вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" березня 2021 р. Справа№ 910/18786/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Пашкіної С.А.
Андрієнка В.В.
секретар Рибчич А.В.
за участю
представників: позивача - Марцих Я.О.
відповідача - Копил Я.В.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Росторг-Інвест"
на ухвалу Господарського суду м. Києва від 20.01.2021 р.
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Росторг-Інвест"
про забезпечення позову
у справі № 910/18786/20 (суддя - Курдельчук І.Д.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Росторг-Інвест"
до Концерну "Військтрогсервіс"
про стягнення заборгованості у розмірі 1382508,13 грн
У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Росторг-Інвест" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Концерну "Військтрогсервіс" про стягнення боргу за договором поставки № 1/П-2020 від 30.04.2020 р. у розмірі 1382508,13 грн.
У січні 2021 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Росторг-Інвест" надійшла заява про забезпечення позову, в якій останній просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Концерну "Військторгсервіс" в межах суми заборгованості, а також заборонити Міністерству оборони України перераховувати Концерну "Військторгсервіс" кошти згідно укладеного договору.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.01.2021 р. у справі № 910/18786/20 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Росторг-Інвест" про забезпечення позову.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Росторг-Інвест" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду повністю та задовольнити заяву про забезпечення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що у зв'язку з несплатою боргів з іншими контрагентами, несплатою заробітної плати своїм працівникам та можливим закриттям філій Концерну «Військторгсервіс», невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2021 р. апеляційну скаргу у справі № 910/18786/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Пашкіна С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/18786/20 та призначено її до розгляду на 16.03.2021 р.
До суду 05.03.2021 р. від директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Росторг-Інвест" надійшло клопотання про участь адвоката Марциха Ярослава Олександровича у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 р. було задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Росторг-Інвест" про участь у судовому засіданні 16.03.2021 р. у справі № 910/18786/20 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, Товариство з обмеженою відповідальністю "Росторг-Інвест" вважає, що Концерн "Військторгсервіс" недобросовісно використовує кошти Міністерства оборони України та витрачає їх за нецільовими напрямками. Також заявник вказує на те, що у зв'язку з несплатою боргів, несплатою заробітної плати та можливим закриттям філій Концерну "Військторгсервіс", невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення зазначених позовних вимог.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.
При цьому, відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 137 ГПК України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмету спору.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. При зверненні до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, заявник зобов'язаний надати докази того, що запропонований захід забезпечення позову дійсно може виключити можливість невиконання або утруднення виконання судового рішення.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову не повинні мати наслідком припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання.
Так, позивачем не було наведено достатніх належних та допустимих у розумінні вищевказаних положень Господарського процесуального кодексу України доказів наявності обставин, які б дійсно могли призвести до ускладнення виконання судового рішення по справі у разі задоволення позову.
Також заявником не надано доказів стосовно адекватності та співмірності вказаного заходу забезпечення позову заявленим вимогам.
Заява про забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях заявника.
Посилання скаржника на те, що невжиття заходів забезпечення може унеможливити поновлення порушених прав та інтересів позивача є тільки його припущеннями, які не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як передбачено, ч. ч. 1, 2 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов?язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Вбачається, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за договором поставки № 1/П-2020 від 30.04.2020 р.
Однак в заяві про забезпечення позову позивачем не наведено належного обґрунтування того, що в разі невжиття судом таких заходів є загроза утруднення виконання або загроза невиконання рішення господарського суду.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач лише припускає, що грошові активи, які є у відповідача, можуть зменшитись за кількістю або зникнути на момент виконання рішення суду, оскільки Концерн "Військторгсервіс" недобросовісно використовує кошти Міністерства оборони України та витрачає їх за нецільовим призначенням.
До того ж накладення арешту на грошові кошти відповідача може негативно вплинути на господарську діяльність останнього.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відсутність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Концерну "Військторгсервіс" в межах суми заборгованості, а також заборонити Міністерству оборони України перераховувати Концерну "Військторгсервіс" кошти згідно з укладеним договором та скасування ухвали Господарського суду м. Києва від 20.01.2021 р. у справі № 910/18786/20.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання необхідно покласти на скаржника.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції про скасування забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову, відмову у скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову.
Разом з цим згідно з п. 2 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Оскільки ухвала суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову до зазначеного переліку не відноситься, дана постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Росторг-Інвест" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 20.01.2021 р. у справі № 910/18786/20 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Росторг-Інвест".
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Повний текст постанови складено 22.03.2021 р.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді С.А. Пашкіна
В.В.Андрієнко