ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 17/1219.04.10
За позовом Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” в особі розрахункового департаменту
До Житлово-будівельного кооперативу „Печерський-12”
Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, акціонерна енергопостачальна компанія „Київенерго”
Про стягнення 192295,16 грн.
Суддя Удалова О. Г.
Представники учасників процесу:
від позивача Драган Ю.О., дов. від 01.04.2010 р. № 104
від відповідача Яковенко С.В., дов. від 05.10.2009 р. б/н
від третьої особи не з'явилися
Обставини справи:
До Господарського суду міста Києва звернулося відкрите акціонерне товариство „Акціонерна компанія „Київводоканал” в особі розрахункового департаменту з позовом до житлово-будівельного кооперативу „Печерський-12” про стягнення 192295,16 грн. за договором № 5033/4-12 від 13.02.1998 р., а саме: 182456,75 грн. основного боргу та 9838,41 грн. збитків від інфляції.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем за період з 01.07.2000 р. по 01.02.2009 р. не в повному обсязі виконувався обов'язок по оплаті, наданих за умовами договору № 5033/4-12 від 13.02.1998 р. послуг з водопостачання та водовідведення.
Відповідач позовні вимоги відхилив, посилаючись на те, що позивач нараховує відповідачу оплату за постачання послуг з надання холодної води для підігріву гарячої, у той час як умовами спірного договору надання таких послуг не передбачено.
Крім того, відповідач вказує на пропуск позивачем строків позовної давності щодо частини заявлених вимог, а також на те, що позивачем не надано обґрунтовано розрахунку заявленої до стягнення суми.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2010 р. порушено провадження у справі № 17/12.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2010 р. за клопотанням позивача до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, залучено акціонерну енергопостачальну компанію „Київенерго”.
Розгляд справи відкладався, в засіданнях суду оголошувалась перерва, за заявою сторін ухвалою суду від 03.03.2010 р. продовжено строк вирішення спору на підставі ст. 69 ГПК України.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
13.02.1998 р. між ДКО „Київводоканал”, правонаступником якого є позивач, та житлово-будівельним кооперативом „Печерський-12” укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 5033/4-12 (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору (пункт 1.1.) позивач зобов'язується забезпечити відповідачу постачання питної води та прийняти від відповідача каналізаційні стоки, а відповідач зобов'язується сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені Договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. № 65 (далі -Правила-1).
Правила-1 втратили чинність з прийняттям Міністерством з питань житлово-комунального господарства України наказу № 190 від 27.06.2008 р., яким затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі -Правила-2).
Враховуючи, що у період, заборгованість, за який заявлена до стягнення, діяли як Правила-1 (до 18.10.2008 р.), так і Правила-2 (з 18.10.2008 р.), і, відповідно до ст. 3 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” (далі - Закон), вони є частиною законодавства у сфері питної води та питного водопостачання, Правила-1 та Правила-2 підлягають застосуванню до спірних правовідносин у ті періоди, в які вони діяли.
Відповідно до ст. 22 Закону, одним з основних обов'язків споживача є своєчасне внесення плати за використану воду.
Правилами-1 (п. 12.1.), Правилами-2 (п. 2.1), як і Законом, передбачено договірне формування відносин між Водоканалом та абонентом.
Рахунки за воду складаються на підставі тарифів, що діють у даній місцевості або населеному пункті. Тарифи на користування послугами встановлюються відповідно до чинного законодавства України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентом, що передбачено п.п. 1.10, 12.5 Правил-1.
Позивач вимагає стягнути з відповідача 182456,75 грн. основного боргу який, як слідує з наданих позивачем на виконання вимог ухвал суду розрахунків, складається з:
- заборгованості по коду 5-425, яка існувала станом на 01.07.2000 р. в сумі 14184,83 грн. (позивачем не зазначено ані за які періоди виникла вказана заборгованість, ані за надання яких саме послуг);
- заборгованості в сумі 132880,99 грн., яка виникла за період з 01.07.2000 р. по 01.02.2006 р. (як слідує з розрахунку позивача вказана заборгованість виникла за постачання холодної води, постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води, та прийняття стоків як холодної, так і гарячої води);
- заборгованості постачання питної холодної води та прийняття стоків як холодної так і гарячої води (код 5-425) у період з 01.02.2006 р. по 01.02.2009 р. в сумі 5308,94 грн.;
- заборгованості за постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води (код 5-50425) у період з 01.02.2006 р. по 01.02.2009 р. в сумі 30081,99 грн.
Крім того, позивачем надано розрахунок заборгованості відповідача за період з 01.11.2005 р. по 01.02.2005 р. по коду 5-50425 (постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води), з якого слідує, що позивач нараховує відповідачу за вказані послуги 1912,45 грн. заборгованості, проте, враховуючи, що з заявою про збільшення розміру позовних вимог позивач до суду не звертався, а процесуальним законодавством суду не надано права самостійно збільшувати позовні вимоги, вказана заборгованість судом не розглядається.
Щодо вимог про стягнення з відповідача боргу за послуги з постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води, слід зазначити наступне.
Загальна сума таких позовних вимог становить 40242,55 грн., з яких 30081,99 грн. - заборгованість за період з 01.02.2006 р. по 01.02.2009 р., а 10160,56 грн. -заборгованість, яка виникла у період з 01.07.2000 р. по 01.02.2006 р. (в розрахунку зазначена сума 11369,01 грн., на яку в подальшому нарахована знижка в сумі 1208,45 грн.).
Як слідує з розрахунків позивача, він почав нараховувати відповідачу кошти за послуги з постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води, з березня 2004 року.
Пунктами 1.3, 12.2 Правил-1 встановлено, що абонентами, які користуються послугами Водоканалу, можуть бути підприємства, на які відкрито особовий рахунок і які перебувають з водоканалом у договірних відносинах. Для оформлення договору або особового рахунку (абонентської картки) абоненти (крім громадян) подають до Водоканалу заяву та розрахунок-заявку на потрібну кількість води для кожного вводу, акт меж обслуговування та схему зовнішніх мереж з прив'язкою до місцевості. Без оформлення підприємств, а також громадян у Водоканалі як абонентів водокористування ними вважається самовільним. Водоканал має право застосовувати до них заходи впливу, передбачені цими Правилами.
Отже, з зазначеного вище вбачається, що Водоканалом абонентам відкривається відповідно до одного договору лише один рахунок.
Як вбачається з розрахунку позивача, доданого до матеріалів позовної заяви, відповідачу відкрито другий додатковий рахунок код № 5-50425 для обліку води, яка використовується для виготовлення гарячої води, без укладання іншого договору або та внесення відповідних змін до Договору.
Пунктом 12.17 Правил-1 передбачено, що розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється Водоканалом.
Позивачем не доведено, що ним були встановлені з відповідачем відповідні відносини щодо постачання води, яка використовується для виготовлення гарячої води.
Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 2 ст. 175 ГК України).
Відповідно до ст.ст. 901, 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Пунктом 4.1 Правил-1 встановлено, що абоненти, які приєднані або мають бажання приєднатися до систем комунального водопостачання і водовідведення, повинні мати необхідні прилади обліку для розрахунків з Водоканалом за відпущену їм воду і прийняті стічні води.
З наведеного вище вбачається, що умовами Договору не регулюється постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води, облік якої здійснюється за приладом обліку, встановленим на водопровідному вводі до бойлеру, якому присвоєно інший абонентський номер.
Відповідно до ст.ст. 1, 14 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.
Отже, наведене свідчить, що не існує такого виду комунальних послуг, як „питна вода, що використовується для виготовлення гарячої води”.
Відповідно до ст. 16 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.
Згідно зі ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Спірний Договір на послуги водопостачання та водовідведення, укладений позивачем з відповідачем на постачання питної води, тобто холодної води. Належних та допустимих доказів у розумінні ст. 34 ГПК України, на підтвердження укладення з відповідачем договорів на постачання гарячої води позивачем не надано.
Отже, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за послуги постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води в сумі 40242,55 грн. задоволенню не підлягають як безпідставні.
Щодо вимог про стягнення заборгованості по коду 5-425 у сумі 154291,59 грн., з яких 136905,26 грн. становить сума за розрахунком за період з 01.07.2000 р. по 01.02.2006 р. (147065,82 - 10160,56 (заборгованість за постачання холодної води для виготовлення гарячої)), 3201,50 грн. заборгованість, яка визначена відповідачем у Розгорнутому розрахунку позовних вимог за період з 01.02.2006 р. по 01.02.2009 р., як така, що існувала станом на листопад 2006 року, а 14184,83 грн. -заборгованість яка існувала станом на 01.07.2000 р., слід зазначити наступне.
Щодо заборгованості, яка існувала станом на 01.07.2000 р. в сумі 14184,83 грн., слід вказати наступне.
Як слідує з розрахунку, позивач відносить вказану заборгованість як таку, що виникла за кодом 5-425 (постачання холодної води та водовідведення), проте жодних пояснень, ані за які періоди вона виникла, ані за надання яких саме послуг не надає.
Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами:
- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;
- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, для з'ясування питання щодо наявності вказаної заборгованості слід визначити як підстави та період її виникнення, так і те, чи підтверджується її наявність наявними в матеріалах справи доказами.
Згідно зі ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Ухвалами Господарського суду міста Києва від 08.02.2010 р. та від 22.02.2010 р. позивача було зобов'язано надати суду детальний розрахунок та первинні документи щодо всієї заявленої до стягнення суму боргу, частину з якої становить і заборгованість в сумі 14184,83 грн., що виникла станом на 01.07.2000 р..
Проте, позивачем вимоги ухвал суду не виконані, жодних письмових пояснень з цього приводу не надано, з огляду на що вказані вимоги є недоведеними.
Також, слід зазначити наступне.
Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Умовами Договору передбачено, що відповідач розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у триденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів (п. 3.6 Договору).
З доданих до матеріалів справи платіжних вимог-доручень слідує, що:
- платіжну вимогу-доручення № 23114016 за листопад 2006 року позивачем виставлено 23.11.2006 р., отже, відповідач мав її оплатити в строк до 27.11.2006 р.;
- платіжну вимогу-доручення № 26124014 за грудень 2006 року позивачем виставлено 26.12.2006 р., отже, відповідач мав її оплатити в строк до 30.12.2006 р..
Як слідує з матеріалів справи, а саме: конверту, в якому позовна заява надійшла до суду, з позовом до суду позивач звернувся 28.12.2009 р. (штамп відділення зв'язку).
Отже, заборгованість яка виникла в період, який передував 28.12.2006 р., є поза межами встановленого Цивільного кодексу України строку позовної давності.
Частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
У відзивах на позов відповідачем заявлено про сплив строку позовної давності щодо частини заявлених позивачем вимог.
Відповідно до ч. 4 ст. статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по коду 5-425 за період по листопад 2006 року в сумі 154291,59 грн. задоволенню не підлягають як такі, що заявлені після спливу строку позовної давності.
Решта з заявленої позивачем до стягнення заборгованості складає 2107,44 грн.
Як слідує з матеріалів справи вказана заборгованість обліковується позивачем по коду 5-425 (постачання холодної води та водовідведення) та становить заборгованість, яка виникла у період з 01.12.2006 р. по 01.02.2009 р..
Враховуючи, що кількість стоків холодної води позивачем визначена на рівні кількості поставленої холодної води, що є цілком правомірним для вирішення спору по суті, слід встановити кількість холодної води яка позивачем відповідачу в спірний період була поставна.
Відповідно до п. 3.1 Договору кількість води, що подається позивачем та використовується відповідачем, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих позивачем. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником позивача спільно з представником відповідача.
Як слідує з матеріалів справи, в спірний період облік постачання холодної води обліковувалося:
- у період з 29.05.2005 р. по 04.02.2008 р. за лічильником № 97797706;
- у період з 04.02.2008 р. по 01.02.2009 р. за лічильником № 9846662.
Відповідно до п. 3.4 Договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить з комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно показників водолічильника, а при його відсутності -за узгодженням з позивачем.
Як слідує з доданих сторонами до матеріалів справи доказів, а саме: доданих позивачем копій маршрутних карт, актів про зняття показань з водолічильників та наданої відповідачем копії зняття показань з водолічильників, між сторонами відсутній спір щодо кількості поставленої позивачем відповідачу холодної води та, відповідно, забраних стоків як холодної, так і гарячої води, а відтак, враховуючи, що дані, вказані позивачем в розгорнутому розрахунку позовних вимог за період з 01.02.2006 р. по 01.02.2009 р. (код 5-425) співпадають з даними, визначеним у згаданих вище документах, суд вважає доведеним факт надання послуг по коду 5-425 в обсягах, які визначені позивачем у даному розгорнутому розрахунку.
Отже, за період з 01.12.2006 р. по 01.02.2009 р. позивачем відповідачу було надано послуги в таких обсягах:
- постачання та відведення холодної води - 51467 куб. м.;
- відведення гарячої води -26248 куб. м.
Як слідує з розгорнутого розрахунку позовних вимог за період з 01.12.2006 р. по 01.02.2009 р., позивач розраховує плату за поставлену холодну воду та забрані стоки за тарифами, встановленими наступними розпорядженнями Київської міської державної адміністрації:
- № 1680 від 28.08.2002 р. та № 1786 від 15.12.2006 р. за надані в грудні 2006 року послуги;
- № 1786 від 15.12.2006 р. та № 640 від 30.05.2007 р. за надані в січні -лютому 2007 року послуги;
- № 640 від 30.05.2007 р. за надані в березні -серпні 2007 року послуги;
- № 1127 від 28.08.2007 р. за надані в період з вересня 2007 року по лютий 2009 року послуги.
Однак, слід зазначити наступне:
- розпорядження № 1576 від 30.10.2006 р. визнано недійсним та скасовано постановою Господарського суду міста Києва у справі № 21/43-А від 13.02.2007 р.;
- враховуючи, що розпорядженням № 1786 від 15.12.2006 р. лише вносились зміни до розпорядження № 1576 від 30.10.2006 р., - з визнанням останнього недійсним розпорядження № 1786 також не діє;
- розпорядження № 640 від 30.05.2007 р. визнано протиправним та скасовано згідно з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2008 року у справі № 8/131;
Крім цього, суд зауважує позивачеві на наступному.
Статтею 7 Закону України від 24.06.2004 р. № 1875 “Про житлово-комунальні послуги” визначено повноваження органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг, в тому числі віднесено до їх повноваження встановлення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги відповідно до Закону, а в статті 31 передбачено порядок формування цін, тарифів на житлово-комунальні послуги.
Статтею 6 цього Закону визначено повноваження Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері житлово-комунальних послуг.
Відповідно до частини 4 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій підлягають державній реєстрації у відповідних органах юстиції в установленому органом порядку і набирають чинності з моменту їх реєстрації, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 затверджено Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер (далі - Положення).
Цим Положенням Міністерству юстиції та іншим органам, що здійснюють державну реєстрацію відомчих нормативно-правових актів, надано право перевіряти у міністерствах, інших органах виконавчої влади, органах господарського управління та контролю додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів, у разі потреби вимагати подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію та вносити пропозиції про усунення виявлених порушень і недоліків та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях.
Також, Положенням встановлено обов'язок міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю своєчасно подавати на державну реєстрацію нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, та не допускати випадків направлення на виконання нормативно-правових актів, що не пройшли державну реєстрацію.
Відповідно до норм пункту 7 Положення, нормативно-правовий акт подається на державну реєстрацію у п'ятиденний строк після його прийняття. Відповідно до норм пункту 16 Положення, зміни і доповнення, внесені до правового акта, підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому цим Положенням.
Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 р. № 1576 в редакції від 15.12.2006 р. № 1786, № 640 від 30.05.2007 р., № 1127 від 28.08.2007 р. не були подані на державну реєстрацію до відповідних органів юстиції та не зареєстровані ними, а отже, не набрали чинності у встановленому законом порядку.
З огляду на викладене вище, розрахунок вартості наданих позивачем послуг необхідно здійснювати згідно з тарифами, встановленими розпорядженням Київської міської державної адміністрації „Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення" від 28.08.2002 р. № 1680, що є чинним на період з 01.12.2006 р. по 01.02.2009 р..
Вказаним розпорядженням передбачено тариф для житлово-експлуатаційних організацій в розмірі 0,68 грн. (без ПДВ) (0,816 з ПДВ) за 1 куб. м. наданих послуг з водопостачання та водовідведення холодної води та 0,30 грн. з ПДВ за відведення гарячої води, що мали застосовуватися у розрахунках сторін.
За спірний період позивачем відповідачу було надано послуг з постачання та відведення холодної води в обсязі 51467 куб. м., оплаті за вказані послуги підлягало з врахуванням знижки в розмірі 5,5%, - 39687,23 грн. (51467*0,816-5,5%).
За спірний період позивачем відповідачу було надано послуги з відведення гарячої води в обсязі 26248 куб. м., оплаті за вказані послуги підлягало із врахуванням знижки в розмірі 5,5%, - 7441,31 грн. (26248 *0,30-5,5%).
Отже, загальна сума, яка підлягала сплаті за надані за умовами Договору послуги в спірний період, становить 47128,54 грн.
З доданих відповідачем до розрахунку платежів за отримані послуги з водопостачання та водовідведення копій виписок з банківського рахунку відповідача та наданих позивачем з супровідним листом № 154 від 03.03.2010 р. копій виписок з власного банківського рахунку слідує, що відповідачем позивачу за спірний період було сплачено 78209,50 грн., що становить суму більшу, ніж вартість наданих позивачем відповідачу за умовами Договору послуг з постачання та відведення холодної води, а відтак, вимоги про стягнення з відповідача 2107,44 грн. за послуги з постачання та відведення холодної води та відведення гарячої води задоволенню не підлягають, як безпідставні.
Вимога позивача про стягнення з відповідача 9838,41 грн. збитків від інфляції також не підлягає задоволенню, оскільки вона не сформульована як самостійна, не містить окремого обґрунтування і доказів, а є правовим наслідком стягнення основного боргу, а тому, за відсутності підстав для такого не може бути задоволена.
Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України, до Господарського суду мають право звертатися підприємства та організації за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач не довів суду, порушення яких саме його прав і охоронюваних законом інтересів мале місце з боку відповідача.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України решта наведених сторонами доказів судом не приймається як такі, що не мають значення для справи, та не впливають на розгляд справи по суті.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 182456,75 грн. основного боргу та 9838,41 грн. збитків від інфляції за договором № 5033/4-12 від 13.02.1998 р., задоволенню не підлягають як безпідставні та необґрунтовані.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя О.Г. Удалова
Рішення підписано 30.04.2010 р.