ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 47/10411.03.10
За позовом Фізична особа -підприємець Глібко Олександра Олександровича
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина»
про стягнення 17 750,00 грн.
Суддя Станік С.Р.
Представники:
Від позивача Миколаєць Ю.М.- представник за довіреністю
Від відповідача Гражевський В.В. -представник за довіреністю
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 17 750,00 грн. заборгованості по Договору № 274/05 від 12.07.2005, а також відшкодування витрат по сплаті державного мита -177,50 грн. та послуг інформаційно -технічного забезпечення судового процесу -236,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2009 було порушено провадження в справі № 47/104 та призначено розгляд справи на 23.02.2010.
23.02.2010 позивачем через канцелярію Господарського суду міста Києва подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач окрім заявленої вимоги про стягнення 17 750,00 грн. заборгованості , просив суд стягнути з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати, внаслідок чого загальна сума позовних вимог заявлена позивачем в сумі 22 301,72 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2010 розгляд справи відкладено до 11.03.2010.
В судове засідання 11.03.2010 з'явився представник позивача, який заявлені у позові вимоги з урахуванням здійснених уточнень підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити. Вимоги позивача у позові мотивовані тим, що відповідачем всупереч умов укладеного договору про транспортне обслуговування № 274/05 від 12.07.2005 не було здійснено оплату наданих позивачем послуг загалом на суму 17 750,00 грн., надання яких підтверджено позивачем актами надання-прийняття послуг. Також, за прострочення виконання зобов'язання по оплаті наданих послуг позивач просив суд стягнути з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Представник відповідача в судовому засіданні 11.03.2010 проти заявлених вимог заперечував, просив суд у позові відмовити. Відповідач у письмовому відзиві та запереченнях на уточнення позовних вимог в обґрунтування заперечень посилався на те, що надані позивачем акти надання-прийняття послуг загалом на суму 17 750,00 грн. не підтверджують факт надання позивачем послуг по договору про транспортне обслуговування № 274/05 від 12.07.2005, зазначені акти підписані від імені відповідача невідомою особою, без підтвердження повноважень.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
12.07.2005 між відповідачем -ТОВ «Укравтозапчастина», як замовником, та позивачем - ФОП Глібко О.О., як виконавцем, було укладено договір про транспортне обслуговування № 274/05 (далі -договір № 274/05 від 12.07.2005), який підписано представниками замовника та виконавця, посвідчено печатками сторін (належним чином засвідчена позивачем копія якого знаходиться в матеріалах справи, а оригінал досліджено судом в судовому засіданні).
Умовами договору № 274/05 від 12.07.2005 сторони погодили, що виконавець (позивач) зобов'язується доставляти ввірені йому вантажі замовника (відповідача) у пункти призначення, зазначені у заявках на перевезення і видавати їх уповноваженій на отримання вантажів особі замовника (відповідача), а замовник (відповідач) зобов'язується оплачувати послуги виконавця (позивача) на умовах даного договору (п. 1.1.), розрахунок за послуги проводяться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця (позивача) протягом 10 банківських днів з моменту отримання рахунку виконавця (позивача), на підставі останнього, а також товарно-транспортної накладної, акту виконаних робіт і податкової накладної, які повинні бути надані замовнику (відповідачу) виконавцем (позивачем) (п. 4.1), договір набуває чинності з моменту його підписання та діє протягом 1 календарного року, але у будь-якому випадку до виконання сторонами усіх обов'язків по ньому (п. 8.1).
Відповідно актів про надання транспортних послуг по договору № 274/05 від 12.07.2005, а саме: № 142 від 14.05.2009 на суму 550,00 грн., № 141 від 14.05.2009 на суму 550,00 грн., № 140 від 13.05.2009 на суму 550,00 грн., № 139 від 13.05.2009 на суму 550,00 грн., № 138 від 12.05.2009 на суму 950,00 грн., № 137 від 12.05.2009 на суму 550,00 грн., № 136 від 08.05.2009 на суму 550,00 грн., № 135 від 08.05.2009 на суму 550,00 грн., № 134 від 07.05.2009 на суму 600,00 грн., № 133 від 07.05.2009 на суму 550,00 грн., № 132 від 06.05.2009 на суму 550,00 грн., № 131 від 06.05.2009 на суму 550,00 грн., № 130 від 05.05.2009 на суму 550,00 грн., № 129 від 05.05.2009 на суму 550,00 грн., № 128 від 30.04.2009 на суму 950,00 грн., № 127 від 30.04.2009 на суму 550,00 грн., № 126 від 29.04.2009 на суму 550,00 грн., № 125 від 29.04.2009 на суму 550,00 грн., № 124 від 28.04.2009 на суму 550,00 грн., № 123 від 28.04.2009 на суму 950,00 грн., № 122 від 27.04.2009 на суму 550,00 грн., № 121 від 27.04.2009 на суму 550,00 грн., № 120 від 24.04.2009 на суму 550,00 грн., № 119 від 24.04.2009 на суму 550,00 грн., № 118 від 23.04.2009 на суму 550,00 грн., № 117 від 23.04.2009 на суму 550,00 грн., № 116 від 22.04.2009 на суму 550,00 грн., № 115 від 22.04.2009 на суму 550,00 грн., № 76 від 20.03.2009 на суму 550,00 грн., № 53 від 25.02.2009 на суму 550,00 грн., які підписані представниками позивача та відповідача і посвідчені їх печатками, позивачем було надано, а відповідачем прийнято транспортні послуги загалом на суму 17 750,00 грн.
Відповідно до претензії позивача від 01.07.2009, направленої відповідачу, позивач просив оплатити надані ним відповідачу транспортні послуги по договору № 274/05 від 12.07.2005 загалом в сумі 17 750,00 грн., а також зазначив, що разом з цією претензією ним надсилаються відповідачу акти виконаних робіт загалом на суму 17 750,00 грн., направлення яких підтверджується фіскальним чеком Укрпошти № 2317 від 06.07.2009 та описом вкладеного у лист, засвічені позивачем копії яких наявні у матеріалах справи.
У відповідь на претензію позивача від 01.07.2009, відповідач листом від 30.07.2009 повідомив позивача про те, що належною підставою для оплати наданих послуг в сумі 17 750,00 грн. є оригінали документів по яким виникли зобов'язання.
В свою чергу, представник відповідача в судовому засіданні зазначав про те, що відповідачем не отримувались документи, передбачені п. 4.1 договору № 274/05 від 12.07.2005, які є підставою для оплати наданих послуг.
Відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків від 22.06.2009 за період з 01.01.2009 по 22.06.2009 між позивачем та відповідачем, сальдо на користь позивача складає 18 097,20 грн.
Суд, зазначає про те, що зазначений Акт звірки взаєморозрахунків від 22.06.2009 за період з 01.01.2009 по 22.06.2009 між позивачем та відповідача, відповідно до якого сальдо на користь позивача зазначено в сумі 18 097,20 грн. -не є належним доказом наявності заборгованості у відповідача саме по Договору № 274/05 від 12.07.2005, оскільки акт звірки взаєморозрахунків містить лише зведені відомості про бухгалтерський облік здійснених операцій на підприємствах за певний період, а не конкретно по певному договору, виконання господарських операцій підтверджується первинними бухгалтерськими документами по господарській діяльності, а акт звірки не відноситься до таких документів. Також зазначений акт не підписано представниками відповідача і печаткою відповідача не посвідчено.
Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Вимогами ч. 1 статті 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч. 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента) або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Вимогами статті 306 Господарського кодексу України встановлено, що перевезенням вантажів у цьому кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач, як виконавець, умови договору № 274/05 від 12.07.2005 виконав належним чином, а саме: ним було надано послуги з перевезення вантажів загалом на суму 17 750,00 грн., які відповідачем було прийнято, що підтверджується двосторонньо підписаними та посвідченими печатками сторін актами надання транспортних послуг по договору № 274/05 від 12.07.2005. Посилання відповідача на те, що надані позивачем акти надання-прийняття послуг загалом на суму 17 750,00 грн. не підтверджують факт надання позивачем послуг по договору про транспортне обслуговування № 274/05 від 12.07.2005, зазначені акти підписані від імені відповідача невідомою особою, без підтвердження повноважень -судом відхиляються як необґрунтовані та такі, що не були доведені відповідачем належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 33. 34 Господарського процесуального кодексу України (як то, висновки почеркознавчої експертизи, тощо).
Як встановлено судом, строк оплати наданих позивачем відповідачу послуг з перевезення вантажів було погоджено сторонами у пункті 4.1 договору № 274/05 від 12.07.2005, згідно якого розрахунок за послуги проводяться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця (позивача) протягом 10 банківських днів з моменту отримання рахунку виконавця (позивача), на підставі останнього, а також товарно-транспортної накладної, акту виконаних робіт і податкової накладної, які повинні бути надані замовнику (відповідачу) виконавцем (позивачем), тобто розрахунок має проводитись на підставі виставленого позивачем та отриманого відповідачем рахунку на сплату наданих послуг, який складається з посиланням на первинні документи, які підтверджують фактичне надання відповідних послуг.
Але позивачем всупереч ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України належних доказів як виставлення, так і отримання відповідачем відповідних рахунків на заявлену до стягнення суму наданих транспортних послуг в розмірі 17 750,00 грн., зазначених в п. 4.1 договору № 274/05 від 12.07.2005, суду станом на момент вирішення спору надано не було, хоча ухвалою суду від 23.02.2010 у позивача вимагались докази виставлення рахунків на оплату наданих транспортних послуг.
Таким чином суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем по договору № 274/05 від 12.07.2005 існує заборгованість в сумі 17 750,00 грн., строк оплати якої не настав, оскільки строк оплати був визначений сторонами у п. 4.1 договору № 274/05 від 12.07.2005, а саме: 10 банківських днів з моменту отримання відповідачем рахунку виконавця (позивача), доказів отримання яких суду станом на момент вирішення спору надано не було, а тому підстави для стягнення з відповідача 17 750,00 грн. заборгованості згідно договору № 274/05 від 12.07.2005 -відсутні, оскільки позивачем не доведено в розумінні ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України настання строку оплати наданих транспортних послуг в сумі 17 750, 00 грн. З огляду на викладене, вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.
Також позивачем у заяві про збільшення позовних вимог, окрім заявленої вимоги про стягнення 17 750,00 грн. заборгованості, просив суд стягнути з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати, внаслідок чого загальна сума позовних вимог заявлена позивачем в сумі 22 301,72 грн.
Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.
Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.
Таким чином, враховуючи те, що строк оплати відповідачем наданих позивачем транспортних послуг згідно п. 4.1 договору № 274/05 від 12.07.2005 наступає протягом 10 банківських днів з моменту отримання рахунку виконавця (позивача), а належних доказів виконання п. 4.1 зазначеного договору суду станом на момент вирішення спору позивачем надано не було, хоча ухвалою від 23.02.2010 -вимагалось у позивача, а тому факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання по оплаті наданих транспортних послуг - відсутній, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають.
Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. В позові відмовити.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Станік С.Р.
Дата підписання рішення -30.04.2010