79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
22.03.2021 справа № 914/2714/20
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз Збут», м. Львів,
до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Рост - Слава», м. Львів,
про: стягнення заборгованості за спожитий природний газ в розмірі 61 851,40 грн основного боргу, 568,10 грн інфляційних втрат, 3 594,46 грн пені та 3 % річних у розмірі 737,24 грн
Суддя Н.Є. Березяк
Секретар судового засідання А.П. Полянський
За участю представників сторін:
від позивача: В.А. Стернюк - представник;
від відповідача: не з'явився.
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз Збут» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рост - Слава» про стягнення заборгованості за спожитий природний газ в розмірі 61 851,40 грн основного боргу, 568,10 грн інфляційних втрат, 3 594,46 грн пені та 3 % річних у розмірі 737,24 грн.
Ухвалою суду від 26.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі №914/2714/20, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 09.11.2020. В подальшому розгляд справи відкладено на 30.11.2020 та 23.12.2020
Ухвалою суду від 23.12.2020 постановлено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №914/2714/20 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження, підготовче засідання у справі призначено на 01.02.2021. В подальшому розгляд справи відкладено на 22.02.2021.
Ухвалою суду від 22.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 22.03.2021.
В судовому засіданні 22.03.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задоволити з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві та наданих поясненнях. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ті обставини, що на виконання умов укладеного між ТзОВ «,Львівгаз збут» (Постачальник) та ТОВ «РОСТ-СЛАВА» (Споживач) договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (суб'єктів господарювання) № 1141X7Y26DP016 від 01.01.2016р., позивач свої зобов'язання згідно умов договору виконав, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за січень-липень 2020, копії яких долучено до позовної заяви. Як стверджує позивач, відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, внаслідок чого, станом на 19.10.2020 р. заборгованість за поставлений природний газ становить 61851,40 грн. За неналежне виконання договірних зобов'язань позивачем нараховано 3594,46 грн пені, 568,10 грн інфляційних витрат та 737,24 грн - 3% річних, які просить стягнути з відповідача.
В жодне із судових засідань відповідач участь представника не забезпечив, відзиву на позов не подав, хоча судом вживались всі можливі заходи повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 120 ГПК України виклик і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Частиною 4 ст. 89 ЦК України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
Адреса на яку направлялися ухвала суду, відповідає місцезнаходженню відповідача, згідно з відомостями, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Інших адрес місцезнаходження відповідача суду не повідомлено. Також судом надсилались ухвали суду на електронну адресу відповідача та про судові засідання повідомлялось телефонограмою.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Суд також враховує позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 15.05.2019 року у справі № 0870/8014/12, щодо того, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Повернення відділенням поштового зв'язку до суду поштового конверту з відміткою “за закінченням терміну зберігання” свідчить, що рішення не вручено з причин, що не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив процесуальні дії.
Враховуючи постійне неотримання відповідачем кореспонденції суду з причин “закінченням терміну зберігання” упродовж тривалого часу розгляду справи та завчасного надіслання ухвал суду відповідачу, неповідомлення причин неявки в судове засідання, а також враховуючи необхідність забезпечення судом розгляду справи протягом розумного строку та забезпечення відповідачу можливості взяти участь в судових засіданнях і реалізацію інших процесуальних прав шляхом неодноразового відкладення розгляду справи, суд вважає, що наведене не створює перешкод суду здійснити розгляд справи по суті за відсутності відповідача.
Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
В судовому засіданні 22.03.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, заслухавши представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
1 січня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Львівгаз збут” (постачальник) та ТОВ «РОСТ-СЛАВА» (споживач) було укладено договір на постачання природного газу № 1141X7Y26DP016.
Відповідно до п.1.1 Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Споживачу у 2016 році природний газ (далі газ), а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.
Відповідно до п.1.2 Договору сторони погодили, що річний плановий обсяг постачання газу становить до 48 тис. куб.м. Планові обсяги газу обумовлені сторонами в п. 1.3 договору.
Окрім того, 02.12.2019 року між сторонами було підписано додаткову угоду №24 до Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (суб'єктів господарювання) № 1141X7Y26DP016. Згідно додаткової угоди сторони виклали в новій редакції п. 1.3 договору, а саме визначили річний плановий обсяг постачання газу на 2020 рік - до 19 тис. куб. м”. Планові обсяги газу обумовлені сторонами в п. 1.3 додаткової угоди №24 до договору.
Як вбачається з долучених позивачем до позовної заяви актів прийому-передачі природного газу, позивач в період з січня по липень 2020 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 80170,18 грн., зокрема:
- акт від 31.01.2020р. №ЗЛВ80003354 - 1,2882 тис. куб. м. на суму 10666,30 грн.;
- акт від 29.02.2020р. №ЗЛВ80014933 - 2,10081 тис. куб. м. на суму 17394,71 грн.;
- акт від 31.03.2020р. №ЗЛВ 80020960 - 2,49857 тис. куб .м. на суму 19942,96 грн.;
- акт від 30.04.2020р. № ЗЛВ80031722 - 1,70609 тис. куб. м на суму 14126,42 грн;
- акт від 31.05.2020р. № ЗЛВ80038430 - 1,57222 тис. куб. м на суму 13017,98 грн;
- акт від 30.06.2020р. № ЗЛВ80045526 - 0,76286 тис. куб. м на суму 4233,88 грн;
-акт від 31.07.2020 р. №ЗЛВ80052386 - 0,14197 тис. куб. м на суму 787,93 грн.
Відповідно до п. 4.2 і п. 4.2.1 договору сторони дійшли згоди, що оплата за газ проводиться споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання.
Згідно з п. 4.1 договору, розрахунковим періодом є один календарний місяць.
Відповідно до п.4.2.3 договору, остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу. Датою оплати є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (п. 4.3 договору).
З наведеного випливає що відповідач повинен був оплатити отриманий газ в чітко визначені терміни. Проте відповідач не здійснив повної оплати. Заборгованість відповідача за поставлений йому газ у зазначеному періоді складає 61851,40 грн.
За неналежне виконання договірних зобов'язань відповідачу нараховано 3594,46 грн пені, 568,10 грн інфляційних витрат та 737,24 грн - 3% річних, які позивач просить стягнути з відповідача.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтовані та такі що підлягають до задоволення.
При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.
Положеннями статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ст.714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ст.655 ЦК України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено судом, 01.01.2016р. між сторонами укладено Договір, відповідно до п.1.1. якого, позивач, як Постачальник, зобов'язується передати у власність Споживача у 2016 році газ, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.
Згідно з розділом XI Договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) Сторін і діє в частині постачання газу з 01.01.2016р. до 31.12.2016р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Відповідно до положень п.11.1. Договору, договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Водночас, суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні та сторонами не надано доказів того, що Договір було припинено чи розірвано. Більше того, сторонами не заперечено, що Договір з моменту його укладення продовжувався на кожен наступний календарний рік та станом на момент звернення до суду із позовом у цій справі, такий є чинним.
Враховуючи викладене, на підставі Договору у сторін виникли відповідні права та обов'язки.
Так, на виконання умов Договору, як вбачається з долучених позивачем до позовної заяви актів прийому-передачі природного газу, позивач в період з січня по липень 2020 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 80170,18 грн.( копії яких містяться в матеріалах справи).
При цьому, як зазначає позивач станом на день звернення з позовом, відповідач лише частково розрахувався за поставлений йому газ.
Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі - продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.2 ст.692 ЦК України).
Відповідно до положень п.4.2.3. Договору, остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6. Договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Згідно з ч.1 ст.255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
Отже, останнім днем строку, наданого для оплати відповідачем прийнятого в поточному місяці газу, було 10 число, наступного місяця.
При цьому, відповідно до ч.5 ст.255 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Заборгованість відповідача за поставлений у січні-липні 2020 року газ складає 61851,40 грн. Зазначені обставини жодним чином не спростовані відповідачем.
Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із положеннями ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За порушення строків виконання грошового зобов'язання позивачем нараховані інфляційні в сумі 568,10 грн. та три відсотки річних в сумі 737,24 грн. які підлягають до стягнення з відповідача.
Згідно з п.6.2.1. Договору, у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Проаналізувавши поданий позивачем розрахунок за період з 11.02.2020 по 31.08.2020 до стягнення з відповідача підлягає 3594,46 грн. пені.
У зв'язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами не спростовані відповідачем.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідач жодним чином на заперечив проти позовних вимог та не надав доказів на їх спростування.
Відповідно до статті 129 судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, приймаючи до уваги вищезазначене, з огляду на положення ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.
З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 247 - 252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТ-СЛАВА» (79060 м.Львів вул. Наукова, будинок 11, кв.33; код ЄДРПОУ 33286078) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз Збут» (79039, м.Львів, вул. Золота, 42; код ЄДРПОУ 39594527) 61851,40 грн заборгованості за спожитий природний газ, 568,10 грн інфляційних втрат, 737,24 грн три відсотки річних, 3594,46 грн пені та 2102,00 грн витрат на оплату судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 23.03.2021.
Суддя Н.Є. Березяк