ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про закриття провадження у справі
10.03.2021Справа № 910/11792/20
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейдінг Груп" (01010, м. Київ, вул. Московська, буд. 8-б)
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25)
про визнання відсутнім права та стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 85 439, 63 грн.
Суддя Літвінова М.Є.
Представники учасників справи:
Від позивача: Соботник Р.В.;
Від відповідача: Яковченко Р.Г.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейдінг Груп" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" (далі - відповідач) про:
- визнання відсутнім у Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" права нараховувати, виставляти та направляти рахунки, а також отримувати чи стягувати у будь - який спосіб від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейдінг Груп" платежі за послугу з підтримки діяльності субрахунку UA -1;
- стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 85 439, 63 грн.
Разом із позовною заявою заявником подано заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2020 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейдінг Груп" про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/11792/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16.09.20.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2020, яку занесено до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання по справі № 910/11792/20 на 05.10.2020.
17.09.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
02.10.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
Представник відповідача у підготовчому засіданні 05.10.2020 заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для підготовки заперечень, яке було задоволено судом та відкладено підготовче засідання по справі № 910/11792/20 на 26.10.2020.
15.10.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли заперечення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 16.11.2020.
Судове засідання, призначене на 16.11.2020, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2020 призначено судове засідання у справі № 910/11792/20 на 14.12.2020.
11.12.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2020, яку занесено до протоколу судового засідання оголошено перерву по справі до 11.01.2021.
28.12.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення.
11.01.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли додаткові пояснення.
Судове засідання, призначене на 11.01.2021, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2021 призначено судове засідання у справі № 910/11792/20 на 08.02.2021.
05.02.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про відмову від позову, в якій представник позивача просить суд прийняти відмову від позовних вимог, закрити провадження у справі № 910/11792/20 та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 4 204, 00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000, 00 грн.
Представник позивача у судовому засіданні 08.02.2021 підтримав заяву про відмову від позову.
Представник відповідача у судовому засіданні 08.02.2021 заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості підготовки заперечень на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2021, яку занесено до протоколу судового засідання оголошено перерву по розгляду справи до 24.02.2021.
23.02.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли заперечення на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в яких відповідач зазначив, що не вчиняв протиправних дій, що привели б до виникнення спору. Справа по суті не розглядалась, жодні порушення з боку відповідача судом не встановлені. Усунення предмету спору після відкриття провадження у справі у даному випадку не свідчить про визнання або задоволення позовних вимог і не бути підставою для покладення судових витрат на відповідача.
Крім того, відповідач звернув увагу на те, що відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
За доводами відповідача, сума судових витрат, про стягнення якої просить позивач, є непропорційною до предмета спору, суперечить критеріям співмірності і розумності розміру витрат.
Окрім того, відповідач зазначив, що наданий позивачем детальний опис наданих послуг від 05.02.2021 не містить детального опису та містить абстракті формулювання аналіз первинних документів, аналіз судової практики, виготовлення та направлення копій для учасників судового процесу.
Разом з тим, відповідач вказав, що виїзд адвоката до суду, подання позовної заяви не належить до адвокатської діяльності, а тому витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані у якості витрат на професійну правничу допомогу. Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 9901/264/19.
Представник позивача у судовому засіданні 24.02.2021 заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості підготовки заперечень на клопотання відповідача від 22.02.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2021, яку занесено до протоколу судового засідання оголошено перерву по розгляду справи до 10.03.2021.
09.03.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли письмові пояснення щодо заперечень відповідача.
У судовому засіданні 10.03.2021 представник позивача підтримав заяву про відмову від позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000, 00 грн.
Представник відповідача у судовому засіданні 10.03.2021 заперечив щодо заяви про стягнення з відповідача суми судового збору та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000, 00 грн.
Судом у судовому засіданні 10.03.2021 вирішено частково задовольнити заяву позивача про відмову від позовних вимог, закриття провадження у справі № 910/11792/20, стягнення з відповідача суми судового збору у розмірі 4 204, 00 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000, 00 грн., з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
У відповідності до положень статті 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Як встановлено судом, в отриманій судом заяві позивач вказав, що відмовляється від позовних вимог та просить суд закрити провадження у справі.
Відповідна заява підписана представником позивача адвокатом Соботник Р.В., повноваження якого підтверджені ордером серії КС № 711452 від 05.10.2020.
За ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Стаття 231 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд закриває провадження у справі.
Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.
Позивачем подано до матеріалів справи платіжне доручення № 485 від 13.01.2021, з якого вбачається, що відповідачем в процесі розгляду справи по суті було повернуто суму у розмірі 85 439, 63 грн, що підтверджується платіжним дорученням з призначенням платежу « повернення по скасованим рахункам за послугу (ПД №5 від 07.07.2020) лист від 12.01.2021 № 1439/01).
Отже, надані докази свідчать про відсутність предмету спору, що у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, тягне за собою закриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").
Водночас, відповідно до ч. 9 ст. 129, ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Враховуючи, що позивач у даній справі не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, а також наявна заява позивача про відшкодування судових витрат за рахунок відповідача, суд вважає за можливе стягнути з відповідача судовий збір у сумі 4 204, 00 грн, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.
Крім того, ТОВ «Енерджі Трейдінг Груп» просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000, 00 грн., з огляду на наступне.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України).
Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
В обґрунтування вищевказаної заяви позивач надав наступні докази: Договір про надання правової допомоги № 052/20- МГ від 07.07.2020, замовлення № 1 від 07.07.2020 до договору про надання правової допомоги № 052/20-МГ від 07.07.2020, акт надання послуг № 10 від 05.02.2021, детальний опис наданих послуг (правової допомоги) від 05.02.2021, ордер серії КС № 711487 від 10.08.2020.
Судом встановлено, що 07.07.2020 року між Адвокатським об'єднанням «Моріс Груп» (далі - Адвокатське об'єднання) ТОВ «Енерджі Трейдінг Груп» (далі - клієнт) було укладено Договір надання правової допомоги № 052/20-МҐ від 07.07.2020 року.
Відповідно до п. 1.1. Договору про надання правової допомоги, в порядку та на умовах, визначених даним Договором, Адвокатське об'єднання зобов'язується надати Клієнту правову допомогу, а Клієнт зобов'язується належним чином прийняти її та оплатити.
Детальний перелік правових послуг, що входять в правову допомогу і надаються Клієнту, їх зміст, бажаний результат, кількісний та посадовий склад виконавців, прогнозована кількість годин надання правової допомоги, їх вартість та порядок оплати визначаються погодженими сторонами замовленнями на надання правової допомоги, які з моменту підписання сторонами або їх уповноваженими представниками стають невід'ємною частиною даного Договору (п. 1.2. Договору про надання правової допомоги).
Загальна вартість Договору визначається як сума вартості правової допомоги наданої у відповідності до погоджених сторонами замовлень та підтверджується актами надання послуг, підписаними сторонами протягом строку дії Договору (п. 4.1 Договору про надання правової допомоги).
Згідно з п. 4.2. Договору про надання правової допомоги, вартість правової допомоги, що надається Клієнту в рамках цього Договору, визначається сторонами у відповідних замовленнях на надання правової допомоги, в один із наступних способів чи шляхом їх поєднання: вартість правової допомоги Адвокатського об'єднання визначається, виходячи із погодинної тарифної ставки працівників Адвокатського об'єднання, наведеної в Додатку № 1 до Договору на основі фактично витраченого часу для надання правової допомоги клієнту, що підтверджується протоколом наданих послуг. Протокол наданих послуг обов'язково повинен містити наступну інформацію: найменування клієнта, реквізити договору та замовлення, завдання клієнта, період надання послуг, їх детальний перелік та зміст, кількісний та посадовий склад виконавців, кількість часу, витраченого кожним з виконавців на надання послуг, виражену погодинно, розмір тарифної ставки виконавців, її гривневий еквівалент, загальну кількість годин надання послуг та загальну вартість послуг (п. 4.2.1 Договору).
В п. 4.2.4. Договору про надання правової допомоги зазначено що вартість правової допомоги Адвокатського об'єднання визначається шляхом погодження сторонами фіксованої суми винагороди Адвокатського об'єднання, розмір якої не залежить від кількості працівників, залучених до виконання завдання Клієнта, а також строку його виконання. Фіксована сума винагороди може бути переглянута сторонами виключні необхідності надання додаткових послуг.
Порядок розрахунків визначається сторонами у відповідних замовленнях надання правової допомоги (п. 4.4. Договору про надання правової допомоги).
Додатком № 2 до Договору про надання правової допомоги підписано замовлення № 1 від 07.07.2020 року на надання правової допомоги.
Відповідно до п. 1 замовлення № 1, правовою допомогою, що надається є підготовка та подання до Господарського суду міста Києва позовної заяви про визнання відсутнім права у Приватного акціонерного товариства «Укренерго» права нараховувати, а також отримувати чи стягувати у будь - який спосіб від клієнта платіж за послугу з підтримки діяльності субрахунку та стягнення безпідставно набутих коштів, заяви про забезпечення позову та представництво інтересів Клієнта у Господарському суді міста Києва.
Згідно пункту 3.1 замовлення № 1 вартість правової допомоги, наданої Адвокатським об'єднанням в Господарському суді міста Києва, визначається шляхом погодження сторонами фіксованої суми винагороди Адвокатського об'єднання, розмір якої не залежить від кількості працівників, залучених до виконання завдання клієнта, а також строку його виконання та становить 50 000, 00 грн.
Оплата за правову допомогу здійснюється у національній валюті України - гривні, виключно у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахункий рахунок Адвокатського об'єднання, що вказаний в реквізитах Договору на виставленого рахунку на оплату, впродовж 7 (семи) робочих днів з дня набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили (п. 3.3 замовлення № 1).
Як встановлено судом, адвокат Соботник Ростислав Володимирович має право на заняття адвокатською діяльністю на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльності 000980 від 23.04.2014 року, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Івано - Франківської області № 1/17 від 23.04.2014 року.
На виконання замовлення № 1 до Договору про надання правової допомоги Адвокатським об'єднанням «Моріс Груп» в порядку надання ТОВ «Енерджі Груп» правової допомоги були надані наступні послуги по справі № 910/11792/20, що підтверджуються Актом надання послуг № 10 від 05.02.2021:
- аналіз первинних документів Клієнта;
- аналіз судової практики;
- підготовка та подання до Господарського суду міста Києва заяви про забезпечення позову ;
- підготовка та подання до Господарського суду міста Києва позовної заяви про визнання відсутнім права у ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» права нараховувати, виставляти та направляти рахунки, а також отримувати чи стягувати у будь-який спосіб від ТОВ «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙДІНГ ГРУП» платежі за послугу з підтримки діяльності субрахунку UA-1 та стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 85 439 гривень 63 копійки; виготовлення та направлення копій для учасників судового процесу.
- аналіз відзиву ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» від 14.09.2020 року;
- підготовка та подання до Господарського суду міста Києва відповіді ТОВ «Енерджі Трейдінг Груп» від 30.09.2020 року на відзив на позовну заяву; виготовлення та направлення копій для учасників судового процесу;
- аналіз заперечень ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» від 09.10.2020 року на відповідь відзив на позовну заяву; виготовлення та направлення копій для учасників судового процесу;
- підготовка та подання до Господарського суду міста Києва додаткових письмових пояснень ТОВ «Енерджі Трейдінг Груп» від 10.12.2020 року;
- підготовка та подання до Господарського суду міста Києва додаткових письмових пояснень ТОВ «Енерджі Трейдінг Груп» від 28.12.2020 року;
- підготовка до судових засідань;
- представництво інтересів ТОВ «Енерджі Трейдінг Груп» в судових засіданнях Господарському суді міста Києва;
- підготовка та подання до Господарського суду міста Києва заяви про відмову від позову, закриття провадження та стягнення судових витрат; виготовлення та направлення копій для учасників судового процесу.
Суд зазначає, що в силу приписів частини 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Суд зазначає, що надані позивачем договір, акт надання послуг, детальний опис наданих послуг на суму 50 000, 00 грн., не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18.
Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та у постанові від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, зазначила, що у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). У постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зауважила, що викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 правова позиція має враховуватись при вирішенні усіх наступних спорів у подібних правовідносинах.
У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтувати наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Отже, відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд має право за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але лише у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті, яка, зокрема встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справ. При цьому, для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов'язок доведення неспівмірності витрат.
Відповідач заперечив щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000, 00 грн та вказав, що вказана сума є непропорційною до предмета спору, суперечить критеріям співмірності і розумності розміру витрат.
Окрім того, відповідач зазначив, що наданий позивачем детальний опис наданих послуг від 05.02.2021 не містить детального опису та містить абстракті формулювання аналіз первинних документів, аналіз судової практики, виготовлення та направлення копій для учасників судового процесу.
Разом з тим, відповідач вказав, що виїзд адвоката до суду, подання позовної заяви не належить до адвокатської діяльності, а тому витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані у якості витрат на професійну правничу допомогу. Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 9901/264/19.
Водночас, беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами.
Суд вважає, що матеріалами справи не підтверджено необхідність виконання таких послуг, як виготовлення та направлення копій для учасників судового процесу, подання до суду.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Отже, така послуга як направлення документів відповідачу, так і подання таких документів до суду, не може бути віднесена до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені в ст. 1, 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", оскільки зазначені вище дії не є юридичними послугами, не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, а відтак витрати на них не можуть бути покладені судом на іншу сторону.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 9901/264/19.
У зв'язку з вищевикладеним, витрати на виготовлення та направлення копій для учасників судового процесу, подання до суду не можуть бути відшкодовані в якості витрат на професійну правничу допомогу і включення вартості таких послуг до розміру відшкодування за рахунок відповідача є безпідставним.
Також, суд критично оцінює співмірність розміру судових витрат, пов'язаних із наданням адвокатом послуг щодо підготовки та подання позовної заяви, аналіз первинних документів, аналіз судової практики, аналіз відзиву, аналіз заперечень, оскільки складання та подання позовної заяви з додатками, підготовка відзиву, на думку суду, і є тим часом, коли адвокат і вивчає судову практику і аналізує первинні документи, а тому надання послуг є необґрунтованим.
Крім того, у п. 4.2.1 вартість правової допомоги Адвокатського об'єднання визначається, виходячи із погодинної тарифної ставки працівників Адвокатського об'єднання, наведеної в Додатку № 1 до Договору на основі фактично витраченого часу для надання правової допомоги клієнту, що підтверджується протоколом наданих послуг.
Разом з цим, позивачем до матеріалів справи не додано Додатку № 1 до Договору та протоколу наданих послуг у відповідноті до п. 4.2.1 Договору.
Щодо посилання позивача у письмових запереченнях на висновок, який викладений у Постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.07.2020 по справі № 924/447/18, суд приймає його до уваги, проте, обґрунтованість розміру витрат на оплату послуг адвоката визначається на підставі всіх наявних у справі доказів.
Таким чином, суд вважає, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із ціною позову, складністю справи та виконаних адвокатом обсягом робіт (наданих послуг), стягнення адвокатських витрат у зазначеній позивачем сумі не відповідає критеріям розумності, необхідності, співрозмірності, справедливості і становить надмірний тягар для відповідача, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти, а також заперечення відповідача щодо суми витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню за представництво інтересів позивача складає 25 000, 00 грн.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Керуючись статтями 46, 130, 123, 129, 130, 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейдінг Груп" від позову у справі № 910/11792/20.
2. Закрити провадження у справі № 910/11792/20.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25; код ЄДРПОУ 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейдінг Груп" (01010, м. Київ, вул. Московська, буд. 8-б; код ЄДРПОУ 42563884) витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 204 (чотири тисячі двісті чотири) грн 00 коп, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн.
4. Відповідно до частини 2 статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили після її оголошення суддею та може бути оскаржена в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст ухвали складено та підписано 22.03.2021.
Суддя М.Є. Літвінова