ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 50/10030.04.10
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Віакон Україна"
до дочірнього підприємства "Автобан-Україна"
про стягнення 790 356,79 грн.
Суддя Головатюк Л.Д.
Представники:
Від позивача Сацик В.О. (дов. від 24.02.2010)
Від відповідача Тоцька А.О. (26.02.2010)
На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Віакон Україна" до дочірнього підприємства "Автобан-Україна" про стягнення заборгованості в розмірі 790 356,79 грн. за неналежне виконання грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу товару № 22-2008 від 24.09.2008.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.02.2010 порушено провадження у справі № 50/100 та призначено її до розгляду на 24.02.2010.
Представник відповідача в судове засідання 24.02.2010 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В судове засідання прибув представник позивача, дав пояснення по справі та подав докази.
Суд, дослідивши матеріали справи прийшов до висновку про необхідність витребування додаткових доказів по справі. Розгляд справи було відкладено на 10.03.2010.
В судове засідання 10.03.2010 прибув представник позивача.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, проте через відділ діловодства господарського суду подав клопотання про колегіальний розгляд справи № 50/100 у складі трьох суддів. Для вирішення даного питання керівництвом суду розгляд справи було відкладено на 07.04.2010.
Ухвалою Голови господарського суду м. Києва від 12.03.2010 клопотання дочірнього підприємства "Автобан-Україна" про колегіальний розгляд справи № 50/100 залишено без задоволення.
В судове засідання 07.04.2010 прибули представники сторін та надали пояснення по справі. Представником відповідача у судовому засідання було подане клопотання про витребування додаткових доказів у позивача. Суд дане клопотання задовольнив частково, а саме щодо витребування доказів зазначених у пунктах 1 та 3 вказаного клопотання.
У зв'язку із задоволенням клопотання відповідача розгляд справи було відкладено на 21.04.2010р.
В судове засідання 21.04.2010 прибули представники позивача та відповідача
Представник відповідача надав суду усні пояснення, в яких зазначив, що поставка товару була здійснена позивачем не на виконання умов договору купівлі-продажу товару № 22-2008 від 24.09.2008, а на виконання іншої усної домовленості, оскільки відповідно до умов п. 6.2. договору, зобов'язання продавця по термінах передачі товару, номенклатурі, кількості і якості товарів вважаються виконаними з моменту підписання акту здачі-приймання представниками продавця і покупця. Представник відповідача стверджує, що за умовами договору, оплата за отриманий товар повинна бути здійсненна лише після підписання акту здачі-приймання, так як лише даний акт є доказом здійснення поставки товару на виконання умов договору.
В судовому засіданні від 21.04.2010 відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу оголошено перерву до 26.04.2010.
В судове засідання 26.04.2010 прибули представники позивача та відповідача і дали додаткові пояснення по справі.
26.04.2010 в судовому засіданні за клопотанням відповідача було оголошено перерву на 30.04.2010 для підготовки та оголошення повного тексту рішення по справі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивачів, відповідача та прокурора, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши надані позивачами, відповідачем та прокурором оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, суд -
24.09.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю "Віакон Україна" (далі-позивач, продавець за договором) та дочірнім підприємством "Автобан-Україна" (далі -відповідач, покупець за договором) було укладено договір купівлі-продажу товару № 22-2008 (далі договір).
Відповідно до умов п.1.1. договору, позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар в асортименті і в кількості, встановлених договором, а покупець зобов'язався прийняти цей товар і сплатити за нього визначену договором грошову суму (ціну).
Пунктом 1.2. договору встановлено, що асортимент, кількість, ціна одиниці товару і загальна сума операції визначається в специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно положень п. 3.2.4 договору встановлений прямий обов'язок відповідача оплатити куплений товар в строк, встановлений даним договорам, а саме відповідно п. 5.1. , гроші за проданий товар перераховуються на розрахунковий рахунок продавця в строк: - протягом 3-х банківських днів після підписання договору.
Безпосереднім платником і одержувачем товару є ДП «Автобан-Україна»(п. 5.2. договору).
Термін дії договору: з 24.09.2008 по 31.12.2008 І разі невиконання зобов'язань за договором хоча б однієї із сторін, термін дії договору продовжується автоматично до повного виконання зобов'язань за цим договором (п. 10.2. договору).
Суд, при досліджені матеріалів справи встановив, що поставки товару по видатковим накладним, залученим до матеріалів справи, були здійснені у період дії договору купівлі-продажу товарів № 22-2008 від 24.09.2008 та асортимент товару за накладними відповідає умовам додатку №1 до договору (специфікація товару), а тому суд дійшов висновку, що поставка товару по видатковим накладним, залученим до матеріалів справи, була здійснення на виконання договору купівлі-продажу товарів № 22-2008 від 24.09.2008. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які інші договори, на виконання яких могли бути здійснені поставки товару по видатковим накладним, залученим до матеріалів справи. Представник позивача в судовому засіданні також підтвердив відсутність у сторін іншого договору купівлі-продажу чи поставки.
Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору позивачем було здійснено поставку товару на загальну суму 940 200,00 грн. відповідно до видаткових накладних: - № 62 від 20.10.2008 на суму 20 548,80 грн.;
- № 66 від 27.10.2008 на суму 601 291,20 грн.;
- № 81 від 19.12.2008 на суму 12 960,00 грн.;
- № 82 від 23.12.2008 на суму 305 400,00 грн. та виставлених позивачем рахунків-фактур на оплату товару № СФ-0000063 від 24.09.2008 на суму 601 291,20 грн., № СФ-0000070 від 16.10.2008 на суму 20 548,80 грн., № СФ-0000088 від 09.12.2008 на суму 318 360,00 грн. Товар був отриманий відповідачем, про що свідчать належним чином оформлені довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯПО № 490013 від 16.10.2008, № 490017 від 24.10.2008 та № 490102 від 19.12.2008.
Вищевказані накладні та довіреності приймаються судом у якості належного доказу виконання поставки товару відповідачу та прийняття його останнім.
Відповідно до умов договору, строк оплати 100% вартості товару настав 28.09.2008 ( пункт 5.1 договору)
Однак, відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства, не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманого товару, а саме відповідачем було здійснено лише часткову оплату поставленого товару в розмірі 20 154,88 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по рахунку позивача.
Таким чином, на дату звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача за вищевказаним договором становить 738 651,20 грн.
Судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.
Отже, внаслідок укладення договору між сторонами, згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до п. 1 ст. 693 ЦК України договором купівлі-продажу може бути встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, зокрема, вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар або надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 738 651,20 грн. належним чином доведений та документально підтверджений, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором купівлі-продажу № 22-2008 від 24.09.2008 в сумі 738 651,20 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором позивач просить суд стягнути з останнього понесені позивачем витрати пов'язані з інфляцією в сумі 29 546,05 грн. та 3% річних в розмірі 22 159,54 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням індексу інфляції, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.
З огляду на вищевикладене, суд погоджується з розрахунком суми боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 29 546,05 грн. та 3% річних у розмірі 22 159,54 грн., наданим позивачем, і вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству.
Виходячи з приписів вказаних норм законів та з огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем договірних зобов”язань внаслідок несвоєчасної оплати заборгованості у строки, встановлені договором, у розмірі 738 651,20 грн. суд погоджується з розрахунком суми боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції у період 21.10.2008 -11.11.2009 у розмірі 29 546,05 грн., з розрахунком 3% річних в період 21.10.2008 -21.10.2009 у розмірі 22 159,54 грн., наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи відповідача про відсутність доказів передачі йому товару, зокрема підписаних сторонами актів здачі-приймання, судом не приймаються до уваги у зв”язку з тим, що на переконання суду підтвердженням факту отримання відповідачем товару є підписані уповноваженими особами та скріплені печатками господарюючих суб”єктів видаткові накладні.
За загальним правилом підприємства мають право самостійно розробляти, затверджувати і використовувати в обліку бланки первинних документів.
Однак, відповідно до ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
назву документа (форми);
дату і місце складання;
назву підприємства, від імені якого складено документ;
зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З огляду на підписані сторонами видаткові накладні, вони мають всі реквізити, що притаманні первинним обліковим документам, а отже вони є первинними документами.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Крім того, згідно з абзацом першим пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Абзац перший пп. 2.5 п. 2 згаданого Положення встановлює, що документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення. Підписи осіб, відповідальних за складання первинних документів на обчислювальних машинах та інших засобах організаційної техніки, виконуються у вигляді паролю або іншим способом авторизації, що дає змогу однозначно ідентифікувати особу, яка здійснила господарську операцію.
Отже, правочином є договір на підставі якого виникають зобов"язання, а видатковою накладною підтверджується виконання зобов"язань, які виникли за договором.
Факт не зазначення на видатковій накладній номеру договору на підставі якого позивачем відповідачу передавався товар пояснюється тим, що в силу статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»зазначення даних відомостей не є обов'язковим. На практиці такі відомості зазначаються у разі укладення декількох договорів між контрагентами для спрощення розрахунків по них. В даному випадку між сторонами було укладено лише один договір і потреба акцентувати увагу на номері договору у позивача була відсутня.
Доказом того, що товар передавався позивачем відповідачу саме на підставі договору купівлі-продажу товару № 22-2008 від 22.09.2008 слугує специфікація(додаток № 1 до договору), яка є невід'ємною частиною вказаного договору та перелік товарів у якій збігається з переліком товару, що зазначений у видаткових накладних:
- № 62 від 20.10.2008 на суму 20 548,80 грн.;
- № 66 від 27.10.2008 на суму 601 291,20 грн.;
- № 81 від 19.12.2008 на суму 12 960,00 грн.;
- № 82 від 23.12.2008 на суму 305 400,00 грн.
Більш того, беззаперечним фактом отримання відповідачем товару від позивача слугують довіреності на отримання товару, в яких перелік одержаного відповідачем товару співпадає з переліком товарів і у вищезазначених видаткових накладних, і у специфікації(додаток № 1 до договору).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 790 356,79 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 790 356,79 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у відповідності до наданого позивачем розрахунку.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтями 15, 253, 254, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612 ЦК України, статтею 193 ГК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з дочірнього підприємства «Автобан-Україна»(04080, м. Київ, вул. Новоконстантинівська, 4-а; код ЄДРПОУ 32593472) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Віакон-Україна»(03191, м. Київ, вул. Вільямса, 9, корп.3, кв. 110; код ЄДРПОУ 34422841) основний борг в сумі 738 651 (сімсот тридцять вісім тисяч шістсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп., 3% річних в сумі 22 159 (двадцять дві тисячі сто п'ятдесят дев'ять) грн. 54 коп., індекс інфляції в сумі 29 546 (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот сорок шість) грн. 05 коп., державне мито в сумі 7 904 (сім тисяч дев'ятсот чотири) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.
3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Копію рішення розіслати сторонам.
Суддя Головатюк Л.Д.