вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" березня 2021 р. Справа№ 910/20154/16
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Козир Т.П.
суддів: Чорногуза М.Г.
Коробенка Г.П.
при секретарі Вага В.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Білек Ю.І. дов. від 27.12.2020р;
від відповідача: Коренчук Т.О. орд. від 29.05.2020р; Шалашової В.І. дов. від 26.02.2021р;
від третьої особи 1: не з'явився;
від третьої особи 2: не з'явився;
від третьої особи 3: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ельдорадо" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем"
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 (повний текст складено 18.10.2019)
у справі №910/20154/16 (суддя Спичак О.М.)
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ельдорадо"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - 1) Компанія "Монторо Менеджмент ГмбХ"
2) Компанія "Вайлд Роуз Трі Ко. ЛТД"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: 3) Ферта Холдінг ЛТД (Ferta Holding Ltd)
про визнання договору поновленим та визнання права користування
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ельдорадо"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Ферта Холдінг ЛТД (Ferta Holding Ltd)
про визнання договору припиненим та визнання відсутнім права,
У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ельдорадо" (далі - позивач, орендар) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" (далі - відповідач, орендодавець), у якому просило суд:
- визнати Договір оренди нежитлового приміщення №01/10-13 (далі - Договір), укладений між позивачем та відповідачем, поновленим на той саме строк, а саме, з 01 вересня 2016 року по 31 серпня 2019 року, і на тих самих умовах;
- визнати за позивачем право користування нежитловим приміщенням, площею 4589,90 кв.м., що розташоване на другому поверсі нежитлової будівлі (літ.1А), яка знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Кільцева дорога (Велика Окружна), 4 (далі - приміщення) на підставі Договору оренди нежитлового приміщення №01/10-13, укладеного між позивачем та відповідачем.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі Договору позивач користується приміщеннями, строк дії договору становив до 31.08.2016 і за умовами договору протягом десяти днів з моменту припинення договору орендодавець повинен був прийняти приміщення з оренди. Не зважаючи на неодноразові повідомлення позивача про готовність повернути приміщення, відповідач не направив свого повноваженого представника для прийому приміщень і станом на дату подання позову (03.11.2016) орендодавцем приміщення не прийнято і орендар продовжує ним користуватись, здійснивши при цьому на вимогу відповідача за виставленими ним рахунками і орендні, і комунальні платежі за три місяці - вересень-листопад 2016 у зв'язку із користуванням приміщенням, тому позивач вважає, що договір є продовженим на тих самих умовах і на той самий строк. Однак, не зважаючи на це, відповідачем були вчинені дії з відключення від електропостачання орендованих позивачем приміщень. Вказані дії (бездіяльність) відповідача з неприйняття з оренди приміщень призвели до пролонгації договору, через що позивач також пролонгував з суборендарями договори суборенди приміщення, а наступне відключення приміщення від електропостачання та наполягання на цьому етапі на припиненні договору призводить до перешкоджання в користуванні позивачем приміщенням на законних підставах.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти позову, посилаючись на те, що до закінчення терміну дії Договору відповідач листом від 09.08.2016 повідомив позивача про наявність боргу з орендної плати та відсутність наміру продовження орендних правовідносин, у зв'язку із чим повернув без підписання проект нового Договору оренди від 27.07.2016, а також направив акт звіряння розрахунків, який позивачем не підписаний. Після закінчення строку дії Договору відповідачем було проведено перевірку виконання зобов'язань позивача щодо повернення орендованого приміщення та встановлено, що станом на 20.09.2016 позивач продовжує ним користуватись, у зв'язку із чим листом від 20.09.2016 відповідач повідомив позивачу про заперечення щодо поновлення договору та вимагав негайно звільнити та передати приміщення з підписанням акту приймання-передачі. Позивач мав заборгованість по орендній платі за період 2015-2016 років в сумі 4516246,38грн, тому відповідач повідомляв, що кошти сплачені в вересні-жовтні 2016 року, без виставлених рахунків, не можуть вважатись сплатою орендної плати за вересень-листопад 2016 року і вказані кошти були зараховані в рахунок погашення існуючої заборгованості, також відповідачем були виставлені рахунки на компенсацію комунальних послуг за вересень 2016 року (з урахуванням 10-денного строку на звільнення приміщень), однак це не свідчить про визнання відповідачем договору поновленим.
У серпні 2017 року відповідачем подано зустрічну позовну заяву, у якій просив суд:
- виселити позивача з нежитлового приміщення площею 4589,90 кв.м, яке розташоване на другому поверсі нежитлової будівлі (літ.1А) загальною площею 10 134,40 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Велика Окружна (Кільцева), 4;
- зобов'язати позивача негайно звільнити нежитлове приміщення площею 4589,90 кв.м, яке розташоване на другому поверсі нежитлової будівлі (літ.1А) загальною площею 10 134,40 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Велика Окружна (Кільцева), 4, та повернути вказане приміщення відповідачу.
Зустрічні позовні вимоги мотивовані порушенням прав відповідача, як власника Приміщення, користуватись ним, оскільки після припинення 31.08.2016 дії Договору позивач не виконав свого обов'язку з повернення об'єкта оренди, незважаючи на звернення відповідача. Також відповідач вказав про неодноразові порушення позивачем умов Договору через систематичну несплату ним та затримку орендних платежів, про заборгованість позивача з орендної плати за Договором та зі сплати комунальних послуг, про що позивачу неодноразово направлялись претензії, які були залишені ним без реагування. У зв'язку із цим у відповідача відсутні підстави для продовження дії Договору на новий строк, а навпаки, є заперечення щодо пролонгації Договору, які висловлені у листі від 20.09.2016, та відповідно, які в сукупності є підставою для припинення договору оренди у зв'язку із закінченням строку його дії. Вимоги відповідача в листі від 13.10.2016 про сплату заборгованості з орендної плати та негайне звільнення приміщення з підписанням акта приймання-передачі були залишені позивачем без реагування. Відповідач наголосив, що після припинення електропостачання до Приміщення позивачем вчинені дії з проникнення в приміщення першого поверху будівлі, де розташоване Приміщення, шляхом зламу дверей та втручання в роботу електропідстанції з несанкціонованим підключенням до електропостачання другого поверху приміщення та необлікованим та безоплатним використанням електроенергії для власних потреб позивача. При цьому за допомогою працівників охоронної фірми фахівців відповідача не було допущено до приміщення електропідстанції для проведення регламентних та ремонтних робіт, а працівники охоронної фірми продовжують перебувати на першому поверсі будівлі, де розташоване приміщення.
Позивач у відзиві на зустрічну позовну заяву заперечив проти її задоволення, посилаючись на те, що Договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10. у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічні позові вимоги задоволено частково: виселено позивача з приміщення; в задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2018 задоволено апеляційну скаргу позивача, скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2018, первісний позов задоволено; визнано договір поновленим на той самий строк - з 01.09.2016 по 31.08.2019 і на тих самих умовах та визнано за позивачем право користування приміщенням на підставі договору; в задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року касаційну скаргу відповідача задоволено частково; постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2017 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Скасовуючи рішення попередніх судових інстанцій, Верховний Суд вказав, що судами не надано оцінки належності позивача та відповідача у справі, оскільки не досліджено докази, на які послалась третя особа 1 у клопотанні про залучення до участі у цій справі, зокрема, інформаційній довідці від 21.11.2016р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, відповідно відомостей в якій 11.07.2014 проведена державна реєстрація права власності третьої особи 1 та третьої особи 2 на приміщення із внесенням відомостей щодо вказаних власників Приміщення з розміром частки кожного - по Ѕ.
При новому розгляді справи позивачем була подана заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій він змінив першу позовну вимогу, виклавши її у редакції "визнати Договір оренди нежитлового приміщення №01/10-13, укладений між позивачем та відповідачем, поновленим на той саме строк, а саме з 01 вересня 2016 року по 31 липня 2019 року, і на тих самих умовах", інші частини прохальної частини позовної заяви просив розглядати у незмінній редакції.
Відповідачем при новому розгляді справи було подано заяву про зміну предмету зустрічного позову, у він просив суд:
- визнати договір оренди нежитлового приміщення №01/10-13 від 01.10.2013р, укладений між відповідачем та позивачем, припиненим з 31.08.2016р;
- визнати позивача таким, що втратив право користування нежитловим приміщенням площею 4589,90 кв.м, що розташоване на другому поверсі нежитлової будівлі (літ.А) загальною площею 10 134,40 кв.м за адресою: м.Київ, вул.Кільцева дорога (Велика Окружна), 4.
Вказані заяви були прийняті судом до розгляду.
За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року відмовлено у задоволенні первісних позовних вимог та відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Боедем" звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки нормами цивільного законодавства передбачено захист цивільного прав шляхом припинення правовідношення, метою заявлених зустрічних позовних вимог є припинення орендних правовідносин між сторонами, які позивач вважає продовженими та порушуючи права власника на розпорядження власним нерухомим майном продовжує безпідставно користуватись приміщенням.
Також не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ельдорадо" звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити первісні позовні вимоги у повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки заявою відповідача про зміну предмету зустрічного позову одночасно було змінено і його підстави; судом було порушено процедуру прийняття до розгляду заяви відповідача про зміну предмету зустрічного позову; суд необґрунтовано не прийняв заяву позивача, подану 06.09.2019, про зміну позовних вимог; судом не в повній мірі були виконані вказівки Верховного Суду щодо визначення належного статусу кожного учасника, зокрема, третьої особи 1 та третьої особи 2; відповідачем протягом 10 днів з моменту припинення договору не було направлено свого представника для прийняття приміщення з оренди, тому відсутні підстави вважати припиненими орендні відносини; зі змісту листів відповідача не вбачається, що ним висловлювались заперечення проти продовження (пролонгації) договору оренди, оскільки у них відповідач висловлював заперечення проти укладення нового договору; власником приміщення у період з липня по вересень 2016 були Компанія "Монторо Менеджмент ГмбХ" та Компанія "Вайлд Роуз Трі Ко. ЛТД" і від вказаних осіб не находило заперечень щодо продовження орендних відносин.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу відповідача заперечив проти її задоволення та просив залишити оскаржуване рішення без змін в частині відмови у зустрічному позові, посилаючись на те, що відповідач у встановлений договором строк не вчинив дій по прийняттю приміщення з оренди, тому договір є продовженим на новий строк; судом було порушено процедуру прийняття до розгляду заяви відповідача про зміну предмету зустрічного позову; судом не досліджено питання щодо власника приміщення на момент закінчення строку дії договору; за відсутності акту прийому-передачі відсутні підстави вважати припиненими орендні відносини; лист відповідача від 20.09.2016 не стосувався пролонгації договору, а інші листи направлені поза межами одного місяця; власниками приміщення з липня по вересень 2016 року були третя особа 1 та третя особа 2 і від них не надходило заперечень щодо продовження договору.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу позивача заперечив проти її задоволення та просив залишити оскаржуване рішення без змін в частині відмови у первісному позові, посилаючись на те, що виконання всіх дій щодо звільнення приміщення та його передачі є виключно зобов'язаннями позивача, як орендаря; своїми листами відповідач неодноразово повідомляв позивача про припинення дії договору з 31.08.2016 та про не бажання продовжувати його на новий строк; позивач зобов'язаний був звільнити приміщення та здійснити всі необхідні заходи для його передачі відповідачу підписавши акт приймання-передачі; позивач неодноразово порушував умови договору щодо своєчасного та повного виконання своїх зобов'язань по оплаті орендних платежів; Компанія "Монторо Менеджмент ГмбХ" та Компанія "Вайлд Роуз Трі Ко. ЛТД" не мають жодних прав на спірне приміщення, оскільки судовими рішеннями у справі №910/18397/14 було визнано недійсними відповідні договори купівлі-продажу, тому у вказаних осіб ніколи не виникало право власності на приміщення, частина якого є предметом договору оренди; заява відповідача про зміну предмету позову була прийнята судом до розгляду з додержанням процесуальних норм; заява позивача про зміну позовних вимог від 06.09.2019 обґрунтовано не була прийнята до розгляду.
У додаткових поясненнях щодо процесуальних строків за участю нерезидентів відповідач вказував, що положення Конвенції про вручення за кордоном судових документів мають застосовуватись виключно для повідомлення нерезидента, який є відповідачем, а не позивачем чи третьою особою.
Позивачем було подано клопотання про долучення до матеріалів справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо зареєстрованого права власності на нежитлове приміщення загальною площею 10134,40 кв.м. нежитлової будівлі (літ.А), яка знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Кільцева дорога (Велика Окружна) 4, про яку позивач дізнався при розгляді справи №911/690/18.
Відповідно до ч.3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Частиною 1 ст. 32 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, є відкритою, загальнодоступною та платною, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, позивач мав можливість отримати відповідну інформаційну довідку та надати її суду першої інстанції, однак у клопотанні не навів поважних причин неможливості отримання вказаної довідки, а тому вказаний новий доказ не приймається апеляційним господарським судом.
Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2021, у зв'язку із перебуванням судді Агрикової О.В. у відпустці та участю судді Кравчука Г.А. у роботі чергового з'їзду суддів України, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Козир Т.П., суддів Коробенка Г.П., Чорногуза М.Г.
Треті особи є юридичними особами - нерезидентами та згідно наявних у матеріалах справи відомостей розташовані у Республіці Сейшельські острови.
Відповідно до інформації із офіційного веб-сайту Гаазької Конвенції (www.hcch.net), Республікою Сейшельські острови підписана Конвенція та зроблена заява до статей 2, 8, 15, та ст. 10 пункти (b) і (c) Конвенції і не було зроблено жодних заяв щодо застосування пункту (а) статті 10 Конвенції, яким передбачено можливість надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном.
З врахуванням вказаних положень Гаазької Конвенції суд неодноразово повідомляв третіх осіб про розгляд справи шляхом направлення поштою нотаріально посвідчених перекладів ухвал суду на адреси їх реєстрації.
При цьому положення ст.15 Конвенції не допускають винесення судом рішення у справі до виконання певних умов у разі неявки саме відповідача, а не будь-якого іншого учасника провадження (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №910/4499/16).
Отже, неявка у судове засідання представників третіх осіб не перешкоджає розгляду апеляційних скарг.
Відповідно до ст. 216 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 11 по 16 березня 2021 року.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу позивача, просив її задовольнити, також просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача.
Представники відповідача у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу відповідача, просили її задовольнити, також заперечили проти задоволення апеляційної скарги позивача.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційні скарги, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 01 жовтня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ельдорадо", як орендарем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "БОЕДЕМ", як орендодавцем, було укладено договір №01/10-13 оренди нежитлового приміщення, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в оперативне орендне платне користування нежитлове приміщення, площею 4589,90 кв.м, що розташоване на другому поверсі нежитлової будівлі (літ. 1А) загальною площею 10134,40кв.м, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога (Велика Окружна), 4.
Відповідно до п. 1.2 Договору орендар орендує у орендодавця нежиле приміщення для організації та здійснення в цьому приміщенні оптової та/або роздрібної торгівлі товарами народного споживання, іншими товарами та складування цих товарів, а також розміщення офісу.
Згідно п.2.1 та 2.3 Договору орендар вступає у оперативне орендне платне-користування приміщеннями з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі приміщень та майна орендарю. Передача приміщення в оперативне орендне платне користування здійснюється за актом приймання-передачі, в якому зазначається стан приміщення та інші відомості за узгодженням сторін. Зазначений акт підписується уповноваженими представниками сторін та є невід'ємною частиною цього договору.
Приміщення повинно бути повернено орендарем та прийнято орендодавцем протягом десяти календарних днів з моменту припинення цього договору. До цього часу орендар зобов'язаний вчинити всі необхідні дії, пов'язані з вивільненням приміщень (в тому числі, але не виключно, здійснити за власний рахунок демонтаж усіх здійснених у приміщеннях поліпшень, які можна відокремити без завдання шкоди приміщенням) і підготувати ці приміщення до передачі орендодавцю. Встановлені за рахунок орендаря прилади, пристрої, обладнання, що не зачіпають конструкції приміщень або установлені не стаціонарно, можуть бути зняті орендарем за умови відновлення останнім за свій рахунок попереднього вигляду приміщень (п. 2.4 Договору).
За умовами п. 2.5 Договору передача приміщення орендодавцю у випадку припинення дії цього договору здійснюється за актом приймання-передачі, в якому зазначається стан приміщень та інші відомості за узгодженням сторін. Зазначений акт підписується уповноваженими представниками сторін та є невід'ємною частиною цього договору. Приміщення вважаються поверненими орендодавцю з моменту підписання сторонами вказаного акта приймання-передачі. В разі затримання орендарем повернення приміщень орендодавцю, орендар несе ризик їх випадкового знищення або випадкового пошкодження.
У п.7.1 Договору вказано, що договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.08.2016 року.
Пунктом 7.2 Договору передбачено, що умови цього договору зберігають чинність до повного виконання сторонами своїх обов'язків.
Згідно з п. 7.6 Договору всі зміни до цього договору вносяться виключно за згодою сторін шляхом укладання додаткових угод.
По Акту приймання-передачі від 01.10.2013 орендодавець передав, а орендар прийняв приміщення в оренду.
01.11.2013 між сторонами було укладено Договір компенсації комунальних послуг, відповідно до якого позивач зобов'язався проводити оплату за комунальні послуги.
09.08.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю "Боедем" було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ельдорадо" лист за вих. №060 від 09.08.2016р., в якому повідомлено орендаря про наявність заборгованості з орендної плати, відмову від підписання додаткової угоди до договору оренди №01/10-13 від 01.10.2013р. та наявність наміру для використання приміщення для власних потреб.
Листом від 09.08.2016 за вих. №061 відповідач просив позивача провести звірку взаємних розрахунків та підписати акт звірки. Згідно доданого до листа акту заборгованість позивача станом на 31.08.2016 становить 4 516 246,38 грн.
Листом від 12.09.2016 за вих. №147 позивач просив відповідача направити уповноваженого представника для оформлення фактичної передачі (повернення) приміщення.
19.09.2016 працівниками позивача було складено акт огляду приміщення, у якому вказано, що станом на 19.09.2016 ТОВ "Боедем" не направило для огляду та прийняття приміщення представника.
20.09.2016 відповідачем було направлено на адресу позивача лист за вих.№087, в якому вказано про те, що договір №01/10-13 від 01.10.2013р. діяв до 31.08.2016р., наголошено на тому, що у листі №060 від 09.08.2016р. орендодавцем повідомлялось про намір використання приміщення для власних потреб, а також висунуто вимогу про негайне повернення об'єкта нерухомого майна. Лист був вручений позивачу 29.09.2016, що підтверджується інформацією з сайту відстеження поштових відправлень.
Також 20.09.2016 комісією в складі представників ТОВ "Боедем" було складено акт, яким зафіксовано, що приміщення не підготовлено для передачі, не звільнено від товарно-матеріальних цінностей, ТОВ "Лізингова компанія "Ельдорадо" продовжує використовувати приміщення під розміщення магазину та не проводить ніяких робіт по звільненню та передачі приміщень.
Листом від 23.09.2016 за вих.№089 відповідач повідомив позивачу про те, що 22.09.2016 на його рахунок було перераховано 417000 грн з призначенням "орендна плата за 09.2016", однак договір припинений 31.08.2016, тому перераховані кошти зараховані в рахунок погашення заборгованості за 2015 рік.
Листом від 12.10.2016 за вих. №163 позивач повідомив відповідачу, що актом від 19.09.2016 зафіксовано неявку представника орендодавця для прийняття приміщення, про сплату орендної плати за вересень і жовтень, та про звернення 10.10.2016 особи, яка повідомила що є представником орендодавця, однак не надала підтверджуючих документів.
На підтвердження сплати орендної плати і комунальних платежів позивачем надані копії платіжних доручень від 22.09.2016, 11.10.2016, 28.10.2016, 13.10.2016 та 13.10.2016 та копії рахунків відповідача про компенсацію комунальних послуг (електроенергії та холодної води і водовідведення) від 30.09.2016.
Листом від 13.10.2016 за вих.№094 відповідач повідомив позивачу про те, що 11.10.2016 на його рахунок було перераховано 419509,13 грн з призначенням "орендна плата за 10.2016", однак договір припинений 31.08.2016, тому перераховані кошти зараховані в рахунок погашення заборгованості за 2015 рік.
Листом від 21.10.2016 за вих.№097 відповідач вказав позивачу, що Договір припинив дію 31.08.20216 та попередив, що 28.10.2016 буде припинено електропостачання.
Також позивач вказував, що на Інтернет-сайтах були розміщені оголошення про передачу в оренду спірного приміщення, що підтверджується висновком експертного дослідження комп'ютерної техніки та програмних продуктів від 25.10.2016.
Листом від 28.10.2016 за вих.№177 позивач повідомив відповідачу про сплату орендної плати і комунальних послуг та вказав, що відключення електропостачання буде втручанням у ведення господарської діяльності.
Телеграмою від 28.10.2016 позивач повідомив відповідачу, що відключення електропостачання є протиправним і вимагав негайно його поновити.
Листом від 31.10.2016 за вих.№098 відповідач повідомив позивачу про те, що 28.10.2016 на його рахунок було перераховано 419509,13 грн, однак договір припинений 31.08.2016, тому перераховані кошти зараховані в рахунок погашення заборгованості за 2015 рік та січень 2016 року. Також вимагає негайно звільнити та повернути з підписанням акту приймання-передачі нежитлове приміщення.
14.11.2016 працівниками відповідача було складено акт про незаконне проникнення шляхом злому дверей на переший поверх приміщення, заборону представникам власника (відповідача) входу в приміщення електропідстанції, перешкоджання представникам власникам у доступі до електропідстанції шляхом її барикадування.
30.11.2016 працівниками відповідача було складено акт про перешкоджання зняттю показників електролічильників та недопуск до приміщень електропідстанції.
У зв'язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із первісним позовом, у якому (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) просив визнати Договір поновленим на той саме строк, а саме, з 01 вересня 2016 року по 31 липня 2019 року, і на тих самих умовах та визнати за позивачем право користування нежитловим приміщенням, площею 4589,90кв.м, що розташоване на другому поверсі нежитлової будівлі (літ.1А), яка знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Кільцева дорога (Велика Окружна), 4, на підставі Договору.
Відповідачем було подано зустрічний позов у якому він (з врахуванням заяви про зміну предмету позову) просив визнати Договір припиненим з 31.08.2016 та визнати позивача таким, що втратив право користування нежитловим приміщенням площею 4589,90 кв.м, що розташоване на другому поверсі нежитлової будівлі (літ.А) загальною площею 10 134,40 кв.м за адресою: м.Київ, вул.Кільцева дорога (Велика Окружна), 4.
Крім цього, у процесі розгляду справи судом було залучено до участі у справі третіми особами Компанію "Монторо Менеджмент ГмбХ" та Компанію "Вайлд Роуз Трі Ко. ЛТД.", які вказували на те, що вони є власниками нежитлової будівлі (літ.А) загальною площею 10 134,40 кв.м за адресою: м.Київ, вул.Кільцева дорога (Велика Окружна), 4, у якій знаходиться спірне приміщення.
При новому розгляді справи позивачем заявлялось клопотання про залучення в якості співвідповідачів за первісним позовом Компанії "Монторо Менеджмент ГмбХ" та Компанії "Вайлд Роуз Трі Ко. ЛТД."
Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2015 у справі №910/18397/14, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2017, було задоволено позов ТОВ "Боедем":
- визнано недійсним договір купівлі-продажу від 09.07.2014р., укладений між Ферта Холдінг ЛТД (Ferta Holding Ltd) та Квест Трейд Лімитед. (Quest Trade Limited), посвідчений приватним нотаріусом Падалкою Р.О. Київського міського нотаріального округу за номером 4076;
- визнано недійсним договір купівлі-продажу від 10.07.2014, укладений між Квест Трейд Лімитед (Quest Trade Limited) та Класік Пауер Холдінгс інк. (Classic Power Holdings Inc.), посвідчений приватним нотаріусом Куксовою М.С. Київського міського нотаріального округу за номером 1330;
- визнано недійсним договір купівлі-продажу від 11.07.2014, укладений між Класік Пауер Холдінгс інк. (Classic Power Holdings Inc.) та Монторо Менеджмент Гмбх (Montoro Management GmbH), посвідчений приватним нотаріусом Куксовою М.С. Київського міського нотаріального округу за реєстраційними номерами 1360,1361;
- визнано недійсним договір купівлі-продажу від 11.07.2014, укладений між Класік Пауер Холдінгс інк. (Classic Power Holdings Inc.) та Вайлд Роуз-Трі Ко Лтд. (Wild Rose-Tree Co., Ltd) посвідченим приватним нотаріусом Куксовою М.С. Київського міського нотаріального округу за реєстраційними номерами 1362,1363;
- визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Боедем" право власності на нежитлову будівлю (нежитлове приміщення) (літ. 1А) загальною площею 10134,40 кв. м, що розташовані за адресою: м. Київ, Кільцева дорога (Солом., Голос., Святош. р-ни) (вул. Велика Окружна), будинок 4, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 402376180000;
- витребувано з чужого незаконного володіння Монторо Менеджмент Гмбх (Montoro Management GmbH) 1/2 нежитлової будівлі (нежитлового приміщення) (літ. 1А) загальною площею 10134,40 кв. м, розташованої за адресою: м. Київ, Кільцева дорога (Солом., Голос., Святош. р-ни) (вул. Велика Окружна), будинок 4, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 402376180000;
- витребувано з чужого незаконного володіння Вайлд Роуз-Трі Ко Лтд. (Wild Rose-Tree Co., Ltd) 1/2 нежитлової будівлі (нежитлового приміщення) (літ. 1А) загальною площею 10134,40 кв. м., розташованої за адресою: м. Київ, Кільцева дорога (Солом., Голос., Святош. р-ни) (вул. Велика Окружна), будинок 4, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 402376180000.
Відповідно до ч. 1 ст.236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
У вказаному рішенні суду також встановлено, що 08.07.2014р. Державною реєстраційною службою України зареєстровано право власності за юридичною особою "Ферта Холдінг ЛТД" на об'єкт нерухомого майна - нежитлова будівля; адреса: - м. Києві, вул. Кільцева дорога (Солом., Голос., Святош. р-ни), будинок 4, опис об'єкту - літ. " 1А" , загальна площа: 10 134,4 кв.м. на підставі ухвали Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12.08.2011 та постанови Якимівського районного суду Запорізької області.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12.08.2011 року по справі № 2-1400/2011 затверджено мирову угоду, укладену 12.08.2011 року компанією Ферта Холдінг Голдінг ЛТД (Ferta Holding Ltd), Українсько-німецьким спільним підприємством "Боедем" та ОСОБА_1 . Наведеною ухвалою визнано за Ферта Голдінг ЛТД (Ferta Holding Ltd) право власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Велика Окружна, 4, а саме: приміщення основною площею - 10134,4 кв.м. під літерою "Г".
Проте, ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19.10.2011 року по справі № 8-1/11 скасовано за нововиявленими обставинами ухвалу Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12.08.2011 року по справі № 2-1400/2011 про затвердження мирової угоди, укладеної 12.08.2011 року компанією Ферта Холдінг Голдінг ЛТД (Ferta Holding Ltd), Українсько-німецьким спільним підприємством "Боедем" та ОСОБА_1 щодо врегулювання боргових зобов'язань між ними у цивільній справі № 2-1400/11. Доказів скасування вказаного судового рішення матеріали справи не містять.
Одночасно, як вбачається з наявних в матеріалів справи документів, а саме, витягу №102437282 від 02.11.2017р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та інформаційної довідки від 05.09.2019р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідне речове право на нежитлове приміщення площею 10134, 4 кв.м під літ.А, розташоване за адресою: м.Київ, Кільцева дорога (велика Окружна), 4, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Боедем". Підставою для внесення запису про право власності визначено рішення від 10.06.2015р. Господарського суду міста Києва по справі №910/18397/14.
Вказаними судовими рішеннями встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Боедем" є власником спірного приміщення, а отже, ці обставини є преюдиційними для даної справи.
Таким чином, враховуючи предмет та підстави первісного позову у справі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що останній заявлено до належного відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем", який є власником об'єкта оренди за спірним договором, а тому відсутні підстави для залучення у якості співвідповідачів Компанії "Монторо Менеджмент ГмбХ" та Компанії "Вайлд Роуз Трі Ко. ЛТД."
За наслідками нового розгляду справи суд першої інстанції прийшов до висновку, що первісні позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору, а тому договір припинив свою дію.
Щодо зустрічних позовних вимог, то за висновком суду першої інстанції вони також не підлягають задоволенню, оскільки вимога про визнання договору припиненим з 31.08.2016 не відповідає визначеним законодавством способам захисту порушеного права, а вимога про визнання позивача таким, що втратив право користування нежитловим приміщенням, фактично є вимогою про встановлення факту, а отже, у даному випадку не може бути самостійним предметом спору.
Північний апеляційний господарський суд погоджується із цими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Права та обов'язки між позивачем та відповідачем у даній справі виникли на підставі Договору №01/10-13 оренди нежитлового приміщення від 01.10.2013, який за своєю правовою природою є господарським договором оренди (найму) нерухомого майна.
Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним, отже, з огляду на встановлений ст.204 ЦК України принцип правомірності правочину, був обов'язковим для сторін.
Статтею 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується зі статтею 759 ЦК України, встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 6 ст. 283 ГК України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 763 ЦК України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
У пункті 7.1 укладеного між сторонами Договору вказано, що договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.08.2016 року.
За приписом ст.180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до ст.631 ЦК України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
У ст. 764 Цивільного кодексу України вказано, що у разі, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Отже, цивільним законодавством передбачено, що письмові заперечення мають бути висловлені орендодавцем протягом одного місяця після закінчення строку договору.
З системного аналізу статей 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався. Однак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк на тих самих умовах, то такий договір припиняється. Аналогічний висновок міститься у постанові від 15.07.2019 Верховного Суду по справі №911/2439/18.
Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк на тих самих умовах, то такий договір припиняється (постанова Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №910/15387/17).
Як вірно встановлено судом першої інстанції, листом від 09.08.2016 відповідач, як орендодавець, повідомляв позивача, як орендаря, про наявність боргу з орендної плати, про відсутність наміру укладати додаткові угоди до договору оренди та про намір використання приміщення для власних потреб.
У подальшому, 20.09.2019 (тобто, протягом місяця після закінчення строку дії оренди), відповідачем було направлено на адресу позивача лист №087, в якому вказано про те, що договір діяв до 31.08.2016р., наголошено на тому, що у листі №060 від 09.08.2016р. орендодавцем повідомлялось про намір використання приміщення для власних потреб, а також висунуто вимогу про негайне повернення об'єкта нерухомого майна.
Отже, зі змісту вказаних листів вбачається, що орендодавцем було чітко висловлено орендарю про відсутність волі для продовження орендних відносин, тобто, висловлено заперечення щодо поновлення договору на новий строк на тих самих умовах у розумінні ст.764 Цивільного кодексу України, що виключає можливість поновлення договору №01/10-13 від 01.10.2013р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ельдорадо" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БОЕДЕМ" після 31.08.2016р.
За таких вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов до юридично правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення первісних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ельдорадо" в частині визнання договору №01/10-13 від 01.10.2013р. поновленим.
Вимоги первісного позову в частині визнання за позивачем права користування нежитловим приміщенням площею 4 589.90 кв.м, по суті є похідними від вимог про визнання договору поновленим, у задоволенні яких відмовлено судом, а оскільки відсутні підстави вважати вказаний правочин поновленим на новий строк, ці позовні вимоги також не підлягають задоволенню.
Щодо зустрічних позовних вимог про визнання припиненим з 31.08.2016р договору оренди нежитлового приміщення №01/10-13 від 01.10.2013р. між відповідачем та позивачем, то апеляційний господарський суд виходить з наступного.
Передбачений законом спосіб захисту у вигляді припинення судом існуючого правовідношення на майбутнє (частина друга статті 20 ГК України, пункт 7 частини другої статті 16 ЦК України) за своєю правовою суттю відрізняється від способу захисту у вигляді визнання судом припиненим договору в минулому, який законом не передбачений.
У пунктах 58, 59 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 сформульований висновок, що нормами статей 16 ЦК України та 20 ГК України не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим, а реалізація такого способу захисту, як зміна або припинення правовідношення, може відбуватися шляхом розірвання договору; звертаючись до суду з вимогою щодо визнання договору припиненим, позивач прагне досягти правової визначеності, тобто, прагне підтвердження судом припинення прав орендодавця на одержання орендної плати; водночас відповідно до абзацу другого частини другої статті 20 ГК України у цьому разі належним способом захисту є визнання відсутності права відповідача.
Вказаний висновок підтриманий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.01.2021 у справі №916/1415/19.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у зустрічному позові в цій частині з підстави обрання відповідачем неналежного способу захисту своїх прав.
Щодо вимоги зустрічного позову, про визнання позивача таким, що втратив право користування нежитловим приміщенням площею 4589,90 кв.м, то як вірно встановив суд першої інстанції, вказана вимога не є ефективним способом захисту порушеного права.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто, таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 року у справі № 569/17272/15-ц.
Вказана вимога зустрічного позову фактично є вимогою про встановлення факту відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ельдорадо" права користування нежитловим приміщенням на підставі договору оренди, оцінку чого судом було надано під час розгляду первісних позовних вимог, а отже, у даному випадку вказані вимоги не можу бути самостійним предметом спору і задоволенню не підлягають.
При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні первісного позову судом вже було надано оцінку правовідносинам сторін, що виникли на підставі спірного договору, в контексті поновлення чи не поновлення договору та наявності чи відсутності у позивача права користування нежитловим приміщенням на підставі договору.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Доводи апелянтів по суті їх скарг в межах заявлених первісних та зустрічних позовних вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.
Також є безпідставними посилання позивача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, щодо прийняття заяви відповідача про зміну предмету зустрічного позову та щодо не прийняття заяви позивача про зміну первісного позову.
Так, з матеріалів справи вбачається, що заява відповідача про зміну предмету зустрічного позову була подана з додержанням положень частини 4 ст.46 ГПК України і нею не змінювались підстави зустрічного позову. У той же час, заява позивача від 06.09.2019 про зміну первісних позовних вимог спрямована як на зміну підстав позову (відсутність заперечень орендодавця після 31.07.2019), так і на зміну предмету позову (визнання договору оренди поновленим з 01.08.2019р. по 30.06.2022).
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Суд першої інстанції перевірив всі доводи сторін, повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив всі надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а судові витрати пов'язані з розглядом апеляційних скарг покладаються на їх заявників.
Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ельдорадо" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року - без змін.
2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 23.03.2021.
Головуючий суддя Т.П. Козир
Судді М.Г. Чорногуз
Г.П. Коробенко