ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 31/5720.04.10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікольська", м. Київ
До 1.Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ
2. Відкритого акціонерного товариства "Агроекспорт", с. Шевченкове
Про визнання договору іпотеки від 30.07.04 р. недійсним
Суддя Качан Н.І.
Представники:
Від позивача не з'явились
Від відповідачів не з'явились
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання Договору іпотеки від 30.07.2004р. укладеному між ВАТ «Агроекспорт» та АППБ «Аваль »правонаступником якого є ВАТ «Райффайзен Банк Аваль » недійсним.
Ухвалою суду від 15.01.2008р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 20.02.2008р.
Ухвалою суду від 20.02.2008р. розгляд справи відкладено на 26.03.2008р., у зв'язку з задоволенням клопотанням відповідача 1. про відкладення розгляду спору.
Ухвалою суду від 26.03.2008р. було зупинено провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 10/171/06-нр.
Ухвалою суду від 02.06.2008р. розгляд справи було поновлено та призначено судове засідання на 20.06.2008р.
В судовому засіданні 20.06.2008р. було оголошено перерву до 03.07.2008р., відповідно до ст. 77 ГПК України.
Від позивача до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, у зв'язку з розглядом Господарським судом Миколаївської області справи № 14/318/08, яка пов'язана з даною.
Представник позивача в судовому засіданні 03.07.2008р. підтримав заявлене клопотання та просив суд зупинити провадження у справі.
Представники відповідача проти задоволення клопотання позивача заперечували.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2008р. було зупинено провадження у справі, відповідно до ст. 79 ГПК України.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2008р. ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.07.2008р. залишено без змін, а апеляційну скаргу відповідача 1. - без задоволення.
12.01.2010р. на адресу Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача 1. про поновлення провадження у справі № 31/57. Проте, відповідач 1. не надав суду доказів набрання рішенням № 14/318/08 законної сили.
19.01.2010р. суд направив Судовий запит до Господарського суду Миколаївської області щодо надання інформації про набранням рішенням по справі № 14/318/08 законної сили.
22.02.2010р. на адресу суду надійшла відповідь № 423/01 від 13.02.2010р. Господарського суду Миколаївської області.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2010р. було поновлено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 24.03.2010р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2010р. було відкладено судовий розгляд на 19.04.2010р., у зв'язку з неявкою представників сторін.
В судовому засіданні 19.04.2010р. було оголошено перерву до 20.04.2010р., відповідно до ст. 77 ГПК України.
Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце судового процесу, представників вдруге у судове засідання не направили, причини неявки суду не повідомили, витребувані документи не надали.
Особи, які беруть участь у справі визнаються повідомленими про судовий розгляд господарського спору оскільки ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення розгляду справи надсилалась за юридичною адресою сторін і зокрема відповідача.
Сторони клопотань про відкладення розгляду спору чи наявність у них поважних причини щодо неявки у судове засідання не повідомили, що дає підстави визнати причини їх неявки до суду неповажними.
Керуючись ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними у справі доказами та матеріалами.
Заявлені вимоги позивач мотивував тим, що у 2004 році між відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено договір іпотеки на забезпечення виконання генеральної кредитної угоди, за умовами якого відповідачем-2 передавалося у іпотеку нерухоме майно, розташоване у с. Новогригорівка Миколаївської області.
У 2007 р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Крат-296»було укладено договір купівлі-продажу вищезазначеного нерухомого майна, за яким позивач набув право власності на нерухоме майно, розташоване у с. Новогригорівка Миколаївської області, право власності на яке було у встановленому порядку зареєстровано БТІ.
Позивач вважає договір іпотеки, укладений між відповідачами, таким, що укладений від імені відповідача-2 особою, що не мала повноважень на його укладення. Зокрема, голова правління відповідача-2, яким від імені відповідача-2 підписав указаний договір іпотеки, був начебто призначений на посаду з порушенням чинного законодавства України, а тому, не мав права підписувати указаний договір іпотеки. Тому позивач просив суд визнати недійсним договір іпотеки, укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2.
Відповідач-1 проти позову заперечував та відповідно до ст. 59 Господарського процесуального кодексу України надав до суду відзив на позов. У відзиві відповідач-1 стверджував, що набуття права власності позивачем на об'єкт нерухомого майна, який є предметом договору іпотеки, відбулося з порушенням норм чинного законодавства України.
Керівника відповідача-2 станом на момент укладення договору іпотеки було призначено на посаду відповідно до установчих документів відповідача-2 та норм чинного законодавства України, і за Статутом відповідача-2 керівник відповідача-2 мав відповідні повноваження на підписання договору іпотеки. Тому, відповідач-1 просив суд у позові відмовити.
Відповідач-2 відзиву на позовну заяву не надіслав .
Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -
30.07.2004 р. між відповідачем-2 та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є відповідач-1, було укладено Договір іпотеки (надалі -«Договір іпотеки», копія якого є у матеріалах справи), відповідно до п. 1.1. якого ним було забезпечено вимоги відповідача-1, що випливають з Генеральної кредитної угоди №010/08-11/137CR від 27.07.2004 р., та згідно Кредитного договору №010/08-11/138CR від 27.07.2004 р., за яким відповідачу-2 було відкрито кредитну лінію у розмірі, еквівалентному 8 000 000, доларів США з наданням кредитних коштів в національній валюті України з сплатою 20% річних строком до 26.07.2005 р., а також згідно Кредитного договору №010/08-11/259 від 18.09.2002 р., за яким відповідачу-2 було надано кредитні кошти у сумі, еквівалентній 5 000 000, 00 доларів США з сплатою 12% річних у доларах США та євро та національній валюті зі сплатою 18% річних строком до 18.09.2005 р.
Пунктами 1.2.-1.3. предметом іпотеки було визначено нерухоме майно: комплекс будівель, що знаходяться за адресою: Миколаївська область, Вознесенський район, с. Новогригорівка, вул. Садова, 1-Б, заставною вартістю 2 208 000, 00 грн.
Пунктами 6.1.-6.2. передбачено, що Договір іпотеки набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення, та припиняється у випадках: припинення основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою, знищення (втрати) предмету іпотеки, реалізації предмету іпотеки, набуття іпотеко держателем на підставах, передбачених чинним законодавством України та Договором іпотеки, права власності на предмет іпотеки, розірвання Договору іпотеки за угодою сторін, яка посвідчується нотаріально, у інших випадках, передбачених законодавством.
Зазначений Договір іпотеки було підписано Заступником директора Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль»І.І. Сакалєм та Головою правління відповідача-2 М. Г. Прохоровим.
20.01.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Крат-296»та позивачем було підписано Договір купівлі-продажу нерухомого майна (надалі -«Договір купівлі-продажу»), відповідно до якого ТОВ «Крат-296»передало у власність позивача, а позивач прийняв у порядку та на умовах, встановлених Договором купівлі-продажу, нерухоме майно, у тому числі, нерухоме майно, розташоване у с. Новогригорівка Миколаївської області.
30.01.2007 р. Постійно діючим третейським судом при асоціації «Український правовий альянс»було прийнято рішення у справі №10/29, за яким було визнано діючим Договір купівлі-продажу, визнано право власності за позивачем на нерухоме майно, розташоване у с. Новогригорівка Миколаївської області, визнано позивача добросовісним набувачем нерухомого майна, розташованого у с. Новогригорівка Миколаївської області.
05.02.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Крат-296»та позивачем було підписано Акт приймання-передачі нерухомого майна до Договору купівлі-продажу.
Проаналізувавши матеріали справи, надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наступне.
Загальні вимоги додержання, яких є необхідним для чинності будь-якого правочину, передбачені ст. 203 Цивільного кодексу України (надалі -«ЦК України»). Відповідно до норм зазначеної статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною 1 статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно частини 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив суд визнати недійсним Договір іпотеки з підстав відсутності повноважень у особи, яка від імені відповідача-2, здійснила укладення Договору іпотеки. Таким чином, позивач вважає зазначений Договір іпотеки недійсним з огляду на нібито недодержання у момент вчинення правочину вимог, встановлених ч. 2 ст. 203 ЦК України.
Згідно з ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Ч.ч. 1-2 ст. 159 ЦК України передбачено, що вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів. У загальних зборах мають право брати участь усі його акціонери незалежно від кількості і виду акцій, що їм належать.
До виключної компетенції загальних зборів акціонерів належить, зокрема, обрання членів наглядової ради, а також утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства. До виключної компетенції загальних зборів статутом товариства і законом може бути також віднесене вирішення інших питань.
Питання, віднесені законом до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, не можуть бути передані ними для вирішення іншим органам товариства.
Згідно з ст. 161 ЦК України виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом.
Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства.
Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.
Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).
Згідно з п. «г»частини 5 ст. 41 Закону України «Про господарські товариства»у редакції, чинній на момент укладення Договору іпотеки, до компетенції загальних зборів акціонерів належить, зокрема, обрання та відкликання членів виконавчого органу та ревізійної комісії.
Відповідно до ч. 6 зазначеної статті, повноваження, передбачені п. «г»не належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, а отже, можуть бути передані на вирішення інших органів акціонерного товариства у порядку, встановленому чинним законодавством України.
У матеріалах справи знаходиться Статут відповідача-2 у редакції, чинній на момент укладення оспорюваного Договору іпотеки, відповідно до п. 8.4.1. якого виконавчим органом відповідача-2, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління. Згідно з п. 8.4.5. Статуту відповідача-2 Голова правління вправі без доручення здійснювати дії від імені відповідача-2.
П. 8.3.4. Статуту відповідача-2 до повноважень Спостережної ради відповідача-2 належить, зокрема, призначення голови правління відповідача-2, тобто, призначення голови виконавчого органу відповідача-2.
04.02.2004 р. рішенням Спостережної ради відповідача-2, оформленим протоколом №1, було призначено Головою правління відповідача-2 Прохорова Михайла Георгійовича.
Твердження позивача про те, що таке призначення Голови правління суперечило нормам діючого на той час законодавства, суд до уваги не приймає, оскільки зазначений порядок призначення Голови правління відповідача-2 Спостережною радою відповідача-2 було передбачений Статутом відповідача-2 у редакції, діючій на момент призначення, та зареєстрованій у встановленому порядку органом державної реєстрації Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області. Нормами ст. 41 Закону України «Про господарські товариства» у редакції, діючій на момент державної реєстрації Статуту відповідача-2, було передбачено право на передання питання про призначення голови правління та інших членів виконавчого органу акціонерного товариства на вирішення інших органів товариства. Нормами ж ЦК України, зокрема, ст. 159, на яку посилається позивач у своїй позовній заяві, у редакції, чинній на момент прийняття Спостережною радою відповідача-2 рішення, оформленого протоколом №1 від 04.02.2004 р., передбачалося не «призначення голови та членів виконавчого органу акціонерного товариства», а «утворення та відкликання виконавчого органу», тобто, фактично утворення виконавчого органу, як такого, у формі правління з визначенням його кількісного складу, а конкретний склад такого правління підлягав затвердженню (призначенню) у встановленому законодавством України та Статутом відповідача-2 порядку.
Таким чином, суд вирішує, що призначення на посаду Голови правління відповідача-2 рішенням Спостережної ради відповідача-2 відповідало нормам діючого на той час законодавства та Статуту відповідача-2.
Будь-яких інших належних та допустимих доказів того, що таке призначення було здійснено з порушенням норм чинного законодавства України, а також, що Голова правління відповідача-2 не мав повноважень на підписання Договору іпотеки до суду не надавалося, і у матеріалах справи такі докази відсутні. Будь-яких клопотань щодо виходу суду за межі позовних вимог з метою захисту порушеного права позивачем та іншими особами, що беруть участь у справі, не надавалося, і у матеріалах справи такі клопотання відсутні.
Згідно зі ст. 32 та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Такі обставини доводяться сторонами та встановлюються судом на підставі доказів у справі, які подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі можуть бути письмові і речові докази, висновки судових експертів, а також пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Проаналізувавши наявні у справі докази у їх сукупності та оцінивши їх у порядку, передбаченому чинним законодавством України, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги є безпідставними, недоведеними, а тому у тому підстав для задоволення позову не вбачається .
Оскільки у позові відмовлено, то, згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача у повному обсязі.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 15, 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 5, 32, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Суддя Н. І. Качан
Дата підписання 29 квітня 2010 року.