38).
Враховуючи те, що відповідачем несвоєчасно були виконані зобов'язання за договором поставки № 135-З-КО-19 від 01.03.2019 р. щодо здійснення оплати за поставлений товар, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню згідно п.п. 6.4.1 п. 6.4 договору, виходячи з облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді прострочення та штраф згідно п. 6.8 договору.
Враховуючи викладене судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок пені в розмірі 17564,04 грн., наразі встановлено, що вказаний розрахунок пені було здійснено позивачем невірно, оскільки позивачем при її розрахунку не враховано, що у 2020 році не 365 днів, а 366 днів, з огляду на що судом самостійно здійснено перерахунок пені, що за розрахунком суду становить 17560,83 грн., а саме:
Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
77183.6509.10.2019 - 24.10.20191616.5000 %0.090 %*1116.52
77183.6525.10.2019 - 12.12.20194915.5000 %0.085 %*3212.11
77183.6513.12.2019 - 30.01.20204913.5000 %0.074 %*2797.64
77183.6531.01.2020 - 12.03.20204211.0000 %0.060 %*1948.57
77183.6513.03.2020 - 23.04.20204210.0000 %0.055 %*1771.43
77183.6524.04.2020 - 11.06.2020498.0000 %0.044 %*1653.33
77183.6512.06.2020 - 28.12.20202006.0000 %0.033 %*5061.23
Таким чином, загальна сума пені складає 17560,83 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.
Також цілком обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення штрафу в розмірі 11577,55 грн. з огляду на неналежне виконання даного договору. При цьому здійснений позивачем розрахунок суми штрафу в розмірі 11577,55 грн. (а.с. 38) є вірним (77183,65 грн. 15%), а відповідачем цей розрахунок не оспорено. Відтак, з відповідача підлягає стягненню штраф в розмірі 11577,55 грн.
Щодо нарахування 25% річних суд зазначає наступне.
Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
До того ж в п.п. 6.4.1 п. 6.4 договору поставки передбачено, що у випадку порушення термінів або умов оплати товару покупець зобов'язаний, на вимогу постачальника, сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення, а також проценти на суму прострочення згідно ст. 625 Цивільного кодексу України у розмірі 25 річних.
Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення процентів річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення процентів річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.
Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що в укладеному сторонами по справі договорі оренди встановлено 25% річних, відповідно сплаті підлягають саме 25% річних від простроченої суми за весь час прострочення.
Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати отриманого товару, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 25% річних на існуючу суму боргу. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 25% річних за період з 09.10.2019 р. по 28.12.2020 р. в розмірі 23578,02 грн. у зв'язку з несвоєчасною сплатою отриманого товару, судом встановлено, що вказаний розрахунок 25% річних за обраний позивачем період прострочення не суперечить чинному законодавству та є вірним. Також вказаний розрахунок відповідачем не спростовано. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 25% річних за несвоєчасну сплату орендної плати в розмірі 23578,02 грн.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Захід Агробізнес” частково обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають частковому задоволенню.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось частково на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 2101,95 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Захід Агробізнес” до Селянського (фермерського) господарства “Чакір Мирона Івановича” про стягнення заборгованості в розмірі 129903,26 грн. задовольнити частково.
2. СТЯГНУТИ з Селянського (фермерського) господарства “Чакір Мирона Івановича” (68113, Одеська область, Татарбунарський район, с. Глибоке, вул. Центральна, буд. 73; код ЄДРПОУ 21014495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Захід Агробізнес” (33016, м. Рівне, вул. Будівельників, буд. 1; код ЄДРПОУ 37022936) основний борг в сумі 77183/сімдесят сім тисяч сто вісімдесят три/грн. 65 коп., пеню в розмірі 17560/сімнадцять тисяч п'ятсот шістдесят/грн. 83 коп., 25% річних в сумі 23578/двадцять три тисячі п'ятсот сімдесят вісім/грн. 02 коп., штраф у розмірі 11577/одинадцять тисяч п'ятсот сімдесят сім/грн. 55 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 2101/дві тисячі сто одна/грн. 95 коп.
3. В задоволенні решти частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Захід Агробізнес” до Селянського (фермерського) господарства “Чакір Мирона Івановича” відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст складено та підписано 22 березня 2021 р.
Суддя В.С. Петров