ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
17 березня 2021 року Справа № 906/60/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Тимошенко О.М. , суддя Юрчук М.І.
секретар судового засідання Кравчук О.В.
за участі представників сторін:
позивача - Тартачник Ю.М. адвокат
відповідача - Ляхов О.В. адвокат
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Котюжинського Богдана Валентиновича на рішення Господарського суду Житомирської області, ухвалене 17.11.2020, повне рішення складено 23.11.2020, у справі № 906/60/20
за позовом Дочірнього підприємства "Коростенський лісгосп АПК" ЖОКП "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради
до Фізичної особи-підприємця Котюжинського Богдана Валентиновича
про стягнення 58 518,88 грн.
В січні 2020 Дочірнє підприємство «Коростенський лісгосп АПК» ЖОКП «Житомироблагроліс» Житомирської обласної ради звернулось до Господарського суду Житомирської області із позовом до Фізичної особи-підприємця Котюжинського Богдана Валентиновича про стягнення 58 518,88 грн, з яких 48 571,44 грн - заборгованості за договором, 288,79 грн -інфляційних втрат, 762,00 грн - 3% річних, 8 130,65 грн - пені, 766,00 грн - штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку ФОП Котюжинського Богдана Валентиновича умов укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу № 122 від 01.07.2019 в частині проведення розрахунку за отриманий товар.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 17.11.2020 у справі № 906/60/20 позов ДП «Коростенський лісгосп АПК» ЖОКП «Житомироблагроліс» Житомирської обласної ради до відповідача Фізичної особи-підприємця Котюжинського Богдана Валентиновича про стягнення 58 518,88 грн задоволено частково.
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Котюжинського Богдана Валентиновича на користь ДП «Коростенський лісгосп АПК» ЖОКП «Житомироблагроліс» Житомирської обласної ради - 48 571,44 грн основного боргу, 762,00 грн 3 % річних, 191,07 грн інфляційних, 242,86 грн штрафу, 1 787,65 грн судового збору.
В іншій частині позову відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що прийнявши від позивач товар згідно з товарно-транспортної накладної № 042210 від 03.07.2019, у відповідача, згідно з ст. 692 ЦК України, виник обов'язок одразу оплатити його, тобто 03.07.2019. Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат, 3% річних та штрафу місцевий господарський суд здійснивши перевірку заявленого позивачем розрахунку, дійшов висновку, що останній є не в повній мірі вірним, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково. Стосовно заявлених вимог про стягнення з відповідача пені, судом першої інстанції враховано, що сторони у договорі не визначали відповідного виду та розміру відповідальності, як пеня, тому в частині заявленої позивачем суми пені судом відмовлено.
Відповідач ФОП Котюжинський Богдан Валентинович, не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Житомирської області від 17.11.2020 у справі № 906/60/20 скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає:
- основним доказом поставки товару, на який посилається позивач є товарна-транспортна накладна № 042210, проте даний документ не містить обов'язкових реквізитів первинного документу, а саме: в графі «вантажоодержувач» відсутній будь-який підпис з зазначенням прізвища ім'я по-батькові відповідальної особи, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції з прийняття спірного товару, а печатка, яка стоїть в графі «вантажоодержувач» належить самому позивачу, оскільки на ній відбито його код юридичної позивача;
- виходячи зі змісту пункту 11 Наказу № 4 від 12.01.2012 «Про порядок оформлення, рух та облік первинних документів» відвантаження товару без належного оформлення необхідних товаророзпорядчих документів не вважається поставкою товару, а матеріально-правова відповідальність при цьому покладається на представника продавця, тобто представника позивача;
- суд не звернув увагу, що відповідно до п. 5.5 Договору порядок оплати за лісопродукцію поводиться на умовах 100 % попередньої оплати за кожну заявлену партію лісопродукції по банківським реквізитам продавця, вказаним у Договорі.
- товар відпускається партіями відповідно до заявок покупця на складі продавця впродовж 30 днів після його оплати. Однак відповідач жодних заявок на придбання лісопродукції не заявляв, лісопродукцію зазначену в ТТН не отримував, а позивач до суду не надав жодних доказів про наявність заявок та отримання лісопродукції відповідачем;
- позивач без жодної заявки на продукцію, не отримавши повної попередньої оплати, здійснив відвантаження деревини невідомо кому, а суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що відповідач прийняв від позивача товар, згідно з товарно транспортною накладної, та у відповідача виник обов'язок відповідно до ст. 692 ЦК України, одразу оплатити його;
- суд в якості доказу поставки товару долучив до матеріалів справи відповідь на адвокатський запит від 05.09.2020 у вигляді пояснення ФОП Камінського В.О., з якої випливає, що 03.07.2019 ним надавалась послуга відповідачу з приводу перевезення лісопродукції за товарно транспортною накладною № 042210. В поясненнях зазначено, що водій автомобіля марки DAF д.н.з. НОМЕР_1 , який здійснював доставку лісоматеріалу - ОСОБА_1 . Проте, між ФОП Котюжинським Б.В. та ФОП Камінським В.О. відсутні будь-які договірні відносини з перевезення вантажу та не зрозуміло, яке відношення ОСОБА_1 має до ФОП Камінського В.О., оскільки жодних підтверджень того, що ОСОБА_1 перебуває в трудових чи договірних відношеннях з ФОП Камінським В.О. надано не було.
Таким чином, на думку скаржника, рішення Господарського суду Житомирської області від 17.11.2020 у справі № 906/60/20 ухвалено без урахування усіх обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, а тому наявні усі правові підстави для його скасування.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Котюжинського Богдана Валентиновича на рішення Господарського суду Житомирської області від 17.11.2020 у справі № 906/60/20, розгляд справи № 906/60/20 призначено на 17.02.2021 об 11:00 год.
03.02.2021 Дочірнє підприємство «Коростенський лісгосп АПК» ЖОКП «Житомироблагроліс» Житомирської обласної ради подало до суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 512/21), в якому позивач заперечує проти апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення.
12.02.2021 на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання (вх.№ 648/21) про участь в судовому засіданні по справі № 906/60/20, призначеному на 17.02.2021 об 11:00 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи «EаsyCon».
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.02.2021, судове засіданні у справі № 906/60/20, яке призначене 17.02.2021 об 11:00 год. вирішено провести за участю представника ФОП Котюжинського Богдана Валентиновича, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EаsyCon» (https://vkz.court.gov.ua), з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 у справі № 906/60/20, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фізичну особу-підприємця Камінського Віталія Олексійовича; розгляд справи № 906/60/20 відкладено на 17.03.2021 об 11:00 год.
На підставі розпорядження від 16.03.2021 № 01-04/106 керівника апарату суду у зв'язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії по справі Павлюк І.Ю. у період з 15.03.2021 по 19.03.2021 включно проведено повторний автоматизований розподіл судової справи № 906/60/20 між суддями, протокол від 16.03.2021, яким визначено для розгляду справи колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. (головуючий суддя), Тимошенко О.М., Юрчук М.І.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.03.2021 прийнято апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Котюжинського Богдана Валентиновича на рішення Господарського суду Житомирської області від 17.11.2020 у справі № 906/60/20 до провадження у складі: Крейбух О.Г. (головуючий суддя), Тимошенко О.М., Юрчук М.І.
В судовому засіданні 17.03.2021 представник ФОП Котюжинського Богдана Валентиновича підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення суду від 17.11.2020 у справі № 906/60/20 скасувати, а в позові ДП «Коростенський лісгосп АПК» ЖОКП «Житомироблагроліс» відмовити, стягнути з позивача на його користь сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги та витрати на професійну правничу допомогу.
Представник ДП «Коростенський лісгосп АПК» ЖОКП «Житомироблагроліс» заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 17.11.2020 у справі № 906/60/20 залишити без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд
01.07.2019 між Дочірнім підприємством «Коростенський лісгосп АПК» Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Житомироблагроліс» Житомирської обласної ради (надалі - продавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Котюжинським Богданом Валентиновичем (надалі - покупець, відповідач) укладено Договір № 122 купівлі-продажу лісопродукції (надалі - Договір), відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупцю лісоматеріали круглі, а покупець зобов'язується прийняти лісоматеріали та оплатити його на умовах даного договору.
Загальна кількість лісопродукції: 6 000,0 (куб. метрів) (п. 2.2 Договору).
Згідно з п. 5.1 Договору, порядок оплати продукції: оплата за лісопродукцію проводиться покупцем на умовах 100% попередньої оплати за кожну заявлену партію лісопродукції по банківським реквізитам продавця, вказаним у договорі. Товар відпускається партіями відповідно до заявок покупця, на складі продавця впродовж 30 днів після його оплати.
Дата оплати: датою оплати являється дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (п. 5.2 Договору).
Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до моменту остаточного виконання, але в будь-якому випадку до 31.12.2019, якщо жодна із сторін не вимагає розірвання даного договору (п. 10.1 Договору) /а.с. 9/.
01.07.2019 сторонами підписано Додаток № 1 до Договору № 122 від 01.07.2019 та протокол погодження договірної ціни, у яких сторони погодили найменування продукції, її кількість, технічну характеристику та ціну продукції /а.с. 10/.
Позивач стверджує, що на виконання умов Договору № 122 від 01.07.2019, ДП «Коростенський лісгосп АПК» ЖОКП «Житомироблагроліс» передало відповідачу лісоматеріали круглі в кількості 39,6011 метрів кубічних на загальну суму 48 571,44 грн, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 042210 від 03.07.2019 /а.с. 11/. Однак, за отриманий товар відповідач розрахунок не провів.
15.10.2019 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію (вих.№ 332) з вимогою про сплату заборгованості в сумі 48 571,44 грн за Договором купівлі-продажу лісопродукції від 01.07.2019 № 122, яка повернута позивачу органом поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання» /а.с. 12-14/.
Наведені обставини слугували підставою для пред'явлення позивачем позовних вимог до відповідача про стягнення 48 571,44 грн основної заборгованості за Договором купівлі-продажу лісопродукції від 01.07.2019 № 122 в судовому порядку.
За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань позивачем на підставі пункту 10.2 Договору, ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу 288,79 грн - інфляційних втрат, 762,00 грн - 3% річних, 8 130,65 грн - пені та 766,00 грн - штрафу.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач ФОП Котюжинський Б.В. зазначає, що жодних заявок на придбання лісопродукції згідно з умовами п.5.1 Договору купівлі-продажу не заявляв, лісопродукцію зазначену в ТТН № 042210 від 03.07.2019 від позивача не отримував, про що свідчить відсутність його підпису у графі «прийняв» відповідного товаророзпорядчого документа.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, а оскаржуване рішення скасувати виходячи з наступного.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Апеляційним судом встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору № 122 від 01.07.2019, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Частиною 1, 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Як вбачається з умов п. 5.1 укладеного між сторонами Договору, сторони погодили, що оплата за лісопродукцію проводиться ФОП Котюжинським Б.В. на умовах 100 % попередньої оплати за кожну заявлену партію лісопродукції. Товар відпускається партіями відповідно до заявок покупця, на складі ДП «Коростенський лісгосп АПК» ЖОКП «Житомироблагроліс» Житомирської обласної ради впродовж 30 днів після його оплати.
Позивач не надав доказів наявності заявок відповідача на придбання лісопродукції всупереч умовам п. 5.2 Договору.
Разом з тим, надаючи оцінку ступеню виконання зобов'язання позивачем щодо поставки товару, суд встановив, що в підтвердження поставки товару (лісоматеріалів) Дочірнім підприємством «Коростенський лісгосп АПК» ЖОКП «Житомироблагроліс» Житомирської обласної ради надана завірена копія Товарно-транспортної накладної № 042210 від 03.07.2019, відповідно до змісту якої відповідач отримав від позивача (лісоматеріали круглі в кількості 39,6011 м3) на загальну суму 48 571,44 грн.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. За ст. 9 даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п. 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (надалі - Положення № 88), затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, господарські операції визначено як факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні ж документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення.
Згідно з п. 2.4 Положення № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
Вказане свідчить про те, що накладна як належний доказ здійснення господарської операції - передачі товару, може прийматися судом лише в тому випадку, коли вона містить всі необхідні реквізити (обов'язкові).
При цьому, одними з необхідних реквізитів є посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, створює відповідні права і обов'язки особам, які його підписали, підтверджують правдивість та реальність господарської операції.
Натомість, товарно-транспортна накладна № 042210 від 03.07.2019, на яку позивач посилається як на доказ поставки товару, не містить обов'язкових реквізитів первинного документу, а саме: не містить посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції, що фактично дасть змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Так у товарно-транспортній накладній № 042210 від 03.07.2019 не вказано про особу відповідача (ФОП Котюжинський Б.В. чи його представник), які були відповідальні за здійснення господарської операції з прийняття спірного товару, фактично будь-які дані про особу вантажоодержувача у товарно-транспортному документі відсутні, відсутній і підпис таких осіб.
Виходячи зі змісту п. 11 наказу № 4 від 12.01.2012 «Про порядок оформлення, рух та облік первинних документів», відвантаження товару без належного оформлення необхідних товаророзпорядчих документів не вважається поставкою товару, а матеріально-правова відповідальність при цьому покладається на представника продавця, тобто представника позивача.
Отже наявна в матеріалах справи ТТН № 042210 від 03.07.2019 не може вважатися доказом поставки товару за Договором, оскільки надана накладна не відповідає обов'язковим вимогам до первинних бухгалтерських документів, зокрема, з останньої неможливо встановити посаду осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особу, яка отримала товар.
Таким чином, суд першої інстанції при ухваленні рішення повинен був проаналізувати сам зміст наданої позивачем ТТН № 042210 від 03.07.2019 на відповідність їх вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та дати належну оцінку діям сторін, чого зроблено не було.
Крім того апеляційний суд враховує, що поставка позивачем товару відповідно до умов п. 5.1 Договору, мала б бути здійснена за відповідними заявками відповідача та на складі продавця, проте, матеріали справи не містять відповідних заявок відповідача, за якими можливо встановити поставку товарів за Договором, що позивачем дійсно було отримано заявку на поставку товару за ТТН № 042210 від 03.07.2019. Для ухвалення обґрунтованого та законного рішення у дані справі, Господарський суд Житомирської області зобов'язаний був, окрім іншого, встановити відповідність умов поставки товару укладеному між сторонами Договору.
Щодо відповіді ФОП Камінський В.О., яка надавалася на адвокатський запит від 01.09.2020, як доказу надання послуг перевезення лісопродукції за ТТН № 042210 від 03.07.2019, за якою водій ОСОБА_1 03.07.2019 отримав від ДП «Коростенський лісгоп АПК» товар, та передав того ж дня безпосередньо вантажоодержувачу ФОП Котюжинському Б.В.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що докази наявності між ФОП Котюжинським Б.В. та ФОП Камінським В.О. договірних відносин з перевезення вантажу в матеріалах справи відсутні. Одночасно відсутні докази правовідносин (трудових чи договірних) водія ОСОБА_1, який здійснював перевезення за ТТН № 042210 від 03.07.2019, з перевізником ФОП Камінським В.О.
Отже відповідь ФОП Камінського В.О., надана на адвокатський запит від 01.09.2020, не може слугувати належним доказом у даній справі, поскільки зазначені свідчення не підтверджують поставку товару за Договором в порядку Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
За наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 48 571,44 грн є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення, а тому у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних, інфляційних втрат, пені та штрафу, які є похідними від основної вимоги слід також відмовити.
Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції всупереч вимог ГПК України не було всебічно та повно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а висновки суду, викладені у рішенні господарського суду, не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до част.1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.77 ГПК України).
Згідно із п.2 ч.1 ст. 275 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга ФОП Котюжинського Богдана Валентиновича підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Житомирської області від 17.11.2020 у даній справі необхідно скасувати у зв'язку з неповним з'ясування обставин, що мають значення для справи і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
На підставі ст.129 ГПК України на позивача покладається судовий збір за подання апеляційної скарги.
16.02.2021 від представника відповідача ФОП Котюжинського Б.В. адвоката Ляхова О.В. надійшло клопотання (вх. № 1362/21) про долучення до матеріалів справи доказів понесення витрат на правову допомогу, про стягнення яких з позивача заявлено в апеляційній скарзі.
Частина 8 ст.129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, в зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Тобто відшкодування судових витрат, в тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка таких доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Водночас згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно зі ст.74 ГПК України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Подані на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу докази мають відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.
На підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції заявником надано: - копію договору № 32/20 про надання правової допомоги від 03.12.2020; - копію Додатку № 1 від 03.12.2020 до договору № 32/20 про надання правової допомоги від 03.12.2020; - копію акту виконаних робіт № 1-1-32/20 від 04.02.2021; - довідку № 1-1-32/20 від 08.02.2021 про проведення розрахунків по акту виконаних робіт № 1-1-32/20 від 04.02.2021; - докази надсилання зазначених доказів на адресу позивача /а.с. 174-181/.
Так, Додаток № 1 від 03.12.2020 до договору № 32/20 про надання правової допомоги від 03.12.2020 та акт виконаних робіт № 1-1-32/20 від 04.02.2021 містять детальний опис робіт (наданих послуг), кількість часу, затраченого адвокатом Ляховим О.В. на правничу допомогу та здійснення представництва по справі, вартість кожної послуги. Крім того адвокат Ляхов О.В. та його клієнт ФОП Котюжинський Б.В. узгодили виплату винагороди (гонорар успіху) у розмірі 10 000,00 грн, оплату якого може бути здійснена до винесення рішення судом наперед авансом.
Отже, зважаючи на обсяг часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги, кількість судових засідань, в яких адвокат Ляхов О.В. брав участь, та обсяг наданих сторонами доказів, положення Договору № 32/20 про надання правової допомоги від 03.12.2020, який недійсним не визнавався, колегія суддів ураховуючи приписи ст. 15 ГПК України, якою визначено критерії пропорційності та розумності, вважає обґрунтованим підтвердженням відповідачем компенсації витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 23 000,00 грн.
За таких обставин колегією суддів не приймаються до уваги аргументи позивача щодо не співмірності заявленої відповідачем вартості витрат на правничу допомогу у даній справі.
Суд відмовляє у клопотанні позивача, викладеному у відзиві на апеляційну скаргу, про покладення на відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, оскільки відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача у разі відмови у позові.
Керуючись ст. 126, 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Котюжинського Богдана Валентиновича на рішення Господарського суду Житомирської області від 17.11.2020 у справі № 906/60/20 задоволити.
Рішення Господарського суду Житомирської області від 17.11.2020 у справі № 906/60/20 скасувати.
Ухвалити нове рішення.
В позові відмовити.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Коростенський лісгосп АПК" ЖОКП "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради (13211, Житомирська область, м.Коростишів, вул. Шевченка, 61, ідентифікаційний код 30913009) на користь Фізичної особи-підприємця Котюжинського Богдана Валентиновича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) 3153,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, 23 000,00 грн витрат на правову допомогу.
Доручити Господарському суду Житомирської області видати наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Справу № 906/60/20 повернути Господарському суду Житомирської області.
Повний текст постанови складений "22" березня 2021 р.
Головуючий суддя Крейбух О.Г.
Суддя Тимошенко О.М.
Суддя Юрчук М.І.