вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" березня 2021 р. Справа№ 910/10670/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Козир Т.П.
суддів: Коробенка Г.П.
Кравчука Г.А.
при секретарі Вага В.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Бурносов Є.В. орд. від 16.03.2021;
від відповідача: Волощук Р.А. орд. від 04.01.2020;
від третьої особи 1: не з'явився;
від третьої особи 2: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 (повний текст складено 22.12.2020)
у справі №910/10670/20 (суддя Котков О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент Ван"
до ОСОБА_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія насіннєвої торгівлі"
про звернення стягнення на предмет застави,
У липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент Ван" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просило:
- у рахунок часткового погашення заборгованості за договором банківського кредиту №162-K/11 від 28.09.2011, перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент Ван", яка станом на 22 лютого 2019 року складає: 459 871,33 грн., звернути стягнення на предмет застави: транспортний засіб марки - RENAULT, модель - MEGANE, рік випуску - 2005 рік, колір - зелений, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_1 , тип - легковий седан, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 та підтверджується листом Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві, шляхом продажу з прилюдних торгів;
- вжити заходи щодо збереження предмету застави, шляхом передачі його в управління позивачу до моменту його реалізації.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.09.2011 між ПАТ "Укргазпромбанк" та ТОВ "Компанія насіннєвої торгівлі" (далі - третя особа2) був укладений договір банківського кредиту №162-К/11, в забезпечення виконання зобов'язань за яким був укладений договір застави від 28.09.2011, згідно якого ОСОБА_2 (далі - третя особа1) передала в заставу транспортний засіб марки - RENAULT, модель - MEGANE, рік випуску - 2005 рік, колір - зелений, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_1 , тип - легковий седан, реєстраційний номер НОМЕР_2 . В подальшому позивач придбав на аукціоні пул активів ПАТ "Укргазпромбанк" та набув право вимоги за вказаними договором банківського кредиту та договору застави. Оскільки боржник не повертає грошові кошти, позивачем було вирішено звертати стягнення на предмет застави в судовому порядку та встановлено, що заставодавець ( ОСОБА_2 ). без дозволу кредитора відчужила спірний транспортний засіб ОСОБА_1 (відповідачу), однак відчуження не припинило заставу і на предмет застави може бути звернене стягнення.
Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на пропуск позивачем позовної давності, оскільки кінцевою датою погашення кредиту є 25.09.2015, про що зазначено позивачем у позовній заяві та встановлено рішенням суду у справі №910/6470/16, тому загальний строк позовної давності щодо стягнення заборгованості боржника за кредитним договором шляхом звернення стягнення на майно відповідача (майнового поручителя) сплинув у первісного кредитора 25.09.2018, а зміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності, тому цей строк сплив і для позивача. За вказаних обставин просив застосувати строк позовної давності і відмовити у задоволенні позовних вимог.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08 грудня 2020 року позов задоволено частково.
У рахунок часткового погашення заборгованості за договором банківського кредиту № 162-K/11 від 28.09.2011 року перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент Ван", яка станом на 22 лютого 2019 року складає: 459 871,33 грн., звернено стягнення на предмет застави: транспортний засіб марки - RENAULT, модель - MEGANE, рік випуску - 2005 рік, колір - зелений, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_1 , тип - легковий седан, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , шляхом продажу з прилюдних торгів.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким застосувати строк позовної давності до вимог позивача і відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки строк позовної давності сплив 25.09.2018, про що заявлено відповідачем, і це є підставою для відмови в позові; вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису та подальше пред'явлення його для примусового виконання органу ДВС не перериває перебігу строку позовної давності; звернення стягнення на предмет застави також не може вважатися діями, що свідчать про визнання боржником свого боргу чи прирівнюватись до пред'явлення позову.
Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що про існування у позивача прав на звернення до господарського суду з даним позовом до відповідача про звернення стягнення на предмет застави позивач дізнався лише 01.06.2020, в момент отримання позивачем інформації з Регіонального сервісного центру МВС в м.Києві, з якого стало відомо, що новим власником автомобіля є саме ОСОБА_1 . З даним моментом (інформація про нового власника предмету застави) пов'язується також і можливість реалізації позивачем його права на звернення до суду із вказаним позовом. Крім того, позивач був позбавлений об'єктивної можливості звернутись до суду з позовом про звернення стягнення на спірне майно, оскільки майно було предметом стягнення у виконавчому провадженні з виконання виконавчого напису.
Треті особи були повідомлені про дату та час розгляду справи шляхом направлення ухвали суду на адреси державної реєстрації (які також зазначені у позовній заяві і апеляційній скарзі). Ухвала була отримана третьою особою1, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, а з адреси третьої особи 2 ухвала повернута з довідкою пошти "за закінченням терміну зберігання".
Оскільки у матеріалах справи відсутні відомості щодо інших адрес третьої особи 2, крім адреси державної реєстрації, відповідно до положень ч.7 ст. 120 ГПК України ухвала вважається врученою.
Неявка у судове засідання представників третіх осіб також не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримала доводи, викладені у апеляційній скарзі, просила її задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.09.2011 року між Публічним акціонерним товариством "Укргазпромбанк", як кредитодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія насіннєвої торгівлі", як позичальником, укладено договір банківського кредиту № 162-K/11.
З врахуванням додаткових угод до вказаного договору сума кредиту складала - 700 000,00 грн.; процентна ставка за користування кредитом - 25%; строк повернення кредиту - до 25 вересня 2015 року.
У пункті 2.4 договору банківського кредиту вказано, що виконання зобов'язань позичальника за цим договором забезпечується, у тому числі, заставою автомобіля Renault Megane, належного ОСОБА_2 , реєстраційний № НОМЕР_2 .
Виконання позичальником зобов'язань за договором банківського кредиту № 162-K/11 від 28.09.2011 року забезпечене договором застави, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Укргазпромбанк" та ОСОБА_2 , посвідченим 28.09.2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В. за реєстровим номером № 3425.
Предметом застави є транспортний засіб: марка - RENAULT, модель - MEGANE, рік випуску - 2005 рік, колір - зелений, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_1 , тип - легковий седан, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , виданого м. Київ, МРЕВ-9 ДАІ ГУ-УМВС України 02 березня 2006 року.
Вартість предмету застави (в редакції додаткового договору № 1 від 11.10.2013 року) становить 59 700,00 грн.
У п. 1.1 договору застави визначено, що предмет застави забезпечує виконання зобов'язання позивальника за договором банківського кредиту №162-K/11 від 28.09.2011 року щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій, збитків та будь-яких інших платежів, розмір, термін та умови сплати і повернення яких встановлюється договором банківського кредиту № 162-K/11 від 28.09.2011 та будь-якими додатковими угодами до нього (у т.ч. такими, що збільшують розмір основного зобов'язання/змінюють порядок його виконання).
Підпунктом 3.1.2 договору застави передбачено, що у разі невиконання будь-якого зобов'язання за кредитним договором та/або за цим договором застави заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави (у т.ч. вилучити предмет застави як у заставодавця так і в третіх осіб).
Заставодержатель має право за рахунок предмету застави задовольнити свої вимоги в повному обсязі на момент фактичного задоволення (максимальний розмір вимоги) (п. 3.1.4 договору застави).
За умовами п. 3.1.5 договору, якщо у разі звернення стягнення на предмет застави суми, одержаної від його реалізації, буде недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право отримати суму, якої недостає, з іншого майна заставодавця.
Застава була зареєстрована у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується витягом з реєстру.
07.04.2015 року Постановою Правління Національного Банку України №217 Публічне акціонерне товариство "Укргазпромбанк" віднесено до категорії неплатоспроможних.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №70 від 07.04.2015 року з 08.04.2015 року в ПАТ "Укргазпромбанк" запроваджено тимчасову адміністрацію.
14.09.2015 року Постановою Правління Національного Банку України №602 у ПАТ "Укргазпромбанк" відкликано банківську ліцензію, рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 168 від 14.09.2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Укргазпромбанк" та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію.
У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Укргазпромбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк" звернулось до господарського суду м.Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія насіннєвої торгівлі" про стягнення заборгованості за договором банківського кредиту № 162-К/11 від 28.09.2011 в сумі 344796,77 грн., з яких 230000,00 грн. - сума кредиту, 52931,50 грн. - відсотки за користування кредитом та 61865,27 грн. - сума неустойки. Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.06.2016 у справі №910/6470/16 вказаний позов було задоволено.
Крім цього, 15.09.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарською Іриною Анатоліївною було вчинено виконавчий напис та запропоновано звернути стягнення на рухоме майно, а саме: транспортний засіб: марка - RENAULT, модель - MEGANE, рік випуску - 2005 рік, колір - зелений, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_1 , тип - легковий седан, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, виданого м. Київ, MPEB-9 ДАІ ГУ-УМВС України 02 березня 2006 року, примусове виконання якого здійснювалося Солом'янським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві.
Так, 04.10.2016 року старшим державним виконавцем Солом'янського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Бердар М.М. було винесено постанову про розшук майна боржника, а в подальшому Головним державним виконавцем Солом'янського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Штойка Л.Р. 27.09.2019 року було винесено постанову від про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження", з тих підстав, що боржник чи транспортний засіб боржника не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.
24.01.2019 року відбувся аукціон № UA-EA-2018-12-21-000021-р з продажу пулу активів банків, що ліквідуються, який складався з активів 21 банку (прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, що укладені з суб'єктами господарювання та фізичними особами, векселів, а також дебіторської заборгованості), № лоту F170GL38061, замовником якого є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
Відомості про зазначений аукціон, його підготовку, проведення та результати є публічною інформацією з вільним режимом доступу, що розміщена в мережі Інтернет на вебпорталі ProZorro. Продажі за посиланням https://prozorro.sale/auction/UA-EA-2018-12-21000021-b.
У складі зазначеного лоту №F170GL38061 містилися активи ПАТ "Укргазпромбанк", зокрема, і право вимоги за договором банківського кредиту № 162-K/11 від 28.09.2011 року.
Переможцем аукціону (покупцем вказаного лоту) стало Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕйПіЕс Україна" (новий кредитор).
19.02.2019 року новим кредитором у повному обсязі сплачено на користь ПАТ "Укргазпромбанк" (первісного кредитора) за придбані права вимоги.
22.02.2019 року між ПАТ "Укргазпромбанк" та ТОВ "ЕйПіЕс Україна" укладено договір № 65 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за яким банк відступив, а новий кредитор прийняв у власність права вимоги до боржників первісного кредитора, зазначених у додатку № 1, зокрема, права вимоги до ТОВ "Компанія насіннєвої торгівлі" за договором банківського кредиту № 162-K/11 від 28.09.2011 року.
27.02.2019 року між ПАТ "Укргазпромбанк" та ТОВ "ЕйПіЕс Україна" укладено договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки/застави, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Недоступом Д.В. за реєстровим номером № 83, на підставі якого новим кредитором прийнято у власність права вимоги до боржників первісного кредитора, які зазначені у додатку № 1, зокрема, права вимоги до ОСОБА_2 за договором застави б/н від 28.09.2011 року з усіма додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін, та доповнення до вказаного договору, тощо.
Листами від 27.02.2019 ПАТ "Укргазпромбанк" та ТОВ "ЕйПіЕс Україна" направили на адреси ОСОБА_2 та ТОВ "Компанія насіннєвої торгівлі" повідомлення про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги.
Рішенням № 5 учасника ТОВ "ЕйПіЕс Україна" від 30.05.2019 року здійснено зміну найменування Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕйПіEc Україна" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент Ван".
На підставі вищевказаних договорів ТОВ "Стар Інвестмент Ван" набуло статусу нового заставодержателя за договором застави (транспортного засобу) від 28.09.2011 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В. за реєстровим № 3425.
Позивач вказує, що ТОВ "Компанія насіннєвої торгівлі" зобов'язання за договором банківського кредиту № 162-K/11 від 28.09.2011 року не виконало та не повернуло грошові кошти у визначений даним кредитним договором строк.
Згідно листа №31/26-313АЗ від 26.05.2020 року Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві автомобіль RENAULT MEGANE, рік випуску - 2005 рік, колір - зелений, номер шасі № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , 16.06.2016 року перереєстровано на нового власника - ОСОБА_1 .
У зв'язку із вказаними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив суд звернути стягнення на вказаний автомобіль в рахунок часткового погашення заборгованості за договором банківського кредиту.
Розглянувши спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними і обґрунтованими. Також суд прийшов до висновку, що шляхом пред'явлення до примусового виконання виконавчого напису від 15.09.2016 року та враховуючи дату винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, було перервано перебіг строку позовної давності.
Однак, Північний апеляційний господарський суд не погоджується із вказаними висновками про переривання позовної давності та вважає, що рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, з огляду на наступне.
Так, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правовідносини у даній справі виникли на підставі наступних правочинів:
- договору банківського кредиту № 162-K/11 від 28.09.2011, укладеного між ПАТ "Укргазпромбанк" та ТОВ "Компанія насіннєвої торгівлі" (та додатковими угодами до нього);
- договору застави від 28.09.2011, укладеного між ПАТ "Укргазпромбанк" та ОСОБА_2 (та додаткового договору до нього);
- договору №65 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги 22.02.2019, укладеного між ПАТ "Укргазпромбанк" та ТОВ "ЕйПіЕс Україна" (наразі - ТОВ "Стар Інвестмент Ван"), за яким останній набув право вимоги до ТОВ "Компанія насіннєвої торгівлі" за договором банківського кредиту;
- договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки/застави від 27.02.2019 укладеного між ПАТ "Укргазпромбанк" та ТОВ "ЕйПіЕс Україна" (наразі - ТОВ "Стар Інвестмент Ван"), за яким останній набув право вимоги до ОСОБА_2 за договором застави.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, встановлені договором.
Умовами укладеного договору банківського кредиту було встановлено дату погашення кредиту - 25.09.2015 (в редакції додаткової угоди №2 від 27.09.2013).
Отже, виконання зобов'язання з повернення кредиту є простроченим з 26.09.2015, що також встановлено рішенням Господарського суду Харківської області від 06.06.2016 у справі №910/6470/16, яким було стягнуто заборгованість за вказаним кредитним договором.
В свою чергу, відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно з частиною першою статті 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.
Частиною першою статті 584 ЦК України передбачено, що у договорі застави визначаються суть, розмір і строк (термін) виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, та (або) посилання на договір чи інший правочин, яким встановлено основне зобов'язання, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.
Відповідно положень ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 590 ЦК України встановлено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частинами третьою, четвертою статті 577 ЦК України передбачено, що застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Відповідно до статті 11 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.09.2011 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна було внесено запис з реєстраційним номером №11660401 про заборону відчуження автомобіля RENAULT, модель - MEGANE, рік випуску - 2005 рік, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який був зареєстрований за ОСОБА_2 , термін дії заборони - до 03.06.2021.
Разом з тим, як вбачається з наявного в матеріалах справи листа Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві №31/26-313АЗ від 26.05.2020 автомобіль RENAULT, модель - MEGANE, кузов № НОМЕР_1 , 2005 року випуску, станом на 26.05.2020 зареєстровано за ОСОБА_1 з 16.06.2016 за договором купівлі-продажу (Центр 8047).
Статтею 27 Закону України "Про заставу" передбачено, що застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.
Відповідно до статті 16 Закону України "Про заставу" право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення. Реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави.
У статті 28 Закону України "Про заставу" перераховані випадки, коли припиняється застава, а саме: з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання; в разі загибелі заставного майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставне майно; в разі примусового продажу заставного майна; при закінченні терміну дії права, складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов'язань, встановлених Законом.
Відповідно до частини першої статті 10 "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.
Відтак, у разі відчуження предмета обтяження боржником без згоди обтяжувача, за наявності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна, обтяження рухомого майна, що є предметом обтяження зберігає свою силу для нового власника.
Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (частина друга статті 590 ЦК України).
Таким чином, оскільки матеріали справи не містять доказів виконання ТОВ "Компанія насіннєвої торгівлі" зобов'язань за договором банківського кредиту № 162-K/11 від 28.09.2011, в силу приписів ст. 589 Цивільного кодексу України, ст. 20 Закону України "Про заставу", ст. 23 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та п. 3.1.4 Договору застави у позивача виникло право задовольнити свої вимоги за рахунок переданого в заставу майна шляхом звернення стягнення на предмет застави за Договором застави.
Однак, відповідачем було заявлено про застосування строків позовної давності до позовних вимог.
Зазначаючи про пропуск строку позовної давності, відповідач вказує на те, що прострочення за договором банківського кредиту виникло 25.09.2015, а отже строк позовної давності починає відлік з 25.09.2015, у зв'язку з чим загальний строк позовної давності сплинув 25.09.2018.
Позивач проти доводів відповідача заперечував у суді першої інстанції, мотивуючи це тим, що 15.09.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарською Іриною Анатоліївною було вчинено виконавчий напис та запропоновано звернути стягнення на рухоме майно, а саме: транспортний засіб марки - RENAULT, модель - MEGANE, рік випуску - 2005 рік, колір - зелений, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_1 , тип - легковий седан, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 , примусове виконання якого розпочато 26.09.2016 Солом'янським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві, і виконавче провадження було закінчене 27.09.2019 у зв'язку із не виявленням транспортного засобу, а отже, за доводами позивача, відсутні підстави для застосування строку позовної давності до вимог позивача.
Крім цього, у відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що право на позов у нього виникло з 01.06.2020, після отримання позивачем інформації з Регіонального сервісного центру МВС в м.Києві, з якої стало відомо, що новим власником автомобіля є саме ОСОБА_1 .
Згідно з положеннями ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч.3 та 4 ст.267 ЦК України).
Позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст.267 ЦК України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.
Згідно приписів ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з частиною першою статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України), а спливає у відповідні місяць та число останнього року строку, якщо строк визначений роками (частина перша статті 254 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Вимога статті 526 ЦК України щодо обов'язку виконувати зобов'язання належним чином поширюється і на акцесорні (забезпечувальні) договори та сторін таких договорів.
Відповідно до змісту статей 251, 252 ЦК України настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається саме календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Зі змісту умов договору банківського кредиту (з врахуванням додаткових угод) вбачається, що строк повернення кредиту банком та позичальником був визначений - до 25 вересня 2015 року, що також визначено у договорі застави (з врахуванням внесених змін), а з позовом позивач звернувся 22.07.2020, що підтверджується відтиском календарного штемпеля суду першої інстанції на позовній заяві, тобто, з пропуском трирічного строку позовної давності.
Згідно висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2019 у справі №357/5125/16-ц, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Метою вчинення виконавчого напису є надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов'язання боржником.
З урахуванням наведеного, перебіг позовної давності за вимогами про звернення стягнення на предмет застави починається від дня, коли у кредитора (заставодержателя) виникло право на відповідний позов, незалежно від того, чи звертався він після цього до нотаріуса за захистом своїх цивільних прав.
У силу положень статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, а також у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників.
Таким чином, звернення стягнення на предмет застави шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису не вказане у статті 264 ЦК України в якості окремої підстави переривання перебігу позовної давності, а також не може вважатися діями, що свідчать про визнання боржником свого боргу, чи прирівнюватись до пред'явлення позову. Звернення стягнення є реалізацією заставодержателем свого права, передбаченого договором застави, та підставою припинення цього права.
При цьому, відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вчиненого виконавчого напису також не може переривати перебіг позовної давності за позовними вимогами про звернення стягнення.
Апеляційним господарським судом при цьому враховані також правові позиції Верховного Суду у постановах від 18.07.2018 у справі №210/849/15-ц, від 18.09.2019 у справі №200/1295/14-ц, від 30.04.2020 у справі №908/61/13-г, від 17.06.2020 у справі №727/4474/17, від 24.06.2020 у справі №757/30494/15-ц, згідно яких виконавчий напис за правовою природою та змістом не є тотожний позову, а тому вчинення виконавчого напису не перериває перебігу позовної давності.
Щодо доводів позивача про те, що право на позов у нього виникло лише 01.06.2020, після отримання інформації про нового власника спірного автомобіля, то вони також є безпідставними, оскільки відповідно до положень ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Таким чином, ні заміна кредитора у зобов'язанні (з ПАТ "Укргазпромбанк" на позивача), ні заміна боржника зобов'язанні (із ОСОБА_2 на відповідача) не впливає на порядок обчислення позовної давності, оскільки право на позов виникло у первісного кредитора з 26.09.2015 (початок прострочення виконання зобов'язань боржником за кредитним договором) і трирічний строк позовної давності сплив 25.09.2018.
Згідно із частиною п'ятою статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності.
Поважними причинами пропуску позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред'явлення позову неможливим або утрудненим. Якщо суд дійде висновку про те, що позовна давність пропущена з поважної причини, то у своєму рішенні наводить відповідні мотиви на підтвердження цих висновків (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 752/4422/17).
При цьому саме на позивача покладено обов'язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин (правові позиції викладені у постановах Великої палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 7106/1272/14-ц, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 та від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17).
Позивачем не наведено причин пропуску строку звернення до суду, не заявлялося клопотання про його поновлення.
Враховуючи наведені норми чинного цивільного законодавства, оцінивши докази у справі в їх сукупності, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності за заявленими позовними вимогами, а отже, позовні вимоги про звернення стягнення на предмет застави задоволенню не підлягають у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Однак суд першої інстанції, розглядаючи даний спір, не врахував наведені висновки Верховного Суду, внаслідок чого прийшов до помилкового висновку про переривання позовної давності, отже,його рішення не можна визнати законним.
Частиною 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, у тому числі, незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у позові.
У зв'язку із відмовою у позові судові витрати, відповідно до 129 ГПК України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08 грудня 2020 року.
3. У позові відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент Ван" (01601, м.Київ, площа Спортивна, 1, корпус А, ідентифікаційний код 42682150) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) - 3153 (три тисячі сто п'ятдесят три) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
6. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.
7. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 23.03.2021.
Головуючий суддя Т.П. Козир
Судді Г.П. Коробенко
Г.А. Кравчук