вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" березня 2021 р. Справа№ 910/4969/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Зубець Л.П.
Шапрана В.В.
за участю представників: не викликались
розглянувши у відкритому судовому
засіданні апеляційну
скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2020
у справі №910/4969/20 (суддя Васильченко Т.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія
"Нафтогаз України"
до Служби безпеки України в особі Департаменту господарського забезпечення
про стягнення 2 844,47 грн
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту господарського забезпечення Служби безпеки України про стягнення 2844,47 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу №161/16-ТЕ(Т)-41 від 15.03.2016 в частині своєчасної оплати отриманого газу, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення пеню та 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/4969/20 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
07.09.2020 до відділу діловодства Господарського суду м. Києва від Служби безпеки України на виконання вимог ухвали суду від 19.08.2020 надійшли пояснення щодо правового статусу Департаменту господарського забезпечення Служби безпеки України, в яких вказано що відповідний Департамент не є юридичною особою, а є функціональним підрозділом юридичної особи - Центрального управління Служби безпеки України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2020 по справі №910/4969/20 в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Служби безпеки України в особі Департаменту господарського забезпечення про стягнення 2844,47 грн відмовлено повністю.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2020 у справі №910/4969/20 повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Також, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить поновити строк на апеляційне оскарження.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Тарасенко К.В., Разіної Т.І.
В процесі здійснення підготовчих дій відповідно до ст. 267 Господарського процесуального кодексу України суддею Іонніковою І.А. заявлено самовідвід від розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2020 у справі №910/4969/20.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2020 року заяву судді Іоннікової І.А. про самовідвід від розгляду справи №910/4969/20 задоволено. Матеріали справи №910/4969/20 передано на повторний автоматизований розподіл відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Розпорядження № 09.1-07/691/20 Північного апеляційного господарського суду від 29.12.2020 р., у зв'язку з задоволенням заяви судді Північного апеляційного господарського судді Іоннікової І.А. про самовідвід у справі №910/4969/20, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/4969/20.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2020 р. апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. (головуючий суддя), Зубець Л.П., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.12.2020 року задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2020 по справі №910/4969/20 та поновлено Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2020 по справі №910/4969/20. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
25.01.2021 р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача заява про поновлення строку для подання відзиву на апеляційну скаргу та про ознайомлення з матеріалами справи.
15.02.2021 р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2020 по справі №910/4969/20 без змін.
Розпорядження № 09.1-08/885/21 Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2021 р., у зв'язку з перебуванням судді Алданової С.О. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/4969/20.
Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2021 р. для розгляду справи № 910/4969/20 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 року справу №910/4969/20 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду. Роз'яснено учасниками, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.
Розпорядження № 09.1-08/1133/21 Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 р., у зв'язку з перебуванням судді Владимиренко С.В. на лікарняному призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/4969/20.
Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2021 р. для розгляду справи № 910/4969/20 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2020 року справу №910/4969/20 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.
За змістом ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки сторони письмово висловили свою правову позицію з даного спору, клопотань про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлялось, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Матеріалами справи підтверджується, що 15.03.2016 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Службою безпеки України в особі Департаменту господарського забезпечення було укладено договір №161/16-ТЕ(Т)-41 постачання природного газу, відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ (надалі-газ), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей газ на умовах цього договору.
Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (пункт 1.2 договору).
Пунктом 1.3 договору визначено, що за цим договором постачається імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00) ввезеного на митну територію України Публічною акціонерною компанією "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
Сторони погодили у пункті 2.1 договору, що постачальник передає споживачу з 01 лютого 2016 року по 31 березня 2016 (включно) газ обсягом до 32 тис. куб. метрів у тому числі по місяцях (тис. куб. метрів): лютий 2016 року - 18,462 тис. куб. метрів та березень 2016 року - 13,538 тис. куб. метрів, І кв. - 32,00 тис. куб. метрів.
Пунктом 3.4 договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання - передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.
Ціна природного газу погоджена сторонами у розділі 5 договору.
Так пунктами 5.2, 5.4 договору визначено, що ціна 1000 м3 газу, становить 2335,54 грн, крім того ПДВ - 20%. Разом до сплати з ПДВ - 2802,65 грн. Загальна вартість договору з ПДВ становить - 89684,80 грн.
Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).
У пункті 8.2 договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 договору постачальник має право не здійснювати поставку газу споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання споживачем пункту 6.1 цього договору споживач зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років (п. 10.3 договору).
Відповідно до розділу 12 даний договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 лютого 2016 року і діє в частині реалізації газу до 31 березня 2016 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивач передав споживачеві природний газ на загальну суму 89 684,74 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 29.02.2016 на суму 51 742,49 грн та від 31.03.2016 на суму 37 942,25 грн, які підписані уповноваженими особами без заперечень та скріплені печатками.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку споживача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.
Відповідач, в свою чергу, оплатив поставлений природний газ, однак з порушенням строків, визначених умовами договору, що і стало підставою для звернення до суду з вимогами про стягнення пені у розмірі 2 658,14 грн та 3% річних у розмірі 186,33 грн.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України , зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За частиною 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Отже, уклавши з позивачем договір постачання природного газу, відповідач взяв на себе зобов'язання з оплати отриманого газу не пізніше 14 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Однак, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, оплата отриманого природного газу ним здійснена з порушенням встановлених договором строків.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписом статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 8.2 договору сторони погодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 6.1 договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Оскільки відповідач допустив прострочення оплати поставленого газу, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та 8.2 договору, позивачем нараховано пеню у загальному розмірі 2 658,14 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано 3% річних в сумі 186,33 грн.
30.11.2016 року набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (надалі - Закон), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
У відповідності до статті 1 вказаного Закону заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону є, серед іншого, кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Згідно зі ст. 2 Закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
У ч. 1 ст. 5 Закону зазначено, що реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016 для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31.12.2016.
Постановою Кабінету Міністрів України №93 від 21.02.2017 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром, який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.
Пунктом 14 вказаного Порядку визначено, що у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно з Законом №1730-VIII; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.
При цьому, за змістом ч. 3 статті 7 Закону на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Таким чином, застосування цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, і застосування процедури, передбаченої ст. 1, 2, 3 Закону, за умови погашення заборгованості до набрання чинності цим Законом, а саме до 30.11.2016.
Як вбачається з матеріалів справи заборгованість за спожитий природний газ в лютому-березні 2016 року була погашена відповідачем 14.04.2016 та 04.05.2016, про що свідчать долучені до матеріалів справи банківські виписки.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідач купував у позивача природний газ виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається, а тому суд вважає, що у даному випадку підлягають застосуванню норми Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
Враховуючи, що заборгованість за договором була погашена відповідачем до 30.11.2016 року, у відповідності до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" на вказану заборгованість не нараховується неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування та 3% річних, а нараховані неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування та 3% річних підлягають списанню.
Суд зазначає, що частина 3 статті 7 Закону про врегулювання заборгованості за спожитий природний газ є нормою прямої дії, а, відтак, її застосування до споживачів не ставиться в залежність від виконання будь-яких інших умов поряд з їх обов'язком щодо погашення заборгованості за спожитий природний газ у строк до набрання чинності 30.11.2016 цим Законом.
При цьому, виконання даної норми не залежить від факту включення підприємства-споживача до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, оскільки в силу частини 1 статті 58 Конституції України зазначений Закон не має зворотної дії в часі, не поширюється на правовідносини з розрахунків за поставлений природний газ, які проведено до набрання ним чинності, а визначає порядок врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, що не була погашена боржниками станом на 30.11.2016.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №910/2342/19, від 21.03.2018 року у справі №905/403/17, від 23.05.2018 року у справі №908/2114/16, від 22.12.2018 року у справі №904/2961/18, від 18.12.2018 року у справі №905/301/18, від 23.01.2018 року у справі №927/1152/16, від 03.04.2018 року у справі №904/11325/16, від 06.09.2018 року у справі № 925/106/18, від 30.05.2018 року у справі №908/2055/17.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки заборгованість за договором була погашена відповідачем до 30.11.2016 року.
Апелянтом переконливих аргументів щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог не наведено.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у ч.1 ст. 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Обов'язок доказування тих або інших обставин справи визначається предметом спору.
Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд апеляційної інстанції, серед іншого, враховує, що у відповідності до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом з порушенням норм матеріального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 20.11.2020 р. у справі № 910/4969/20 - без змін.
2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 23.03.2021р.
Головуючий суддя А.І. Мартюк
Судді Л.П. Зубець
В.В. Шапран