ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 17/1319.04.10
За позовом Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” в особі розрахункового департаменту
До Житлово-будівельного кооперативу „Темп-15”
Про стягнення 104514,12 грн.
Суддя Удалова О. Г.
Представники учасників процесу:
від позивача Драган Ю.О., дов. від 01.04.2010 р. № 104
від відповідача Зубенко Т.І., голова правління
Обставини справи:
До Господарського суду міста Києва звернулося відкрите акціонерне товариство „Акціонерна компанія „Київводоканал” в особі розрахункового департаменту з позовом до житлово-будівельного кооперативу „Темп-15” про стягнення 104514,12 грн. за договором № 8879/4-02 від 16.01.2001 р., а саме: 89139,83 грн. основного боргу та 15374,28 грн. збитків від інфляції.
Під час розгляду справи позивачем надано уточнений розрахунок заявленої до стягнення суми з якої слідує, що сума основного боргу відповідача перед позивачем за заявлений до стягнення період становить 72028,69 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем за період з 01.12.2006 р. по 01.12.2009 р. не в повному обсязі виконувався обов'язок по оплаті, наданих за умовами договору № 8879/4-02 від 16.01.2001 р. послуг з водопостачання та водовідведення.
Відповідач позовні вимоги відхилив, посилаючись на те, що позивач нараховує відповідачу оплату за постачання послуг з надання холодної води для підігріву гарячої, у той час як умовами спірного договору надання таких послуг не передбачено. Відповідач зазначає, що вказані послуги ним оплачуються АЕК „Київенерго” згідно з договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8021010 від 01.06.2001 р..
Також відповідач посилається на те, що спірні правовідносини вже були предметом розгляду в суді під час вирішення справи № 42/690.
Крім того, відповідач зазначає, що позивач умисно збільшує кількість поставленої холодної води, і що за спірний період відповідач перед позивачем не має заборгованості.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2010 р. порушено провадження у справі № 17/13.
Розгляд справи відкладався, в засіданнях суду оголошувалась перерва, за заявою сторін було продовжено строк вирішення спору.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
16.01.2001 р. між ДКО „Київводоканал”, правонаступником якого є позивач, та житлово-будівельним кооперативом „Темп-15” укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 8879/4-02 (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору (п. 1.1.) позивач зобов'язується надавати відповідачу послуги з постачання питної води та прийняти від відповідача каналізаційні стоки, а відповідач зобов'язується розраховуватись за вищезазначені послуги відповідно до умов Договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. № 65 (далі -Правила-1).
Правила-1 втратили чинність з прийняттям Міністерством з питань житлово-комунального господарства України наказу № 190 від 27.06.2008 р., яким затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі -Правила-2).
Враховуючи, що у період, заборгованість за який заявлена до стягнення, діяли як Правила-1 (до 18.10.2008 р.), так і Правила-2 (з 18.10.2008 р.), і, відповідно до ст. 3 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” (далі - Закон), вони є частиною законодавства у сфері питної води та питного водопостачання, Правила-1 та Правила-2 підлягають застосуванню до спірних правовідносин у ті періоди, в які вони діяли.
Відповідно до ст. 22 Закону, одним з основних обов'язків споживача є своєчасне внесення плати за використану воду.
Правилами 1 (п. 12.1.), Правилами 2 (п. 2.1), як і Законом, передбачено договірне формування відносин між Водоканалом та абонентом.
Рахунки за воду складаються на підставі тарифів, що діють у даній місцевості або населеному пункті. Тарифи на користування послугами встановлюються відповідно до чинного законодавства України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентом, що передбачено п.п. 1.10, 12.5 Правил-1.
З надано позивачем розрахунку вбачається, що заявлена до стягнення сума основного боргу складається з:
- боргу за постачання питної холодної води та прийняття стоків як холодної так і гарячої води (код 1-340) станом на 01.12.2006 р. в сумі 1248,69 грн.;
- боргу за постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води (код 1-50340) станом на 01.12.2006 р. в сумі 9143,55 грн.;
- боргу за постачання питної холодної води та прийняття стоків як холодної так і гарячої води (код 1-340) за період з 01.12.2006 р. по 01.12.2009 р. у сумі 28946,80 грн.;
- боргу за постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води (код 1-50340) за період з 01.12.2006 р. по 01.12.2009 р. у сумі 33938,34 грн.
При цьому, позивачем в письмових поясненнях зазначено, що послуги за кодом 1-50340 складаються з послуг з постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води та прийняття стоків, у той час як з доданого ним до вказаних пояснень розгорнутого розрахунку позовних вимог до боржника ЖБК „Темп-15” станом на 01.12.2009 р. слідує, що за кодом 1-50340 ним обраховуються лише послуги з постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої, а послуги з водовідведення гарячої води (стоки) обраховуються за кодом 1-340.
Щодо вимог про стягнення з відповідача боргу за послуги з постачання питної води яка використовується для приготування гарячої води на загальну суму 43081,89 грн., слід зазначити наступне.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2006 р. у справі № 42/690 за позовом відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” до житлово-будівельного кооперативу „Темп-15”, треті особи акціонерна енергопостачальна компанія „Київенерго”, комунальне підприємство „Голосіїво-Житло” та комунальне підприємство „Головний інформаційно-обчислювальний центр” про стягнення 17805,57 грн. встановлено (арк. 5), що умовами Договору не регулюється постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 4-5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на всій території України рішень, ухвал, постанов.
Частиною 3 ст. 105 ГПК України встановлено, що постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Частиною 2 ст. 35 ГПК України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Постанова Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2006 р. у справі № 42/690 набрала законної сили у встановленому законодавством порядку, а відтак, факти, встановлені даною постановою, зокрема, те, що умови Договору не регулюють правовідносини з постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води не потребує доведення і є обов'язковим для господарського суду.
З огляду на викладене вище, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з постачання води, яка використовується для приготування гарячої води в сумі 43081,89 грн., з яких 9143,55 грн. - заборгованість станом на 01.12.2006 р., а 33938,34 грн. -заборгованість за період з 01.12.2006 р. по 01.12.2009 р., задоволенню не підлягають як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.
Щодо вимог про стягнення заборгованості по коду 1-340 в частині прийняття стоків гарячої води слід зазначити наступне.
Як слідує з розгорнутого розрахунку позовних вимог до боржника ЖБК „Темп-15” станом на 01.12.2009 р., частину заявленої до стягнення суми по коду 1-340 становлять кошти, нараховані за прийняття стоків гарячої води (в розрахунку зазначені як ГВ (СТ)).
Враховуючи, що умови Договору регулюють правовідносини з прийняття позивачем від відповідача каналізаційних стоків, нарахування позивачем відповідачу коштів за прийняття стоків гарячої води є цілком правомірним.
Проте, слід зазначити наступне.
Як слідує з вказаного розрахунку, позивач обраховує кількість прийнятих стоків гарячої води виходячи з кількості поставленої ним води за кодом 1-50340 (постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 зазначеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п. 3.4 Договору, кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та ін. джерел водопостачання, згідно з показниками водолічильника.
Пунктом 21.1 Правил-1 визначено, що:
- кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно показників водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію, у відповідності з п. 21.2 Правил-1;
- Водоканал має право вимагати від абонентів встановлення приладів обліку стічних вод, котрі мають перебувати на балансі абонента. Абонент забезпечує їх ремонт та перевірку у визначені строки.
Правилами-2 визначено, що:
- облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію (п. 5.1);
- вузли обліку повинні розташовуватись на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу (п. 5.2).
Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами:
- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;
- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. У необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, визначення кількість прийнятих стоків, в даному випадку гарячої води повинно бути здійснено виходячи з даних водолічильників, які обліковують воду, яка постачається для приготування гарячої води.
Згідно зі ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Ухвалами суду від 08.02.2010 р. та від 22.02.2010 р. позивача було зобов'язано надати суду первинні документи щодо всієї заявленої до стягнення суми боргу, частину з якої становить і заборгованість за прийняття стоків гарячої води.
Позивачем до матеріалів справи додано лише дані щодо зняття показань з водолічильників № 9779733 та № 05056565, які обліковують холодну воду, жодних даних щодо обліку води, яка використовується для приготування гарячої води, матеріали справи не містять.
Враховуючи, що позивачем кількість стоків гарячої води, визначена на рівні кількості води, яка використовується для приготування гарячої води, а жодних первинних документів, які б фіксували таку кількість, матеріали справи не містять, позовні вимоги в частині вимог про стягнення боргу за прийняття стоків гарячої води задоволенню не підлягають як такі, що не підтверджуються матеріалами справи.
Щодо решти з заявлених вимог по коду 1-340 (постачання питної холодної води та прийняття стоків холодної води) слід зазначити наступне.
Враховуючи, що кількість стоків холодної води позивачем визначена на рівні кількості поставленої холодної води, що є цілком правомірним для вирішення спору по суті, слід встановити кількість холодної води, яка позивачем відповідачу в спірний період була поставлена.
Відповідно до п. 3.1 Договору кількість води, що подається позивачем та використовується відповідачем, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих позивачем. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником позивача.
Як слідує з матеріалів справи, у спірний період облік постачання холодної води здійснювався:
- у період з 01.12.2006 р. по 18.08.2009 р. за лічильником № 9779733, встановленим 24.02.2006 р. (плановий наряд № 1412016 від 24.02.2006 р.);
- у період з 18.08.2009 р. по 01.12.2009 р. за лічильником № 05056565, встановленим 18.08.2009 р. (плановий наряд № 2802002 від 18.08.2009 р.).
Як слідує з даних, вказаних в плановому наряді № 2802002 від 18.08.2009 р., водолічильник № 9779733 знято з показниками 39944 куб. м.
З наявного в матеріалах справи розгорнутого розрахунку позовних вимог до боржника ЖБК „Темп-15” станом на 01.12.2009 р. та інших розрахунків, наданих позивачем слідує, що вказана сума виникла в період жовтень -листопад 2006 року.
Всього позивачем відповідачу за жовтень-листопад 2006 року було виставлено суму 1828,37 грн., яка складається з наступних сум:
- 208,80 грн. - за прийняття стоків гарячої води в жовтні 2006 року;
- 651,17 грн. - за постачання холодної води та прийняття стоків холодної води в жовтні 2006 року;
- 315,60 грн. - за прийняття стоків гарячої води в листопаді 2006 року;
- 655,80 грн. - за постачання холодної води та прийняття стоків холодної води в листопаді 2006 року.
На вказані суми позивачем було зараховано знижку в сумі 100,56 грн. (5,5%).
Позивачем у вказаних розрахунках зазначено, що відповідач сплатив 479,12 грн., з огляду на що заборгованість становить 1248,69 грн. (1828,37 (нараховано) -100,56 (знижка) - 479,12 (сплачено).
Проте, наявність вказаної заборгованості спростовується матеріалами справи.
Зокрема, з підстав, що були викладені вище, суд не може вважати доведеними суми, що були виставлені позивачем відповідачу за стоки гарячої води, що становить суму 495,56 грн. (524,40-5,5%), з огляду на що доведеними вважаються послуги на суму 1232,25 (651,17+655,80-5,5%).
Відповідачем до матеріалів справи додані платіжні доручення № 86 від 28.12.2006 р. та № 761 від 28.11.2005 р., які свідчать про перерахування позивачем відповідачу 1466,46 грн., а не 479,12 грн., як зазначив позивач.
За таких обставин, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1248,69 грн. по коду 1-340 за період жовтень -листопад 2006 року відмовлено з підстав їх недоведеності.
Що ж до вимог про стягнення заборгованості по коду 1-340 за період з 01.12.2006 р. по 01.12.2009 р., слід зазначити наступне.
Як слідує з розгорнутого розрахунку позовних вимог до боржника ЖБК „Темп-15” станом на 01.12.2009 р., позивач визначає обсяг поставленої ним відповідачу холодної води та, відповідно, прийнятих стоків холодної води за вказаний період на рівні 35480 куб. м.
Відповідачем у контррозрахунку обсяг поставленої позивачем води визначений на рівні 33892 куб. м.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що з 33892 куб. м. частина (31372 куб. м.) була обрахована за лічильником № 9779733 (період з 01.12.2006 р. по 18.08.2009 р.), а решта (2520 куб. м. ) -за лічильником № 0505665 (період з 18.08.2009 р. по 01.12.2009 р.).
Якщо розмежувати розрахунок позивача, то вказані суми будуть відповідно становити:
- 32711 куб. м. (період з 01.12.2006 р. по 18.08.2009 р.);
- 2769 куб. м. (період з 18.08.2009 р. по 01.12.2009 р.).
З наданих позивачем журналів зняття показань з водолічильників за періоди з листопада 2006 року по серпень 2008 року включно та актів зняття показань з водолічильника № 1-7-60 за періоди з березня 2009 року по грудень 2009 року слідує наступне:
- станом на 15.11.2006 р. показання водолічильника № 9779733 визначені на рівні 8512 куб. м.;
- станом на 19.12.2006 р. показання водолічильника № 9779733 визначені на рівні 9386 куб. м.
- станом на 19.11.2009 р. показання водолічильника № 0505665 визначені на рівні 2769 куб. м.
Враховуючи, що водолічильник № 9779733 було знято 18.08.2009 р. з показаннями 39944 куб. м., а як слідує з розрахунків позивача, він розраховує кількість поставленої в поточному місяці води виходячи з даних, знятих в цьому ж місяці (наприклад, кількість поставленої в грудні 2006 року води обраховується виходячи з різниці показників, зафіксованих в журналі за 15.11.2006 р. та за 19.12.2006 р.), кількість поставленої в період з 01.12.2006 р. по 18.08.2009 р. води слід обраховувати виходячи з даних, зафіксованих в журналі за 15.11.2006 р., та даних, вказаних у плановому наряді № 2802002 від 18.08.2009 р., яким замінено водолічильник № 9779733.
З огляду на викладене вище, кількість поставленої позивачем відповідачу в період з 01.12.2006 р. по 18.08.2009 р. холодної води становить 31482 куб. м. (39944 (дані з якими водолічильник знято) -8512 (дані, зафіксовані в журналі за 15.11.2006 р.).
Кількість поставленої у період з 18.08.2009 р. по 01.12.2009 р. холодної води становить, згідно з актом зняття показань з приладу обліку № 1-7-60 за листопад 2009 року, 2769 куб. м. Вказаний акт підписаний як представниками позивача, так і представниками відповідача.
Отже, загальна кількість поставленої позивачем відповідачу холодної води, і, відповідно забраних стоків у період з 01.12.2006 р. по 01.12.2009 р. становить 34251 куб. м. (31482 + 2769).
Як слідує з розгорнутого розрахунку позовних вимог до боржника ЖБК „Темп-15”, станом на 01.12.2009 р. позивач розраховує плату за поставлену холодну воду та забрані стоки за тарифами, встановленими наступними розпорядженнями Київської міської державної адміністрації:
- № 1680 від 28.08.2002 р. та № 1575 від 30.10.2006 р. (позивачем помилково вказано іншу дату - 01.12.2006 р.) за поставлену в грудні 2006 року воду;
- № 1786 від 15.12.2006 р. та № 640 від 30.05.2007 р. за поставлену в січні -лютому 2007 року воду;
- № 640 від 30.05.2007 р. за поставлену в березні - грудні 2007 року воду;
- № 1127 від 28.08.2007 р. за поставлену в період з січня 2008 року по травень 2009 року холодну воду;
- № 1127 від 28.08.2007 р. та № 516 від 29.04.2009 р. за поставлену в червні 2009 року холодну воду;
- № 516 від 29.04.2009 р. за поставлену в липні 2009 року холодну воду;
- № 516 від 29.04.2009 р. та № 980 від 31.08.2009 р. за поставлену в серпні 2009 року холодну воду;
- № 980 від 31.08.2009 р. за поставлену в вересні -листопаді 2009 року холодну воду.
Однак, слід зазначити наступне:
- розпорядження № 1576 від 30.10.2006 р. визнано недійсним та скасовано постановою Господарського суду міста Києва у справі № 21/43-А від 13.02.2007 р.;
- враховуючи, що розпорядженням № 1786 від 15.12.2006 р. лише вносились зміни до розпорядження №1576 від 30.10.2006 р., з визнанням останнього недійсним розпорядження № 1786 також не діє;
- розпорядження № 640 від 30.05.2007 р. визнано протиправним та скасовано згідно з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2008 року у справі № 8/131;
- розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.07.2009 р. № 842-р „Про зупинення дії деяких розпоряджень голови Київської міської держадміністрації з питань встановлення (погодження) тарифів на житлово-комунальні послуги в м. Києві” дію розпорядження № 516 від 29.04.2009 р. зупинено;
- розпорядження № 516 від 29.04.2009 р. визнано незаконним і нечинним з моменту прийняття згідно з постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2009 року у справі № 2а-2292/09.
Крім цього, суд зауважує позивачеві на наступному.
Статтею 7 Закону України від 24.06.2004 р. №1875 “Про житлово-комунальні послуги” визначено повноваження органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг, в тому числі віднесено до їх повноваження встановлення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги відповідно до Закону, а в статті 31 передбачено порядок формування цін, тарифів на житлово-комунальні послуги.
Статтею 6 цього Закону визначено повноваження Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері житлово-комунальних послуг.
Відповідно до частини 4 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій підлягають державній реєстрації у відповідних органах юстиції в установленому органом порядку і набирають чинності з моменту їх реєстрації, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 затверджено Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер (далі - Положення).
Цим Положенням Міністерству юстиції та іншим органам, що здійснюють державну реєстрацію відомчих нормативно-правових актів, надано право перевіряти у міністерствах, інших органах виконавчої влади, органах господарського управління та контролю додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів, у разі потреби вимагати подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію та вносити пропозиції про усунення виявлених порушень і недоліків та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях.
Також, Положенням встановлено обов'язок міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю своєчасно подавати на державну реєстрацію нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, та не допускати випадків направлення на виконання нормативно-правових актів, що не пройшли державну реєстрацію.
Відповідно до норм пункту 7 Положення, нормативно-правовий акт подається на державну реєстрацію у п'ятиденний строк після його прийняття. Відповідно до норм пункту 16 Положення, зміни і доповнення, внесені до правового акта, підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому цим Положенням.
Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 р. № 1576 у редакції від 15.12.2006 р. № 1786, № 640 від 30.05.2007 р., №1127 від 28.08.2007 р., № 516 від 29.04.2009 р. та № 980 від 31.08.2009 р. не були подані на державну реєстрацію до відповідних органів юстиції та не зареєстровані ними, а отже, не набрали чинності у встановленому законом порядку.
З огляду на викладене вище, розрахунок вартості наданих позивачем послуг необхідно здійснювати згідно тарифів, встановлених розпорядженням Київської міської державної адміністрації „Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення" від 28.08.2002 р. № 1680, чинним на зазначений період.
Вказаним розпорядженням передбачено тариф для житлово-експлуатаційних організацій в розмірі 0,68 грн. (без ПДВ) (0,816 з ПДВ) за 1 куб. м. наданих послуг з водопостачання та водовідведення, що мали застосовуватися у розрахунках сторін.
Отже, враховуючи, що, як встановлено вище, за спірний період позивачем відповідачу було поставлено 34251 куб. м., оплаті за вказані послуги підлягало із врахуванням знижки в розмірі 5,5% - 26411,63 грн. (34251*0,816-5,5%).
З доданих відповідачем до письмових пояснень до контррозрахунку копій платіжних доручень слідує, що відповідачем позивачу за спірний період було сплачено 42546,26 грн. з яких 9180,76 грн. - сплачено як оплату за водовідведення гарячої води.
Таким чином, за постачання холодної води та її водовідведення за спірний період відповідачем позивачу було сплачено 33365,50 грн., що становить суму більшу, ніж вартість наданих позивачем відповідачу за умовами Договору послуг з постачання та відведення холодної води.
Вимога позивача про стягнення з відповідача 15374,28 грн. збитків від інфляції також не підлягає задоволенню, оскільки вона не сформульована як самостійна, не містить окремого обґрунтування і доказів, а є правовим наслідком стягнення основного боргу, а тому, за відсутності підстав для такого не може бути задоволена.
Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України, до Господарського суду мають право звертатися підприємства та організації за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач не довів суду, порушення яких саме його прав і охоронюваних законом інтересів мале місце зі сторони відповідача.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України решта наведених сторонами доказів судом не приймається як такі, що не мають значення для справи, та не впливають на розгляд справи по суті.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 104514,12 грн. за договором № 8879/04/02 від 16.01.2001 р., задоволенню не підлягають як безпідставні та необґрунтовані.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя О.Г. Удалова
Рішення підписано 30.04.2010 р.