ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.03.2021Справа № 910/15666/20
Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., за участю секретаря судового засідання Цубери Ю.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта Солар"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго"
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
про стягнення 49 438 042,55 грн.
Представники учасників справи:
від позивача: Гутнік І.В. (ордер серія АІ № 1070649 від 09.10.2020);
від відповідача: Онищенко О.А. (дов. № 39-Д від 18.09.2020);
від третьої особи-1: не з'явився;
від третьої особи -2: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Віта Солар" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 49 483 353,92 грн., з яких 44 245 082,64 грн. основного боргу, 3 294 165,69 грн. 7 % штрафу, 1 518 222, 88 грн. пені, 368 212,14 грн. 3% річних та 57 670,57 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача заборгованості з оплати поставленої позивачем згідно Договору № 15366/01 від 31.07.2018 електричної енергії у період з березня 2020 року по липень 2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2020 відкрито провадження у справі № 910/15666/20, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26.11.2020.
17.11.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов. У поданому відзиві відповідач зазначив, що позивачем не обґрунтовано дати виникнення зобов'язання відповідача, та відповідно, дати виникнення прострочення зобов'язання. За твердженням відповідача, обсяг виконання зобов'язання Державного підприємства "Гарантований покупець" з оплати відпущеної електричної енергії виробникам за «зеленим» тарифом ставиться в залежність від виконання обов'язків Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" щодо перерахування коштів. Відповідач у відзиві зазначає, що виконання грошових зобов'язань відповідача перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років. За твердженням відповідача, позивачем невірно проведено розрахунок пені та штрафу, а вимоги позивача про стягнення неустойки, 3 % річних та інфляційних втрат не відповідають засадам справедливості, добросовісності та розумності.
У судовому засіданні 26.11.2020 представник відповідача подав клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Кабінет Міністрів України та Міністерство енергетики України.
26.11.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено розгляд справи на 24.12.2020.
11.12.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Віта Солар" на підставі належних та допустимих доказів доведено настання строків виконання зобов'язань на підставі Договору та їх порушення відповідачем. За твердженням позивача, укладений між сторонами Договір не містить положень про права та обов'язки третіх осіб, зокрема Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", чи залежність виконання обов'язків відповідача від тримання останнім оплати від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго". Доводи відповідача про відсутність у нього вини за несплату у встановлені строки платежів за відпущену електроенергію є необґрунтованими та такими, що не базуються на нормах права.
21.12.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Крім того, відповідач просив зменшити розмір 3 % річних та інфляційних втрат до 1 грн.
23.12.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про визнання дій відповідача зловживанням процесуальними правами, заперечення проти клопотань про залучення третіх осіб та заява про зменшення розміру позовних вимог у відповідності до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 49 476 679,47 грн., з яких 44 238 450,41 грн. основного боргу, 3 294 165,62 грн. 7 % штрафу, 1 518 189, 16 грн. пені, 368 203,71 грн. 3% річних та 57 670,57 грн. інфляційних втрат.
Судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення Кабінету Міністрів України та Міністерства енергетики України у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача з огляду на необгрунтованість та безпідставність доводів заявника.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 залучено до участі у справі у якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго", залучено до участі у справі у якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято заяву про зменшення розміру позовних вимог та відкладено підготовче засідання на 21.01.2021.
04.01.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові письмові пояснення по справі.
13.01.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог суду.
15.01.2021 до Господарського суду міста Києва від відпвідача надійшли документи на виконання вимог суду.
20.01.2021 до Господарського суду міста Києва від третьої особи - 2 надійшли письмові пояснення по справі.
20.01.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла відповідь на заяву про зменшення розміру позовних вимог та на додаткові пояснення позивача.
21.01.2021 відкладено підготовче засідання на 04.02.2021.
03.02.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог у відповідності до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 49 438 042,55 грн., з яких 44 226 620,05 грн. основного боргу, 3 267 837,95 грн. штрафу розрахованого відповідно до п. 4.6 договору, 1 517 816, 33 грн. пені розрахованої відповідно до п. 4.6 договору, 368 113,66 грн. 3% річних та 57 654,56 грн. інфляційних втрат.
У судовому засіданні 04.02.2021 судом прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.03.2021.
В судовому засіданні 11.03.2021 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд
31.07.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віта Солар" та Державним підприємством "Енергоринок" укладено Договір №15366/01 (надалі за текстом - Договір).
30.06.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віта Солар", Державним підприємством "Енергоринок" та Державним підприємством "Гарантований покупець" укладено Додаткову угоду № 260/01 до Договору, якою замінено сторону Договору - Державне підприємство "Енергоринок" на Державне підприємство "Гарантований покупець", статті 1-10 Договору замінено статтями 1-8 в новій редакції.
Додатковою угодою від 30.06.2019 року до Договору Договір приведено у відповідність до чинної на момент підписання редакції Типового договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом між Гарантованим покупцем та суб'єктом господарювання, що виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 року № 641.
27.12.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віта Солар" та Державним підприємством "Гарантований покупець" укладено Додаткову угоду № 1618/01 до Договору, якою змінено банківські реквізити сторін.
23.04.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віта Солар" та Державним підприємством "Гарантований покупець" укладено Додаткову угоду № 1239/01/20 до Договору, якою статті 1-7 Договору викладено у новій редакції.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що з укладенням Додаткової угоди №260/01 від 30.06.2019 до Договору № 15366/01 від 31.07.2018 відбулась заміна покупця виробленої позивачем електроенергії з Державного підприємства "Енергоринок" на Державне підприємство "Гарантований покупець", а умови Договору № 15366/01 від 31.07.2018 викладено у новій редакції, з метою приведення його змісту у відповідність з Типовим договором про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом між Гарантованим покупцем та суб'єктом господарювання, що виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі за текстом також - НКРЕКП) від 26.04.19 № 641, у зв'язку з чим суд посилаючись на умови Договору № 15366/01 від 31.07.2018 в редакції Додаткової угоди №260/01 від 30.06.2019 та Додаткової угоди № 1239/01/20 від 23.04.2020 року застосовує скорочене найменування - Договір.
Так, згідно з п. 1.1. Договору, за цим Договором продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року № 641, (надалі за текстом також - Порядок) або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 року № 2804 (надалі за текстом також - Порядок продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами).
За змістом п. 2.3. - 2.4. Договору, продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
Продавець за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продаваць є виробником за «зеленим» тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за «зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Регулятором у національній валюті України.
Регулятором, в розумінні умов цього договору є - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Згідно з п. 2.5. Договору, вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим тарифом" у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або Глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.
Пунктом 3.1. Договору встановлено, що обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або Глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або Глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Відповідно до п. 3.2. Договору, розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ.
Згідно з п. 3.3. Договору, оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Відповідно до п. 4.1. Договору, продавець за "зеленим" тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього Договору.
У п. 4.5. Договору встановлено, що гарантований покупець зобов'язаний, в тому числі,: купувати у продавця за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; здійснювати у повному обсязі своєчасні розрахунки за куплену у продавця за "зеленим" тарифом електричну енергію.
Згідно з п. 7.4. Договору сторони також погодили строк дії Договору та вказали, що якщо продавець за "зеленим" тарифом є суб'єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, і Регулятор вже встановив "зелений" тариф продавцеві і продавець за "зеленим" тарифом має укладений з оператором системи передачі договір про врегулювання небалансів, цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленого" тарифу (до 01 січня 2030 року).
На виконання умов Договору у березні 2020 року позивачем було вироблено та продано, а відповідачем придбано електричну енергію в обсязі 1 725 501 кВт*год загальною вартістю 8 185 914,78 грн. (з ПДВ). Факт здійснення вищенаведеного постачання підтверджується Актом купівлі-продажу електроенергії від 31 березня 2020 рок між Державним підприємством "Гарантований Покупець" та виробником електроенергії Товариством з обмеженою відповідальністю "Віта Солар" за березень 2020 року.
Відповідно до банківських виписок, наявних в матеріалах справи, відповідачем сплачено позивачу за електроенергію, 16 березня 2020 року - 429 505,50 грн.; 25 березня 2020 року - 576 965,07 грн.; 12 червня 2020 року - 63 805,06 грн.; 18 червня 2020 року - 194 775,09 грн.; 25 червня 2020 року - 194 723,04 грн.; 30 червня 2020 року - 291 899,97 грн.; 15 липня 2020 року - 323 011,42 грн.; 23 липня 2020 року - 262 690,01 грн.; 30 липня 2020 року - 830 943,20 грн.; 31 липня 2020 року - 652 578,43 грн.
Судом встановлено та сторонами не заперечується, що 14.09.2020 відбулось часткове погашення заборгованості за березень 2020 року шляхом зарахування зустрічних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта Солар" та Державного підприємства "Гарантований покупець" на суму 4 113,12 грн., відповідно до листа від 14.09.2020 та 02.11.2020 відбулось часткове погашення заборгованості за березень 2020 року, шляхом зарахування зустрічних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта Солар" та Державного підприємства "Гарантований покупець" на суму 2 519,11 грн., відповідно до листа від 02.11.2020. У зв'язку з частковим погашенням заборгованості позивачем зменшено розмір позовних вимог.
Відповідно до акта коригування від 20.10.2020 до Акту купівлі-продажу електроенергії за березень 2020 року від 31.03.2020 відбулось зменшення вартості вже поставленої за Договором електроенергії за березень 2020 року на суму 2 187,02 грн.
На виконання умов Договору у квітні 2020 року позивачем було вироблено та продано, а відповідачем придбано електричну енергію в обсязі 2 252 154 кВт*год загальною вартістю 11 495 714,70 грн. (з ПДВ). Факт здійснення вищенаведеного постачання підтверджується Актом купівлі-продажу електроенергії від 30 квітня 2020 року між Державним підприємством "Гарантований Покупець" та виробником електроенергії Товариством з обмеженою відповідальністю "Віта Солар" за квітень 2020 року.
Відповідно до банківських виписок, наявних в матеріалах справи, відповідачем сплачено позивачу за електроенергію, відпущену у квітні 2020 року: 16 квітня 2020 року - 220 417,40 грн.; 24 квітня 2020 року - 324 816,49 грн.
Відповідно до акта коригування від 03.11.2020 до Акту купівлі-продажу електроенергії за квітень 2020 року - відбулось зменшення вартості вже поставленої за Договором електроенергії за квітень 2020 року на суму 2 531,75 грн.
На виконання умов Договору у травні 2020 року позивачем було вироблено та продано, а відповідачем придбано електричну енергію в обсязі 804 986 кВт*год загальною вартістю 9 213 226,14 грн. (з ПДВ).
Факт здійснення вищенаведеного постачання підтверджується Актом купівлі продажу електроенергії від 31 травня 2020 року між Державним підприємством "Гарантований Покупець" та виробником електроенергії Товариством з обмеженою відповідальністю "Віта Солар" за травень 2020 року.
Відповідно до банківських виписок, наявних в матеріалах справи, відповідачем сплачено позивачу за електроенергію, відпущену у травні 2020 року: 15 травня 2020 року - 145 649,04 грн.; 25 травня 2020 року - 307 483,24 грн.
Відповідно до акта коригування від 16.11.2020 до Акту купівлі-продажу електроенергії за травень 2020 року від 31.05.2020- відбулось зменшення вартості вже поставленої за Договором електроенергії за травень 2020 року на суму 566,58 грн.
На виконання умов Договору у червні 2020 року позивачем було вироблено та продано, а відповідачем придбано електричну енергію в обсязі 987 938 кВт*год загальною вартістю 10 147 071,70 грн. (з ПДВ).
Факт здійснення вищенаведеного постачання підтверджується Актом купівлі продажу електроенергії від 30 червня 2020 року між Державним підприємством "Гарантований Покупець" та виробником електроенергії Товариством з обмеженою відповідальністю "Віта Солар" за червень 2020 року.
Відповідно до банківських виписок, наявних в матеріалах справи, відповідачем сплачено позивачу за електроенергію, відпущену у червні 2020 року: 15 червня 2020 року - 196 114,15 грн.; 25 червня 2020 року - 199 608,43 грн.
Відповідно до акта коригування від 23.11.2020 до Акту купівлі-продажу електроенергії за червень 2020 року від 30.06.2020- відбулось зменшення вартості вже поставленої за Договором електроенергії за червень 2020 року на 1 709,95 грн.
На виконання умов Договору у липні 2020 року позивачем було вироблено та продано, а відповідачем придбано електричну енергію в обсязі 1 991 434 кВт*год загальною вартістю 10 782 420,25 грн. (з ПДВ).
Факт здійснення вищенаведеного постачання підтверджується Актом купівлі продажу електроенергії від 31 липня 2020 року між Державним підприємством "Гарантований Покупець" та виробником електроенергії Товариством з обмеженою відповідальністю "Віта Солар" за липень 2020 року.
Відповідно до банківських виписок, наявних в матеріалах справи, відповідачем сплачено позивачу за електроенергію, відпущену у липні 2020 року: 15 липня 2020 року - 209 017,77 грн.; 24 липня 2020 року - 155 261,62 грн.
Відповідно до акту коригування від 11.12.2020 до Акту купівлі-продажу електроенергії за липень 2020 року від 31.07.2020- відбулось зменшення вартості вже поставленої за Договором електроенергії за липень 2020 року на суму 4 835,06 грн.
Таким чином, згідно розрахунків за продану електроенергію у березні-липні 2020 року у відповідача виникла заборгованість, яка станом на 03.02.2021, з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог (яке відбулось у зв'язку з зарахування зустрічних вимог та актами коригування) становить 44 226 620,05 грн.
Здійснення поставок за вищезазначений період також підтверджується Актом звірки розрахунків на кінець дня 31 серпня 2020 року, що підписаний між позивачем та відповідачем.
Спір у справі виник в результаті неналежного, на думку позивача, виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті придбаної у березні-липні 2020 року на підставі Договору електроенергії, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості в розмірі 44 226 620,05 грн., та у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача загальної суми заборгованості у розмірі 49 438 042,55 грн. з яких 44 226 620,05 грн. основної заборгованості, 3 267 837,95 грн. штрафу, 1 517 816,33 грн. - пені, 57 654,56 грн. - інфляційних втрат та 368 113,66 грн. 3 % річних.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Згідно з статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з частиною 1 статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Положеннями статті 14 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
За змістом статей 627, 628, 630 Цивільного кодексу України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку.
В межах дії Договору між позивачем та відповідачем виникли правовідносини купівлі-продажу виробленої позивачем електричної енергії за "зеленим" тарифом.
Згідно частини 3 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом є обов'язковим до укладення між виробником, якому встановлено "зелений" тариф, та гарантованим покупцем і має відповідати типовому договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженим Регулятором.
Відповідний типовий договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом між гарантованим покупцем та суб'єктом господарювання, що виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії було затверджено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.19. № 641, у зв'язку з чим сторонами і було приведено зміст Договору № 15366/01 від 31.07.2018 у відповідність до нього викладенням ст. 1-10 такого договору в новій редакції Додатковою угодою №260/01 від 30.06.2019 та викладенням ст. 1-7 такого договору в новій редакції Додатковою угодою № 1239/01/20 від 23.04.2020 року.
Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом
Щодо твердження відповідача про те, що зобов'язання між позивачем та відповідачем регулюються Додатковою угодою від 23.04.2020 № 1239/01/20, що за своїм змістом є окремим новим договором, суд зазначає, що у п. 9.3 Договору позивач та відповідач передбачили, що у випадку внесення змін до Договору, вони мають бути оформлені у вигляді додаткової угоди за підписами уповноважених осіб сторін та скріплені їх печатками.
Також в тексті додаткових угод містилась вказівка про те, що вони вносять зміни у вже існуючий Договір № 15366/01 від 31.07.2018.
Між тим, зі змісту актів купівлі-продажу електроенергії між Державним підприємством "Гарантований покупець" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віта Солар" за березень-липень 2020 року (які підписані також і відповідачем) також вбачається, що вони укладались саме на виконання Договору № 15366/01 від 31.07.2018, а не додаткових угод.
Таким чином, твердження відповідача про те, що зобов'язання між позивачем та відповідачем регулюються Додатковою угодою від 23.04.2020 № 1239/01/20 (що за своїм змістом є окремим новим договором) а не Договором № 15366/01 від 31.07.2018 є безпідставним.
Відповідно до пункту 16 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець електричної енергії - суб'єкт господарювання, що відповідно до цього Закону зобов'язаний купувати електричну енергію у виробників, яким встановлено "зелений" тариф, а також у виробників за аукціонною ціною та виконувати інші функції, визначені законодавством".
Частиною 2 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, або у суб'єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб'єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об'єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби.
Гарантований покупець зобов'язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.
За змістом частин 4 та 5 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії", гарантований покупець зобов'язаний купувати весь обсяг електричної енергії, відпущеної виробниками, які за результатами аукціону набули право на підтримку, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї протягом всього строку надання підтримки, якщо такі виробники входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця.
Обсяг відпущеної такими виробниками електричної енергії у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби.
Купівля-продаж такої електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб'єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п'ятої статті 71 цього Закону.
Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.
Згідно пункту 3.3. Договору, оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Відповідно до пункту 10.1. Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами (надалі за текстом також - Порядок) до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Пунктом 10.3. Порядку встановлено, що після отримання від гарантованого покупця двох примірників акта купівлі-продажу відповідно до пункту 10.2 цієї глави, підписаних з його сторони, продавець повертає протягом перших п'яти робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, гарантованому покупцю один примірник акта купівлі-продажу, підписаний зі своєї сторони.
Якщо протягом указаного строку продавець не повертає підписаний примірник акта купівлі-продажу, то з наступного розрахункового місяця гарантований покупець надсилає продавцю поштою протягом перших трьох робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, акт купівлі-продажу у двох примірниках, не підписаних зі своєї сторони.
Продавець підписує акт купівлі-продажу у двох примірниках і направляє їх на адресу гарантованого покупця. Гарантований покупець у триденний термін з дати отримання актів купівлі-продажу зі своєї сторони підписує їх у двох примірниках та надсилає продавцю один примірник поштою. Такий порядок зберігається до повернення гарантованому покупцю всіх актів купівлі-продажу, що були направлені на адресу продавця.
У разі наявності у продавця зауважень до акта купівлі-продажу, наданого гарантованим покупцем, продавець письмово повідомляє про це гарантованого покупця.
За наявності зауважень до акта купівлі-продажу та/або ненадання продавцем акта купівлі-продажу, підписаного зі своєї сторони, остаточний розрахунок за відпущену продавцем електричну енергію здійснюється в розмірі, визначеному в наданому гарантованим покупцем акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей.
Згідно з пунктом 10.4. Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного акта купівлі-продажу.
Таким чином, відповідач зобов'язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у позивача у три етапи: перший - до 15 числа (включно) розрахункового місяця, другий - до 25 числа (включно) розрахункового місяця, третій (остаточний - протягом двох робочих днів з дати затвердження Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг розміру вартості послуги).
З викладеного вище вбачається, що Порядком чітко встановлено строки та порядок виконання Гарантованим покупцем зобов'язань з оплати Позивачу за придбану електричну енергію.
Суд не погоджується з твердженням відповідача, що факт настання строку остаточної оплати спірного періоду відповідно до положень пункту 10.4. Положення позивачем не доведено з огляду на наступне.
Постановою НКРЕКП від 29 квітня 2020 року №902 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державному підприємству «Гарантований покупець» у березні 2020 року.
Враховуючи вищенаведену постанову НКРЕКП та умови п. 10.4 Порядку строк 100% сплати за поставлену у березні 2020 року електроенергію припадає на 04 травня 2020 року (Постанова НКРЕКП від 29 квітня 2020 року + 2 робочі дні).
Постановою НКРЕКП від 27 травня 2020 року №995 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державному підприємству «Гарантований покупець» у квітні 2020 року.
Враховуючи вищенаведену постанову НКРЕКП та умови п. 10.4 Порядку строк 100% сплати за поставлену у квітні 2020 року електроенергію припадає на 29 травня 2020 року (Постанова НКРЕКП від 27 травня 2020 + 2 робочі дні).
Постановою НКРЕКП від 24 червня 2020 року №1211 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державному підприємству «Гарантований покупець» у травні 2020 року.
Враховуючи вищенаведену постанову НКРЕКП та умови п. 10.4 Порядку строк 100% сплати за поставлену у травні 2020 року електроенергію припадає на 26 червня 2020 року (Постанова НКРЕКП від 24 червня 2020 + 2 робочі дні).
Постановою НКРЕКП від 22 липня 2020 року №1435 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державному підприємству «Гарантований покупець» у червні 2020 року.
Враховуючи вищенаведену постанову НКРЕКП та умови п. 10.4 Порядку строк 100% сплати за поставлену у червні 2020 року електроенергію припадає на 24 липня 2020 року (Постанова НКРЕКП від 22 липня 2020 + 2 робочі дні).
Постановою НКРЕКП від 19 серпня 2020 року №1600 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державному підприємству «Гарантований покупець» у липні 2020 року.
Враховуючи вищенаведену постанову НКРЕКП та умови п. 10.4 Порядку строк 100% сплати за поставлену у липні 2020 року електроенергію припадає на 21 серпня 2020 року (Постанова НКРЕКП від 19 серпня 2020 + 2 робочі дні).
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, в силу приписів статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії", пункту 3.3 Договору, пункту 10.4 Порядку та положень статті 530 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання відповідача по розрахунку в обсязі 100% за придбану у позивача в березні-липні 2020 року в рамках виконання Договору електричну енергію мало було бути виконано протягом двох робочих днів з моменту затвердження розміру вартості послуг за березень, квітень, травень, червень та липень 2020 року відповідно.
За таких обставин, відпущена позивачем електроенергія за березень-липень 2020 року на загальну суму 44 226 620,05 грн. з ПДВ, що підтверджується складеними та підписаними між сторонами Актами купівлі-продажу електроенергії за період з березня по липень 2020 (про що зазначено вище), мала бути сплачена у повному обсязі відповідачем :
-за поставлену у березні 2020 року електроенергію - до 04 травня 2020 року включно;
-за поставлену у квітні 2020 року електроенергію - до 29 травня 2020 року включно;
-за поставлену у травні 2020 року електроенергію - до 26 червня 2020 року включно;
-за поставлену у червні 2020 року електроенергію - до 24 липня 2020 року включно;
-за поставлену у липні 2020 року електроенергію - до 21 серпня 2020 року включно.
Гарантований покупець, стверджуючи про недоведення позивачем факту настання строку остаточної оплати спірних періодів, не надав будь-яких доказів на підтвердження цієї обставини. В той час, як аргументи позивача про настання строку оплати підтверджуються належними та допустимими доказами.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, заборгованість відповідача по оплаті придбаної електроенергії згідно Договору за березень-липень 2020 року становить 44 226 620,05 грн., грошове зобов'язання по сплаті якої на момент звернення з даним позовом настало, однак доказів її погашення відповідачем не надано.
Щодо тверджень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву відносно ненадходження коштів від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", які, по суті, зводяться до відсутності бюджетного фінансування, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Між сторонами виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, по відповідальності за порушення зобов'язань.
За таких обставин, факт відсутності бюджетного фінансування, в тому числі через надходження коштів від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", в будь-якому випадку не може звільняти відповідача від виконання зобов'язань щодо оплати придбаної електроенергії, оскільки такі обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов'язання.
Суд зазначає, що відсутність бюджетних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, про що, зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та "Бакалов проти України".
Суд також вважає необґрунтованим твердження відповідача про те, що виконання грошових зобов'язань відповідача перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років.
Так, відповідно до пункту 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" від 21.07.2020, що набрав чинності 01.08.2020, Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом з метою погашення заборгованості державного підприємства "Гарантований покупець" перед суб'єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилась станом на 1 серпня 2020 року, доручено розробити та подати до Верховної ради України законопроект щодо відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років.
Однак, наразі відсутній будь-який нормативних акт, який би на законодавчому рівні встановлював інший порядок та спосіб виконання зобов'язань Державного підприємства "Гарантований покупець" перед позивачем, ніж передбачено Договором та Порядком.
Крім того, в Законі України "Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" прописано лише механізми, які держава запроваджує, для того, щоби відповідач міг оплатити борги, однак зазначений Закон не містить будь-яких положень про те, що зобов'язання зі сплати не настало, чи, що воно зупинилося на час імплементації цих механізмів, чи про запровадження мораторію на виплату заборгованості.
Судом враховано, що саме між позивачем та відповідачем укладено Договір.
Зазначений Договір є підставою для виникнення зобов'язання, відповідних прав та обов'язків лише між позивачем та відповідачем. Договір не містить положень про права та обов'язки третіх осіб, зокрема Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", чи залежність виконання обов'язків відповідача від отримання останнім оплати від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго".
Таким чином, оскільки позивач не є стороною договору, укладеного між відповідачем та Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго", а також, оскільки відповідачем не надано доказів того, що він не міг виконати свої зобов'язання перед позивачем за рахунок інших коштів, суд дійшов висновку, що відповідач повинен сплатити кошти за куплену електричну енергію у відповідності до умов Договору.
Згідно з приписами статей 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до частин 1 та 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Норма щодо стягнення пені, узгоджена сторонами Договору, а отже є обов'язковою до виконання.
У статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Пунктом 4.6 Договору передбачено, що гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку або главі 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягувалися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки виробників за "зеленим" тарифом.
Позивач просить стягнути з відповідача 3 267 837,95 грн. - штрафу, розрахованого відповідно до п. 4.6 Договору, 1 517 816,33 грн. - пені, розрахованої відповідно до п. 4.6. Договору, 57 654,56 грн.- інфляційних втрат та 368 113,66 грн. - 3% річних.
Як встановлено судом, оплата відповідачем поставленої позивачем електроенергії за березень-липень 2020 мала бути здійснена відповідачем у три етапи: перший - до 15 числа (включно) розрахункового місяця, другий - до 25 числа (включно) розрахункового місяця, третій (остаточний - протягом двох робочих днів з дати затвердження Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг розміру вартості послуги), тобто в строки, які вище визначені судом, отже, відповідач є таким що прострочив.
Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок пені та штрафу за визначений позивачем період, суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним.
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно положень частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті електричної енергії, поставленої позивачем у березні-липні 2020 року, то вимоги останнього про стягнення 57 654,56 грн.- інфляційних втрат та 368 113,66 грн. - 3% річних є законними, обґрунтованими та арифметично вірними.
Відповідач вказує на наявність підстав для зменшення розміру неустойки, 3 % річних та інфляційних втрат та обґрунтовує це тим, що вимоги про стягнення неустойки, 3 % річних та інфляційних втрат не відповідають наслідкам порушення, а спрямовані виключно на додаткове збагачення.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому згідно положень частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Господарський суд повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
В свою чергу, відповідач, заявивши клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій не надав суду достатніх доказів та не навів обставин, які могли свідчити про поважність причин неналежного виконання зобов'язання, винятковість обставин чи невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) наслідкам порушення зобов'язання. Також відповідач не вказав про жодні обставини, які могли б свідчити про майновий стан сторін та соціальну значущість підприємства, що мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.
При цьому суд враховує також доводи позивача, що відповідачем за період з березня по червень 2020 року мало бути сплачено позивачу 49 824 347,57 грн., а натомість сплачено невелику частину і основна заборгованість на час винесення рішення становить 44 226 620,05 грн., однак при цьому, сума нарахованих штрафних санкцій не перевищує 12 % від суми боргу.
Також матеріалами справи підтверджується, що єдиним видом діяльності позивача є саме виробництво та продаж електричної енергії, відтак порушення обов'язку зі сплати боргу може суттєво вплинути на господарську діяльність позивача.
Враховуючи викладене, суд не вбачає об'єктивних підстав для зменшення розміру неустойки, заявленої позивачем.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами статей 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 49 438 042,55 грн., з яких 44 226 620,05 грн. основної заборгованості, 3 267 837,95 грн. штрафу, 1 517 816,33 грн. - пені, 57 654,56 грн. - інфляційних втрат та 368 113,66 грн. 3 % річних підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта Солар" до Державного підприємства "Гарантований покупець" за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про стягнення 49 438 042,55 грн. - задовольнити повністю.
2.Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27, ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта Солар" (54020, Миколаївська обл., місто Миколаїв, провулок Транспортний, будинок 9, ідентифікаційний код 41361086) 44 226 620 (сорок чотири мільйони двісті двадцять шість тисяч шістсот двадцять) грн. 05 коп. основного боргу, 3 267 837 (три мільйони двісті шістдесят сім тисяч вісімсот тридцять сім) грн. 95 коп. штрафу, 1 517 816 (один мільйон п'ятсот сімнадцять тисяч вісімсот шістнадцять) грн. 33 коп. пені, 368 113 (триста шістдесят вісім тисяч сто тринадцять) грн. 66 коп. 3% річних, 57 654 (п'ятдесят сім тисяч шістсот п'ятдесят чотири) грн. 56 коп. інфляційних втрат, 735 700 (сімсот тридцять п'ять тисяч сімсот) грн. 00 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено та підписано 22.03.2021
Суддя С. В. Стасюк