ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.03.2021Справа № 910/19895/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., дослідивши матеріали справи
за позовом приватного підприємства «Експерт Секьюріті»
до товариства з обмеженою відповідальністю «ТРК»
про стягнення 726881,86 грн.,
Представники:
не викликались
До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом приватне підприємство «Експерт Секьюріті» до товариства з обмеженою відповідальністю «ТРК» про стягнення 726881,86 грн., з яких: 335178,98 грн боргу, 352942,43 грн пені, 9116,84 грн інфляційних втрат, 9643,61 грн 3% річних,40000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умови договору підряду № ЕС-06/12/18 від 06.12.2018. Невиконання полягає в несплаті відповідачем вартості виконаних позивачем за договором робіт з улаштування систем димовидалення БЦ «Торонто».
Суд своєю ухвалою від 17.12.2020 відкрив провадження у справі № 910/19895/20 та постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач у відзиві на позов зазначив, що 21.12.2020 погасив 335178,98 грн боргу. Також відповідач вважає, що, з огляду на умови договору, зобов'язання є простроченим з 09.01.2020, а не з 27.12.2019, оскільки оплата підлягає здійсненню протягом п'яти робочих днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт. Не погодився відповідач з наданими позивачем розрахунками пені (на думку відповідача, при розрахунку пені слід застосувати законодавчі обмеження - подвійну облікову ставку НБУ та шестимісячний строк нарахування) і 3% річних. Витрати позивача на правову допомогу, як вважає відповідач, не аргументовані та не підтверджені. Такі витрати позивача не повинні перевищувати 10000 грн.
Відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 910/1417/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТРК» до приватного підприємства «Експерт Секьюріті» про визнання недійсним п. 8.3 договору підряду № ЕС-06/12/18 від 06.12.2018.
Суд, встановивши відсутність об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи № 910/1417/21, відмовив у задоволенні цього клопотання.
Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
06.12.2018 приватне підприємство «Експерт Секьюріті» (підрядник) та товариство з обмеженою відповідальністю «ТРК» (замовник) уклали договір підряду № ЕС-06/12/18 (далі - Договір), відповідно до умов якого підрядник зобов'язується власними або залученими силами виконати підрядні роботи з улаштування системи димовидалення в БЦ «Торонто» за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, 4-й, 7-й, 9-й поверхи.
Додатковими угодами № 1 від 01.02.2019, № 2 від 20.02.2019, № 3 від 15.05.2019, № 4 від 06.06.2019, № 5 від 29.07.2019, № 6 від 01.10.2019 сторони вносили зміни до Договору.
Згідно з п. 2.1 Договору загальна ціна є договірною, визначається на підставі
кошторисів (додаток № 1 до Договору) та становить 681878, 57 грн. в т.ч. ПДВ (20%) - 113646,43 грн. Ціна договору включає в себе вартість робіт та матеріалів і обладнання, які будуть використовуватися при виконанні робіт. Ціна договору - тверда.
У п. 2.2 Договору сторони погодили, що замовник оплачує виконання робіт таким чином: 70% від ціни договору замовник сплачує як авансовий платіж на підставі виставленого підрядником рахунку, 30% - від ціни договору замовник сплачує протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту підписання акту приймання - передачі виконаних робіт сторонами.
Відповідно до п. 6.1 Договору виконані роботи підрядник передає, а замовник приймає шляхом підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.
Фактично виконання робіт мало місце шляхом оформлення ряду актів робіт по мірі їх (робіт) фактичного виконання. Зокрема, між позивачем та відповідачем підписано такі акти здачі-приймання робіт: № 161 від 29 грудня 2018 р., № 42 від 5 березня 2019 р., № 132 від 5 березня 2019 р., № 133 від 5 березня 2019 р., № 34 від 5 березня 2019 р., № 135 від 5 березня 2019 р., № 136 від 5 березня 2019 р., № 137 від 5 березня 2019 р., № 43 від 14 травня 2019 р., № 149 від 7 серпня 2019 р., № 198 від 7 серпня 2019 р., № 199 від 7 серпня 2019 р., № 200 від 7 серпня 2019 р., № 262 від 7 серпня 2019 р., № 378 від 1 листопада 2019 р., № 442 від 1 листопада 2019 р., № 565 від 19 грудня 2019 р., № 566 від 19 грудня 2019 р., № 631 від 19 грудня 2019 р., № 632 від 19 грудня 2019 р., № 564 від 27 грудня 2019 р.
Як зазначено вище, остаточний розрахунок здійснюється відповідачем протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт. Оскільки за умовами Договору остаточний розрахунок здійснюється разовим платежем, при визначенні дати його відліку слід керуватись актом, останнім за часом складання.
Сторони підписали останній акт 27.12.2019, отже, з урахуванням вихідних днів (субота, неділя) та додаткових державних вихідних днів (1-е та 7-е січня 2020 року), відповідач повинен був до 08.01.2020 включно сплатити за виконанні роботи.
Відповідач визнав, що борг на суму 335178,98 грн.
За правилами ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.
Згідно з нормами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем на суму 335178,98 грн належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.
Після відкриття провадження у справі, відповідач сплатив 335178,98 грн боргу (платіжне доручення № 2179 від 21.12.2020). Така дія свідчить про відсутність на час прийняття рішення спору між сторонами в цій частині, а тому суд закриває провадження у справі щодо вимог про стягнення 335178,98 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України - у зв'язку з відсутністю предмету.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 8.3 Договору за порушення термінів оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,3% від розміру прострочених розрахунків, за кожен день прострочення оплати.
Позивач заявив до стягнення з відповідача 352942,43 грн пені за період з 27.12.2019 по 11.12.2020.
Водночас, відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, пеня підлягає нарахуванню тільки протягом шести місяців з дня прострочення зобов'язання.
Як зазначено вище, відповідач повинен сплатити за виконані роботи до 08.01.2020 включно, тому виконання зобов'язання прострочено з 09.01.2020, а нарахування пені є припиненим з 10.07.2020.
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення
33517809.01.2020 - 30.01.20202213.5000 %5439.77
33517831.01.2020 - 12.03.20204211.0000 %8461.87
33517813.03.2020 - 23.04.20204210.0000 %7692.61
33517824.04.2020 - 11.06.2020498.0000 %7179.77
33517812.06.2020 - 09.07.2020286.0000 %3077.04
Всього:31851.07
За розрахунком суду до стягнення з відповідача підлягає 31851,07 грн пені. Суд відмовляє в частині стягнення 321091,36 грн. пені.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
33517809.01.2020 - 11.12.20203383 %9286.08
За розрахунком суду до стягнення з відповідача підлягає 9286,08 грн 3% річних. Суд відмовляє у стягненні 357,53 грн 3% річних.
Суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 9116,84 грн інфляційних втрат за період січень-жовтень 2020 року.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з такого.
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані з залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі частково задоволення позову також покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України).
Отже, з урахуванням наведених правил розподілу судових витрат, на відповідача покладається судовий збір з вимог, які судом задоволені, а саме: з вимог про стягнення 31851,07 грн пені, 9286,08 грн 3% річних та 9116,84 грн інфляційних втрат. Судовий збір з інших вимог покладаєть на позивача.
При зверненні з позовом до суду позивач, відносячи вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу до судових витрат, помилково включив до складу ціни позову 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, сплативши за неї судовий збір. Оскільки судові витрати не відносяться до сум, які визначають ціну позову (ст. 163 ГПК України), а мають самостійну правову природу, що пов'язана з розглядом справи, сплачений позивачем судовий збір з 20000 грн витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 300 грн є безпідставним та підлягає поверненню позивачу з витрат Державного бюджету України.
З інших вимог, що задоволені, у розмірі 50253,99 грн (31851,07 грн пені, 9286,08 грн 3% річних та 9116,84 грн інфляційних втрат) судовий збір покладається на відповідача, який становить 753,81 грн.
Судовий збір у розмірі 5027,38 грн з вимоги про стягнення 335178,98 грн боргу, провадження у якій підлягає закриттю, відповідно до правил ст. 7 Закону України «Судовий збір» повертається позивачу.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40000,00 грн. суд виходить з такого.
Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених ним витрат позивач долучив до матеріалів справи:
- копію договору № 26/20 про надання правової допомоги (адвокатська угода) від 20.10.2020;
- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;
- ордер;
- копію платіжного доручення № 343 від 30.12.2020 на суму 20000,00 грн. (за вивчення наданих документів);
Відповідно до умов договору № 26/20 про надання правової допомоги (адвокатська угода) від 20.10.2020 позивач сплачує 20000,00 грн. протягом 20 днів з дати винесення Господарським судом міста Києва ухвали про відкриття провадження у справі, 20000,00 грн. позивач сплачує протягом 10 днів з моменту прийняття господарським судом рішення про задоволення (повне або часткове) позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу або прийняття господарським судом ухвали про закриття провадження в зв'язку із розрахунком відповідача (за відсутністю предмету спору) або ухвали про затвердження мирової угоди.
За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).
Згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу ).
Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 по справі № 922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» Європейський суд з прав людини, вирішуючи обов'язковість для цього суду угоди, укладені заявником зі своїм адвокатом стосовно палити за надані послуги, яка (така плата) є співставна з «гонораром успіху», вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові і інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але у ураховуючи те, чи були вони розумними.
Отже, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
З огляду на це відсутні підстави для покладення на відповідача витрат у розмірі 20000 грн «адвокатського гонорару успіху».
Ураховуючи, що розгляд цієї справи здійснюється у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання, приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, сплату відповідачем боргу, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи, ціною позову та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Предмет спору в цій справі не є складним, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, а тому суд погоджується з доводами відповідача, що розумний розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 10000 грн. Виходячи з визначеного законом правила пропорційного розподілу цих витрат, на відповідача покладаються витрати на професійну правничу допомогу з вимог, що були заявлені обґрунтовано (з вимог про стягнення 335178,98 грн, 31851,07 грн пені, 9286,08 грн 3% річних та 9116,84 грн інфляційних втрат).
Суд покладає на відповідача 5452,58 грн (50253,99+335178,98)/706881,86)х10000,00) витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовольнити частково позов приватного підприємства «Експерт Секьюріті» до товариства з обмеженою відповідальністю «ТРК».
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ТРК» (вул. Гарматна, 4, м. Київ, 03067, код 30370381) на користь приватного підприємства «Експерт Секьюріті» (пр-т В. Лобановського, 150-а, оф. 82, м. Київ, 03118, код 34690962) 31851,07 грн. пені, 9286,08 грн. 3% річних, 9116,84 грн. інфляційних втрат, 753,81 грн. судового збору, 5452,58 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Закрити провадження в частині стягнення 335178,98 грн. боргу.
Відмовити в іншій частині позову.
Повернути приватному підприємству «Експерт Секьюріті» (пр-т В. Лобановського, 150-а, оф. 82, м. Київ, 03118, код 34690962) з Державного бюджету України розмірі 5327,38 грн. судового збору.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана в порядку, передбаченому підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України».
Суддя С. А. Ковтун