вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" січня 2021 р. Справа№ 910/9119/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Станіка С.Р.
Дикунської С.Я.
за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.
за участю представників згідно протоколу судового засідання від 28.01.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Беррі» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 (повний текст рішення складено 19.11.2020)
у справі №910/9119/20 (суддя Літвінова М.Є.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Беррі»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Розетта Агро»
про розірвання договору та стягнення 492 020, 00 грн.
У червні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Прайм Беррі» (далі - позивач, ТОВ «Прайм Беррі») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Розетта Агро» (далі - відповідач, ТОВ «Розетта Агро») про розірвання договору поставки № 03/09/2019 від 05.09.2019 та стягнення 492 020,00 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказав на те, що відповідачем порушено умови договору поставки № 03/09/2019 в частині поставки товару в строк, визначений договором, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів та просив суд розірвати договір поставки № 03/09/2019 та стягнути з відповідача суму передоплати у розмірі 492 020, 00 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти заявлених позовних вимог та вказав на те, що позивач 23.03.2020 листом, адресованим генеральному директору ТОВ «Розетта Агро» повідомив про скасування замовлення на поставку рослин в квітні 2020 року, які оплачені ним на підставі договору та специфікації №1 та просив повернути передоплату.
Крім того, відповідач зазначив, що позивач 23.03.2020 вищевказаним листом розірвав договір №03/09/2019 у спосіб, передбачений п. 5.8 договору - шляхом односторонньої відмови від нього, а тому позовні вимоги про розірвання не підлягають задоволенню, так як станом на час розгляду справи договір розірваний в односторонньому порядку.
Щодо позовної вимоги про стягнення передоплати у розмірі 492 020,00 грн відповідач також заперечив та зазначив, що п. 5.8 та 9.2 договору передбачено право продавця не повертати передоплату покупцю, оскільки сторона має компенсувати понесені нею витрати, які були понесені ТОВ «Розетта Агро» з метою виконання договору № 03/09/2019 за міжнародним договором купівлі-продажу №FC02-2019, укладеним Компанією ТОВ «Розетта Агро» (покупець) з Fall Creek Driesvenplant BV (продавець) для покупки лохини (чорниці високорослої).
У відповіді на відзив позивач заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, та вказав на те, що 23.03.2020 позивач листом повідомив, що не може прийняти та посадити саджанці лохини у квітні 2020, цим же листом позивач не відмовлявся від договору та зазначив, що договір не є розірваним в односторонньому порядку.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 у задоволені позову відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Прайм Беррі» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 у справі №910/9119/20 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об'єктивно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, таке рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/9119/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Прайм Беррі» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2020, розгляд справи призначено на 28.01.2021.
У відзиві на апеляційну скаргу, ТОВ «Розетта Агро» заперечило проти задоволення скарги, мотивуючи тим, що доводи, викладені у апеляційній скарзі позивача, не відповідають фактичним обставинам, суперечать вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на припущеннях, а рішення місцевого господарського суду від 14.09.2020 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з чим, відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
У зв'язку з перебуванням суддів Тарасенко К.В. та Іоннікової І.А. 28.01.2021 у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 27.01.2021 у справі №910/9119/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Я., Станік С.Р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 справу №910/9119/20 прийнято до провадження колегією суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Дикунська С.Я., Станік С.Р.
У судове засідання 28.01.2021 з'явилися представники позивача та відповідача.
Представник ТОВ «Прайм Беррі» у судовому засіданні надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, підтримав вимоги апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у ній, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Судові витрати покласти на відповідача.
Представник ТОВ «Розетта Агро» у судовому засіданні надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, на підставі доводів, зазначених у відзиві на скаргу та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції 05.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Розетта Агро» (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прайм Беррі» (далі - покупець) укладено договір поставки № 03/09/2019.
Відповідно до п. 1.2 договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю товар, який належить чи належатиме продавцю на праві власності на момент його передачі покупцю, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти товар в порядку та на умовах, передбачених цим договором.
Як встановлено п. 2.1 договору асортимент товару, його кількість, якісні характеристики та ціна визначаються сторонами у специфікації, яка є невід'ємною частиною та додатком до договору.
Приймання товару по кількості і якості покупцем в момент його передачі від продавця здійснюється у відповідності з товаросупровідними документами на товар та умовами договору (п. 4.1 договору).
Згідно з п. 5.2 договору покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів в гривнях на банківський рахунок продавця.
Пунктом 5.8 договору передбачено, що у випадку, якщо покупець скасовує замовлення на закупівлю товару (письмово відмовляється від договору) після сплати передоплати або її частини та до моменту фактичної поставки товару, то продавець може зберегти таку передоплату або її частину, як компенсацію понесених продавцем збитків.
Як встановлено п. 6.1 договору продавець зобов'язаний проставити (передати) товар покупцю, зазначений у специфікації в період до квітня 2020 року (включно).
Відповідно до п. 9.2 договору в разі дострокового розірвання договору зі сторони покупця, якщо таке розірвання не є наслідком невиконання або неналежного виконання продавцем умов договору, передоплата не повертається.
Договір діє з моменту його підписання обома сторонами до повного виконання сторонами обов'язків по договору (п. 14.1 договору).
Відповідно до п. 14.2 договору він може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін, у разі істотного порушення іншою стороною його умов, у встановленому законодавством порядку.
05.09.2019 сторони підписали специфікацію №1, в якій узгодили найменування, вид, сорт, характеристики та ціну товару, що поставляється.
Загальна вартість замовлення (товару) за специфікацією складає 1 967 740,14 грн (один мільйон дев'ятсот шістдесят сім тисяч сімсот сорок гривень 14 копійок), що еквівалентно 71 684,00 євро за курсом 27,45 грн станом на 13.09.2019.
Відповідно до п. 3 специфікації оплата товару здійснюється в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування передоплати в два етапи/платежі:
- етап/платіж - вартість товару у розмірі 492 020,00 грн з ПДВ покупець сплачує на підставі виставленого продавцем рахунку не пізніше 15.08.2019;
- етап/платіж - решта вартості товару, а саме еквівалент товару, вираженої у євро на курс продажу євро встановлений міжбанківською валютною біржою.
Поставка товару здійснюється на умовах ІНКОТЕРМС - 2010: DDP на склад покупця (п. 4 специфікації).
Датою поставки товару є дата передачі товару, що зазначена у видатковій накладній, підписаній уповноваженими представниками обох сторін (п. 5 специфікації).
Специфікація є невід'ємною частиною договору поставки № 03/09/2019 від 05.09.2019 і вступає в силу з моменту підписання сторонами (п. 6 специфікації).
З матеріалів справи вбачається, що 13.09.2019 ТОВ «Розетта Агро» виставило покупцю рахунок - фактуру № СФ - 0000035 про оплату товару у розмірі 492 020,00 грн.
Платіжними дорученнями № 288 від 16.09.2019 та № 289 від 17.09.2019 ТОВ «Прайм Беррі» оплатило рахунок-фактуру № СФ - 0000035 від 13.09.2019 в розмірі 300 000,00 грн та 192 020,00 грн.
Листом від 23.03.2020 позивач повідомив відповідача, що через ряд непередбачуваних обставин ТОВ «Прайм Беррі» не може прийняти і посадити саджанці лохини відповідно до підписаного договору № 03/09/2019 від 05.09.2019 і згідно із специфікацією № 1 від 05.09.2019, просило скасувати замовлення та повернути передоплату за вирахування витрат.
В подальшому, 14.05.2020 листом № 15 ТОВ «Прайм Беррі» повідомило продавця про те, що останнім не поставлено оплачений згідно рахунку - фактури № СФ - 0000035 від 13.09.2019 товар та просило в двотижневий термін здійснити поставку за адресою, вказаною в п.п.3.3 договору.
Однак, як вказує позивач, відповідачем не здійснено свого обов'язку по договору та не поставлено товар, у зв'язку з чим просить суд розірвати договір поставки № 03/09/2019 та стягнути з відповідача суму передоплати у розмірі 492 020, 00 грн.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірний договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Положеннями ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписами ч.ч. 1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з частиною 1 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 193 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).
Так, положеннями ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Аналогічні положення щодо можливості розірвання договору за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду також містяться у ч. 3 ст. 653 ЦК України та ч. 4 ст. 188 ГК України.
Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 ЦК України).
Отже, як вірно вказав суд першої інстанції, приписи ст. 651 ЦК України пов'язують можливість розірвання договору у зв'язку з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу суддівського розсуду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.
Наведена правова позиція щодо застосування норм ст. 651 ЦК України викладена у постанові Верховного Суду у постанові від 30.01.2018 у справі № 908/491/17.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 924/522/17.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
З матеріалів справи вбачається, що листом від 23.03.2020 позивач повідомив відповідача, що через ряд непередбачуваних обставин ТОВ «Прайм Беррі» не може прийняти і посадити саджанці лохини відповідно до підписаного договору №03/09/2019 від 05.09.2019 і згідно із специфікацією № 1 від 05.09.2019, просило скасувати замовлення та повернути передоплату за вирахування витрат.
Разом з тим, як вірно вказав суд першої інстанції, в контексті викладеного вище та встановлених судом обставин, позивачем, не доведено істотного порушення відповідачем умов договору №03/09/2019 з якими приписи ст. 651 Цивільного кодексу України пов'язують можливість їх розірвання.
За умовами п. 14.2 договору договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін, у разі істотного порушення іншою стороною його умов, у встановленому законодавством порядку.
На переконання колегії суддів, лист позивача від 23.03.2020 не може бути розцінений судом як пропозиція про розірвання або ж відмову від договору, оскільки позивач зазначив лише про скасування замовлення.
Разом з цим, позивачем не надано суду доказів на підтвердження надання пропозиції відповідачу про розірвання договору №03/09/2019, у зв'язку з чим не дотримано процедуру передбачену статтею 188 Господарського кодексу України, а тому судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні цієї частини позову.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача суми у розмірі 492 020,00 грн, яка була перерахована позивачем платіжними дорученнями № 288 від 16.09.2019 та № 289 від 17.09.2019 ТОВ «Прайм Беррі» на підставі рахунку - фактури № СФ - 0000035 від 13.09.2019 в розмірі 300 000,00 грн та 192 020,00 грн, на переконання колегії суддів, місцевим господарським судом правомірно відмовлено у задоволенні вказаних позовних вимог, з огляду на п. 5.8 договору яким передбачено, що у випадку, якщо покупець скасовує замовлення на закупівлю товару (письмово відмовляється від договору) після сплати передоплати або її частини та до моменту фактичної поставки товару, то продавець може зберегти таку передоплату або її частину, як компенсацію понесених продавцем збитків.
Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача 492 020,00 грн не підтверджується належними та допустимими доказами, не грунтується на умовах договору, у зв'язку з чим судом першої інстанції правомірно відмовлено у цій частині позову.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, про відмову у задоволенні даного позову.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23.06.1993).
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред'явлення таких роз'яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.
Обов'язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» від 27.10.1993).
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції ТОВ «Прайм Беррі» не було подано належних та переконливих доказів на підтвердження заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі позивача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 14.09.2020, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.
Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Прайм Беррі» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 14.09.2020 - залишити без змін.
Судові витрати (судовий збір) розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Беррі» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 у справі №910/9119/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 у справі №910/9119/20 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Прайм Беррі».
4. Матеріали справи №910/9119/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано 22.03.2021 після виходу суддів з відпустки.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді С.Р. Станік
С.Я. Дикунська