вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" березня 2021 р. Справа№ 910/7516/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Станіка С.Р.
Дикунської С.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Бест Альтернатива» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 (повний текст рішення складено 16.09.2020)
у справі № 910/7516/20 (суддя Грєхова О.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КСК-Автоматизація»
до Дочірнього підприємства «Бест Альтернатива»
про стягнення 141000,00 грн
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «КСК-Автоматизація» (далі - ТОВ «КСК-Автоматизація», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Дочірнього підприємства «Бест Альтернатива» (далі - ДП «Бест Альтернатива», відповідач) про стягнення 141 000,00 грн заборгованості за поставлений, але не оплачений товар по Договору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано грошових зобов'язань за Договором поставки № ВФ-86/16 від 30.09.2016, а саме: не в повному обсязі сплачено грошові кошти за обладнання, що було поставлено за видатковою накладною № 21 від 02.06.2017.
Короткий зміст заперечень проти позову
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що:
- зобов'язання позивача за Договором не виконані, оскільки в порушення п. 1.4 Договору, сторонами не складено Акт про завершення пусконалагоджувальних робіт, а отже у відповідача відсутні підстави для здійснення розрахунків із позивачем;
- сторонами складено Протокол від 25.04.2019, де сторони під час зустріч обговорили наявність численних недоліків та зауважень щодо поставленого обладнання.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його постановлення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 позов задоволено повністю: стягнуто з Дочірнього підприємства «Бест Альтернатива» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КСК-Автоматизація» заборгованість у розмірі 141 000,00 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2115,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
- позивачем виконаний обов'язок з поставки товару, з огляду на пункт 4.9 Договору, а відтак, у відповідача виник обов'язок із здійснення третього платежу, визначеного Додатковою угодою № 4 від 22.02.2017 до Договору у розмірі 141000,00 грн;
- факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати заборгованості за Договором - не спростований відповідачем.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Дочірнє підприємство «Бест Альтернатива» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішення суду, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 у справі №910/7516/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при ухваленні рішення, порушено норми матеріального права та неправильно застосовані норми процесуального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.
Зокрема, скаржник посилався на те, що:
- зміст укладеного між сторонами договору свідчить про наявність умов інших, ніж визначено загальними положеннями угоди про купівлю - продаж, визначеними ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України, оскільки скаржник, укладаючи відповідний правочин, відповідач мав на меті отримати не лише товар за переліком у додатку та додатковій угоді від 30.09.2016, а й систему автоматизації і управління, відповідно, елементи договору підряду належать до предмету договору і сприйняті сторонами як основні, істотні умови;
- всупереч п. 1.2 Договору постачальник не виконав зобов'язання щодо передачі покупцю разом із системою управління всю необхідну технічну документацію та програмне забезпечення, необхідне для належного функціонування системи автоматизації та управління;
- між сторонами не підписано Акт про завершення пусконалагоджувальних робіт та підтвердження можливості функціонування поставленої та встановленої системи управління;
- позивач не виконав свої зобов'язання за договором, що і стало підставою нездійснення відповідачем остаточного розрахунку у виді 4 платежу на суму 141 000,00 грн;
- Договір між сторонами є чинним, роботи не закінчені, замовлена відповідачем система управління - не працює, а отже, у позивача існують обов'язки за Договором щодо закінчення у повному обсязі монтажу системи електросилового управління та автоматизації, а також налагодження її роботи;
- відповідачем в силу приписів ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України доведено вжиття усіх заходів для недопущення господарського правопорушення, затримка в оплаті послуг по договору - є правомірною.
Короткий зміст заперечень проти апеляційної скарги
07.12.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду згідно з приписами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для його скасування - відсутні.
Зокрема, позивач посилався на те, що матеріалами справи підтверджується, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором, оплату отриманого товару згідно видаткової накладної № 21 від 02.06.2017 у повному обсязі - не здійснив, у зв'язку з чим у ДП «Бест Альтернатива» виникла заборгованість перед позивачем у заявленому до стягнення розмірі - 141 000,00 грн. В свою чергу, пункт 1.4 Договору не спростовує обов'язок покупця щодо оплати товару, який отримано відповідачем у власність. Також, порядок розрахунків узгоджено між сторонами у розділі 5 Договору в редакції додаткової угоди № 4, зокрема, суму у розмірі 141 000,00 грн відповідач зобов'язаний був оплатити протягом 3 банківських днів з моменту підписання товаросупроводжувальної документації (видаткової накладної від 02.06.2017), чого ним здійснено не було.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/7516/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Дикунська С.Я., Станік С.Р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Бест Альтернатива» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 залишено без руху. Надано апелянту строк на усунення недоліків.
16.11.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Дочірнього підприємства «Бест Альтернатива» надійшла заява про усунення недоліків з доказами доплати судового збору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 поновлено скаржнику пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 у справі № 910/7516/20, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства «Бест Альтернатива» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2020, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали, призначено до розгляду апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Бест Альтернатива» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 у справі №910/7516/20, зупинено дію оскаржуваного рішення до закінчення його перегляду у апеляційному порядку.
Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 отримана учасниками справи:
- позивачем - згідно рекомендованого поштового повідомлення про вручення 0411632940530;
- відповідачем - згідно рекомендованого поштового повідомлення про вручення 0411632940521.
Приписами ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Законом України №731-ІХ від 18.06.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», пункт 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в такій редакції:
« 4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином».
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Закон України №731-ІХ від 18.06.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» набрав чинності 17.07.2020.
Отже, з урахуванням пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності з 17.07.2020, строк на подання учасниками справи додаткових заяв та клопотань, заперечень на відзив - сплив, і на адресу Північного апеляційного господарського суду відповідні документи не надходили.
У зв'язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд справи підлягає здійсненню у розумний строк з огляду на ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11, пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, 30.09.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КСК-Автоматизація» (постачальник) та Дочірнім підприємством «Бест Альтернатива» (покупець) укладено Договір поставки № ВФ-86/16 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві обладнання (систему автоматизації та управління), що передбачає керування не менше ніж 55 одиницями і дозволяє контролювати щонайменше 90 датчиків стану механізмів, використовуваних у виробничому комплексі зі зберігання і переробки насіння олійних культур, який знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Лебедівка, вул. Соборна, 1-О, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити визначене обладнання.
Постачальник зобов'язаний передати покупцю разом із системою управління всю необхідну технічну документацію та програмне забезпечення необхідне для належного функціонування такої системи автоматизації та управління (п. 1.2 Договору).
Відповідно до п. 1.4 Договору сторони домовились, що зобов'язання за цим Договором, із сторони постачальника, є виконаними в день підписання Акту про завершення пусконалагоджувальних робіт та підтвердження можливості функціонування поставленої та встановленої системи управління, а зобов'язання покупця є належно виконаними в день списання з рахунку покупця на користь постачальника щодо повної оплати за поставлений товар.
Згідно з п. 2.1 Договору асортимент та ціна на товар, що поставляється, визначається на підставі Додатку № 1, який є невід'ємною частиною даного Договору.
У відповідності до п. 4.1 Договору поставка замовленого товару здійснюється постачальником протягом не більше ніж трьох днів з моменту отримання відповідного платежу, передбаченому Договором. Допускається дострокова поставка товару за умови наявності згоди покупця. Про дату дострокової поставки постачальник повідомляє покупця по факсу або через представника у строк не менше одного дня.
Моментом здійснення поставки товарів постачальнику є їх отримання покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (товарно-транспортна накладна, видаткова накладна). Разом з товаром покупцю повинні передаватись належні товару документи, що підтверджують його якість і безпеку, включаючи сертифікати, якісні посвідчення, технічна документації тощо (п. 4.2 Договору).
Згідно з п. 4.3 Договору право власності на товар переходять до покупця в момент підписання відповідальною особою покупця видаткової (та/або товарно-транспортної накладної).
Прийом товару за кількістю та якістю проводиться уповноваженими на те представниками сторін відповідно до Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначенні і товарів народного споживання за кількістю від 15 червня 1965 року та Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначенні і товарів народного споживання за якістю від 25 квітня 1966 року, на складі покупця або, за попередньою домовленістю, на складі постачальника (п. 4.6 Договору).
Пунктом 4.7 Договору сторонами визначено, що виявлені під час прийому поставленої продукції недоліки (нестача, втрата товарного вигляду та інше) оформлюються відповідним Актом, який набуває вигляду первинного документу після підписання його представниками сторін. Неякісний товар замінюється постачальником протягом трьох днів з моменту складення відповідного Акту, а у разі неможливості його заміни - постачальник відшкодовує його вартість, якщо оплату такого товару було здійснено на умові попередньої оплати.
Пунктом 4.9 Договору визначено, що постачальник буде вважатися таким, який виконав зобов'язання з поставки товару, якщо він поставив товар в місце вказане в п. 1.1 Договору, з усією супроводжувальною документацією, яка вимагається за чинним законодавством України та даним Договором, якщо внаслідок прийому було встановлено, що товар повністю відповідає вимогам, передбаченим законодавством України, умовам, визначеним у замовленні покупця, та іншим умовам даного Договору.
Пунктом 6.3 Договору визначено, що покупець зобов'язаний прийняти та оплатити поставлені товари відповідно до вимог даного Договору.
Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2017, але в будь-якому випадку не раніше повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п. 8.1 Договору).
Додатком № 1 до Договору сторонами узгоджено, що поставці підлягає система автоматизації та управління вартістю 1 490 520,00 грн.
Додатковою угодою до Договору № ВФ-86/16 від 30.09.2016 сторони узгодили загальні етапи робіт та необхідні матеріали і роботи, які мають бути виконані постачальником для забезпечення максимально ефективного та якісного виконання умов Договору № ВФ-86/16.
Додатковими угодами № 2 від 19.01.2017, № 3 від 22.02.2017 та № 4 від 22.02.2017 сторонами погоджено графік платежів та терміни поставки.
Додатковою угодою № 4 до Договору сторони погодили наступний графік платежів та термін поставки:
- 1-й платіж: протягом 10 робочих днів з моменту підписання Договору в сумі, що складає 54 000,00 грн з ПДВ;
- 2-й платіж: в сумі, що складає 1 295 520,00 грн з ПДВ, покупець перераховує на користь постачальника до 28.02.2017 при умові, що постачальник виконує свої зобов'язання передбачені даним Договором належним чином;
- 3-й платіж: в сумі, що складає 141 000,00 грн з ПДВ, покупець перераховує на користь постачальника протягом трьох банківських днів з моменту підписання товаросупроводжувальної документації (видаткової накладної);
- термін поставки становить до 40 календарних дів після оплати 2-го платежу.
Додатком до Договору сторонами узгоджено технічне завдання на проектування, виготовлення та монтаж системи електросилового управління та автоматизації технологічного процесу переробки насіння соняшника.
Позивач в обґрунтування позову вказував, що відповідач, у порушення взятих на себе зобов'язань за Договором, оплату отриманого товару згідно видаткової накладної № 21 від 02.06.2017 у повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим у ДП «Бест Альтернатива» виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 141 000,00 грн.
Відповідач в обґрунтування заперечень на позов посилався на те, що зобов'язання позивача за Договором не виконанні, оскільки в порушення п. 1.4 Договору, сторонами не складено Акт про завершення пусконалагоджувальних робіт, а отже у відповідача відсутні підстави для здійснення розрахунків із позивачем. Крім того, відповідач зазначає, що сторонами складено Протокол від 25.04.2019, де сторони під час зустріч обговорили наявність численних недоліків та зауважень щодо поставленого обладнання.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи п вилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, укладений між сторонами договір, за своєю правовою природою є договором поставки, що містить елементи договору підряду, в частині виконання пусконалагоджувальних та монтажних робіт, і вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу товар за Договором на суму 1 490 520,00 грн. згідно видаткової накладної № 21 від 02.06.2017, яка підписана сторонами без заперечень та зауважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
22.02.2017 сторонами укладено Додаткову угоду № 4 до Договору, якою сторони погодили наступний графік платежів та термін поставки:
- 1-й платіж: протягом 10 робочих днів з моменту підписання Договору в сумі, що складає 54 000,00 грн. з ПДВ;
- 2-й платіж: в сумі, що складає 1 295 520,00 грн. з ПДВ, покупець перераховує на користь постачальника до 28.02.2017 при умові, що постачальник виконує свої зобов'язання передбачені даним Договором належним чином;
- 3-й платіж: в сумі, що складає 141 000,00 грн. з ПДВ, покупець перераховує на користь постачальника протягом трьох банківських днів з моменту підписання товаросупроводжувальної документації (видаткової накладної).
Відповідачем в свою чергу, на виконання умов Договору сплачено позивачу кошти у розмірі 1 349 520,00 грн, згідно платіжних доручень 37 від 27.02.2017 на суму 163 000,00 грн, № 39 від 28.02.2017 на суму 156,00 грн, № 8291 від 27.02.2017 на суму 230 000,00 грн, № 7175 від 12.10.2016 на суму 54 000,00 грн та № 116303 від 28.02.2017 на суму 902 364,00 грн.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем не здійснено третій платіж за отриманий згідно видаткової накладної товар у розмірі 141 000,00 грн.
Так, матеріалами справи підтверджується, що обумовлений договором товар, який визначено у специфікації до договору, було повністю поставлено позивачем відповідачу, що підтверджується видатковою накладною № 21 від 02.06.2017, що сторонами не заперечувалось.
Проте, спір між сторонами існує в частині визначення моменту, згідно якого у відповідача настає обов'язок повної оплати за поставлений товар.
Дослідивши наявні матеріали справ, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Порядок розрахунків за поставлений товар сторонами узгоджено в розділі 5 Договору поставки, в редакції Додаткової угоди № 4 до Договору від 22.02.2017, згідно яких відповідач зобов'язався здійснити 1-й платіж: протягом 10 робочих днів з моменту підписання Договору в сумі, що складає 54 000,00 грн. з ПДВ; 2-й платіж: в сумі, що складає 1 295 520,00 грн. з ПДВ - до 28.02.2017 при умові, що постачальник виконує свої зобов'язання передбачені даним Договором належним чином; 3-й платіж: в сумі, що складає 141 000,00 грн. з ПДВ - протягом трьох банківських днів з моменту підписання товаросупроводжувальної документації (видаткової накладної).
Таким чином, за наявності наведених обставин, відповідачем повний розрахунок з позивачем мав бути здійснений протягом трьох банківських днів з моменту підписання видаткової накладної від 02.06.2017, що узгоджується як з умовами Договору, так і приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України.
При цьому, скаржником наголошувалось, що зобов'язання позивача за Договором не виконанні, оскільки в порушення п. 1.4 Договору, сторонами не складено Акт про завершення пусконалагоджувальних робіт, а отже у відповідача відсутні підстави для здійснення розрахунків із позивачем.
Як визначено п. 1.4 Договору, зобов'язання за цим Договором, із сторони постачальника, є виконаними в день підписання Акту про завершення пусконалагоджувальних робіт та підтвердження можливості функціонування поставленої та встановленої системи управління, а зобов'язання покупця є належно виконаними в день списання з рахунку покупця на користь постачальника щодо повної оплати за поставлений товар.
Разом з тим, предметом спору є стягнення з відповідача заборгованості за товар, поставлений згідно видаткової накладної № 21 від 02.06.2017.
За умовами п. 4.9 Договору постачальник буде вважатися таким, який виконав зобов'язання з поставки товару, якщо він поставив товар в місце вказане в п. 1.1 Договору, з усією супроводжувальною документацією, яка вимагається за чинним законодавством України та даним Договором, якщо внаслідок прийому було встановлено, що товар повністю відповідає вимогам, передбаченим законодавством України, умовам, визначеним у замовленні покупця, та іншим умовам даного Договору.
Відповідно до ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.
Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд першої інстанції, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, відмови відповідача від приймання товару, складення актів стосовно виявлених під час приймання поставленої продукції недоліків. Також, відповідачем не було заявлено позивачу у встановленому договором та/або законом порядку будь-яких претензій стосовно виправлення будь-яких невідповідностей у супровідних документах, відсутності супровідних документів на товар, тощо.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем було виконано належним чином та у встановленому п. 4.9 Договором порядку свій обов'язок з поставки товару, що підтверджується видатковою накладною від 02.06.2017, а тому у відповідача виник обов'язок із здійснення третього платежу, визначеного Додатковою угодою № 4 від 22.02.2017 до Договору у розмірі 141 000,00 грн, строк виконання якого настав в розумінні умов Додаткової угоди № 4 до Договору від 22.02.2017 та ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України. Проте, відповідачем всупереч узгоджених умов Договору не було виконано свій обов'язок з оплати третього платежу в розмірі 141 000,00 грн, чим допущено прострочення виконання свого зобов'язання з оплати поставленого товару, а також порушено ст. 526 Цивільного кодексу України.
Також, доводи скаржника про те, що зміст укладеного між сторонами договору свідчить про наявність умов інших, ніж визначено загальними положеннями угоди про купівлю - продаж, визначеними ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України, оскільки скаржник, укладаючи відповідний правочин, відповідач мав на меті отримати не лише товар за переліком у додатку та додатковій угоді від 30.09.2016, а й систему автоматизації і управління, відповідно, елементи договору підряду належать до предмету договору і сприйняті сторонами як основні, істотні умови - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки виконання чи невиконання позивачем пусконалагоджувальних робіт не входить до предмету доказування у даній справі, та за умовами Договору, визначених сторонами на власний розсуд, не нівелює обов'язок із здійснення відповідачем третього платежу у розмірі 141 000,00 грн, який за умовами Договору залежить від фактичної поставки товару позивачем.
При цьому, посилання скаржника про те, що Договір між сторонами є чинним, роботи не закінчені, замовлена відповідачем система управління - не працює, а отже, у позивача існують обов'язки за Договором щодо закінчення у повному обсязі монтажу системи електросилового управління та автоматизації, а також налагодження її роботи - судом апеляційної інстанції також відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки за умовами Договору, виконання певних робіт щодо обладнання не припиняє та не відстрочує обов'язок відповідача здійснити обумовлений договором третій платіж внаслідок поставки товару на спірну суму.
Також, скаржник не позбавлений права реалізувати свої права, як замовника пусконалагоджувальних робіт, в установленому законом та договором порядку щодо спонукання позивача до вчинення певних дій.
Крім того, доводи скаржника про те, що відповідачем в силу приписів ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України доведено вжиття усіх заходів для недопущення господарського правопорушення, а затримка в оплаті послуг по договору - є правомірною - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані, оскільки за наслідками апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем всупереч узгоджених умов Договору не було виконано свій обов'язок з оплати третього платежу в розмірі 141 000,00 грн, чим допущено прострочення виконання свого зобов'язання з оплати поставленого товару, а також порушено ст. 526 Цивільного кодексу України. Таким чином, законні підстави для нездійснення оплати третього платежу в сумі 141 000,00 грн за поставлений товар - відсутні і не були доведені відповідачем в розумінні ст. ст. 76,77 Господарського процесуального кодексу України, а також спростовуються наявними у справі доказами.
Також, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Протокол від 25.04.2019, на який посилався відповідач в обґрунтування підстав нездійснення третього платежу в сумі 141 000,00 грн, - за своїм змістом не є Актом, у відповідності до п.4.7 Договору та не містить обставин щодо виявлення під час прийому поставленої продукції недоліків (нестачі, втрати товарного вигляду та інше).
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як підтверджується наявними матеріалами справи, доказів на підтвердження сплати заборгованості за товар в заявленому до стягнення розмірі 141 000,00 грн., - не подано і відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставину наявності у нього заборгованості перед позивачем у вказаній сумі.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати заборгованості за Договором не спростований відповідачем, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 141000,00 грн.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 141 000,00 грн.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції зазначає, що висновки суду ґрунтуються на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в рішенні в оскаржуваній частині, рішення в оскаржуваній частині ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення у оскаржуваній частині за наведених скаржником доводів та мотивів апеляційної скарги.
Також, оскільки ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 було зупинено дію оскаржуваного рішення згідно з ч. 5 ст. 262 Господарського процесуального кодексу України, а за наслідками апеляційного розгляду справи судом винесено постанову, якою оскаржуване рішення залишається без змін, а тому дія оскаржуваного рішення підлягає поновленню.
Розподіл судових витрат
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Бест Альтернатива» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 у справі № 910/7516/20 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 у справі № 910/7516/20 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Дочірнім підприємством «Бест Альтернатива».
4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 у справі № 910/7516/20.
5. Матеріали справи № 910/7516/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді С.Р. Станік
С.Я. Дикунська