ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 40/12722.04.10
За позовом Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально -побутового призначення “ЕКОС” Акціонерного товариства холдингової компанії «Київміськбуд»
до Печерської районної санітарно-епідеміологічна станція м. Києва
про стягнення 22483,07 грн
Суддя Пукшин Л.Г.
Представники:
від позивача: Митяй Л.А. за довіреністю від 09.04.2010 року;
від відповідача: Мохорт Н.А. за довіреністю від 25.03.2010 року;
За згодою сторін суд у відповідності до ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну і резолютивну частини рішення
Обставини справи:
До Господарського суду м. Києва звернулося Дочірнє підприємство по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально -побутового призначення «ЕКОС»Акціонерного товариства холдингової компанії «Київміськбуд» (надалі по тексту -позивач, ДП «ЕКОС»АТХК «Київміськбуд»), з позовом до Печерської районної санітарно-епідеміологічної станції м. Києва (надалі по тексту -відповідач, Печерська санепідстанція м. Києва) про стягнення на користь ЖУ «Південне»ДП «Екос»борг у сумі 22 483,07 грн та відшкодування вартості судових витрат, понесених позивачем у зв'язку зі зверненням до суду.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив про укладення між ним та відповідачем 01.06.06 договору про надання комунальних послуг на приміщення, що здані в оренду та утримання прибудинкової території №29, за умовами якого ЖУ «Південне»ДП «Екос»АТХК «Київміськбуд», що є структурним підрозділом ДП «Екос»без права юрособи, надавало комунальні послуги на нежитлове приміщення, яке передане в орендне користування під лабораторію по вул. Мечникова, 4 у м. Києві загальною площею 259,8 кв.м. і строком дії з 01.06.06 до 30.04.07.
За умовами цього договору відповідач зобов'язався щомісяця до 20 числа поточного місяця повністю оплачувати отриманий рахунок, незалежно від фінансових результатів своєї господарської діяльності. Проте, за час перебування в орендованому приміщенні відповідачем, як твердить позивач, грубо порушено умови договору про надання комунальних послуг на приміщення, що здані в оренду та утримання прибудинкової території №29 в частині здійснення оплати на умовах та у строки визначені договором. Відповідно, за період з липня 2006 по квітень 2007 утворився борг по оплаті комунальних послуг у сумі 21790,66 грн та нарахована пеня за прострочення виконання зобов'язань у сумі 692,41 грн, хоч, як твердить позивач, відповідач за оренду вказаного приміщення за період 01.01.07 -01.04.07 здійснив оплату орендних платежів повністю.
10.09.09 позивач у встановленому порядку направив відповідачу претензію №1390, на яку отримано відповідь з відмовою сплачувати заборгованість та пропозицією звернення до суду.
Таким чином, позивач з посиланням на ст. 193 ГКУ, ст.ст. 525, 526 ЦКУ звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Господарського суду м. Києва порушено провадження у справі №40/127, розгляд справи призначено на 08.04.10.
29.03.10 через службу діловодства господарського суду надійшли письмові пояснення відповідача у справі №40/127. У поясненнях відповідач повідомив суд, що за період з липня 2006 по грудень 2006 року ним оплачено вартість комунальних послуг на суму 11 424,12 грн, а відтак не визнає заборгованість по комунальних послугах за липень-грудень 2006 року у сумі 10 262,04 грн та пені у сумі 399,06 грн.
У 2007 році, як твердить позивач, оплата комунальних послуг за орендовані приміщення не здійснювалась з тих причин, що бухгалтерія ДП «Екос»відмовилась надати належним чином оформлені документи, зокрема за період січень, лютий, березень 2007 відповідачу не надавались акти виконаних робіт. Крім того за наведений період ДП «Екос»не надало жодних розрахунків, підтверджених нормативними документами, що обґрунтовують підвищення плати за комунальні послуги з 01.01.07.
За умовами договору №29 щомісячна плата за комунальні послуги складає 1904,02 грн. Тому Відповідач визнає заборгованість за комунальні послуги за січень-березень 2007 р лише в частині, яка відповідає розрахунку до договору і складає за 3 місяці 2007 року 5712,06 грн.
При цьому відповідач повідомив, що не визнає пеню, оскільки недоїмка виникла не з його вини.
У судовому засіданні 08.04.10 у відповідності до ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 22.04.10.
22.04.10 у судове засідання з'явились представники усіх учасників судового процесу. Відповідач подав клопотання, у якому просить суд визнати суму позову у розмірі 22 483,07 грн необґрунтованою. При цьому просить суд визнати за відповідачем заборгованість за комунальні послуги у сумі 11 528,61 грн.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
01 червня 2006 року між Дочірнім підприємством «ЕКОС»АТ ХК «Київміськбуд»в особі постачальника - ЖУ «Південне»(надалі позивач) та Печерською районною санепідстанцією м. Києва (надалі відповідач) укладено Договір №29 про надання комунальних послуг на приміщення що здані в оренду та утримання прибудинкової території (надалі Договір).
Відповідно до умов вказаного Договору ЖУ «Південне»ДП «ЕКОС»АТ КХ «Київміськбуд», яке є структурним підрозділом ДП «ЕКОС»без права юридичної особи надавало (як постачальник) відповідачу комунальні послуги на нежиле приміщення, що передано в орендне користування під лабораторію по вул. Мечнікова, 4 в місті Києві загальною площею 259,8 кв.м.
Відповідно до п. 2.2. Договору, відповідач взяв на себе зобов'язання здійснювати оплату за комунальні послуги і плату за землю з моменту підписання договору та акту передачі приміщення, щомісячно до 20 числа поточного місяця.
Строк дії Договору встановлено з 01 червня 2006 року по 30 квітня 2007 року (п. 3.9. Договору).
Як стверджує, позивач за період з липня 2006 року по квітень 2007 року, відповідачем не було сплачено вартість спожитих комунальних послуг, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 21 790,66 грн.
Крім того, позивачем було нарахована пеню за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 692,41 грн.
10.09.2008р. позивач направив відповідачу претензію №1391 з вимогою оплатити заборгованість.
Проте, вказана претензія була залишена без належного реагування зі сторони відповідача.
Відповідач проти позову заперечував, просив суд визнати суму позову у розмірі 22 483,07 грн необґрунтованою; поряд з цим заявив про застосування строків позовної давності в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості за 2006 рік (липень-грудень 2006 року). При цьому визнав заборгованість за комунальні послуги у сумі 11 528,61 грн за період січень-березень 2007 року.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За нормою ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В своїх запереченнях відповідач заявив про застосування стоків позовної давності стосовно заборгованості, яка нарахована позивачем за період липень 2006 -грудень 2006 у сумі, що заявлена позивачем.
Зважаючи на таку заяву, суд повідомляє.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦКУ).
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст. 261 ЦКУ).
Тому, в контексті п. 2.2 Договору №29 строк загальної позовної давності, встановлений ст. 257 ЦКУ, вважається судом таким, що сплив на час звернення позивача до суду з даним позовом.
Позовна давність, відповідно до ч.3 ст. 267 ЦКУ застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст. 267 ЦКУ).
Тому зважаючи на те, що строк позовної давності з вимог позивача про стягнення відповідача заборгованості зі сплати комунальних послуг та плати за землю за період липень 2006 -грудень 2006 у сумі, що заявлена позивачем, сплив на момент звернення до суду, відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності до вимог у цій частині, суд, керуючись ст. 267 ЦКУ відмовляє у позовних вимогах у наведеній частині.
Що стосується вимог позивача про стягнення заборгованості зі сплати комунальних послуг та плати за землю за період січень 2007 -березень 2007 включно, то як вбачається з матеріалів справи, на момент пред'явлення позову та розгляду справи в судовому засіданні, відповідач свої зобов'язання по оплаті фактично спожитих комунальних послуг в розмірі 11 528,61 грн за наведений період, не виконав, вказану суму боргу не сплатив. Підтвердженням наведених обставин є наявні у матеріалах справи скріплені підписами і печатками обох сторін акти здачі прийняття робіт (надання послуг) та пояснення відповідача про не оплату заборгованості у зазначеному розмірі.
Що стосується вимог позивача про стягнення пені у сумі 692,41 грн, то вимоги у цій частині залишені без задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити: виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.
Пред'являючи позовну вимогу про стягнення пені у розмірі 692,41 грн, позивач обґрунтовує позов у цій частині виключно поданим розрахунком ціни позову, що доданий до позовної заяви.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).
З огляду на наведене, суд вважає необґрунтованою вимогу про стягнення пені, оскільки поданий суду розрахунок здійснений без наведення належних обставин, з яким суд пов'язує право на нарахування та стягнення пені, визначення моменту виникнення у позивача права, без зазначення доказів та без наведення норм законодавства та/або умов договору, як підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
Відповідно до ст. 49 Господарського-процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за рахунок другої сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 121,01 грн та державного мита у сумі 115,28 грн, відшкодовуються за рахунок Відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 610, 626 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Печерської районної санітарно-епідеміологічної станції м. Києва (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 8, ідентифікаційний код 05497005) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання судового рішення, на користь Житлового управління «Південне»Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально -побутового призначення «ЕКОС»Акціонерного товариства холдингової компанії «Київміськбуд»(р/р 26002038221101 у Київській міській ФАКБ Соц. Розв. «Укрсоцбанк»МФО 322012, код 24361623, 03037, м. Київ-37, пр-т Червонозоряний, 15/7) 115 28,61 грн (одинадцять тисяч п'ятсот двадцять вісім грн. 61 коп.) - заборгованості, 115,28 грн (сто п'ятнадцять грн. 28 коп.) -витрати по сплаті державного мита та 121,01 грн (сто двадцять одна гривня 01 коп.)- витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його оголошення.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Суддя Пукшин Л.Г.
дата підписання рішення 28.04.2010р.