вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" березня 2021 р. Справа№ 910/11164/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Дикунської С.Я.
Шаптали Є.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2020
у справі №910/11164/20 (суддя Ярмак О.М.)
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
до Спільного українсько - французького підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Основа - Солсиф»
про стягнення 123 294,90 грн,
Короткий зміст позовних вимог
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Спільного українсько - французького підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Основа - Солсиф» (далі - відповідач) про стягнення 123 294,00 грн заборгованості за спожиту теплову енергію у гарячій воді на підставі самовільного підключення за період з 05.11.2019 по 28.11.2019.
Позовні вимоги мотивовано тим, що між сторонами укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 530710 від 22.01.2019, за умовами якого здійснюється надання послуг до будинку № 17 по вул. Ковпака у місті Києві. 20.11.2019 представниками позивача складено службову записку про самовільне включення відповідачем системи опалення, таким чином встановлено самовільне включення споживача до теплового обладнання без дозволу постачальника, що є порушенням договірних зобов'язань та підставою для нарахування за споживання теплової енергії у відповідності до п.2.3.6 договору за період з 05.11.2019 по 28.11.2019 у сумі 123 294,98 грн за особовим рахунком № 530710.
Короткий зміст заперечень проти позову
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем належними доказами не доведено факту порушення відповідачем договірних зобов'язань, системи теплопостачання, акт № 2/2-305-08 від 28.11.2019 споживачу не надсилався, комісією з розгляду актів порушень споживачами ПКТЕ та/або умов договору відповідач про виклик та розгляд акта не повідомлявся, вказаний акт не містить опис виявлених порушень. Споживачем було вчинено усі дії щодо перевірки та підготовки до опалювального періоду 2020-2021 років відповідно до п.7.2.31 розділу 7 наказу Міністерства палива та енергетики України № 71 від 14.02.2007 «Про затвердження правил технічної експлуатації теплових установок і мереж», а також отримано відповідні акти, оплата за надані послуги здійснювалась за приладами обліку, заборгованість відсутня, у зв'язку з чим вимоги про стягнення нарахування у п'ятикратному розмірі - є безпідставними та необґрунтованими.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його постановлення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 у задоволені позову Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Спільного українсько - французького підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Основа - Солсиф» (далі - відповідач) про стягнення 123 294,00 грн заборгованості за спожиту теплову енергію у гарячій воді на підставі самовільного підключення за період з 05.11.2019 по 28.11.2019 - відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставини, на які він посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог, підстав для покладення на відповідача обов'язку щодо оплати заявленої суми коштів.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» 02.11.2020 звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити пропущений строк на подання апеляційної скарги, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 у справі №910/11164/20 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Вирішити питання щодо стягнення судового збору.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при ухваленні рішення, порушено норми матеріального права та неправильно застосовані норми процесуального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.
Зокрема, скаржник посилався на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення:
- не враховано порушення відповідачем умов договору, а саме: п. 2.3.18, яким передбачено обов'язок відповідача забезпечувати безперешкодний цілодобовий доступ представників позивача до теплокамер, теплопунктів, тепловикористовуючих установок та приладів обліку теплоенергії для виконання службових обов'язків;
- відповідно до умов договору, відповідач несе відповідальність за самовільний зрив пломб, встановлених енергопостачальною організацією (п. 6.3.3 договору), за перешкоджання або не допуск до систем теплопостачання (територію підприємства, установи, тощо), працівників енергопостачальної організації при виконання ними службових обов'язків (п. 6.3.10 договору);
- судом не враховано п. 3 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 № 71, а також п. 6.3.2 договору, які передбачають відповідальність особи за споживання енергії без дозволу (наряду) енергопостачальної організації, який не видавався позивачем відповідачу щодо підключення будинку № 17 по вул. Ковпака у м. Києві;
- факт самовільного підключення 05.11.2019 до теплових мереж без дозволу позивача підтверджується наданими відповідачем відомостями споживання теплової енергії, які наявні в матеріалах справи;
- відповідачем не надано жодного документа в підтвердження підключення споживача до теплових мереж, які б були видані саме позивачем та/або на спростування самовільного включення відповідача до теплового обладнання позивача.
Таким чином, скаржник наголошує, що за період з 05.11.2019 по 28.11.2019 здійснено нарахування за спожиту теплову енергію (відповідно до показника лічильника) в розмірі 24 658,98 грн, та відповідно до умов договору здійснено обґрунтоване нарахування у 5-кратному розмірі за самовільне підключення систем тепло споживання в розмірі 123 294,90 грн.
Короткий зміст заперечень проти апеляційної скарги
01.12.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду згідно з приписами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для його скасування - відсутні.
Зокрема, відповідач посилався на те, що:
- позивач в апеляційній скарзі порушує питання стосовно іншого порушення, не заявленого у позові, а саме: обмеження вільного допуску представників теплопостачальної організації до системи тепло споживання або до вузла обліку теплової енергії;
- жодних доказів в підтвердження виявлення, належної фіксації, обґрунтування доказами та доведення вказаного порушення, позивачем до суду не надано, як залишено поза увагою і не наведено жодного аргументу (окрім письмового непогодження) та не спростовані надані відповідачем обґрунтування;
- судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що заява відповідача про підключення до опалення за вих.. № 193 від 08.10.2019 була направлена позивачу та міститься в матеріалах справи (вх. № 4/2ЦОК/15 від 15.10.2019), і період, який вказаний позивачем (з 05.11.2019 по 28.11.2019), охоплюється визначенням «опалювальний період», в який постачання теплової енергії здійснюється відповідно до положень ст. 25 Закону України «Про теплопостачання»;
- пунктом 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007, передбачено, що допуск до експлуатації системи тепло споживання відбувається, на підставі укладення споживачем із теплопостачальною організацією договору до початку подачі теплоносія до системи тепло споживання, підтвердженням чого є підписаний між сторонами договір № 530710 та наявність у відповідача акту готовності до опалювального періоду 2019-2020р. № 269 від 04.09.2019, як підтвердження виконання ним зобов'язань, передбачених п. 2.3.16-2.3.17 договору у підготовці до опалювального періоду;
Відповідачем надано усі документи щодо процедури погодження та підключення індивідуального теплового пункту від стадії приєднання до теплових мереж до укладення відповідного договору, докази сплати за надані та спожиті послуги, щорічну перевірку вузла комерційного обліку до готовності до опалювального періоду, акти опломбування та роз пломбування та усі підтверджуючі акти, довідки;
- в ході перевірки готовності вузла комерційного обліку теплової енергії до роботи представником позивача жодних порушень не виявлено; крім того, 26.07.2019 видано акт № 16 про опломбування, а тому посилання позивача в апеляційній скарзі на неврахування судом першої інстанції та невідображені в рішенні суду про відповідальність відповідача за самовільний зрив пломб - не підтверджується жодними доказами;
- при підготовці індивідуального теплового пункту до наступного опалювального періоду, представниками позивача не виявлено та не зафіксовано жодного порушення щодо належної експлуатації теплового пункту та за наслідками перевірки видано наступний акт готовності до опалювального періоду 2020-2021 р. № 324 від 11.09.2020;
- в порушення п. 3.1.6, 3.1.9 договору, позивачем , у разі порушення відповідачем умов договору або у разі виявлення самовільного підключення тепловикористовуючого обладнання не складено відповідного акту, припису та не вручено відповідачу;
- позивачем не наведено жодних обґрунтувань, яким чином докази про сплату відповідачем щомісячно за теплову енергію є підставою для ствердження здійснення ним же самовільного підключення до теплових мереж , з огляду на подання відповідачем доказів про підключення до теплових мереж у відповідності до законодавства.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/11164/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Дикунська С.Я., Шаптала Є.Ю.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 262 Господарського процесуального кодексу України про відкриття апеляційного провадження у справі суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено, що з 01.01.2020 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2102,00 грн.
Отже, малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує 210200,00 грн (2102,00 грн * 100).
Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення 123294,90 грн, вказана справа, відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, відноситься до малозначних справ.
Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Апелянт у апеляційній скарзі просив розглядати її у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Однак підстави для розгляду справи за участі представників учасників процесу ні в мотивувальній частині апеляційної скарги, ні в доданих до неї документах не надано.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 поновлено Комунальному підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 у справі №910/11164/20, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 у справі №910/11164/20, у задоволенні клопотання Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про розгляд справи за участі представників учасників справи - відмовлено, призначено до розгляду апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 у справі №910/11164/20 без повідомлення учасників справи.
Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 отримана учасниками справи:
- позивачем - згідно рекомендованого поштового повідомлення про вручення 0411632698658, 0411632698640;
- відповідачем - згідно рекомендованого поштового повідомлення про вручення 0411632698631.
Приписами ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Законом України №731-ІХ від 18.06.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», пункт 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в такій редакції:
« 4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином».
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Закон України №731-ІХ від 18.06.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» набрав чинності 17.07.2020.
Отже, з урахуванням пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності з 17.07.2020, строк на подання учасниками справи додаткових заяв та клопотань, заперечень на відзив - сплив.
У зв'язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд справи підлягає здійсненню у розумний строк з огляду на ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11, пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго».
На виконання розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591, КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, з 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює КП «Київтеплоенерго».
22.01.2019 між Комунальним підприємством Виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» (енергопостачальна організація) та Спільним Українсько-Французьким підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Основа-Солсиф» (абонент) укладено Договір №530710 про постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого його предметом є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до пункту 2.1. договору, при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язується керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж (далі - Правила), нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.
Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 29.03.2019 (п. 8.1. договору).
Додатковою угодою від 30.03.2019 до договору сторони погодили п. 8.4. викласти в наступній редакції: Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Згідно з пунктами 2.3.5. та 2.3.6 договору, споживач зобов'язаний забезпечувати належну експлуатацію теплосистем у займаних приміщеннях та своєчасне вжиття заходів з утеплення приміщень та місць загального користування. Своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати (сплачувати) на розрахунковий рахунок Дирекції по експлуатації нежилих будинків (структурного підрозділу підприємства) вартість спожитої теплової енергії та технічного обслуговування теплосистеми.
Пунктом 5.1 договору визначено, що облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом (за приладами обліку; розрахунковим способом).
Також, в матеріалах справи наявні:
- Акт № 2/2 -305-01039 про готовність вузла комерційного обліку до роботи, складеного 04.07.2019 представником РТ «Печерськ» СП «Енергозбут» КП «КТЕ» інженером 2 категорії Білоконь О.І. у присутності представника відповідача Ланов'юк О.В., про готовість вузла комерційного обліку теплової енергії до роботи в опалювальний період 2019-2020; у акті зазначено, що вузол комерційного обліку теплової енергії готовий до роботи в опалювальний сезон 2019-2020;
- лист відповідача від 08.10.2019 № 193, адресований позивачу, про необхідність підключення опалення з 15.10.2019 за адресою: вул.. Ковпака, 17; договір № 530710/2019-9.
Як вказував позивач, 20.11.2019 працівником позивача Поліщук В.В. здійснено виїзд за місцем розташування відповідача, за результатами якого складено службову записку, в якій зазначено, що при обстеженні теплового обладнання за адресою: м. Київ, вул. Ковпака, 17 ТОВ «Основа-Солсиф» о/р 530710, було виявлено самовільне включення системи опалення.
Окрім того, працівником позивача Поліщук В.В., направленого згідно наряду №3013 від 20.11.2019, складено Акт про недопуск до теплового обладнання (до запірної арматури абонентського вводу) споживача від 21.11.2019, в якому причиною недопуску вказано: погашення боргу до кінця поточного місяця.
Також, в матеріалах справи міститься Акт №2/2-305-08 від 28.11.2019 за підписом інженерів СП «Енергозбут» ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про те, що при спробі обстежити обладнання відповідача за адресою: м.Київ, вул.. Ковпака, 17 у м.Києві на предмет самовільного включення системи опалення, доступу представниками ТОВ «Основа-Солсиф» - надано не було.
На підставі зазначеного позивачем було здійснено нарахування за споживання теплової енергії за навантаженням у 5-ти кратному розмірі за період з 05.11.2019 по 28.11.2019 на суму в розмірі 123 294,90 грн, у зв'язку з чим він просив стягнути вказану суму з відповідача, розрахунок якої додано до матеріалів справи, і вимогу щодо сплати якої заявлено у претензії № 30/1/1/3025 від 28.02.2020, і проти якої відповідач заперечував у відповіді № 28 від 24.03.2020.
При цьому, обґрунтовуючи заявлений до стягнення розмір 123 294,00 грн заборгованості за спожиту теплову енергію у гарячій воді на підставі самовільного підключення за період з 05.11.2019 по 28.11.2019, позивач надав звіти за відповідні періоди, в яких містяться дані щодо реєстрації відповідних параметрів лічильника, які сформовані станом на 22.11.2019, 24.12.2019, 24.01.2020, 22.11.2019, 24.12.2019.
Відповідач заперечуючи проти пред'явлених позовних вимог зазначав, що самовільного підключення не було оскільки між сторонами діє Договір, окрім того всі акти, надані позивачем до справи, підписані лише представниками останнього без засвідчення їх представниками відповідача.
Крім того, відповідачем до матеріалів справи було долучено:
- Акт готовності до опалювального періоду № 269 від 04.09.2019, згідно якого позивачем разом з представниками відповідача зафіксовано про готовність об'єкта за адресою: м. Київ, вул.. Ковпака, 17 до опалювального сезону 2019-2020 р. за результатами випробувань, а також з результатами огляду та опломбування звужувальних та дроселювальних приладів (№ пломби С39738301).
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи п вилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Згідно з абз. 1 та 2 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про теплопостачання», основними обов'язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії додержання вимог договору та нормативно-правових актів.
Відповідно до абз. 20 ст. 1 Закону України «Про теплопостачання», споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Згідно з ст. 25 Закону України «Про теплопостачання», теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов'язані: забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору, а також норм і правил.
Стаття 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-V1H від 09.11.2017 встановлює, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.
Як підтверджується наявними матеріалами справи, між позивачем та відповідачем укладено договір №530710 про постачання теплової енергії у гарячій воді від 22.01.2019, який є чинним та регулює спірні правовідносини між учасниками спору, що ними не заперечувалось.
20.11.2019 представниками позивача складено службову записку про самовільне включення відповідачем системи опалення, таким чином встановлено самовільне включення споживача до теплового обладнання без дозволу постачальника, що є порушенням договірних зобов'язань та підставою для нарахування за споживання теплової енергії у відповідності до п.2.3.6 договору за період з 05.11.2019 по 28.11.2019 у сумі 123 294,98 грн за особовим рахунком № 530710.
Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії визначаються Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 №1198 (надалі - Правила).
Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. (ст. 4. Правил).
В статті 3 Правил надано визначення поняттю самовільне втручання в діючі системи теплопостачання і тепло споживання, зокрема це будь-яка зміна проектного рішення теплопостачання об'єкта, виконана споживачем або будь-якою іншою організацією без погодження з теплопостачальною організацією.
Як зазначено вище, з метою виявлення ознак самовільного включення відповідачем системи опалення інженери СП «Енергозбут» ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 намагались здійснити обстеження системи теплоспоживання споживача, проте, доступу представниками ТОВ «Основа-Солсиф» вказаним особам - надано не було.
Статтею 35 Правил визначено, що теплопостачальна організація має право знімати та перевіряти покази вузла обліку відповідно до умов договору та проводити обстеження системи теплоспоживання споживача щодо виявлення споживання теплової енергії поза вузлами обліку.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що не зважаючи на підтверджений документально факт недопуску інженерів СП «Енергозбут» до обладнання відповідача для виявлення ознак самовільного включення останнім системи опалення, працівником позивача було складено службову записку в якій зазначено, що за адресою місцезнаходження відповідача було виявлено самовільне включення системи опалення.
Проте, позивач наголошував саме на тому, що допуск працівником останнього до теплового обладнання - відповідачем надано не було, у зв'язку з чим посилання позивача на те, що відповідачем здійснено самовільне включення відповідачем системи опалення, виходячи лише з обставини недопуску працівників позивача до обстеження теплового обладнання відповідача - є необґрунтованими та не підтверджені належними, допустимими, достовірними доказами в розумінні ст. 76-78 Господарського процесуального кодексу України, а також спростовуються наданими відповідачем доказами, зокрема Актом готовності до опалювального періоду № 269 від 04.09.2019, згідно якого позивачем разом з представниками відповідача зафіксовано про готовність об'єкта за адресою: м. Київ, вул.. Ковпака, 17 до опалювального сезону 2019-2020 р. за результатами випробувань, а також з результатами огляду та опломбування звужувальних та дроселю вальних приладів (№ пломби С39738301), не встановлено будь-яких пошкоджень або самовільних підключень до системи.
Також, пунктом 2.3.17. договору визначено, що абонент зобов'язаний щорічно, в міжопалювальний період, підготовлювати власне теплове господарство та отримувати від «Енергопостачальної організації» Акт про готовність до опалювального сезону згідно з Правилами підготовки теплових господарств до опалювального періоду та іншими нормативними актами, що регулюють дане питання.
Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, у відповідності до п. 7.2.31 розділу 7 наказу Міністерства палива та енергетики України № 71 від 14.02.2007 року «Про затвердження правил технічної експлуатації теплових установок і мереж», допуск до експлуатації вузла обліку ДТ здійснюється за участю представників теплопостачальної організації, джерела теплопостачання та метрологічного центру спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері метрології, про що складається відповідний акт. Акт складається у трьох примірниках, один з яких одержує представник ДТ. другий - представник теплопостачальної організації, третій - представник метрологічного центру ЦОВМ.
При допуску до експлуатації вузла обліку у споживача після одержання акта представник енергопостачальної організації пломбує ЗВТ вузла обліку теплової енергії і теплоносія. Вузол обліку споживача визнається допущеним до ведення обліку отриманої теплової енергії і теплоносія після підписання акта представниками енергопостачальної організації, споживача і метрологічного центру ЦОВМ та його затвердження в установленому порядку. Облік теплової енергії і теплоносія на основі показів ЗВТ вузла обліку споживача здійснюється з моменту підписання акта про його прийняття в експлуатацію.
Перед кожним опалювальним сезоном здійснюється перевірка готовності вузла обліку теплової енергії до експлуатації, про що складається відповідний акт.
Так, за результатами здійсненої перевірки та підготовки до опалювального періоду 2019-2020 відповідачу видано наступні документи: Акт про готовність вузла комерційного обліку до роботи № 2/2 -305-0139 від 04.07.2019, Акт на опломбування № 16 від 26.07.2019, Акт-обстеження для видачі акту готовності від 26.07.2019 , Акт готовності до опалювального періоду № 269 від 04.09.2019, Акт на опломбування (розпломбування) №166 від 19.03.2020, що в сукупності спростовує доводи позивача стосовно самовільності включення системи опалення відповідачем.
При цьому, позивачем вказується, що нарахування заявленої до стягнення суми здійснено за період з 05.11.2019 по 28.11.2019, проте, вказаний період є опалювальним періодом, а тому, враховуючи наявність між сторонами договірних правовідносин, постачання відповідачу теплової енергії у гарячій воді є обов'язком позивача, покладеним на нього умовами договору та вимогами закону, зокрема ст. 25 Закону України «Про теплопостачання», ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що посилаючись на п. 42 Правил, який передбачає, що за споживання теплової енергії без погодження з теплопостачальною організацією понад максимальне теплове навантаження, визначене договором, споживач сплачує штраф згідно із законодавством, однак позивачем не надано в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України документального підтвердження споживання відповідачем понад максимального теплового навантаження, оскільки таке споживання повинно підтверджуватись інформацією з приладів обліку чи відповідним розрахунком, що передбачено п 5.1. договору.
Проте, згідно долучених до матеріалів справи звітів за період з 01.11.2019 по 21.11.2019 із зазначенням на них від руки дописаними показниками Гкал/годину (Q), в той же час обґрунтованого розрахунку вказаного показника, який би перевищував 0,113 Гкал/годину (п. 1 Додатку №1 до Договору) - матеріали справи не містять, як і не містять інформації про зняття показників з приладів обліку.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано та вірно встановлено відсутність у відповідача обов'язку з сплати у 5-кратному розмірі 123 294,00 грн заборгованості за спожиту теплову енергію у гарячій воді на підставі самовільного підключення за період з 05.11.2019 по 28.11.2019.
Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не враховано порушення відповідачем умов договору, а саме: п. 2.3.18, яким передбачено обов'язок відповідача забезпечувати безперешкодний цілодобовий доступ представників позивача до теплокамер, теплопунктів, тепловикористовуючих установок та приладів обліку теплоенергії для виконання службових обов'язків - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки обставини не допуску до приладів обліку - не можуть бути підставою для висновку щодо самовільного підключення відповідачем до теплових мереж, як і підставою для нарахування відповідної плати у 5-кратному розмірі саме за відповідне порушення. Крім того, як підтверджується наявними матеріалами справи, в ході перевірки готовності вузла комерційного обліку теплової енергії до роботи представником позивача жодних порушень не виявлено; крім того, 26.07.2019 видано акт № 16 про опломбування.
Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не враховано п. 3 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 № 71, а також п. 6.3.2 договору, які передбачають відповідальність особи за споживання енергії без дозволу (наряду) енергопостачальної організації, який не видавався позивачем відповідачу щодо підключення будинку № 17 по вул. Ковпака у м. Києві, а факт самовільного підключення 05.11.2019 до теплових мереж без дозволу позивача підтверджується наданими відповідачем відомостями споживання теплової енергії, які наявні в матеріалах справи - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки при підготовці індивідуального теплового пункту до наступного опалювального періоду, представниками позивача не виявлено та не зафіксовано жодного порушення щодо належної експлуатації теплового пункту та за наслідками перевірки, що підтверджено вищенаведеними доказами.
Крім того, позивачем, у разі виявлення факту порушення відповідачем умов договору або у разі виявлення самовільного підключення тепловикористовуючого обладнання - не складено відповідного акту, припису та не вручено відповідачу, що визначено п. 3.1.6, 3.1.9 договору.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції зазначає, що висновки суду ґрунтуються на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в рішенні в оскаржуваній частині, рішення в оскаржуваній частині ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення у оскаржуваній частині за наведених скаржником доводів та мотивів апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 у справі № 910/11164/20 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 у справі № 910/11164/20 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго».
4. Матеріали справи № 910/11164/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді С.Я. Дикунська
Є.Ю. Шаптала