вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"22" березня 2021 р. м. Київ Справа № 911/2352/19 (911/3723/20)
за позовною заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроторг-2015» (08702, Київська обл., м. Обухів, вул. Каштанова, буд. 7-В, оф. 8; код ЄДРПОУ 39656334)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк Розваг «Лавина» (49000, м. Дніпро, вул. Космічна, буд. 20; код ЄДРПОУ 35863823)
про стягнення 46800,00 грн.
у відокремленому провадженні в межах справи № 911/2352/19
за заявою Головного управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд 5А; код ЄДРПОУ 43141377)
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроторг-2015» (08702, Київська обл., м. Обухів, вул. Каштанова, буд. 7-В, оф. 8; код ЄДРПОУ 39656334)
про банкрутство
Суддя Наріжний С.Ю.
Без виклику представників учасників у справі.
у провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/2352/19 за заявою ГУ ДПС у Київській області про банкрутство ТОВ «Украгроторг-2015».
Постановою Господарського суду Київської області від 03.12.2019 визнано банкрутом ТОВ «Украгроторг-2015» та відкрито його ліквідаційну процедуру, ліквідатором Банкрута призначено арбітражного керуючого Демчана О.І.
На даний час у справі триває ліквідаційна процедура.
24.12.2020 до суду надійшла позовна заява ліквідатора ТОВ «Украгроторг-2015» від 11.12.2020 № 02-73/118 (вх. № 3774/20) до Відповідача ТОВ «Парк Розваг «Лавина» про стягнення заборгованості у сумі 46800,00 грн.
Ухвалою суду від 29.12.2020 відкрито провадження щодо розгляду вказаної позовної заяви, за правилами спрощеного позовного провадження у відокремленому провадженні в межах справи № 911/2352/19 про банкрутство ТОВ «Украгроторг-2015»; встановлено процесуальні строки сторонам для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень; за клопотанням Позивача витребувано від Відповідача оригінал для огляду та належним чином засвідчену копію для залучення до матеріалів справи договору поставки № 3007 від 30.07.2015; витребувано від ГУ ДПС у Дніпропетровській області належним чином засвідчені копії для залучення до матеріалів справи податкових декларацій з податку на додану вартість по ТОВ «Парк Розваг «Лавина» (код ЄДРПОУ 35863823) за липень та серпень 2015 року (звітний період) разом з додатком 5 (розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів).
Вказана ухвала суду від 29.12.2020 отримана представником Позивача нарочно 04.01.2021 та Відповідачем засобами поштового зв'язку 15.01.2021 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103276640309), отже сторони належним чином повідомлені про дане судове провадження.
20.01.2021 до суду надійшло клопотання ГУ ДПС у Дніпропетровській області б/№, б/дати (вх. № 1334/21) про надання витребуваних судом доказів.
22.01.2021 до суду надійшло повідомлення Відповідача б/№, б/дати (вх. № 1580/21) про неможливість надання витребуваних судом доказів, оскільки оригінал договору поставки № 3007 від 30.07.2015 не зберігся, зокрема у зв'язку зі збігом строків зберігання первинних документів і додатків до них.
Крім цього 22.01.2021 до суду надійшло клопотання Відповідача б/№, б/дати (вх. № 1581/21) про залишення позовної заяви без руху, яке залишене без задоволення ухвалою суду від 01.02.2021.
22.02.2021 до суду надійшла заява Відповідача б/№, б/дати (вх. № 4254/21) про застосування строків позовної давності.
02.03.2021 до суду надійшли письмові заперечення Позивача від 25.02.2021 № 02-73/137 (вх. № 5004/21) на заяву Відповідача про застосування строків позовної давності.
Будь-яких інших заяв по суті справи сторонами не подано.
Враховуючи викладене вище розгляд справи здійснюється судом згідно матеріалів позовної заяви, заяви Відповідача про застосування строків позовної давності і заперечень Позивача проти заяви про застосування строків позовної давності, а також доказів, наданих ГУ ДПС у Дніпропетровській області на виконання вимог ухвали суду від 29.12.2020.
Судом встановлено, що сторонами справи не подавалися до суду заяви в порядку ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Узагальнені доводи Позивача є наступними.
За результатом аналізу податкової звітності Боржника, зокрема податкової накладної від 30.07.2015 № 30, а також аналізу виписки з банківського рахунку Боржника ліквідатором встановлено, що Боржником у липні 2015 року було поставлено ТОВ «Парк Розваг «Лавина» товар на загальну суму 46800,00 грн з ПДВ на підставі договору поставки від 30.07.2015 № 3007, однак товар не був оплачений Відповідачем, отже заборгованість Відповідача перед Позивачем за поставлений товар становить 46800,00 грн.
Крім цього ліквідатор зазначив, що у нього відсутній примірник договору поставки від 30.07.2015 № 3007 та будь-які інші первинні документи, на підставі яких здійснювалась поставка, за виключенням податкової накладної № 30 від 30.07.2015, наданої ліквідатору органом ДПС. Вжиті ліквідатором Банкрута заходи щодо отримання бухгалтерської документації Боржника від попереднього керівництва Боржника виявились безрезультативними.
Вимога ліквідатора Банкрута, адресована Відповідачу, про надання первинних документів щодо поставки ТОВ «Украгроторг-2015» товару Відповідачу та погашення заборгованості за поставлений товар залишена Відповідачем без реагування.
Узагальнена позиція Відповідача, викладена у заяві про застосування строків позовної давності та повідомленні про неможливість надання витребуваних судом доказів.
Примірник договору поставки від 30.07.2015 № 3007 у Відповідача не зберігся у зв'язку зі збігом строків зберігання первинних документів і додатків до них, що встановлені Наказом Міністерства юстиції України № 578/5 від 12.04.2012.
Відповідач заявляє про пропуск Позивачем строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Зокрема Відповідач зазначає, що первинні документи, зокрема договір поставки від 30.07.2015 № 3007, не збереглись ані у Позивача, ані у Відповідача, що унеможливлює встановлення строку та порядку оплати товару за змістом договору.
Таким чином момент виникнення у Відповідача обов'язку зі сплати за поставлений товар визначається виходячи з положень ч. 1 ст. 692 ЦК України - негайно після прийняття товару.
Відтак, оскільки податкова накладна № 30, якою Позивач обґрунтовує позовні вимоги, виписана 30.07.2015 та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 14.08.2015, перебіг строку позовної давності почався в момент прийняття товару та закінчився 30.07.2018.
Відносно вказаних доводів Відповідача Позивач просить суд врахувати судову практику Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладену в постанові від 17.03.2020 у справі № 10/5026/995/2012 та зазначає, що арбітражного керуючого Демчана О.І. призначено ліквідатором Банкрута 03.12.2019, отже відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг строку позовної давності для ліквідатора розпочався після його призначення у даній справі.
При цьому, у зв'язку з відсутністю примірника договору поставки від 30.07.2015 № 3007, строк оплати поставленого товару слід обраховувати згідно з приписами норм ч. 2 ст. 530 ЦК України, а саме протягом 7 днів з дати вручення Відповідачу вимоги № 02-73/67 від 26.02.2020, яка була направлена Позивачем Відповідачу у лютому 2020 року.
На підставі викладеного Позивач просить суд у випадку, якщо суд прийде до висновку про пропуск Позивачем строку позовної давності, визнати причини пропуску строку поважними та задовольнити позовні вимоги повністю.
Згідно ч. 1, 2 ст. 7 КУзПБ, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Детально розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд встановив наступне.
Згідно ч. 2, 8 ст. 12 КУзПБ, арбітражний керуючий серед іншого зобов'язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника та подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію. Під час виконання повноважень арбітражний керуючий має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, що міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється центральними органами виконавчої влади, які забезпечують їх ведення.
Частиною 1 статті 61 КУзПБ встановлено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; аналізує фінансовий стан банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 КУзПБ, з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю.
Як вже вказано вище, постановою Господарського суду Київської області від 03.12.2019 визнано банкрутом ТОВ «Украгроторг-2015» та відкрито його ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Демчана О.І.
За результатом аналізу податкової звітності Банкрута та руху коштів по банківському рахунку ліквідатором встановлено, що ТОВ «Украгроторг-2015» у липні 2015 року було поставлено на користь ТОВ «Парк Розваг «Лавина» товар на загальну суму 46800,00 грн на підставі договору поставки від 30.07.2015 № 3007.
Крім цього, на виконання ухвали суду від 29.12.2020 ГУ ДПС у Дніпропетровській області надано копію податкових декларацій з ПДВ з додатком 5 розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, що подавалися Відповідачем за липень та серпень 2015 року.
З вказаних податкових декларацій вбачається, що в липні 2015 року ТОВ «Парк Розваг «Лавина» була здійснена господарська операція щодо придбання товару у ТОВ «Украгроторг-2015» на суму 39000,00 грн, крім того ПДВ 7800,00 грн (що загалом складає 46800,00 грн) та за результатом здійснення вказаної господарської операції сформовано податковий кредит за основною ставкою у сумі 7800,00 грн.
Водночас, докази здійснення Відповідачем розрахунку за поставлений товар відсутні.
У зв'язку з тим, що попереднім керівництвом Боржника не було передано арбітражному керуючому Демчану О.І. бухгалтерської документації Боржника, ліквідатор Банкрута звернувся до Відповідача з вимогою від 26.02.2020 № 02-73/67 про перерахування коштів та надання копій документів, на підставі яких Відповідач приймав товар від Позивача, однак вказана вимога залишена Відповідачем без реагування.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦК України).
Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Відповідно до ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У зв'язку з відсутністю у ліквідатора Банкрута первинних бухгалтерських документів щодо здійснення між сторонами відповідних господарських операцій, на підтвердження факту здійснення поставки Боржником товару Відповідачу ліквідатор посилається на податкову накладну, яка надана органом ДПС на запит ліквідатора.
Відповідно до визначення термінів, що містяться в статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Частинами першою та другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, в редакції, чинній станом на дату здійснення поставки товару, (далі - Положення) визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
При цьому, у разі дефектів первинних документів або невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15.
Згідно підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Відповідно до частин 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно матеріалів справи, ТОВ «Парк Розваг «Лавина» на виконання вимог ПК України було подано до органу ДПС податкову декларацію з ПДВ за липень 2015 року, в якій відображена господарська операція щодо придбання товару у ТОВ «Украгроторг-2015» на суму 39000,00 грн, крім того ПДВ 7800,00 грн (що загалом складає 46800,00 грн) та за результатом здійснення вказаної господарської операції сформовано податковий кредит за основною ставкою у сумі 7800,00 грн.
Відповідно до п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Таким чином, за наслідком здійснення вказаної господарської операції та подання податкової декларації до органу ДПС, ТОВ «Парк Розваг «Лавина» відображено податкові зобов'язання за відповідною господарською операцією.
Отже суд вважає доведеними обставини щодо поставки Позивачем Відповідачу товару на суму 46800,00 грн, які підтверджені податковою накладною від 30.07.2015 № 30 та податковою декларацією Відповідача з ПДВ за липень 2015 року.
Доказів оплати поставленого товару Відповідачем протягом розгляду справи не надано.
Щодо заяви Відповідача про застосування строків позовної давності у даній справі суд зазначає наступне.
Статтями 256, 257 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Відповідно до ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Слід зазначити, що у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Судом встановлено, що Позивачем обґрунтовано та доведено наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем за поставлений товар у сумі 46800,00 грн, відповідно доведено порушення права Позивача на отримання оплати поставленого товару.
В заяві про застосування строків позовної давності Відповідач зазначає, що враховуючи відсутність у сторін примірників первинних документів, зокрема договору поставки від 30.07.2015 № 3007, перебіг строку позовної давності за заявленими вимогами слід розраховувати відповідно до норм ч. 1 ст. 692 ЦК України - негайно після прийняття товару, отже Позивач звернувся до суду з пропуском трирічного строку позовної давності, який сплив 30.07.2018, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Суд зазначає, що правовідносини з поставки товару врегульовані Главою 54 ЦК України.
Зокрема, згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Позивач вважає, що у даному випадку строк виконання зобов'язання щодо оплати поставленого товару слід розраховувати відповідно до ст. 530 ЦК України, з моменту отримання Відповідачем вимоги Позивача від 26.02.2020 № 02-73/67.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що сторонами протягом розгляду справи не надано примірника договору поставки від 30.07.2015 № 3007, як Позивач так і Відповідач зазначили про відсутність первинних документів за даними правовідносинами.
Отже суд вважає доцільним визначення строку оплати поставленого товару відповідно до норм ЦК України.
При цьому, аналізуючи положення ст. 530 та ст. 692 ЦК України в їх сукупності суд зазначає, що норма статті 692 ЦК України, якою врегульовано безпосередньо порядок оплати товару за договором поставки, у даному випадку є пріоритетною (спеціальною) по відношенню до норми статті 530 ЦК України, якою в загальному врегульовано строк виконання зобов'язання.
Таким чином строк оплати товару за договором поставки від 30.07.2015 № 3007 слід визначати від дати отримання поставленого товару - 30.07.2015 (згідно податкової накладної від 30.07.2015 № 30). Відповідно строк позовної давності за заявленими вимогами почав свій перебіг 31.07.2015 та закінчився 30.07.2018.
Разом з тим суд зазначає, що у спорі у справі про банкрутство обставини порушення провадження у справі про банкрутство та призначення арбітражного керуючого самі по собі (за відсутності інших обставин) не можуть розглядатись судами як виключення, що вказують на їх винятковий характер, свідчити про об'єктивність перешкоди для заявника звернутись за захистом порушеного права у межах позовної давності, а відповідно і бути поважною причиною пропуску цього строку.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012.
Отже судом відхиляється клопотання Позивача про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності з підстав того, ліквідатора ТОВ «Украгроторг-2015» у даній справі про банкрутство призначено 03.12.2019.
Підсумовуючи викладене, враховуючи те, що Позивач звернувся до суду з позовом у даній справі 24.12.2020, суд зазначає, що Позивачем пропущено строк позовної давності за заявленими вимогами (який закінчився 30.07.2018), поважність причин пропуску строку Позивачем не доведено.
Як вже вказано вище, за змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Враховуючи все викладене вище суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Згідно ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтями 76, 77, 79 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2102,00 грн покладаються на Позивача.
Керуючись ст. 129, 233, 238, 240, 241, 256, п. 17.5. розділу ХІ ГПК України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Копію рішення надіслати сторонам.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд Київської області протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Дата складення та підписання рішення 22.03.2021 (у зв'язку з перебуванням судді Наріжного С.Ю. на лікарняному).
Суддя С.Ю. Наріжний