вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"11" березня 2021 р. м. Вінниця Cправа № 902/1106/19
Господарський суд Вінницької області у складі:
головуючий суддя Міліціанов Р.В.,
при секретарі Сичук І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, код - 20077720
до: Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", вул. 600-річчя, буд. 13, м. Вінниця, 21100, код - 33126849
про стягнення 2 337 810,67 грн
24.12.2019 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № 14/4-1480-19 від 10.12.2019 року Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" про стягнення 2 337 810,67 грн заборгованості, з яких 1 637 365,76 грн пеня, 331 041,98 грн 3% річних та 369 402,93 грн інфляційних втрат за договором купівлі-продажу природного газу № 3154/1718-БО-1 від 14.09.2017 року.
Правовими підставами звернення до суду позивача із вказаним позовом стало неналежне виконанням відповідачем грошових зобов'язань в частині прострочення оплати поставленого природного газу за договором купівлі-продажу природного газу № 3154/1718-БО-1 від 14.09.2017 року.
В зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" штрафних санкцій з яких 1 637 365,76 грн пеня, 331 041,98 грн 3% річних та 369 402,93 грн інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 27.12.2019 року позов залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 164, ГПК України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
11.01.2020 року до суду надійшла заява позивача № 14/4-120-20 від 09.01.2020 року про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 16.01.2020 року відкрито провадження у справі № 902/1106/19 у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.02.2020 року.
04.02.2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 34/221 від 03.02.2020 року, в якому останній позовні вимоги не визнає вважає їх недостатньо обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі. Також у відзиві, останній просить суд відмовити в задоволені позовних вимог в частині стягнення пені в повному обсязі або зменшити її розмір до 16 373,66 грн.
11.02.2020 року від представника відповідача надійшло клопотання № 34/300 від 10.02.2020 року, в якому останній в зв'язку з відсутністю можливості бути присутнім в судовому засіданні просить суд відкласти підготовче судове засідання на іншу дату.
12.02.2020 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзиві № 14/4-954-20 від 10.02.2020 року, в якій останній підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд поновити строк для подання відповіді на відзив.
В судовому засіданні 12.02.2020 року судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/1106/19 на 11.03.2020 року об 12:00 год., яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 13.02.2020 року повідомлено сторін про дату судового засідання.
В судовому засіданні 11.03.2020 року оголошено перерву до 08.04.2020 року.
Ухвалою суду від 13.04.2020 року повідомлено учасників, що підготовче судове засідання у справі № 902/1106/19 відбудеться 27.04.2020 року об 11:00 год. в приміщенні Господарського суду Вінницької області (вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, 3-й поверх, зал № 1).
23.04.2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання № 34/746 від 17.04.2020 року про відкладення судового засідання на іншу дату, в зв'язку з обмежувальними заходами введеними на період дії карантину.
В судовому засіданні 27.04.2020 року судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/1106/19 на 20.05.2020 року об 11:00 год., яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 28.04.2020 повідомлено сторін про дату наступного судового засідання.
19.05.2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання № 34/1000 від 18.05.2020 року, в якому останній у зв'язку з введеними карантинними заходами та з метою недопущення розповсюдження коронавірусної інфекції просить суд відкласти судове засідання на іншу дату.
Ухвалою суду від 20.05.2020 року зупинено провадження у справі № 902/1106/19 до розгляду Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 904/1210/18.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2020 року касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково. Скасовано Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2019 у справі № 904/1210/18 та направлено справу № 904/1210/18 до Центрального апеляційного господарського суду на новий розгляд.
Ухвалою суду від 04.08.2020 року поновлено провадження у справі № 902/1106/19 та призначено до розгляду по суті 20.08.2020 року.
12.08.2020 року на електронну адресу суду від позивача надійшла заява (№ 39/5-1063-20 від 12.08.2020 року) про забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконферекнцзв'язку EasyCon.
Ухвалою суду від 14.08.2020 року задоволено заяву представника позивача та забезпечено проведення судового засідання призначеного на 20.08.2020 року об 10:30 год. у справі № 902/1106/19 за участю адвоката Безпалюка О.Л. в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконферекнцзв'язку EasyCon.
В судовому засіданні 20.08.2020 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 902/1106/19 для судового розгляду по суті на 30.09.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 02.09.2020 року повідомлено сторін про дату наступного судового засідання.
Ухвалою суду від 30.09.2020 року зупинено провадження у справі № 902/1106/19 до розгляду Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 903/918/19.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2020 року касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково. Скасовано Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2020 та Рішення Господарського суду Волинської області від 28.01.2020 у справі №903/918/19 та направлено справу №903/918/19 на новий розгляд до Господарського суду Волинської області.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 08.02.2021 року у справі № 903/918/19 позов задоволено частково. Стягнуто з Підприємства теплових мереж "Ковельтепло" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 117 597,08 грн. пені, 46 275,57 грн. трьох процентів річних, 62 452,47 грн. суми індексу інфляції, а всього 226 325,12 грн., а також 5 158,83 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору за подання позовної заяви, 14 638,50 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору за подання апеляційної скарги, 19 518,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору за подання касаційної скарги.
Ухвалою суду від 18.02.2021 року поновлено провадження у справі № 902/1006/19 та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 11.03.2021 року.
10.03.2021 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання (вх.канц. № 01-34/2240/21 від 10.03.2021 року), в якому останній, в зв'язку з перебуванням на лікарняному, просить суд проводити судове засідання за його відсутності або відкласти розгляд справи на іншу дату.
11.03.2021 року на адресу суду від представника відповідача надійшла заява (б/н від 11.03.2021 року) (вх.канц. № 01-34/2297/21 від 11.03.2021 року), в якій останній зазначає, що заперечує проти позову та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач, в якості підстави заявлених вимог посилається на укладення між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" Договору постачання природного газу № 3154/1718-БО-1 від 14.09.2017 року.
В зв'язку з неналежним виконанням Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" грошових зобов'язань в частині прострочення оплати поставленого природного газу, в останнього утворилась заборгованість в сумі 2 337 810,67 грн.
Враховуючи викладене позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача штрафних санкцій з яких 1 637 365,76 грн пеня, 331 041,98 грн 3% річних та 369 402,93 грн інфляційних втрат за Договором купівлі-продажу природного газу № 3154/1718-БО-1 від 14.09.2017 року.
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх недостатньо обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.
Відповідач вживав всіх належних від нього заходів щодо належного виконання своїх зобов'язань згідно договору. Заборгованість виникала в зв'язку з недостатністю коштів на рахунках з спеціальним режимом використання, що в свою чергу обумовлено неплатежами різних категорій споживачів, зокрема несвоєчасним фінансуванням бюджетних установ, організацій з державного бюджету.
КП BMP "Вінницяміськтеплоенерго" не є кінцевим споживачем теплової енергії, а є підприємством, яке використовує отриманий природний газ для виробництва та забезпечення безперебійного постачання теплової енергії споживачам, не займається будь-якою іншою діяльністю, а здійснення оплати поставленого позивачем природного газу значною мірою залежить від розрахунків споживачів з відповідачем за спожиту теплову енергію, водночас відповідачу потрібні грошові кошти, зокрема, на підтримання технологічного процесу виробництва теплової енергії з метою забезпечення своєчасного та належного надання відповідних послуг, тоді як станом на 01.01.2020 року лише прострочена заборгованість споживачів (категорія "населення") перед відповідачем за послуги теплопостачання (централізованого опалення) становила 88 500,00 грн.
Збиткова господарська діяльність відповідача значною мірою зумовлена невиконанням населенням, юридичними особами та бюджетними організаціями своїх зобов'язань перед відповідачем у частині оплати наданих останнім послуг з теплопостачання (докази про фінансовий стан додаються).
Відповідач є комунальним підприємством, фінансування якого здійснюється за рахунок платежів від наданих послуг споживачам, бюджетних коштів та є організацією, метою якої є перш за все надання соціально-значимих послуг. Першочерговим завданням та метою діяльності нашого підприємства є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії в першу чергу населенню, лікарням, дошкільним і шкільним навчальним закладам.
Також, відповідач зазначає, що на виконання своїх зобов'язань за договором постійно в міру фінансових можливостей здійснювалась оплата за постачання природного газу і жодним чином не відмовляється від виконання договірних зобов'язань.
Окрім того, відповідач заперечує проти нарахування штрафних санкцій, вважає їх розмір завищеним та просить суд зменшити їх розмір (а.с.91-96, т. 1).
У відповіді на відзив позивач підтримує заявлені позовні вимоги та категорично не погоджується з доводами відповідача викладеними у відзиві щодо нарахованих штрафних санкцій.
При цьому позивач зазначає, що відповідач не обмежений у способах та шляхах виконання своїх зобов'язань, зокрема шляхом перенесення оплати, залучення кредитних коштів, зменшення власних витрат тощо (а.с. 116-123, т. 1).
Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 14.09.2017 року між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (Споживач) укладено договір постачання природного газу № 3154/1718-БО-1 (а.с. 14-23, т. 1).
Відповідно п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а Споживач зобов'язується оплатити його на умовах договору.
Згідно із п. 1.2 Договору природний газ, що постачається за договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.
Відповідно п. 2.1 Договору Постачальник передає Споживачу з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року природний газ орієнтовним обсягом до 13100 тис.куб.метрів, у тому числі за місяцями (тис.куб.метрів), а саме: за жовтень 2017 року - 1400 тис.куб. метрів, за листопад 2017 року - 2300 тис.куб.метрів, за грудень 2017 року - 2600 тис.куб.метрів, за січень 2018 року - 2900 тис.куб.метрів, за лютий 2018 року - 2400 тис.куб.метрів, за березень 2018 року - 1500 тис.куб.метрів.
Обсяги природного газу, які планується поставляти згідно з цим договором, повністю забезпечують Споживача природним газом для потреб, зазначених у п. 1.2 цього договору (п. 2.2 Договору).
Відповідно до п. 3.1 Договору Постачальник передає споживачу у загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та/або в пунктах приймання передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему.
Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання , оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п. 3.7 Договору).
Відповідно п 3.8 Договору Споживач зобов'язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику:
- завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором газорозподільних мереж (газотранспортної системи). Разом з копією такого акта споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу, зазначеної в акті, за категоріями (у тому числі згідно з цим договором);
- підписані споживачем два примірники акта приймання передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.
Споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий місяць означає повне виконання постачальником своїх зобов'язань в частині постачання природного газу за цим договором у відповідному місяці (п. 3.10 Договору)
Згідно п. 5.1 Ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням. На дату укладання договору ціна на природний газ становить 4 942,00 гривні за 1000 куб.м (без урахування тарифів на послуги транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України). До визначеної ціни застосовується коефіцієнт 1.6.
Відповідно до п. 5.2 Ціна за 1000 куб.м газу за цим договором на дату його укладання становить 7 907, 20 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом із податком на додану вартість - 9 488,64 гривень.
Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п. 5.4 Договору).
Згідно п. 6.1 оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місцем поставки газу.
Споживач має право отримувати природний газ відповідно до умов цього договору (п. 7.1 Договору).
Відповідно до п. 7.4 Постачальник зобов'язаний виконувати умови цього договору та забезпечувати постачання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договору.
За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором (п. 8.1 Договору).
У разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16.4 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розрахована від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 8.2 Договору).
Відповідно п. 10.3 строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року до 31 березня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.
Додатковими угодами до Договору № 1 від 11.01.2018 року, № 2 від 20.03.2018 року, № 3 від 01.04.2018 року, № 4 від 04.06.2018 року, № 5 від 01.08.2018 року, № 6 від 26.09.2018 року, сторонами вносились зміни до п. 5.2 ст. 5 Договору стосовно ціни за 1 000 куб.м. природного газу та п. 6.3 ст. 6 Договору щодо порядку та умови проведення розрахунків (а.с. 24-29, т.1).
Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 111 638 195,41 грн на підтвердження чого у справі містяться обопільно підписані та скріплені печатками сторін акти приймання-передачі природного газу (а.с. 39-49, т. 1).
Відповідач в свою чергу за поставлений товар розрахувався не своєчасно, з порушенням строку визначеного умовами п. 6.1. Договору, що вбачається із розрахунку заборгованості наданого позивачем, який кореспондується із даними відображеними в оборотно-сальдовій відомості по підприємству відповідача (а.с.50-54, т.1).
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором постачання природного газу № 3154/1718-БО-1 від 14.09.2017 року, щодо своєчасної оплати поставленого природного газу слугувало підставою звернення позивача з даним позовом до суду про стягнення 1 637 365,76 грн пені, 331 041,98 грн 3% річних та 369 402,93 грн інфляційних втрат, які нараховано за прострочення виконання грошових зобов'язань протягом листопада 2017 - вересеня 2018 рр.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно із п. 3 ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
З моменту укладення сторонами Договору між ними виникли зобов'язання, які мають правову природу договору поставки.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України)
Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
При вирішенні питання відносно можливості нарахування штрафних санкцій та відповідальності за порушення виконання грошових зобов'язань за Договором № 3154/1718-БО-1 від 14.09.2017 року, суд враховує, що згідно п. 1.2. Договору, природний газ використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.
Платежі за договором здійснюються з урахуванням норм чинного законодавства щодо відкриття поточних рахунків зі спеціальним режимом використання (п. 6.3. Договору).
Також, відповідач посилався на не несвоєчасне проведення розрахунків через відсутність достатнього фінансування.
З приводу алгоритму проведення розрахунків з використанням спеціального режиму використання грошових коштів та одночасної можливості нарахування штрафних санкцій та мір відповідальності на розмір прострочення виконання грошових зобов'язань, суд враховує правовий висновок Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 904/1210/18 від 20.05.2020 року.
Незважаючи на ті обставини, що Постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №792 "Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ", визначено спеціальний механізм проведення розрахунків, який усуває газопостачальні підприємства від розподілу коштів, сплачених споживачами за спожитий ними природний газ на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, однак положення Постанови № 792 не обмежують газопостачальні підприємства у можливості виконати свої обов'язки з оплати отриманого газу за договорами, укладеними з оптовими продавцями, шляхом здійснення розрахунків у інший спосіб, ніж з поточних рахунків із спеціальним режимом використання; не ставлять повноту та своєчасність виконання газопостачальними підприємствами договірних обов'язків з оплати отриманого газу на користь оптових продавців в залежність від оплати газу споживачами; не скасовують і не обмежують відповідальність споживачів перед газопостачальними підприємствами за невиконання обов'язків з оплати за спожитий газ; не змінюють строків здійснення розрахунків за договорами, укладеними між газопостачальними підприємствами та оптовими продавцями, що відповідно не виключає відповідальності, передбаченої умовами таких договорів, зокрема, у вигляді пені за прострочення оплати та виникнення зобов'язань, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, з оплати боргу з урахуванням 3 % річних та встановленого індексу інфляції.
Аналогічні вимоги містить також п. п. 61., 6.3. Договору № 3154/1718-БО-1 від 14.09.2017 року, тобто вказані висновки підлягають застосуванню в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України.
Відсутність достатнього фінансування, невиконання зобов'язань контрагентами відповідача, наявність заборгованості за іншими платежами, які не є зустрічними однорідними грошовими вимогами за Договором № 3154/1718-БО-1 від 14.09.2017 року не можуть звільняти боржника від сплати штрафних санкцій та визначеної законом відповідальності.
Тому, суд критично оцінює доводи відповідача стосовно відмови у задоволенні позовних вимог.
Перевіркою за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат судом не виявлено помилок у розрахунку відсотків річних та інфляційних втрат.
Приймаючи до уваги викладене, а також те, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення боржника по сплаті отриманого природного газу суд вважає, що вимоги щодо стягнення 3 % річних в сумі 331 041,98 грн та інфляційних втрат в сумі 369,402,93 грн є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та нормам чинного законодавства.
Також, судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 637 365,76 грн пені нарахованих у період наявності зобов'язальних відносин.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Слід зазначити, що у відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно ч.1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Розділом 8 Договору сторони передбачили відповідальність за неналежне виконання зобов'язань.
Зокрема, пунктом 8.2 Договору у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16.4 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розрахована від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Умовами п. 10.3. Договору визначено, що строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за Договором (строк позовної давності), у томі числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.
Отже, суд вважає правомірними вимоги позивача про нарахування пені.
Разом з тим, з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення заявленої позивачем до стягнення пені, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 р. № 15-рп/2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу (ч. 3 ст. 15 ЦК України).
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Згідно із ч. 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Такими чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Приймаючи рішення про зменшення розміру пені суд взяв до уваги наступні обставини:
- основне зобов'язання виконано у повному обсязі;
- загальний термін прострочення виконання основного зобов'язання не перевищує 10 місяців за окремим платежами;
- пеня є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення боргу та інфляційних втрат;
- інтереси позивача додатково захищено (компенсовано негативні наслідки прострочення боржника) шляхом пред'явлення вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, які задоволені судом.
Судом враховано самий правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Можливість врахування справедливого балансу між інтересами кредитора та боржника випливає з правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі №902/417/18 від 18.03.2020 року.
Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст. 233 ГК України, 551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, Велика Палата Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Тому, суд доходить висновку, з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, про наявність достатніх правових підстав для зменшення пені на 70 %, що становить 1 146 156,03 грн, тому стягненню підлягає пеня в сумі 491 209,73 грн.
Зменшення даних виплат за переконанням суду у достатній мірі компенсуватиме майнові втрати позивача від знецінення грошових коштів, понесених втрат щодо несвоєчасного отримання розрахунку, відповідатиме діловим звичаям та нормальній діловій практиці, забезпечить дотримання розумного балансу також і інтересів відповідача.
Враховуючи викладене заявлений Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" позов підлягає задоволенню судом частково, з врахуванням вищевикладених мотивів щодо зменшення заявленої до стягнення пені.
Витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України у повному обсязі (35 067,16 грн), оскільки зменшення суми пені не впливає на розподіл судових витрат.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (вул. 600-річчя, буд. 13, м. Вінниця, 21100, код - 33126849) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, код - 20077720) 491 209,73 грн -пеня, 331 041,98 грн - 3% річних, 369 402,93 грн - інфляційних втрат та 35 067,16 грн - відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. Відмовити у задоволенні позову в частині вимог про стягнення 1 146 156,03 грн пені.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та електронною поштою за адресами: ngu@naftogaz.com, office@vmte.vn.ua, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.
Повний текст судового рішення складено 22 березня 2021 р.
Суддя Міліціанов Р.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивача (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601)
3 - відповідачу (вул. 600-річчя, буд. 13, м. Вінниця, 21100)