вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
22.03.2021м. ДніпроСправа № 904/7050/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко І. В.
за участю секретаря судового засідання Безрідної Ю.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ"
до КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА "КРИВБАСВОДОКАНАЛ"
про стягнення 1088548,15грн., з яких 957275,54грн. основної заборгованості; 69236,03грн. пені; 25455,61грн. трьох процентів річних; 36580,97грн. інфляційних втрат (договір №10 від 28.01.2011 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді)
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Біла К.О. представник на підставі довіреності
РУХ СПРАВИ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 22.12.2020 за вих.№5446/09 до КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА "КРИВБАСВОДОКАНАЛ" (далі - відповідач) в якій просить суд стягнути 1088548,15грн., з яких 957275,54грн. основної заборгованості; 69236,03грн. пені; 25455,61грн. трьох процентів річних; 36580,97грн. інфляційних втрат (договір №10 від 28.01.2011 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді).
Позовні вимоги обґрунтовано на підставі договору №10 від 28.01.2011 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.
Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/7050/20 визначено суддю Петренка Ігоря Васильовича, що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2020.
Ухвалою від 04.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. У задоволенні клопотання позивача про розгляд справи №904/7050/20 за правилами спрощеного позовного провадження відмовлено. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 26.01.2021.
11.01.2021 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшло клопотання від 06.01.2021 за вих.№0179 про зупинення провадження у справі у якому просить суд зупинити провадження у справі №904/7050/20 у зв'язку із неможливістю її розгляду до вирішення пов'язаної справи №904/6087/20. Ухвалою від 26.01.2021 дозволено позивачу подати додаткові пояснення щодо необхідності зупинення провадження у справі №904/7050/20 в строк до 05.02.2021. Розгляд клопотання відповідача від 06.01.2021 за вих.№0179 про зупинення провадження відкладено. 27.01.2021 через відділ документального забезпечення від позивача надійшли заперечення від б/д за вих.№б/н проти клопотання відповідача про зупинення провадження у справі. Ухвалою від 16.02.2021 у задоволенні клопотання відповідача від 06.01.2021 за вих.№0179 про зупинення провадження у справі №904/7050/20 відмовлено.
19.01.2021 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшов відзив від 18.01.2021 за вих.№б/н у якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог; судові витрати покласти на позивача. Ухвалою від 26.01.2021 відзив від 18.01.2021 за вих.№б/н з доданими до нього документами прийнято до розгляду.
25.01.2021 (електронною поштою) та 26.01.2021 (Укрпоштою) через відділ документального забезпечення від позивача надійшло клопотання від б/д за вих.№б/н щодо відкладення розгляду справи на іншу дату через велике навантаження і неможливість прибути в судове засідання призначене на 26.01.2021. Ухвалою від 26.01.2021 клопотання позивача від б/д за вих.№б/н щодо відкладення розгляду справи задоволено.
Ухвалою від 26.01.2021 підготовче засідання відкладено на 16.02.2021.
Ухвалою від 16.02.2021 підготовче провадження закрито; справу призначено до розгляду по суті 22.03.2021.
В судове засідання, яке відбулося 22.03.2021, явку забезпечив представник відповідача; позивач явку представника не забезпечив.
Судовий процес, на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.
В судовому засіданні, яке відбулося 22.03.2021, здійснено розгляд справи по суті.
Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 194 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні, яке відбулося 22.03.2021, в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
28.01.2011 між позивачем (далі - позивач, теплопостачальна організація) та відповідачем (далі - відповідач, покупець-споживач) укладено договір №10 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (далі - договір).
Позивач наголошує, що відповідач не виконав свої зобов'язання в частині своєчасної оплати теплової енергії.
Водночас позивач зазначає, що належним чином виконав свої договірні зобов'язання, що підтверджується Актами здачі-приймання робіт (надання послуг), а саме:
- Актом передачі-приймання теплової енергії (надання послуг) №7097 від 30.11.2019 на суму 138292,38грн.;
- Актом передачі-приймання теплової енергії (надання послуг) №8303 від 31.12.2019 на суму 370729,24грн.;
- Актом передачі-приймання теплової енергії (надання послуг) №536 від 31.01.2020 на суму 331623,86грн.;
- Актом передачі-приймання теплової енергії (надання послуг) №1598 від 29.02.2020 на суму 6219,76грн.;
- Актом передачі-приймання теплової енергії (надання послуг) №3141 від 31.03.2020 на суму 38968,16грн.;
- Актом передачі-приймання теплової енергії (надання послуг) №3750 від 30.04.2020 на суму 15642,14грн.
Позивач вказує, що відповідач у період з 01.11.2019 по 15.04.2020 не виконав свої зобов'язання щодо здійснення оплати за поставлену теплову енергію, у зв'язку із чим станом на 21.12.2020 утворилася заборгованість у розмірі 957275,54грн.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань позивач нарахував відповідачу:
- пеню за загальний період прострочення з 15.01.2020 по 13.11.2020 на загальну суму 69236,03грн.;
- три проценти річних за загальний період прострочення з 15.12.2019 по 21.12.2020 на загальну суму 25455,61грн.;
- інфляційні втрати за загальний період прострочення з січня 2020 року по листопад 2020 року на загальну суму 36580,97грн.
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач вказує, що позивач не долучив до позовної заяви первинних документів, а саме рахунків передбачених пунктом 4.2.5 договору.
Відповідач зазначає, що неодноразово звертався до позивача з пропозиціями припинити дію договору та подачу теплової енергії. Крім цього, у листопаді 2020 року (лист від 17.11.2020 №4743/30) позивач зазначив, що лютому, березні та квітні 2020 року частина об'єктів відповідача, а саме 10 з 39 визначених у дислокації додатку №1 до додаткової угоди №2 від 05.12.2013 до договору отримували теплову енергію, хоча відповідач спростовує факт споживання теплової енергії, надаючи оформленні відмови у січні та лютому 2020 року від їх отримання. Враховуючи викладене відповідач констатує припинення позивачем у лютому 2020 року користування тепловою енергією шляхом переходу на альтернативне опалення.
Відповідач скептично оцінює надані позивачем акти здачі-приймання робіт №536, №1598, №3141, №3750, оскільки вони не визнані відповідачем і не підтверджують факт набуття означеного в актах обсягу теплової енергії.
СТРОК ДЛЯ ПОДАЧІ ВІДПОВІДІ НА ВІДЗИВ.
Відзив позивач отримав 20.01.2021, що підтверджується витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень.
Позивачу в ухвалі від 26.01.2021 роз'яснено, що відповідно до статті 184 Господарського процесуального кодексу України він має право надати відповідь на відзив, яка має відповідати вимогам статті 166 Господарського процесуального кодексу України.
В ухвалі від 26.01.2021 визначено строк для подачі відповіді на відзив протягом трьох днів від дати отримання відзиву.
Отже, визначений господарським судом строк для подачі відповіді на відзив тривав по 25.01.2021.
Згідно з частиною 7 статті 116 Господарського процесуального кодексу України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Отже, з урахуванням строків, встановлених Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 за №173/24950, строк для подачі заперечень є таким, що сплив 29.01.2021.
ДОВОДИ ПОЗИВАЧА НА ВІДЗИВ.
Відповідь на відзив не надійшла.
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є такі: 1. Обставини укладання договору. 2. Природа договору. 3. Факт поставки товару. 4. Строк оплати. Наявність часткової оплати. Існування заборгованості. 5. Правомірність нарахування пені. 6. Правомірність нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
1. Обставини укладання договору.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).
Між позивачем (далі - позивач, теплопостачальна організація) та відповідачем (далі - відповідач, споживач), (разом іменовані - сторони) укладено договір №10 40-ЕНЕРГО від 28.01.2011 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (далі - договір).
Предмет договору. Теплопостачальна організація-продавець бере на себе зобов'язання постачати споживачеві-покупцю теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач-покупець зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими згідно чинного законодавства тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (пункт 1.1 договору).
Ціна договору врегульована розділом 6. Порядок та умови проведення розрахунків та пунктом 2 Додатку №1 до договору (в редакції додаткової угоди №2 від 05.12.2013) у якому закріплено, що орієнтовна вартість теплової енергії, що постачається споживачу за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладення договору становить 2765915,34грн., у тому числі ПДВ 460985,89,00грн.
Строк. Цей договір набуває чинності з моменту фактичного надання послуг теплопостачання та діє до 31.12.2011 (пункт 10.1 договору). Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін (пункт 10.3 договору).
Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним.
Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
2. Природа договору.
За договором купівлі-продажу, відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
За правовою природою укладений між сторонами договір є договором енергопостачання.
Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору енергопостачання, є господарськими зобов'язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
3. Факт поставки товару.
Частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (стаття 663 Цивільного кодексу України).
Теплова енергія постачається споживачу - покупцю в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною, на такі потреби:
- опалення та вентиляцію - в період опалювального періоду;
- гаряче водопостачання - протягом року (за наявності виділеного об'єму природного газу) (пункт 2.1 договору).
Відповідно до підпункту 4.2.5 пункту 4.2 договору на теплопостачальну організацію покладено обов'язок виписувати рахунки споживачеві для оплати спожитої ним теплової енергії у звітному періоді не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, а також направляти акти здачі-приймання послуг, які підтверджують обсяг отриманої теплової енергії та які повинні бути повернуті в підписаному або в не підписаному вигляді до 20 числа місяця, наступного за звітним.
На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач передав відповідачу теплову енергію на загальну суму 957275,54грн., що підтверджується:
- Актом передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) №7097 від 30.11.2019 на суму 138292,38грн.;
- Актом передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) №8303 від 31.12.2019 на суму 370729,24грн.;
- Актом передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) №536 від 31.01.2020 на суму 331623,86грн.;
- Актом передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) №1598 від 29.02.2020 на суму 62019,76грн.;
- Актом передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) №3141 від 31.03.2020 на суму 38968,16грн.;
- Актом передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) №3750 від 30.04.2020 на суму 15642,14грн.
Господарський суд встановив, що відповідач підписав Акт передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) №7097 від 30.11.2019 на суму 138292,38грн. та Акт передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) №8303 від 31.12.2019 на суму 370729,24грн. Решта Актів передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) залишено не підписаними з боку відповідача.
Відповідно до Додатку №1 до цього договору визначені обсяги та порядок постачання теплової енергії споживачу в період з 01.01.2011 по 31.12.2011. В пункті 5 вказаного Додатку закріплено, що при відсутності розбіжностей з обох сторін по обсягах відпуску теплової енергії в поточному році, термін дії даного додатку продовжується на кожний наступний рік.
Надаючи юридичну оцінку договору, укладеному між сторонами та додатків до нього, господарський суд визнає узгодженими обсяги та порядок постачання теплової енергії споживачу у період з 01.01.2019 по 31.12.2019 та з 01.01.2020 по 31.12.2020, тобто у спірний період, так як заборгованість відповідача перед позивачем виникла у період з листопада 2019 року по квітень 2020 року.
Водночас матеріали справи містять листування на яке посилається відповідач у відзиві і господарський суд аналізуючи його констатує таке.
Відповідач листом від 21.02.2020 за вих.№2139 "Про розірвання договору" звернувся до позивача з вимогою розірвати договір з 10.02.2020, у зв'язку із тим, що у споживача відпала потреба у тепловій енергії.
Листом від 05.10.2020 за вих.№9124 "Щодо припинення дії договору" відповідач звернувся до позивача з вимогою припинити дію даного договору, у зв'язку із відключенням подачі теплової енергії, яка постачалася за цим договором на об'єкти споживача.
Відповідач надав перший аркуш листа позивача від 17.11.2020 за вих.№4743/30 у якому позивач визнав, що листом повідомлено відповідача про припинення подачі теплоносія на об'єкти відповідача. Крім цього, позивач повідомив, що станом на 16.01.2020 частково припинено подачу теплоносія, проте у лютому, березні та квітні місяці частина об'єктів відповідача отримували теплову енергію. Позивач повідомив, що припинення подачі теплоносія за об'єктами, які отримували теплову енергію у лютому, березні та квітні відбулося 15.04.2020 згідно з Рішенням Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 30.03.2020 №176.
Листом від 23.01.2020 за вих.№109, листом від 03.02.2020 за вих.№1291, листом від 07.02.2020 за вих.№1533 відповідач звертався до позивача з вимогами про відключення теплоносія на визначених об'єктах, перелік яких вказано і становить 19 об'єктів.
Господарський суд звертає увагу, що Умови припинення постачання теплової енергії визначені Додатком №2 до договору.
Крім цього, Додатком №1 договору визначено Дислокацію об'єктів відповідача з тепловим навантаженням у якому міститься 39 об'єктів.
Дослідивши листування сторін, господарський суд вбачає визнання позивачем часткового припинення подачі теплоносія станом на 16.01.2020 і повного його припинення 16.04.2020.
Отже, логічним та вірогідним є висновок, що подача теплоносія на об'єкти відповідача здійснювалася у спірний період, що підтверджується Актом передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) №7097 від 30.11.2019 на суму 138292,38грн.; Актом передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) №8303 від 31.12.2019 на суму 370729,24грн.; Актом передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) №536 від 31.01.2020 на суму 331623,86грн.; Актом передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) №1598 від 29.02.2020 на суму 62019,76грн.; Актом передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) №3141 від 31.03.2020 на суму 38968,16грн.; Актом передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) №3750 від 30.04.2020 на суму 15642,14грн.
Відтак, у відповідача виник обов'язок з оплати отриманої теплової енергії.
Господарський суд доходить висновку, що належні докази припинення дії договору у спірний період відповідачем не надано. Крім цього, подання саме відповідачем позову до позивача про розірвання спірного договору свідчить про визнання останнім його дії (справа Господарського суду Дніпропетровської області №904/6087/20).
Отже, факт поставки теплової енергії позивачем відповідачу на суму 957275,54грн. визнається підтвердженим.
4. Строк оплати. Наявність часткової оплати. Існування заборгованості.
Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У відповідності до пунктів 6.1., 6.2, 6.3 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі, відповідно до тарифів.
Розрахунковим періодом є календарний місяць.
Оплата за теплову енергію здійснюється споживачем-покупцем виключно грошовими коштами відповідно до встановлених тарифів шляхом 30 (тридцяти) відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів споживання теплової енергії за 5 (п'ять) днів до початку здійснення споживання. Решта 70 (сімдесят) відсотків вартості планових обсягів споживання теплової енергії сплачується споживачем-покупцем протягом місяця споживання теплової енергії. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором. Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 14-ого числа місяця, наступного за місяцем споживання теплової енергії (редакція викладена у Додатковій угоді №1 від 07.10.2011).
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку постачальника за договором поставити товар відповідає обов'язок покупця оплатити його вартість.
Господарський суд констатує, що строк оплати теплової енергії за період з листопада 2019 року по квітень 2020 року є таким, що настав.
Доказів оплати теплової енергії в сумі 957275,54грн. відповідач не надав.
Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.
Заперечення відповідача в частині відсутності рахунків передбачених пунктом 4.2.5 договору відхиляються як необґрунтовані з огляду на таке.
Рахунок за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а він має лише інформаційний характер. Рахунок є розрахунковим документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. Ненадання рахунка, у контексті спірних правовідносин, не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність рахунка не звільняє відповідача від обов'язку сплатити грошові кошти за договором. Близька за змістом правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 зі справи №918/537/18, від 29.08.2019 зі справи №905/2245/17, від 26.02.2020 зі справи №915/400/18, від 29.04.2020 зі справи №915/641/19.
Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 957275,54грн. є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
5. Правомірність нарахування пені.
У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Одним із наслідків порушення зобов'язання є оплата пені.
Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Підпунктом 7.2.7 пункту 7.2 договору, з урахуванням Протоколу урегулювання розбіжностей від 02.03.2011 визначено, що за порушення строків сплати за отриману теплову енергію стягується пеня у розмірі 0,1% вартості послуг, за які допущено прострочення за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Щодо розрахунку пені.
Позивач нарахував пеню за загальний період прострочення з 15.01.2020 по 13.11.2020 на загальну суму 69236,03грн.
Відповідач контррозрахунку не надав.
Господарський суд перевірив розрахунок пені здійснений позивачем та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.
6. Правомірність нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо розрахунку трьох процентів річних.
Позивач нарахував три проценти річних за загальний період прострочення з 15.12.2019 по 21.12.2020 на загальну суму 25455,61грн.
Відповідач контррозрахунок трьох процентів річних не надав.
Господарський суд перевірив розрахунок трьох процентів річних та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо розрахунку інфляційних втрат.
Позивач нарахував інфляційні втрати за загальний період прострочення з січня 2020 року по листопад 2020 року на загальну суму 36580,97грн.
Відповідач контррозрахунок інфляційних втрат не надав.
Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покласти на відповідача.
Керуючись статтями 2, 5, 14, 73, 74-80, 86, 91, 129, 194, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ.
Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" (Україна, 50014, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, ВУЛИЦЯ ЕЛЕКТРИЧНА, будинок 1; ідентифікаційний код 00130850) до КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА "КРИВБАСВОДОКАНАЛ" (Україна, 50027, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, ВУЛИЦЯ ЄСЕНІНА, будинок 6А; ідентифікаційний код 03341316) про стягнення 1088548,15грн., з яких 957275,54грн. основної заборгованості; 69236,03грн. пені; 25455,61грн. трьох процентів річних; 36580,97грн. інфляційних втрат (договір №10 від 28.01.2011 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді) задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА "КРИВБАСВОДОКАНАЛ" (Україна, 50027, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, ВУЛИЦЯ ЄСЕНІНА, будинок 6А; ідентифікаційний код 03341316) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" (Україна, 50014, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, ВУЛИЦЯ ЕЛЕКТРИЧНА, будинок 1; ідентифікаційний код 00130850) 957275,54грн. (дев'ятсот п'ятдесят сім тисяч двісті сімдесят п'ять грн. 54 коп.) основної заборгованості; 69236,03грн. (шістдесят дев'ять тисяч двісті тридцять шість грн. 03 коп.) пені; 25455,61грн. (двадцять п'ять тисяч чотириста п'ятдесят п'ять грн. 61 коп.) трьох процентів річних; 36580,97грн. (тридцять шість тисяч п'ятсот вісімдесят грн. 97 коп.) інфляційних втрат; 16328,22грн. (шістнадцять тисяч триста двадцять вісім грн. 22 коп.) судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Складання повного рішення відкладено на строк не більш як десять днів з дня закінчення розгляду справи.
Дата підписання та складення повного судового рішення - 23.03.2021.
Суддя І.В. Петренко