вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" березня 2021 р. Справа№ 910/11556/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Андрієнка В.В.
Пашкіної С.А.
секретар Рибчич А.В.
за участю
представників: позивача - не з'явився
відповідача - Ковтунець Ю.С.
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Долгого Юрія Миколайовича
на рішення Господарського суду м. Києва від 30.11.2020 р. (повне рішення складено 07.12.2020 р.)
у справі № 910/11556/20 (суддя - Бондарчук В.В.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Долгого Юрія Миколайовича
до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"
про визнання правочину недійсним та визнання договору діючим
У серпні 2020 року Фізична особа-підприємець Долгий Юрій Миколайович звернувся з позовом до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" про:
- визнання недійсним одностороннього правочину, оформленого листом від 04.08.2020 р. № 053/05-2805, яким повідомлено про розірвання договору про надання в експлуатацію майданчика для паркування № ДНП-2019-01/01 від 09.01.2019 р.;
- визнання діючим договору про надання в експлуатацію майданчика для паркування № ДНП-2019-01/01 від 09.01.2019 р.
Вимоги обґрунтовані тим, що позивач не звертався до відповідача з пропозицією в односторонньому порядку з приводу розірвання договору про надання в експлуатацію майданчика для паркування № ДНП-2019-01/01 від 09.01.2019 р., тому відсутні правові підстави вважати цей договір розірваним з ініціативи останнього.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.11.2020 р. у справі № 910/11556/20 у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Долгого Юрія Миколайовича відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Фізична особа-підприємець Долгий Юрій Миколайович подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду повністю та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що листом від 03.03.2020 р. позивач не повідомляв відповідача про розірвання укладеного договору, а лише намагався врегулювати розбіжності та оспорити нарахування штрафу.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 05.01.2021 р. апеляційну скаргу у справі № 910/11556/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Пашкіна С.А., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/11556/20 та призначено її до розгляду на 23.02.2021 р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 р. було відкладено розгляд справи до 16.03.2021 р.
У засідання суду, призначене на 16.03.2021 р., представник позивача вдруге не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового розгляду, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Доказів поважності відсутності зазначеного представника суду не надано.
Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання вказаного представника не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення може призвести до затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
09.01.2019 р. між Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" (далі - сторона-1) та Фізичною особою-підприємцем Долгим Юрієм Миколайовичем (далі - сторона-2) було укладено договір про надання в експлуатацію майданчика для паркування № ДНП-2019-01/01 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору сторона-1 передає за плату стороні-2 в експлуатацію 45 (сорок п'ять) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 5 (п'ять) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, що розташовані на майданчику для паркування за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Дубровицька, 8-12, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва (далі - "майданчик для паркування"), для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.
Згідно з п. 3.1 договору майданчик для паркування вважається переданим в експлуатацію стороні-2 з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію.
Як передбачено п. 3.3 договору, майданчик для паркування вважається повернутим стороні-1 з експлуатації через 15 (п'ятнадцять) календарних днів з дати закінчення строку дії або припинення (розірвання) договору.
У відповідності до п. 3.5 договору за результатами проведення моніторингу (обстеження) території майданчика для паркування у випадку виявлення порушень умов договору сторона-1 складає про це акт, який надсилається стороні-2. Виявлені порушення мають бути усунені стороною-2 у десятиденний термін від дати складання акту, про що сторона-2 повинна повідомити сторону-1 до закінчення даного строку.
Пунктами 4.1 та 4.2 договору визначено, що плата сторони-2 стороні-1 згідно з умовами даного договору становить 6,50 грн за одне місце для платного паркування транспортних засобів за добу, в тому числі ПДВ. Ціна цього договору складається з загальної суми оплат за провадження діяльності за весь період договору.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з 01.02.2019 р. і діє до 31.12.2022 р. (п. 7.1 договору).
Згідно з п. 7.13 договору сторона-2 має право на розірвання договору в односторонньому порядку, незалежно від наявності порушення цього договору стороною-1, за умови письмового повідомлення сторони-1 про розірвання цього договору не пізніше, ніж за 30 (тридцять) календарних днів до запланованої дати розірвання договору.
Відповідно до п. 7.14 договору після припинення дії або розірвання договору (окрім випадку втрати стороною-1 права експлуатації майданчика для паркування) сторона-2 зобов'язана протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів звільнити майданчик для паркування.
17.02.2020 р. листом № 053/05-627 відповідач повідомив позивача про те, що співробітниками КП "Київтранспарксервіс" було здійснено виїзд та обстеження майданчика за адресою: вул. Дубровицька, 8-12 та встановлено, що межі ділянки не відповідають схемі організації дорожнього руху, фактично майданчик для паркування займає площу 2150 кв. м, що дозволяє розмістити близько 86 машиномісць, що було зафіксовано актом обстеження. Крім того, на підставі п. 5.3 договору нараховано штрафні санкції у розмірі 2665,00 грн.
03.03.2020 р. позивач надіслав на адресу відповідача лист, в якому повідомив останнього про розірвання договору з 01.04.2020 р.
31.07.2020 р. позивач звернувся до відповідача з листом, в якому просив надати пояснення стосовно того, чому в актах наданих послуг зазначено "за фактичне користування", а не "на підставі договору № ДНП-2019-01/01 про надання в експлуатацію майданчика для паркування від 09.01.2019 р.".
Листом № 053/05-2805 від 04.08.2020 р. КП "Київтранспарксервіс" повідомило ФОП Долгого Ю.М. про те, що договір про надання в експлуатацію майданчика для паркування № ДНП-2019-01/01 розірвано відповідно до листа останнього від 03.03.2020 р. Оскільки всупереч умовам договору ФОП Долгий Ю.М. не звільнив майданчик для паркування та продовжує ним користуватися, підприємство приймає від позивача оплату за "фактичне використання паркувального майданчика", а не на підставі договору.
В матеріалах справи містяться акти наданих послуг № 3543 від 30.04.2020 р., № 4471 від 31.05.2020 р. та № 5415 від 30.06.2020 р. із зазначенням наданих послуг - фактичне використання паркувального майданчика 3-з.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що укладений між сторонами договір про надання в експлуатацію майданчика для паркування № ДНП-2019-01/01 від 09.01.2019 р., на думку позивача, не є розірваним, оскільки позивач, звертаючись до відповідача з листом від 03.03.2020 р., не мав наміру його достроково розривати.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як передбачено ст. 651 ЦК України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 654 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
За змістом ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
У відповідності до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Як передбачено ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).
Як було встановлено вище, між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання в експлуатацію майданчика для паркування № ДНП-2019-01/01 від 09.01.2019 р., відповідно до умов якого відповідач передав за плату позивачу в експлуатацію 45 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 5 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю.
Однак, позивачем, в порушення умов укладеного договору, було збільшено розмір майданчика для паркування, що дозволяє розмістити близько 86 машиномісць, у зв'язку з чим відповідачем в листі № 053/05-627 від 17.02.2020 р. повідомлено про це порушення, а також нараховано штраф, передбачений п. 5.3 договору.
Позивач, не погоджуючись із виявленими відповідачем порушеннями, направив на адресу останнього лист від 03.03.2020 р. з пропозицією про розірвання договору про надання в експлуатацію майданчика для паркування № ДНП-2019-01/01 з 01.04.2020 р.
Відповідно до п. 7.13 договору сторона-2 має право на розірвання договору в односторонньому порядку, незалежно від наявності порушення цього договору стороною-1, за умови письмового повідомлення сторони-1 про розірвання цього договору не пізніше, ніж за 30 (тридцять) календарних днів до запланованої дати розірвання договору.
Отже, сторони в договорі погодили можливість розірвання договору в односторонньому порядку, зокрема і з ініціативи позивача, при умові направлення повідомлення про таке розірвання.
Таким чином, позивач листом від 03.03.2020 р. повідомив відповідача про розірвання укладеного договору з 01.04.2020 р., а відповідач прийняв пропозицію позивача, що підтверджується листом № 053/05-2805 від 04.08.2020 р.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про визнання недійсним одностороннього правочину, оформленого листом від 04.08.2020 р. № 053/05-2805, яким повідомлено про розірвання договору про надання в експлуатацію майданчика для паркування № ДНП-2019-01/01 від 09.01.2019 р., є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Стосовно вимоги позивача про визнання діючим договору про надання в експлуатацію майданчика для паркування № ДНП-2019-01/01 від 09.01.2019 р., колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та апеляційної скарги, позивач не викладає жодних обставин, якими обґрунтовує свої вимоги та не надає жодного належного доказу на підтвердження того, що договір про надання в експлуатацію майданчика для паркування № ДНП-2019-01/01 від 09.01.2019 р. є діючим.
Зі змісту ст. 16 ЦК України та завдання господарського судочинства, викладеного у ст. 2 ГПК України випливає, що, вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.06.2019 р. у справі № 910/6642/18.
Отже, оскільки доказами доведено, що договір про надання в експлуатацію майданчика для паркування № ДНП-2019-01/01 від 09.01.2019 р. розірвано з ініціативи позивача, тому відсутні правові підстави для визнання цього договору діючим.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про визнання діючим договору про надання в експлуатацію майданчика для паркування № ДНП-2019-01/01 від 09.01.2019 р. є також необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Доводи апеляційної скарги позивача є, фактично, тотожними тим доводам, які були викладені ним у позовній заяві, а відтак, вже оцінені судом вище.
Статтею 276 ГПК передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 30.11.2020 р. у справі № 910/11556/20 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Долгого Юрія Миколайовича не підлягає задоволенню.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Долгого Юрія Миколайовича залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 30.11.2020 р. у справі № 910/11556/20 залишити без змін.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складено 22.03.2021 р.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді В.В.Андрієнко
С.А. Пашкіна