ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 3/6829.04.10
За позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецекспулатація»
До Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи Поліщука
Костянтина Васильовича
Про стягнення 11 238,72 грн.
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін:
Від позивача Ковальчук В.М. -по дов. № 155/1/11-07 від 11.01.2010
Від відповідача не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»про стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи Поліщука Костянтина Васильовича заборгованості по орендній платі в сумі 11 238,72 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору оренди № 03/2810 від 21.12.2006.
Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву, поданому 25.03.2010, з заявленими позовними вимогами не погоджується повністю та звертає увагу суду на наступне. Термін дії договору оренди № 03/2810, як зазначає сам позивач, закінчився ще 19.12.2007(п.9.1). 3 наданих доказів незрозуміло, якою угодою між сторонами у справі керується КП «Київжитлоспецексплуатація»вимагаючи сплати заборгованості орендаря у розмірі 11 238,72 грн. і реєструючи відповідну заяву за №155/1/11 - 5576 23.12.2009. Згідно п.9.5. зазначеного договору договір припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. За п. 9.3. договору дія договору може бути продовженою на підставі рішення Київської міської ради. Це положення договору не передбачає альтернативи. Довідка про заборгованість, отримана відповідачем за описом вкладення у цінний лист, не стосується приміщення у буд. № 25 літер, оскільки у ній йдеться про приміщення, розташоване за адресою: пр-т Лісовий, буд.39, літера А. Сума заборгованості, вказана у довідці та акті звіряння, не відповідає орендній платні, зазначеній у п.3.1 договору, тобто 3 597,45 грн. за календарний місяць. Якими розрахунками, нормативними актами і на підставі яких домовленостей позивач встановлює заборгованість у 11 238,72 грн., матеріали справи не пояснюють.
Позивач у поданих через відділ діловодства 07.04.2010 поясненнях зазначив наступне. 18.02.2009 на адресу КП «Київжитлоспецексплуатація»надійшов лист Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи Поліщука Костянтина Васильовича від 02.02.2009 № 02-1/09 з повідомленням про те, що об'єкт оренди нежилого приміщення площею 116,00 кв. м. в будинку № 25 літер А на пр-т. Лісовий в м. Києві відповідачем не використовується. Враховуючи лист відповідача та керуючись п. 7.5 договору оренди від 21.12.2006 № 03/2810 після закінчення строку дії договору приміщення має бути передане орендодавцю (позивачу) за актом. Уповноваженим представником позивача складено акт приймання-передачі в якому зазначено що, нежиле приміщення площею 116,00 кв. м. в будинку № 25 літер А на пр-т. Лісовий в м. Києві, здав Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа Поліщук Костянтин Васильович про що свідчить печатка та належний підпис орендаря з вказаною датою 19.02.2009.
Відповідач в засідання суду 29.04.2010 не з'явився, відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Ухвали суду надсилались за адресами, що зазначені в позовній заяві : за юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України станом на 09.03.2010 : м. Київ, пр.-т Маяковського, 64-А, кв. 80 та за адресою об'єкта оренди: м. Київ, пр.-т Лісовий, 25 літер А.
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засідання 29.04.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою представника позивача, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Відповідно до п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Рішенням Київської міської ради № 34/91 від 28.09.2006 «Про затвердження Порядку передачі майна територіальної громади міста Києва в оренду, Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, Типового договору про оренду майна територіальної громади міста Києва»затверджено Порядок передачі майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - Порядок).
Згідно п. 2 за даним Порядком орендодавцями є - підприємства, установи, в господарському віданні та в оперативному управлінні яких перебуває майно територіальної громади міста Києва (будівлі, споруди, приміщення; окреме індивідуально визначене майно), в даному випадку КП «Київжитлоспецексплуатація».
Пункт 2.2.5 Статуту Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»одним з предметів діяльності позивача визначає передачу нежитлового фонду в користування на договірних засадах з дозволу власника або уповноваженого ним органу, здійснення контролю за виконанням договорів оренди нежилих приміщень.
Відповідно до п. 10 Порядку підставою для укладення основного договору оренди майна є рішення Київської міської ради.
21.12.2006 між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація»(орендодавець) та Фізичною особою -підприємцем Поліщук Костянтином Васильовичем (орендар) було укладено договір № 03/2810 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору позивач на підставі рішення Київської міської ради № 526/583-1 від 21.12.2006 передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно (нежилі приміщення) далі -об'єкт оренди, за адресою м. Київ, просп. Лісовий, 25 літер А для розміщення комп'ютерних та інтернет клубів.
Згідно п. 2.1. договору об'єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 116 кв. м., в тому числі у підвалі -116 кв. м.
Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди за період з 01.10.2008 до 19.02.2009, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 11 238,72 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.
Частина 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.
Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Пунктом 9.2. договору встановлено, що договір діє з 21.12.2006 по 19.12.2007.
Відповідно до п. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Положеннями статті 764 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Як вбачається з матеріалів справи позивач листом № 155/1/05-2995 від 24.12.2007 повідомив відповідача про закінчення дії договору оренди № 03/2810 від 21.12.2006 на нежитлове приміщення по пр.-ту Лісовому, 25 літер А у м. Києві і дія його припиняється та просив звільнити вказане приміщення та передати КП «Київжитлоспецексплуатація»за актом.
З урахуванням виконання позивачем вимог ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»суд приходить до висновку, що строк дії договору припинився 19.12.2007.
Відповідно до п. 9.5. договору договір припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до п. 2 ст. 26 та п. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Пунктом 4.14.. договору передбачено, що орендар після припинення дії договору оренди та у разі відмови у продовжені договору оренди зобов'язаний протягом 30 днів передати майно по акту приймання-передачі орендодавцю.
Як свідчать матеріали справи відповідач повернув об'єкт оренди позивача по акту приймання-передачі лише 19.02.2009.
Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.
Згідно п. 3.1 договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006 № 34/91 та на дату підписання договору становить 3 597,45 грн.
Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (п. 3.2. договору). Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених чинним законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою (п. 3.4. договору).
Пунктом 3.5. договору встановлено, що останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.
Отже, умовами договору передбачено, що зобов'язання орендаря по сплаті орендних платежів припиняються лише по поверненню орендованого приміщення за актом.
Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно п. 3.6. договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.
Всупереч вищеназваному договірному зобов'язанню відповідач не виконав своїх обов'язків в частинні внесення плати за оренду нежитлового приміщення, в результаті чого виникла заборгованість за період з 01.10.2008 по 19.02.2009 (дата повернення приміщення за актом), що становить 11 238,72 грн.
Свого контррозрахунку суми боргу відповідач не подав.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»однією із істотних умов договору оренди та основним обов'язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.
Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно п. 4.2. договору орендар зобов'язався вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 11 238,72 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи Поліщука Костянтина Васильовича (м. Київ, просп. Маяковського, 64-А, кв. 80, код 3008320595) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»(м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, код ЄДРПОУ 03366500) 11 238 (одинадцять тисяч двісті тридцять вісім) грн. 72 коп. боргу по орендній платі, 112 (сто дванадцять) грн. 38 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
СуддяВ.В. Сівакова
Рішення підписано 30.04.2010.